Постанова

від 07.04.2025 по справі 916/4088/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4088/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Одеської міської ради, м.Одеса- Явченко Д.В., на підставі самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м.Кропивницький Кіровоградської області-Деркач А.І., на підставі ордеру;

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, м.Одеса не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради, м.Одеса

на ухвалу про зміну порядку виконання судового рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Литвинова В.В., повний текст складено та підписано 15.01.2025 року

у справі № 916/4088/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м.Кропивницький Кіровоградської області

до відповідача: Одеської міської ради, м.Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, м.Одеса

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст рішення, постанови Південно-західного апеляційного господарського суду, заяви та ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 у справі №916/4088/23 скасовано частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області до Одеської міської ради, м. Одеса про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; зобов`язано Одеську міську раду вчинити певні дії та стягнуто з Одеської міської ради м. Одеса, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м. Кропивницький Кіровоградської області судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2024 року у справі № 916/4088/23 касаційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у даній справі залишено без змін.

На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у справі № 916/4088/23 Господарським судом Одеської області 05.07.2024 року видано накази про її виконання.

19.09.2024 року до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м. Кропивницький Кіровоградської області, в якій останній просить змінити порядок виконання п. 6 та п. 7 резолютивної частини постанови та визначити його таким чином:

Стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м. Кропивницький Кіровоградської області 4026 грн судового збору за подання позову, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6039 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року у справі № 916/4088/23 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області задоволено та вирішено змінити порядок виконання п. 6 та п. 7 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року, визначивши його таким чином: «Стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ТОВ «Нейтпром» 4 026,00 грн судового збору за подання позову; стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 039,00 грн.»

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Одеська міська рада з ухвалою суду не погодилася, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про зміну порядку виконання п.6 та п.7 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у справі № 916/4088/23 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник вказує, що Одеська міська рада є колегіальним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Таким чином, Одеська міська рада є юридичною особою публічного права, яка володіє спеціальною процесуальною правоздатністю та дієздатністю і може виступати учасником судових процесів.

Скаржник зазначає, що законодавець розділяє повноваження міських рад та виконавчих органів міських рад у різних сферах, які дозволяють здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Одеська міська рада наголошує, що виконавчий комітет Одеської міської ради не входить до складу учасників судового процесу у справі № 916/4088/23 та не належить до складу сторін у правовідносинах, що стали предметом судового розгляду у даній господарській справі.

Таким чином, скаржник вважає, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є самостійними юридичними особами, які мають окремі юридичні статуси та повноваження і Виконавчий комітет Одеської міської ради не наділений повноваженнями на здійснення видатків з місцевого бюджету на користь юридичних осіб для виконання рішень судів у справах, в яких він не був учасником.

Отже, діючі положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду шляхом фактичного виконання рішення суду іншою юридичною особою, яка не була стороною при розгляді справи, без визначеної законом правової підстави. При цьому, визначення заявником порядку виконання рішення як стягнення заборгованості за виконавчим документом через іншу юридичну особу фактично змінює зміст рішення, замінює боржника у зобов`язанні на особу, яка навіть не залучалася до участі у справі, яка відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями.

Також, скаржник наголошує, що фактично задоволення заяви про зміну способу безспірного списання коштів буде слугувати втручанням в повноваження спеціального органу зі здійснення ним наданих повноважень. Одеська міська рада вважає, що стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Одеської міської ради суперечить приписам бюджетного законодавства.

Враховуючи викладене, Одеська міська рада наголошує на тому, що Товариством не доведено наявності правових підстав для покладання обов`язку виконання рішення суду з Одеської міської ради саме на Виконавчий комітет Одеської міської ради шляхом встановлення відповідного порядку виконання рішення суду. Втім, це залишено поза увагою Господарським судом Одеської області та останнім, відповідно, порушено норми процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали, а саме ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про у справі №916/4088/23, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 року відкладено розгляд справи №916/4088/23 за апеляційною скаргою Одеської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року.

17.02.2025 року через канцелярію суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області надійшов відзив (вх. №373/25), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області звертає увагу суду, що судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 916/4088/23 платив безпосередньо не відповідач (код за ЄДРПОУ: 26597691), а створений ним департамент юридичний департамент Одеської міської ради код за ЄДРПОУ: 26302537 (платіжна інструкція № 386 від 02 липня 2024 року). Верховний Суд визнав дану оплату як належну оплату від відповідача, відкрив касаційне провадження та розглянув скаргу.

Позивач наголошує, що наказ не виконувався органами державної казначейської служби України, адже у спосіб, який встановлений судом, його виконати неможливо. Вказане в сукупності нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпеченням реального відновлення порушених прав та інтересів.

При цьому, позивач зазначає, що за ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі № 916/4088/23 кошти фактично будуть стягнуті із територіальної громади м. Одеси.

Позивач зазначає, що є необґрунтованими і твердження відповідача з приводу того, що суд першої інстанції змінив відповідача (боржника) у справі на стадії виконання судового рішення, оскільки фактично, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вирішив стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» сплачений судовий збір.

Отже, на думку позивача, у даному випадку не відбулось заміни сторони на стадії виконання судового рішення, оскільки судом першої інстанції стягнуто грошові кошти саме з Одеської міської ради, однак за рахунок коштів місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради, враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, а не Одеська міська рада, при тому, що виконавчий комітет Одеської міської ради створений саме Одеською міською радою, підконтрольний та підзвітний Одеській міській ради.

Відтак, позивач наголошує, що з урахуванням того, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присудженого судового збору слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Третя особа своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник Одеської міської ради просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку до його електронного кабінету ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду ухвали є скороченим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про зміну порядку виконання п.6 та п.7 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у справі 916/4088/23 в оскаржуваній частині відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, а тому відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вже зазначалось вище за текстом постанови, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 у справі №916/4088/23 скасовано частково. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області до Одеської міської ради, м. Одеса про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; зобов`язано Одеську міську раду вчинити певні дії, стягнуто з Одеської міської ради м.Одеса, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2024 року у справі № 916/4088/23 касаційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у даній справі залишено без змін.

На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року у справі № 916/4088/23 Господарським судом Одеської області 05.07.2024 року видано накази про її виконання.

19.09.2024 року до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м. Кропивницький Кіровоградської області, в якій останній просить змінити порядок виконання п. 6 та п. 7 резолютивної частини постанови та визначити його певним чином, який викладений в тексті заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року у справі № 916/4088/23 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області задоволено та вирішено змінити порядок виконання п. 6 та п. 7 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року, визначивши його таким чином: «Стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейтпром», м.Кропивницький Кіровоградської області 4 026, 00 грн судового збору за подання позову; стягнути з Одеської міської ради, яка діє від імені та в інтересах Одеської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ» м.Кропивницький Кіровоградської області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 039,00 грн.»

Задовольняючи вищезазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м.Кропивницький Кіровоградської області, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету міста Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, тому суд вважає, що з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присудженого судового збору слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

При цьому суд враховує, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не є стороною у даній справі, але у відповідності до приписів ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, а не Одеська міська рада, та те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради створений саме Одеською міською радою, підконтрольний та підзвітний їй, суд вважає цілком обґрунтованим стягнення з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради відповідних грошових коштів, що не є заміною боржника у даній справі, а лише змінює порядок виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 року у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена ним в порядку, визначеному ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Згідно з абз.1 пп. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України /КМУ/ від 03 серпня 2011 року №845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У відповідності до ст. 51 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, згідно з пп. 27 п. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно з ст. 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Пунктом 1.1 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради, визначено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється радою на період її повноважень відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради.

З відповіді Головного управління Державної казначейської служби за вих. № 04-15-06/1721 від 23.08.2024 року вбачається, що Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків в органах казначейства.

Крім того, у листі зазначено, що, управлінням Казначейства були направлено лист до Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2024 року №04-15-06/1525 та до Одеської міської ради від 29.07.2024 року №04-15-06/1526 стосовно надання інформації про обслуговування Одеської міської ради централізованою бухгалтерію будь-якого органу місцевого самоврядування та з приводу вжиття заходів щодо виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 по справі №916/488/23, на вимог якої Господарським судом видано наказ.

В листах, які надійшли до управління Казначейства від Виконавчого комітету Одеської ради та Юридичного департаменту Одеської міської ради вказано, що Одеська міська рада не обслуговується централізованою бухгалтерією будь-якого органу місцевого самоврядування та не має відкритих рахунків в органах Казначейства.

Відтак, з урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присудженого судового збору слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

З огляду на наведене, судова колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м. Кропивницький Кировоградської області про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, доводи скаржника про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не є стороною у даній справі, а тому не може виконувати обов`язки за боржника Одеську міську раду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, в даному випадку судом не було здійснено заміни боржника у даній справі, бо відповідач не змінювався судом, по-друге, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, а не Одеська міська рада, та те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради створений саме Одеською міською радою, підконтрольний та підзвітний їй, судова колегія вважає цілком обґрунтованим стягнення з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради відповідних грошових коштів, що лише змінює порядок виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Одеська міська рада не позбавлена можливості виконання рішення у добровільному порядку, однак, як свідчать наявні матеріли справи, таких дій вона не вчинила та добровільно рішення суду, як самостійно так й через відповідні виконавчі органи, щодо відшкодування сплаченого судового збору не виконала.

За вищенаведених обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м. Кропивницький Кіровоградської області про зміну порядку виконання рішення, визначеного позивачем у прохальній частині заяви, правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Одеської міської ради, м. Одеса такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЙТПРОМ», м. Кропивницький Кіровоградської області про зміну порядку виконання рішення у справі №916/4088/23 в оскаржуваній частині такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, 331 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі №916/4088/23 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі №916/4088/23 про зміну порядку виконання рішення залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено в судовому засіданні 07.04.2025 року.

Повний текс постанови складено 08.04.2025 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький