Окрема думка

від 02.04.2025 по справі 916/1431/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Окрема думка

02 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1431/24Судді Південно-західний апеляційний господарський суду Богатиря К.В

у справі №916/1431/24

за заявою Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову

за позовом Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Акціонерного товариства "Укртелеком"

2) Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту, -

Роздільнянська окружна прокуратура (далі - Прокурор) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Позивач) до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", Відповідач-1) та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач 2), в якій просив:

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком», що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер САА № НОМЕР_1 від 30.03.2004 видане ВАТ «Укртелеком» на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд цеху № 14, що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерне товариство «Укртелеком» повернути державі в особі Фонду державного майна України приміщення протирадіаційного укриття № 57761 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття АТ "Укртелеком" права приватної власності на спірне державне майно - захисну споруду цивільного захисту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 по цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1431/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 по справі №916/1431/24 оголошено перерву до 02.04.2025.

01.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову, в якій прокурор просить:

- накласти арешт на підвальне приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252);

- заборонити АТ «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо підвального приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252).

В обґрунтування даної заяви прокурор зазначає, що предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання повернути нерухоме майно, зокрема об`єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 57761. З огляду на що, у разі відчуження АТ «Укртелеком» спірної нежитлової будівлі на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в подальшому, у випадку задоволення позову, це нівелює мету звернення з позовом, та унеможливить належне відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

На думку прокурора, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є нерухоме майно, яким відповідач, у випадку не накладення арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись (відчужити, продати, знищити) або внести зміни у його технічний стан, або технічну документацію щодо майна, що фактично призведене до не поновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.

Запропонований захід забезпечення позову, як вважає заявник, є співмірним та обґрунтованим з урахуванням позовних вимог (предмет позову), останній спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/1431/24.

Приймаючи дане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор звертаючись до суду першої інстанції із відповідним позовом, зокрема до Акціонерного товариства «Укртелеком», ані одночасно із позовною заявою, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, не звертався до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Так само, як під час звернення з апеляційною скаргою у цій справі, так й під час здійснення апеляційного перегляду справи, прокурором не порушувалось питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Наразі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор не навів жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачем дії щодо відчуження спірного приміщення, його технічного переобладнання тощо, тобто вчинення дій, які можуть в подальшому вплинути на можливість виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Колегія суддів зазначила, що за відсутності належного обґрунтування зміни обставин у справі, які зумовлюють дійсну необхідність вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи, заявником у встановленому процесуальним законом порядку не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову станом на теперішній час.

З цього приводу, вважаю за необхідне, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, висловити окрему думку щодо прийнятого судового рішення.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, заявлена прокурором позовна вимога про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 57761 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнити чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому слід враховувати, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на незаконність набуття Акціонерним товариством "Укртелеком" права приватної власності на державне майно, а саме: захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 57761 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області.

За таких обставин, виходячи з предмета та підстав позову, кінцевою метою позову у даній справі є захист права власності держави, яке, за твердженням прокурора, є порушеним, шляхом повернення державі спірного майна.

Частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №916/30/20.

За наявності спору про право власності на нерухоме майно, похідним від якого є державна реєстрація речових прав у визначеному законом порядку, суд може вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам виконувати покладені на них законодавцем функції з реєстрації прав на нерухоме майно.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2020 у справі №922/605/15.

При цьому без вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у випадку перереєстрації права власності на спірне нерухоме майно на інших осіб, зважаючи на реальну можливість подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомого майна його зареєстрованим власником - Акціонерним товариством "Укртелеком" на користь третіх осіб до завершення розгляду даного спору, існує об`єктивний ризик того, що, у разі задоволення позову, ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, може бути суттєво ускладненим.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що запропонований прокурором захід забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо підвального приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252), перешкоджатиме господарській діяльності Акціонерного товариства "Укртелеком", а також беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірне майно буде відчужене, прокурор у разі задоволення позову не зможе захистити або поновити права держави, які він вважає порушеними, в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, вважаю, що вищенаведений захід забезпечення позову є адекватним і таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими прокурором вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

Правова позиція щодо обґрунтованості вжиття вищенаведеного заходу забезпечення позову у спорі щодо права власності на нерухоме майно викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №916/30/20, в межах якої суд касаційної інстанції переглядав судове рішення щодо вжиття аналогічного заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій.

Крім того, слід врахувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірного майна є тимчасовим, має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог та не зумовлює будь-якого перешкоджання господарській діяльності Акціонерного товариства "Укртелеком", натомість вказані заходи направлені виключно на обмеження права даного відповідача розпоряджатися спірним майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тоді як невжиття заходів забезпечення позову, у разі його задоволення, призведе до необхідності нових звернень позивача до суду (зокрема, з позовами, направленими на припинення права власності нових набувачів спірного майна тощо), що фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії.

В той же час, у разі задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, що, у тому числі, виключає можливість відчуження цього майна, не вбачаю підстав для задоволення вказаної заяви в частині накладення арешту на спірне майно, оскільки за своєю юридичною природою зазначені заходи забезпечення позову призводять до одного й того ж результату - незмінності існуючих речових прав сторін щодо захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття №57761), до закінчення судового розгляду даної справи по суті.

Таким чином, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, вважаю, що у даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви Роздільнянської окружної прокуратури та, як наслідок, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо підвального приміщення під літ. «б», загальною площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, яке є частиною протирадіаційного укриття № 57761 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269031851252) та зареєстровано на праві приватної власності за Акціонерним товариством «Укртелеком».

Суддя К.В. Богатир