Ухвала

від 02.04.2025 по справі 916/1431/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1431/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Пустовой В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі №916/1431/24

за позовом Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Акціонерного товариства Укртелеком

2) Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту

ВСТАНОВИВ

Роздільнянська окружна прокуратура (далі - Прокурор) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Позивач) до Акціонерного товариства Укртелеком (далі АТ Укртелеком, Відповідач-1) та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач 2), в якій просив:

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком», що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер САА № 899954 від 30.03.2004 видане ВАТ «Укртелеком» на об`єкт нерухомого майна комплекс будівель та споруд цеху № 14, що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерне товариство «Укртелеком» повернути державі в особі Фонду державного майна України приміщення протирадіаційного укриття № 57761 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття АТ Укртелеком права приватної власності на спірне державне майно захисну споруду цивільного захисту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 по цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1431/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 по справі №916/1431/24 оголошено перерву до 02.04.2025.

01.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову в якій прокурор просить:

- накласти арешт на підвальне приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252);

- заборонити АТ «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо підвального приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252).

В обґрунтування даної заяви прокурор зазначає, що предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання повернути нерухоме майно, зокрема об`єкт цивільного захисту протирадіаційне укриття № 57761. З огляду на що, у разі відчуження АТ «Укртелеком» спірної нежитлової будівлі на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вподальшому, у випадку задоволення позову, це нівелює мету звернення з позовом, та унеможливить належне відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

На думку прокурора, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є нерухоме майно, якими відповідач, у випадку не накладення арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись (відчужити, продати, знищити) або внести зміни у його технічний стан, або технічну документацію щодо майна, що фактично призведене до не поновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.

Запропонований захід забезпечення позову, як вважає заявник, є співмірним та обґрунтованим з урахуванням позовних вимог (предмет позову), останній спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову.

Під час судового засідання від 02.04.2025 прокурор підтримав заяву про забезпечення позову та наполягав на її задоволенні.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від Акціонерного товариства Укртелеком судом апеляційної інстанції отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Розглянувши під час судового засідання від 02.04.2025 заяву Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Судова колегія звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 виклав висновок щодо обсягу доказування підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача при поданні позову про стягнення грошових коштів. Відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду, викладеного у пункту 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для застосування відповідного заходу забезпечення позову, судом оцінюються обставини та докази у конкретній справі.

Так, у даному випадку прокурор звертаючи до суду першої інстанції із відповідним позовом, зокрема до Акціонерного товариства Укртелеком ані одночасно із позовною заявою, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції не звертався до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Так само, як під час звернення з апеляційною скаргою у цій справі, так й під час здійснення апеляційного перегляду справи, прокурором не порушувалось питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Наразі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор не навів жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачем дії щодо відчуження спірного приміщення, його технічного переобладнання тощо, тобто вчинення дій, які можуть вподальшому вплинути на можливість виконання рішення суду, у разі задоволення заявлених позовних вимог.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що за відсутності належного обґрунтування зміни обставин у справі, які зумовлюють дійсну необхідність вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи, заявником у встановленому процесуальним законом порядку не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову станом на теперішній час.

Вказане має наслідком відмову у задоволенні заяви Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/1431/24.

Разом з цим судова колегія зауважує, що у разі зміни певних обставин у справі, зокрема але не виключно, вчинення Акціонерним товариством Укртелеком дій щодо підготовки до відчуження спірного майна, його знищення, переобладнання тощо, прокурор не позбавлений права на повторне звернення з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, із наданням відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235, 281 ГПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні заяви Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/1431/24.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у строки та випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025.

Дана ухвала прийнята з окремою думкою судді Богатиря К.В.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Принцевська Н.М.