ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02 квітня 2025 року Справа № 918/437/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи:
прокурор - Ковальчук І.Л.;
відповідача 1 - не з`явився;
відповідача 2 - не з`явився;
відповідача 3 - Оксенюк Я.О.;
третьої особи 1 - не з`явився;
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Мехбудсервіс» та Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023, повний текст якого складено 04.08.2023, у справі №918/437/23 (суддя Політика Н.А.)
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
до 1. Рівненської міської ради
2. Фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича,
3. Приватного акціонерного товариства «Мехбудсервіс»,
за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу
Фесюк Тетяни Василівни,
2. Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання
адміністративних послуг Рівненської міської ради
про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,
визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконним та
скасування рішення органу місцевого самоврядування
В травні 2023 року Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів: Рівненської міської ради, фізичної особи - підприємця Муляренка Андрія Олексійовича та Публічного акціонерного товариства «Мехбудсервіс», в якій просив:
- скасувати державну реєстрацію права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар, що розташований за адресою: вул.Соборна, 370, м.Рівне, Рівненська обл., здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненсь-кої міської ради Репетухою О.М.(рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35065729 від 05.05.2017);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2017 №92, укладений між ПрАТ «Мехбудсервіс» та Муляренком А.О. про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2017 №109, укладений між ПрАТ «Мехбудсервіс» та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В.(рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36459859 від 03.08.2017), припинивши право власності Муляренка А.О. на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36482637 від 04.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського при-значення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ».(т.1, арк.справи 1-29).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 у справі №918/437/23 позов Прокурора повністю задоволено.(т.2, арк.справи 92-102).
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції, з посиланням на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015, виходив із того, що матеріали справи не містять жодних підтверджуючих документів, щодо переходу права власності на об`єкт нерухомості - пожежний резервуар до ПрАТ «Мехбудсервіс», зокрема, відповідних договорів, рішень уповноважених органів, тощо.
Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що ПрАТ «Мехбудсервіс» долучив до відзиву копію договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993, предметом якого є цілісний майновий комплекс на вул.Соборній, 370 у м.Рівне. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.1 цього договору майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з додатком-1 до цього договору. Проте, як установив суд першої інстанції - вказаний додаток-1, що є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993, ПрАТ «Мехбудсервіс» не надало. Суд першої інстанції також установив, що згідно з умовами договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993 цілісний майновий комплекс був розташований на земельній ділянці площею 4,05 га, тобто на земельній ділянці, яка існувала до здійснення її поділу. При цьому, з наданого плану бази Рівненського управління механізації 1971 року неможливо встановити розміщення на ній спірного пожежного резервуара.
Суд першої інстанції встановив, що для державної реєстрації права власності на пожежний резервуар ПрАТ «Мехбудсервіс» подано такі документи: 1) технічний паспорт від 25.07.2017; 2) Державний акт на право постійного користування землею серії та номер II-РВ №001621 від 10.09.2001. Проте суд першої інстанції виснував, що технічний паспорт та Державний акт на право постійного користування землею, на підставі яких зареєстровано право власності на пожежний резервуар, не підтверджують право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дають можливості встановити підстави для набуття права ПрАТ «Мехбудсервіс» на вказаний об`єкт нерухомості. Тому суд першої інстанції зазначив, що державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35065729 від 05.05.2017 щодо об`єкта нерухомого майна - пожежного резервуару, за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Соборна, 370 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1240809256101) ухвалено незаконно, всупереч встановленому порядку реєстрації, за відсутності усіх необхідних документів, тому скасував державну реєстрацію права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на зазначе-ний пожежний резервуар.
Крім того, посилаючись на статті 203, 216, 658 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними, оскільки право власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на спірний пожежний резервуар, який є предметом договору купівлі-продажу 1/2 частки на пожежний резервуар від 03.08.2017 №92 та договору купівлі-продажу 1/2 частки на пожежний резервуар від 04.08.2017 № 109 - зареєстровано незаконно, тому ПрАТ «Мехбудсервіс» не може бути власни-ком вказаного об`єкта нерухомості та розпоряджатися ним, зокрема відчужувати. Скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар та припинення такого права, за висновком суду, є похідними вимогами, які підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції також установив, що оспорюваним рішенням Рівненської міської ради від 10.02.2022 №2072 земельну ділянку площею 0,3052 га продано без обов`язкового врахування імперативних вимог частини 3 статті 66 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України) щодо порядку визначення її розміру та наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не для експлуатації придбаного пожежного резервуара і використання його за функціо-нальним призначенням, а для розміщення виробничої бази, тобто майна, яке відсутнє на цій земельній ділянці. Тому суд першої інстанції виснував, що рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільсько-господарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 » - прийняте з порушенням вимог статей 66, 120, 134 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Також, враховуючи відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та її незаконність цієї дії, суд першої інстанції виснував, що у Рівненської міської ради не було правових підстав для продажу земельної ділянки поза аукціоном, тобто без дотримання порядку, передбаченого статтями 134, 135 ЗК України.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 порушені права та інтереси держави в особі Рівненської територіальної громади, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів. Тому, зазначені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, роз-ташованої за адресою: АДРЕСА_1 ».
При цьому суд першої інстанції зазначив, що Рівненська міська рада прийняла незаконне рішення та без дотримання визначеного законом порядку продала земельну ділянку комунальної власності, а тому є відповідачем у спірних правовідносинах. Разом з тим, Рівненська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача. Відтак, оскільки в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, то прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рівненська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора.(т.2, арк.справи 127-131).
Обґрунтовуючи скаргу, Рівненська міська рада (надалі в тексті - Міська рада) посилається на те, що ОСОБА_1 було виконано всі вимоги ч.2.ст.128 ЗК України щодо змісту заяви про виділення земельної ділянки та долучених документів, тому Управління комунальною власністю на законних підставах підготовило спірний проєкт рішення.
Згідно вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Рівнеради даний проєкт пройшов всі необхідні етапи для включення його в порядок денний на розгляд сесії. Відповідно розглянутий постій-ними комісіями. Постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування 19 січня 2022р. розглянуто та вирішено підтримати спірний проєкт. Постійною комісією з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю 26.01.2022 рекомендовано винести проєкт на розгляд сесії. Відповідно, з метою реалізації повноважень, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України та Положенням про порядок продажу земельних ділянок в межах міста, затвердженого рішенням міської ради від 25.07.2002 №74 та наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» - проект рішення «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарсь-кого призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 » було винесено та розглянуто на пленарному засіданні сесії Міської ради.
Рівненська міська рада вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам. Крім того, мало місце неправильне тлумачення Прокурором фактичних обставин справи, а також відповідних норм матеріального права. Доводи Прокурора щодо незаконності рішення Рівненської міської ради «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, роз-ташованої за адресою: АДРЕСА_1 » є необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу суду.
Крім того, з рішенням господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 у даній справі також не погодилося ПрАТ «Мехбудсервіс» та звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2023, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора повністю.(т.2, арк.справи 146-167).
Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач-3 зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухваливши рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Основ-ними доводами незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, на думку Апелянта-2, є наступні:
- наданими ПрАТ «Мехбудмервіс» документами в повному обсязі підтверджується прид-бання у власність нерухомого майна зведеного на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Відповідача-3;
- Прокурор не вказав, хто на його думку є реальним власником пожежного резервуару, збудованого на земельній ділянці ПрАТ «Мехбудсервіс» у 1987 році і чиї права та інтереси порушено державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за ПрАТ «Мехбуд-сервіс»;
- ні суд першої інстанції в рішенні, ні Прокурор у позові, всупереч вимог частини 4 статті 53 ГПК України не вказав, в чому саме полягає порушення інтересів Рівненської територіальної громади, укладенням договорів купівлі-продажу пожежного резервуару між ОСОБА_1 та ПрАТ «Мехбудсервіс» та прийняття рішень приватним нотаріусом Рівненського міського нотарі-ального округу Фесюк Т.В. про державну реєстрацію прав на підставі вказаних договорів;
- оскільки відсутні інтереси держави чи будь-які інші, порушені укладенням вищевказаних договорів купівлі-продажу пожежного резервуару - позов Прокурора про визнання недійсним правочинів поданий без мети захисту порушених прав та інтересів, а тому є недопустимим;
- розглядаючи заяву про продаж земельної ділянки площею 0,3052 га ОСОБА_1 , як власнику розташованого на ній об`єкта нерухомого майна на підставі долучених до заяви документів, Рівненська міська рада, керуючись ч.2 статті 128, ч.2 статті 134 ЗК України, прий-няла законне і обґрунтоване рішення про продаж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності;
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що Рівненська міська рада і є тим органом, до компетенції якого віднесено захист інтересів територіальної громади міста Рівного шляхом неприйняття або скасування раніше прийнятих своїх рішень до моменту їх виконання. Водночас, Прокурором не було надано підтвердження надсилання повідомлення Міській раді про виявлені порушення і це є ще одним підтвердженням необґрунтованості і незаконності рішення Госпо-дарського суду Рівненської області у даній справі.
- обставини реєстрації свого права приватного власності на свій власний об`єкт нерухомості на земельній ділянці, яка законно перебуває у постійному користуванні Відпові-дача-3 жодним чином не порушує інтересів держави в особі територіальної громади міста, за захистом яких звернувся Прокурор із даною позовною вимогою.
- задоволення судом позовної вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації права власності на пожежний резервуар за ПрАТ «Мехбудсервіс» призводить до прогалини в Держав-ному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що суперечить п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2024 у справі №918/437/23 скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні позову.(т.3, арк.справи 156-184).
Проте постановою від 21.01.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного госпо-дарського суду скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №918/437/23 та передав справу на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.(т.4, арк.справи 160-170).
Верховний Суд у п.5.34.-5.36. своєї постанови від 21.01.2025 зазначив, що:
- з урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дослідження доказів, наданих сторонами, що унеможли-вило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило уста-новлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи (про які зазначає скаржник у касаційній скарзі), та які не можуть бути усунуті Верховним Судом, ураховуючи межі повноважень касаційного суду, визначені статтею 300 ГПК України. Тому колегія суддів вважає передчасним надання висновків щодо застосування статей 15, 16, 21, 391 ЦК України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 22, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах.
- вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував вимог матеріального та процесуального права, не надав належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і запе-речень, а відтак, висновки цього суду про наявність правових підстав для відмови у задоволення позову є передчасними. Тому під час нового розгляду справи №918/437/23 апеляційному госпо-дарському суду слід врахувати викладене в цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від установленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами ПрАТ «Мехбудсервіс» та Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023, вирішено розглядати скарги в межах одного апеляційного провадження. Справу призначено до розгляду на 10.03.2025. (т.4, арк.справи 177-178).
27.02.2025 та 03.03.2025 на адресу суду надійшов відзив, в якому Третя особа - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради просить апеляційні скарги ПрАТ «Мехбудсервіс» та Рівненської міської ради задоволити, а рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 у справі №918/437/23 в частині: скасування державної реєстрації права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар, що розташований за адресою: вул.Соборна, 370, м.Рівне, Рівненська обл., здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35065729 від 05.05.2017) - скасувати та прийняти нове рішення, яким керівнику Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в задоволені позову в цій частині відмовити повністю. Розгляд справи просить здійснити без участі представника Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.(т.4, арк.справи 182-188, 191-194).
Під час судового засідання апеляційної інстанції 10.03.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження строку на проведення підготовчого провадження. Останній обґрунтовуючи клопотання повідомив апеляційному суду, що 28.02.2025 замовив судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, але станом на 10.03.2025 висновок експерта ще не готовий для долучення його до матеріалів справи. Також повідомив, що не зможе прибути в судове засідання апеляційної інстанції через перебування у відрядженні.(т.4, арк.справи 198-201).
Ухвалою суду від 10.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2025.(т.4, арк. справи 212).
28.03.2025 через канцелярію суду ОСОБА_1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить поновити йому строк на подання доказів, долучити до матеріалів справи висновок експерта №250228/1-ЮШ від 18.03.2025 та врахувати його зміст при ухваленні рішення.(т.4, арк.справи 217-235).
02.04.2025 через канцелярію суду та систему «Електронний суд» від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання Відповідача-2 про долучення доказів.(т.4, арк. справи 246-251, 260-270).
Розглянувши подане ОСОБА_1 клопотання про долучення доказів, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Учасники справи, відповідно до ч. 1, 3 ст.80 ГПК України, подають докази у справі без-посередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не прийма-ються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.(ч.8 ст.80 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення про-цесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. (ст.118 ГПК України).
Водночас, подані Відповідачем-2 нові докази не існували на момент ухвалення оскаржу-ваного рішення.
Згідно із положеннями ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена про-цесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.(ч.3 ст.269 ГПК України).
Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення зазна-чених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603, від 24.09.2024 у справі №910/21998/21.
Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними пере-шкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
З огляду на оскарження 25.08.2023 в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції Відповідач-2 лише 28.03.2025 подав апеляційному суду клопотання про долучення доказів, вже після відкриття апеляційного провадження за новим розглядом, тобто спірні докази не подава-лись суду першої інстанції, про існування таких доказів не повідомлялось. Крім того, наданий Муляренко А.О. висновок експерта №250228/1-ЮШ складено 18.03.2025 - після винесення Господарським судом Рівненської області рішення у справі №918/437/23, а отже дані докази не можуть бути враховані апеляційним господарським судом, як докази у справі.
Також слід зазначити, що така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/ 17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).
В судових засіданнях апеляційної інстанції 10.03.2025 та 02.04.2025 Прокурор та представ-ник Відповідача-3 надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 02.04.2025 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника Відповідача-3, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як стверджено матеріалами справи, Акціонерному товариству закритого типу «Мехбуд-сервіс» на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів №339 від 26.10.2000 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001621 на земельну ділянку площею 4,164 га для обслуговування виробничої бази та гуртожитку для малосімейних, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користу-вання землею 10.09.2001 за №329.(т.1, арк.справи 163-165).
Відповідного до плану зовнішніх меж землекористування вказаного Державного акта земельна ділянка складалася із ділянки №1 на вул.Соборній, 370 площею 4,004 га зі змінами в землекористуванні у зв`язку з вилученням частини цієї земельної ділянки площею 3,9375 га та ділянки АДРЕСА_2 площею 0,18 га.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором прав на нерухоме майно Репетухою О.М. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 05.05.2017 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001621 від 10.09.2001 та технічного паспорта від 25.04.2017 - за ПрАТ «Мехбудсервіс» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - пожежний резервуар, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1240809256101.(т.1, арк.справи 35, 38-40).
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Мехбудсервіс»-продавець та ОСОБА_1 -покупець 03.08.2017 уклали Договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки у праві власності на пожежний резервуар. 03.08.2017 державний реєстратором прав на нерухоме майно Фесюк Т.В. прийнято рішення №36459859 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на 1/2 частки пожежного резервуара за ОСОБА_1 (т.1, арк.справи 36, 41-42).
ПрАТ «Мехбудсервіс»-продавець та ОСОБА_1 -покупець 04.08.2017 уклали Договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки у праві власності на пожежний резервуар. Державний реєстратором прав на нерухоме майно Фесюк Т.В. 04.08.2017 прийнято рішення №36482637 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на 1/2 частки пожежного резер-вуара за Муляренком А.О.(т.1, арк. справи 37, 43-44).
Матеріали справи свідчать, що в подальшому ПрАТ «Мехбудсервіс» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 39 375 м2 на вул.Соборній, 370 у м.Рівному з присвоєнням їй кадастро-вого номера 5610100000:01:017:0236, яка затверджена рішенням Рівненської міської ради №7173 від 06.02.2020, та зареєструвало 24.02.2020 право постійного користування земельною ділянкою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2040703656101.(т.1, арк.справи 167).
Рівненська міська рада рішенням №8212 від 29.10.2020 надала згоду ПрАТ «Мехбудсервіс» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0236 на земельну ділянку №1 площею 3 052 м2 та земельну ділянку №2 площею 36 323 м2.
На виконання вказаного рішення Міської ради ПрАТ «Мехбудсервіс» розробило технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код КВЦПЗ - 11.02. ПрАТ «Мехбудсервіс» в м.Рівному, на вул.Соборній, 370, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:017:0236, яка містить план земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255 площею 0,3052 га.(т.2, арк.справи 61-64).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000: 01:017:0255 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2354047556101) зареєстровано 06.05.2021 право комунальної власності за Рівненською міською радою, 24.02.2020 право постійного користування за ПрАТ «Мехбудсервіс» (номер запису про інше речове право 41854566).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2021 ПрАТ «Мехбудсервіс» подало заяву про добровільну відмову від права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 0,3035 га з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255.(т.1, арк.справи 166).
Міська рада рішенням №2072 від 10.02.2022 продала Муляренку А.О. у власність шляхом викупу земельну ділянку площею 3052 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази), як власникові розташованого на цій земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, за умови погод-ження експертної грошової оцінки цієї ділянки контрольною комісією з продажу земельних ділянок, створеною згідно з рішенням Рівненської міської ради №74 від 25.07.2002 (зі змінами та доповненнями).(т.1, арк.справи 30).
Як встановлено господарським судом при первісному розгляді, спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 31.07.2023 у справі №918/437/23 задово-лив позов Прокурора в повному обсязі.(т.2, арк.справи 92-102).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №918/437/23 рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.(т.3, арк.справи 156-184).
Постановою від 21.01.2025 Верховного Суду від 21.01.2025 у даній справі касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №918/ 437/23, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(т.4, арк.справи 160-170).
За наслідками нового розгляду справи №918/437/23, з урахуванням висновків та вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 21.01.2025 - апеляційний суд вважає, що скарги ПрАТ «Мехбудсервіс» і Рівненської міської ради необґрунтовані та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів виснує, що дослідженню підлягає дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність права на звернення з даним позовом до суду.
Положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В установлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.3 ст.4 ГПК України).
Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуаль-ного статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і проце-суальну дієздатність.
Відповідно до п.3 ч.1 та 2 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідноси-нах.
У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних право-відносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України Про прокуратуру, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представ-ництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз 4 цієї частини ст.23 цього закону.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.3).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка несільськогоспо-дарського призначення (кадастровий номер 5610100000:01:017:0255) загальною площею 3052 м2, розташована за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 370 - відноситься до земель комунальної власності право розпорядження якою належить територіальній громаді міста Рівне, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Рівненська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади.
Водночас, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського при-значення, не належить до агропромислового комплексу, а відтак, Держгеокадастр у даному випадку не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромис-ловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Звертаючись до суду з даним позовом, необхідність захисту інтересів держави обґрунтову-ється тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого само-врядування (Рівненська міська рада) всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.
Прокурор стверджує, що у даному випадку Рівненська міська рада прийняла незаконне рішення та всупереч визначеному законом порядку продала земельну ділянку комунальної влас-ності, а тому виступає в якості відповідача у спірних правовідносинах.
При цьому, Рівненська міська рада, як орган уповноважений державою здійснювати відпо-відні функції у спірних правовідносинах, не може бути позивачем, оскільки чинним законо-давством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду, ухвала від 02.03.2011 у справі №6-58303св 10).
Колегія суддів зауважує, що оскільки у даній справі позивачем є сам прокурор, останній не повинен повідомляти майбутнього відповідача (яким визначено Рівненську міську раду) про подання позову, що в свою чергу спростовує покликання Відповідача-3 на ненадання Прокурором доказів повідомлення Рівненській міській раді про виявлені порушення, що на думку Апелянта-2 є підтвердженням необґрунтованості та незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на відсутність у данному випадку органу, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.
Переглядаючи позов по суті, апеляційний суд враховує наступне:
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридич-ною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Господарські суди, згідно з пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задово-лення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. Позивач, звертаючись до суду з позовом, має право об`єднати в одній позовній заяві вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, основні та похідні позовні вимоги.
Для встановлення, чи є позовна вимога щодо реєстраційних дій у цьому спорі похідною, слід з`ясувати щодо яких відносин виник спір у справі та на захист яких прав та інтересів заявлений позов, а відповідно, чи призведе до повного відновлення порушеного суб`єктивного права особи та ефективного захисту прав та законних інтересів позивача задоволення лише основної вимоги без похідної. При цьому, слід брати до уваги те, що задоволення похідної вимоги прямо залежить від задоволення іншої позовної вимоги. Така вимога не може бути самостійною.
Правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах викладені у постановах від 13.11.2019 у справі №910/9834/18, від 23.03.2023 у справі №911/196/21, від 06.04.2023 №918/ 18/22.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України.
Тому засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпе-чувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №914/1049/18.
Як вбачається з позовних вимог, звернувшись в інтересах держави Прокурор просить:
- скасувати державну реєстрацію права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар, що розташований за адресою: вул.Соборна, 370, м.Рівне, Рівненська обл., здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненсь-кої міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35065729 від 05.05.2017);
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36459859 від 03.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36482637 від 04.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2017 №92, укладений між ПрАТ «Мехбудсервіс» та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2017 №109, укладений між ПрАТ «Мехбудсервіс» та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 №2072 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського при-значення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ».
Надаючи оцінку позовній вимозі Прокурора про скасування державної реєстрації права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар, який розташований на земельній ділянці комунальної власності та створює для її власника - Рівненської територіальної громади в особі Рівненської міської ради перешкоди у реалізації нею прав, зокрема щодо відчуження або передачі у користування цієї ділянки іншим особам, апеляційний суд враховує судову практику на яку звернув увагу касаційний суд у постанові від 21.01.2025 у даній справі.
5.20. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/ 18, на яку посилається Скаржник - Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий висновок:
« 84. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі».
5.21. Колегія суддів установила, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішень) та від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 (про скасування реєстраційної дії - державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як стверджено матеріалами справи, державним реєстратором 03.05.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію за ПрАТ «Мехбудсервіс» права власності на об`єкт нерухомого майна - пожежний резервуар, який розташований за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, буд.370.
Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ПрАТ «Мехбуд-сервіс» надано технічний паспорт від 25.07.2017 та Державний акт на право постійного користування землею від 10.09.2001 серії ІІ-РВ №001621.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі в тексті - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - це державна реєстра-ція прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно із ч.1 ст.18 Закону, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх роз-міщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.(ч.1 ст.22 Закону).
Частиною 1 ст.24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєст-рації прав визначаються Кабінетом міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону).
Згідно з нормами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі в тексті - Порядок державної реєстрації), державна реєстрація вперше на новозбудоване майно здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації, зокрема: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси тощо.
Таким чином, технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що стверджує про-ведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності. Однак, технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права влас-ності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п. 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації.
З огляду на викладене, в силу вимог ст.ст.18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації, технічний паспорт та державний акт на право постійного користування землею, на підставі яких зареєстровано право власності на пожежний резервуар, не підтверджує право власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття такого права останнім, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Апеляційний суд бере до уваги долучену Відповідачем-3 копію Договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993, предметом якого є цілісний майновий комплекс по вул.Собор-ній, 370 у м.Рівне.
Відповідно до абз.2 п.1.1 даного договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з додатком-1 до цього Договору.
Водночас, з даного договору купівлі-продажу від 18.06.1993 не вбачається наявність пожеж-ного резервуару у складі цілісного майнового комплексу, яке у подальшому перейшло у власність акціонерного товариства закритого типу «Мехбудсервіс».
Крім того, згідно умов вказаного договору від 18.06.1993 - цілісний майновий комплекс був розташований на земельній ділянці площею 4,05 га, яка існувала до державної реєстрації права власності за ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар (03.05.2017), встановлення (від-новлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 39 375 м2 та здійснення її поділу.
При цьому, у наданому ПрАТ «Мехбудсервіс» до суду плану бази Рівненського управління механізації 1971 року, відсутні відомості про розміщення на ній спірного нерухомого майна.
Таким чином, оскільки ПрАТ «Мехбудсервіс» для державної реєстрації не подано документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам пунктів 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації можуть бути підставою для реєстрації права власності на пожежний резервуар, що знаходиться за адресою: вул.Соборна, 370, м.Рівне, то державним реєстратором Управління забез-печення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 35065729 від 05.05.2017 щодо об`єкту нерухомого майна - пожежний резервуар, за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Соборна, 370 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1240809256101), а відтак відповідна державна реєстрація права власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар є незаконною та підлягає скасуванню.
Матеріалами справи стверджено, що після державної реєстрації права власності на спірний об`єкт за ПрАТ «Мехбудсервіс» відбулося подальше відчуження майна на користь ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу.
Надаючи оцінку позовним вимогам Прокурора про визнання недійними договорів купівлі-продажу №92 від 03.08.2017, №109 від 04.08.2017 та припинення права власності на пожежний резервуар, колегія суддів бере до уваги наступне.
Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
У постанові від 16.10.2020 у праві №910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема: реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Враховуючи, що право власності ПрАТ «Мехбудсервіс» на пожежний резервуар, що зна-ходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом договору купівлі-продажу частки на пожежний резервуар від 03.08.2017 №92 та договору купівлі-про-дажу частки на пожежний резервуар від 04.08.2017 №109, укладених ПрАТ «Мехбудсервіс» та ОСОБА_1 зареєстровано незаконно - на перконання апеляційного суду ПрАТ «Мехбуд-сервіс» не може бути власником вказаного об`єкту нерухомості та розпоряджатися ним, зокрема відчужувати, тому як наслідок оспорювані договори підлягають визнанню недійсними з підстав ст. 203, 215, 658 ЦК України.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що у разі скасування рішення державного реєстра-тора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення докумен-тів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав - відповідні права чи обтяження припиняються (ч.3 ст.26 Закону).
На переконання апеляційного суду, оскільки договори купівлі-продажу №92 від 03.08.2017 та №109 від 04.08.2017, на підставі яких було зареєстровано право власності на пожежний резервуар за ОСОБА_1 визнано недійсними, а позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар та припинення такого права є похідною вимогою, то державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36459859 від 03.08.2017 та № 36482637 від 04.08.2017) - підлягає скасуванню, а право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості - припиненню, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що заявляючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адре-сою: АДРЕСА_1 », Прокурор обґрунтував вибуттям земельної ділянки з комунальної власності без проведення земельних торгів на підставі державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 .
Матеріалами справи стверджено, що підставою для продажу ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 3052 м2, з кадастровим номером 5610100000:01:017: 0255 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробни-чої бази), є розташування на ній об`єкта нерухомого майна - пожежного резервуару.
Надаючи оцінку даній позовній вимозі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законо-давства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Положеннями ст.12 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повно-важень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підпри-ємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок викорис-тання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.(ст.65 ЗК України).
Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння (ч. 2, 3 ст.66 ЗК України).
Частинами 1, 2 ст.127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повно-важень, визначених ст.122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
За приписами ч.1-3 ст.128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкуль-турно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч.2 ст.134 ЗК України).
Враховуючи положення ст.134 ЗК України, колегія суддів виснує, що незастосування конку-рентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання, відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до Управління комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради Муляренко А.О. просив продати йому земельну ділянку площею 0,3052 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Рішенням Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 вирішено продати громадянинові України Муляренку А.О. у власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5610100000:01:017:0255) загальною площею 3052 м2, розташо-вану за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 370 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази), як власникові розташованого на цій земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, за умови погодження експертної грошової оцінки цієї ділянки контрольною комісією з продажу земельних ділянок, створеною згідно з рішенням Рівненської міської ради №74 від 25.07.2002 (зі змінами та доповненнями).
Водночас, у пояснювальній записці до проєкту рішення Рівненської міської ради «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , Муляренку А.О.» зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме: пожежний резервуар літ.« 2Б» площею 33,6 кв.м. (додаткові відомості: навіс площею 70 кв.м., дві залізобетонні огорожі площею основи 193,6 кв.м. та 47,2 кв.м.). Площа забудови становить 104,5 кв.м., що складає 3,4% від загальної площі земельної ділянки.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги п.5.32 постанови Верховного Суду від 21.01.2025 у даній справі.
« 5.32. Колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №909/1345/14, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19 містять висновки щодо застосування положень статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України. Зміст спірних правовідносин у наведених справах є подібним зі змістом спірних правовідносин у справі №918/437/23, що розглядається. У справах, на які посилається скаржник, Верховний Суд наголошував, що для набуття в оренду чи у власність земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної суб`єкту будівлі для нового будівництва, необхідне дотримання такими суб`єктами процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України. Водночас предметом дослідження у справі №918/437/23, що розглядається, є, зокрема, законність прийняття рішення про продаж земельної ділянки у власність ФОП Муляренку А.О. з мотивів, у тому числі неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно із площею зареєстрова-ного пожежного резервуара, що розташований на спірній земельній ділянці, а також формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав саме у зв`язку з реєстрацією права власності на пожежний резервуар.»
З огляду на вище зазначене, отримання у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної Відповідачу ФОП Муляренку А.О. нерухомості зумовлює обов'-язкове дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положен-нями ст. 134, 135 ЗК України, щодо землі вільної від забудови.
При цьому, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорцій-ність втручання.
На переконання апеляційного суду, наявність у Муляренка А.О. права власності на об`єкт нерухомості, загальною площею 33,6 м2, який розташований на спірній земельній ділянці, надавало право Муляренку А.О. набуття права власності на неконкурентних засадах лише на земельну ділянку, на якій розташований даний об`єкт для його експлуатації та обслуговування. В той час, право власності на земельну ділянку вільну від забудови Муляренко А.О. міг отримати лише на конкурентних засадах. Таким чином, набуття ОСОБА_1 земельної ділянки саме площею 3052 м2 суперечить положенням ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255, на якій знаходиться пожежний резервуар, що перебуває на праві власності ОСОБА_1 з 2017 року - здійснено у 2021 році за заявою ПрАТ «Мехбудсервіс» шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017: 0236 та відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001621 з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази та гуртожитку для малосімейних.
Водночас, сторонами не спростовано, що відповідно до інформації Рівненської міської ради, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо продажу ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування пожежного резервуару не приймалось.
Окрім того, як зазначено вище, законодавством передбачено перехід права на земельну ділянку без проведення земельних торгів лише для власника майна, розташованого на цій земельній ділянці та яка надається виключно з метою його обслуговування.
В той же час, оспорюваним рішенням земельну ділянку площею 0,3052 га, віднесену до земель промисловості, продано без обов`язкового врахування імперативних вимог ч.3 ст.66 ЗК України щодо порядку визначення її розміру, наявності такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не для експлуатації придбаного пожежного резервуару і викорис-тання його за функціональним призначенням, а для розміщення виробничої база, тобто майна, яке відсутнє на даній земельній ділянці.
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 » прийнято з порушенням вимог ст. 66, 127, 128, 134 ЗК України, а тому наявні підстави для визнання його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Апеляційний суд також бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладе-ний у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, що: «правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користу-вання землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (п.84).
Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а обов`язковою умовою є, також, порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).
Нескасований (не визнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повно-важень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення згаданого інтересу.
Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комуналь-ної власності не тільки не відображає волю територіальної громадина щодо розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 у справі № 916/2-130/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц зазначили, що прийняття органом місцевого самоврядування рішень усупереч вимогам, встановленим законодавством, не буде відображати волю територіальної громад, як власника, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.
На переконання апеляційного суду, оскаржуване рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022, яке прийняте всупереч вимогам закону, не є вираженням волі територіальної громади м.Рівне та не відповідає її інтересам.
Таким чином, вимога Прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Рівненської міської ради про продаж у приватну власність спірної земельної ділянки є належним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади Рівненської міської ради, який захищає її інтереси у сферах ефективного використання земельних ресурсів із максимально вигідним економічним результатом, тому вимога підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позов Прокурора підлягає задоволенню, колегія суддів розглядає тверд-ження Відповідачів 2 та 3 про порушення строків позовної давності при зверненні Прокурора з даним позовом до суду.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Наведене випливає із загального правила, викладеного у ст.74 ГПК України, про обов'-язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.05. 2019 у справі №Б15/365-08, від 22.08.2019 у справі №913/610/18, від 21.01.2020 у справі №921/ 105/19, від 05.08.2020 у справі №921/384/19.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності.(п.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19 та п.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).
З матеріалів справи вбачається, що про факт державної реєстрації права приватної власності на пожежний резервуар Окружна прокуратура дізналася під час вивчення на предмет законності рішення Рівненської міської ради №2072 від 10.02.2022 «Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 370».
Водночас, Відповідачами не доведено, що Прокурор міг раніше дізнатися про допущені порушення при внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ПрАТ «Мехбудсервіс», а потім ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт неру-хомості
З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що строки позовної давності при поданні позову Прокурором не пропущено.
На переконання апеляційного суду - всі доводи апеляційних скарг ПрАТ «Мехбудсервіс» та Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржників не встановлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржників, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Мехбудсервіс» та Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2023 у справі №918/437/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №918/437/23 повернути до господарського суду Рівненської області
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Розізнана І.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2025 |
Оприлюднено | 09.04.2025 |
Номер документу | 126427760 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Грязнов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні