Рішення від 02.04.2025 по справі 902/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2025 р. Cправа № 902/25/24(902/689/24)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

представників відповідача - Павленко Т.М., Чайка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (Хмельницьке шосе, 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036, код 35949905)

до Фермерського господарства "Павленко Т.М." (вул. Центральна (Леніна), буд. 60, с. Ковалівка, Вінницький рн., Вінницька обл., 22830, код 41089441)

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

21.06.2024 до суду від ТОВ "Вінницяагропроектбуд" через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ФГ "Павленко Т.М." про стягнення заборгованості за поставку товару сільськогосподарського призначення в розмірі 2 038 356,60 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/25/24(902/689/24), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі № 902/25/24(902/689/24), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Крім того, 21.06.2024 до суду від ТОВ "Вінницяагропроектбуд" через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ФГ "Павленко Т.М." про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 486 855,09 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/25/24(902/690/24), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі № 902/25/24(902/690/24), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 15.11.2024 ухвалено перейти до розгляду справи № 902/25/24(902/689/24) за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Об`єднано в одне провадження справи № 902/25/24(902/689/24) та № 902/25/24(902/690/24) з присвоєнням номеру справи № 902/25/24(902/689/24). Підготовче засідання у справі № 902/25/24(902/689/24) призначено на 29.11.2024.

Разом з тим, 29.11.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 02.12.2024 судове засідання у справі призначено на 13.12.2024.

За результатами слухання справи 13.12.2024 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 23.12.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 902/25/24902/689/24) на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі №902/25/24902/689/24 на 24.01.2025.

Ухвалою суду від 24.01.2025 підготовче засідання у справі № 902/25/24(902/689/24) відкладено на 14.02.2025.

Ухвалою суду від 14.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/25/24(902/689/24) для судового розгляду по суті на 24.02.2025.

Ухвалою суду від 24.02.2025 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 902/25/24(902/689/24) по суті до 28.03.2025.

За результатами слухання справи 28.03.2025 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 02.04.2025.

Представник позивача на визначену дату в судове засідання не з`явилася.

Разом з тим, судом сповіщено, що 02.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої остання просить клопотання про долучення доказів, подане 28.03.2025 залишити без розгляду; повідомляє, що заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат буде подано в строк, визначений ГПК; об`єднані позовну вимоги просить задовільнити в повному обсязі та провести судове засідання 02.04.2025 без участі представника ТОВ "Вінницяагропроектбуд" адвоката Лещенко С.В.

Суд у протокольній формі ухвалив задовольнити клопотання в частині проведення судового засідання без участі представника ТОВ "Вінницяагропроектбуд" адвоката Лещенко С.В. та в частині залишення без розгляду клопотання про долучення доказів.

Крім того протокольною ухвалою від 02.04.2025 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення ФГ "Павленко Т.М." від 01.04.2025, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення з клопотанням та відмовлено в долученні доказів, доданих до пояснень.

В судовому засіданні 02.04.2025 представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ФГ «Павленко Т.М.» було укладено в Договори № 18/01-21 він 18.01.2021 та 02/01/21-1 від 04.01.2021.

На виконання умов даних Договорів починаючи з 20.05.2021 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар сільськогосподарського призначення на суму 2 038 356,60 грн., що підтверджується видатковими накладними та надавались послуги, надавались в оренду транспортні засоби та передавались в суборенду складські приміщення ФГ «Павленко Т.М.» на загальну суму 486 855,09 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Разом з тим, ФГ «Павленко Т.М.» належним чином свої зобов`язання в частині оплати за отриманий товар та надані послуги не виконано.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про виконання своїх зобов`язань належним чином та перерахування на рахунок ТОВ «Вінницяагропроектбуд» суму заборгованості в розмірі 2 038 356,60 грн. та в розмірі 486 855,09 грн. та надання других екземплярів Договорів № 18/01-21 від 18.01.2021 та 02/01/21-1 від 04.01.2021.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, другі екземпляри Договорів не надав, що і стало причиною виникнення спору.

Навіть якщо припустити що дані договори втрачені або приховані Відповідачем, то при цьому всі складені сторонами видаткові накладні та акти містять посилання на договори 18/01-21 від 18.01.2021 року та 02/01/21-1 від 04.01.2021 року, які підписані та скріплені печатками сторін. Тому факт придбання товару та надання позивачем послуг підтверджений наявними первинними бухгалтерськими документами, якими зафіксовано та підтверджено факт поставки товару та надання послуг.

06.02.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити суму боргу у 10 денний термін.

Отже строк на оплату є таким, що настав, оскільки вказані претензії є вимогами оплатити кошти за поставлений товар в розумінні ст. 530 ЦК України.

У відзиві б/н та дати (вх.№01-34/9398/24) на позовну заяву відповідачем зазначено, що ФГ «Павленко Т.М.» не погоджується частково із заявленими позовними вимогами у зв`язку із таким.

ФГ «Павленко Т.М.» було сплачено на користь ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за отриманий товар/послуги кошти у загальній сумі 1 485 600,00 грн., що підтверджується:

- Платіжним дорученням №226 від 12.02.2021 та банківською випискою від 12.02.2021 на загальну суму 40 000,00 грн.;

- Платіжним дорученням №247 від 26.05.2021 на загальну суму 400 000,00 грн., платіжним дорученням №248 від 26.05.2021 на загальну суму 135000,00 грн. та банківською випискою від 26.05.2021;

- Платіжним дорученням №249 від 27.05.2021 та банківською випискою від 27.05.2021 на загальну суму 160 000,00 грн.;

- Платіжним дорученням №250 від 31.05.2021 та банківською випискою від 31.05.2021 на загальну суму 41 100,00 грн.;

- Платіжним дорученням №250 від 11.06.2021 та банківською випискою від 06.2021 па загальну суму 2000,00 грн.;

- Платіжним дорученням №6 від 08.10.2021 та банківською випискою від 08.10.2021 на загальну суму 23 500,00 грн.:

- Платіжним дорученням №7 від 11.10.2021 та банківською випискою від 11.10.2021 на загальну суму 7500,00 грн.;

- Платіжним дорученням №58 від 26.07.2022 та банківською випискою від 26.07.2022 на загальну суму 105 500,00 грн.;

- Платіжним дорученням №29 від 15.08.2022 та банківською випискою від 15.08.2022 на загальну суму 32 000,00 грн.;

- Платіжним дорученням №33 від 19.08.2022 та банківською випискою від 19.08.2022 на загальну суму 30 000,00 грн.;

- Платіжним дорученням №68 від 14.12.2022 та банківською випискою від 14.12.2022 на загальну суму 509 000,00 гни.

25 січня 2021 між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ФГ «Павленко Т.М.» проведено звірку та складено акт взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 за станом на 01.01.2021 рік.

За результатами звірки, станом на 01.01.2021 залишок на користь ФГ «Павленко Г.М.» склав 589 494,06 грн.

Таким чином, відповідач вказує, що переплату у розмірі 589 494,06 грн. можливо списати в рахунок погашення поточних зобов`язань ФГ «Павленко Т.М.» перед ТОВ «Вінницяагропроектбуд».

Крім того, відповідач зазначає, що між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ФГ «Павленко Т.М.» було укладено Договори № 18/01-21 від 18.01.2021 та № 02/01/21-1 від 04.01.2021.

Однак, в обгрунтування заборгованості у розмірі 326 424,00 грн. позивач надає копію накладної № 27/05-2 від 27.05.2020, що передувала укладенню вищевказаних договорів.

У зв`язку із цим, на думку відповідача, даний документ не може вважатись належним для доказування заборгованості відповідача та братись судом до уваги при винесенні рішення.

При зверненні ТОВ «Вінницяагропроектбуд» до суду із вимогою стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 326 424,00 грн., що виникла на підставі накладної №27/05-2 від 27.05.2020, позивач порушив строки давності для звернення із позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог в частині 326 424,00 грн.

Також відповідач вказує, що на момент відкриття провадження у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 2 401 518,06 грн. відсутній, тому в цій частині позов підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Крім того, у відзиві відповідач просить зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що договори № 18/01-21 він 18.01.2021 та 02/01/21-1 від 04.01.2021 про які зазначено в позовній заяві, та на які здійснено посилання в видаткових накладних, актах наданих послуг, платіжних дорученнях, суду не було надано ані позивачем, ані відповідачем.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ФГ «Павленко Т.М.» укладений договір про надання послуг в спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, дослідивши матеріали справи, зокрема обопільно підписано видаткові накладні на поставку товару, суд дійшов висновку що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару на підставі видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.05.2020.

Судом встановлено, що факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо підписання видаткових накладних та прийняття відповідачем поставленого позивачем товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 06.02.2024 звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без задоволення.

Отже, судом встановлено, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір про надання послуг, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними.

Судом встановлено, що ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 2 038 356,60 грн. та надало послуг на суму 486 855,09 грн., що загалом становить 2 525 211,69 грн.

ФГ «Павленко Т.М.» за надані послуги та отриманий товар розрахувалося частково в сумі 1 445 599,86 грн.

Враховуючи наведене, сума боргу становить 1 079 611,83 грн.

Зокрема, у 2021 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 292 104,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 23 від 20.05.2021 на суму 227 088,00 грн. (т. 2 а.с.11);

№ 33 від 31.05.2021 на суму 65 016,00 грн. (т. 2 а.с. 26);

та надано послуг на суму 102 799,52 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

№ 12 від 20.04.2021 на суму 15 750,00 грн. (т. 1 а.с.10);

№ 18 від 17.05.2021 на суму 13 126,06 грн. (т. 1 а.с.13);

№ 28 від 25.05.2021 на суму 31 500,00 грн. (т. 1 а.с.16;

№ 32 від 31.05.2021 на суму 15 750,00 грн. (т. 1 а.с.20);

№ 43 від 30.06.2021 на суму 2 100,00 грн. (т. 1 а.с.22);

№ 37 від 31.05.2021 на суму 13 126,06 грн. (т. 1 а.с.25);

№ 176 від 28.12.2021 на суму 11 447,40 грн. (т. 1 а.с.28);

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг становить 394 903,52 грн.

ФГ "Павленко Т.М." вказує, що за поставлений товар та надані послуги було здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 247 від 26.05.2021 на суму 400 000,00 грн. (т. 1 а.с.162/т.2 а.с.110);

№ 248 від 26.05.2021 на суму 135 000,00 грн. (т. 1 а.с.163/т. 2 а.с.111);

№ 249 від 27.05.2021 на суму 160 000,00 грн. (т. 1 а.с.165/т.2 а.с.113);

№ 250 від 31.05.2021 на суму 41 100,00 грн. (т. 1 а.с.167/т.2 а.с.115);

№ 250 від 11.06.2021 на суму 2 000,00 грн. (т. 1 а.с.169/т.2 а.с. 117);

№ 6 від 08.10.2021 на суму 23 500,00 грн. (т. 1 а.с.171/т.2 а.с.119);

№ 7 від 11.10.2021 на суму 7 500,00 грн. (т. 1 а.с.173/т.2 а.с.121);

№ 226 від 12.02.2021 на суму 40 000,00 грн. (т. 1 а.с.108/т. а.с.160);

Разом з тим, судом встановлено, що в платіжному дорученні № 226 від 12.02.2021 на суму 40 000,00 грн. вказано призначення платежу - згідно дог. № 02/01/20-1 від 02.01.20 оплата за придбані ТМЦ. У сумі 33333.33 грн., ПДВ - 20% 6666,67 грн.).

Водночас, відповідач вказує, що в листі № 12/02-1 від 12.02.2021 (т. 1 а.с. 187/т.2 а.с. 135) вказано, що призначення платежу - згідно дог. № 02/01/20-1 від 02.01.20 оплата за придбані ТМЦ є помилковим та просить вважати правильним призначення платежу «Згідно договору № 02/01/21-1 від 04.01.2021».

Відповідно до положень п. 3.1 та п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною у додатку 3 до Інструкції, згідно із вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені у додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише у повній сумі (п.2.29 Інструкції).

З правового аналізу вказаних положень слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику.

Тобто, платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення; відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до листа Національного Банку України від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Разом з тим, позивачем не погоджувалось внесення будь-яких змін до реквізиту «призначення платежу» у платіжному дорученні.

Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Враховуючи наведене, суд не приймає платіжне дорученням № 226 від 12.02.2021 на суму 40 000,00 грн., як доказ оплати заборгованості перед ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2021 рік.

Таким чином, загальна сума оплаченого товару та наданих послуг за 2021 становить 769 100,00 грн.

Отже, враховуючи суму поставленого товару та наданих послуг (394 903,52 грн.) та суму здійсненої оплати (769 100,00 грн.), переплата ФГ "Павленко Т.М." перед ТОВ "Вінницяагропроектбуд" у 2021 р. становила 374 196,48 грн.

У 2022 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 473 638,80 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 33 від 18.05.2022 на суму 163 821,00 грн. (т. 2 а.с.14);

№ 41 від 19.05.2022 на суму 309 817,80 грн. (т.2 а.с.17);

та надало послуг на суму 323 550,77 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

№ 11 від 31.01.2022 на суму 102 121,96 грн. (т.1 а.с.31);

№ 21 від 28.02.2022 на суму 8 465,78 грн. (т.1 а.с.34);

№ 22 від 31.03.2022 на суму 100 512,84 грн. (т.1 а.с.37);

№ 28 від 30.04.2022 на суму 9 070,49 грн. (т.1 а.с.40);

№ 29 від 31.05.2022 на суму 9 372,84 грн. (т.1 а.с.43);

№ 31 від 31.05.2022 на суму 21 482,58 грн. (т. 1 а.с.18);

№ 79 від 08.12.2022 на суму 15 402,23 грн. (т.1 а.с.46);

№ 86 від 27.12.2022 на суму 56 642,05 грн.; (т.1 а.с.48);

№ 87 від 31.12.2022 на суму 480,00 грн. (т.1 а.с.51);

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг становить 797 189,57 грн.

ФГ "Павленко ТМ." вказує, що за поставлений товар на надані послуги було здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 58 від 26.07.2022 на суму 105 500,00 грн. (т.1 а.с175/т.2 а.с.123);

№ 29 від 15.08.2022 на суму 32 000,00 грн. (т.1 а.с.177/т.2 а.с.125);

№ 33 від 19.08.2022 на суму 30 000,00 грн. (т.1 а.с.179/т.2 а.с.127);

№ 68 від 14.12.2022 на суму 509 000,00 грн.(т.1 а.с.181/т.2 а.с.129);

Таким чином, загальна сума оплаченого товару та наданих послуг за 2022 становить 676 500,00 грн.

Отже, враховуючи суму поставленого товару та наданих послуг (797 189,57 грн.) та суму здійсненої оплати (676 500,00 грн.), борг ФГ "Павленко Т.М." перед ТОВ "Вінницяагропроектбуд" у 2022 ставив 120 689,57 грн.

Таким чином, враховуючи наявність переплати у 2021 в сумі 374 196,48 грн. віднявши борг за 2022 в сумі 120 689,57 грн., переплата у ФГ "Павленко Т.М." перед ТОВ "Вінницяагропроектбуд" у 2022 становила 253 506,91 грн.

У 2023 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 946 189,80 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 39 від 16.05.2023 на суму 389 253,00 грн. (т.2 а.с.20);

№ 40 від 18.05.2023 на суму 556 936,80 грн. (т.2 а.с.23);

та надало послуг на суму 60 504,94 грн., що підтверджується актами здачі -прийняття робіт (наданих послуг):

№ 19 від 31.03.2023 на суму 1 999,20 грн. (т.1 а.с.54);

№ 29 від 28.04.2023 на суму 22 100,14 грн. (т.1 а.с.57);

№ 25 від 30.04.2023 на суму 1 999,20 грн. (т.1 а.с.60);

№ 43 від 25.05.2023 на суму 29 520,00 грн. (т.1 а.с.63);

№ 44 від 25.05.2023 на суму 888,00 грн. (т.1 а.с.65);

№ 64 від 30.06.2023 на суму 1 999,20 грн. (т.1 а.с.68);

№ 68 від 31.07.2023 на суму 1 999,20 грн. (т.1 а.с.71);

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг у 2023 становить 1 006 694,74 грн.

ФГ "Павленко ТМ." вказує, що за поставлений товар на надані послуги було здійснено оплату, що підтверджується платіжною інструкцією № 70 від 29.03.2023 на сум 1 990 000,00грн. (т. 2 а.с. 181)

Разом з тим, у вказаній платіжній інструкції призначення платежу вказано "Зг. Листа № 29/03-3 від 29.03.2023 повернення помилково перерахованих коштів, без ПДВ".

Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Враховуючи наведене, суд не приймає платіжну інструкцію № 70 від 29.03.2023 на суму 1 990 000,00 грн., як доказ оплати заборгованості перед ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2022 рік.

Таким чином у 2023 р. відсутні докази погашення відповідачем заборгованості, а тому сума заборгованості за 2023 р. становить 1 006 694,74 грн.

Разом з тим, враховуючи наявність переплати у 2022 в сумі 253 506,91 грн., віднявши борг за 2023 р. в сумі 1 006 694,74, заборгованість за 2023 становить 753 187,83 грн. (1 006 694,74 - 253 506,91= 753 187,83).

У 2020 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 326 424,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27/05-2 від 27.05.2020 (т.2 а.с.8).

ФГ «Павленко» стверджує, що за поставлений товар було здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 226 від 12.02.2021 на суму 40 000,00 грн. (т. 1 а.с.108/т.2 а.с. 160);

№ 170 від 11.06.2020 на суму 40 600,00 грн. (т. 2 а.с.165);

№ 190 від 27.08.2020 на суму 260 350,00 грн. (т. 2 а.с.166);

№ 198 від 12.10.2020 на суму 44 400,00 грн. (т.2 а.с.167).

Судом встановлено, що у платіжному дорученні № 226 від 12.02.2021 на суму 40 000,00 грн. вказано призначення платежу - згідно дог. № 02/01/20-1 від 02.01.20 оплата за придбані ТМЦ. У сумі 33333.33 грн., ПДВ - 20% 6666,67 грн.).

Водночас, відповідач вказує, що в листі № 12/02-1 від 12.02.2021 (т. 1 а.с. 187/т.2 а.с. 135) вказано Водночас, відповідач вказує, що в листі № 12/02-1 від 12.02.2021 (т. 1 а.с. 187/т.2 а.с. 135) вказано, що призначення платежу - згідно дог. № 02/01/20-1 від 02.01.20 оплата за придбані ТМЦ є помилковим та просить вважати правильним призначення платежу «Згідно договору № 02/01/21-1 від 04.01.2021».

Судом також враховано, що у платіжних дорученнях № 170 від 11.06.2020 та № 190 від 27.08.2020, в якості підстави здійсненої відповідачем оплати зазначено дог. № 02/01/19 від 02.01.2019 оплата за надані послуги у рослинництві), у платіжному дорученні № 198 від 12.10.2020 призначення платежу вказано згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 28.05.2020 оплата за надані послуги у рослинництві.

Суд зазначає, що спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

За цих підстав вказані вище платіжні доручення не можуть бути прийняті як належні докази погашення заборгованості ФГ "Павленко Т.М." перед ТОВ «Вінницяагропроектбуд» за видатковою накладною № 27/05-2 від 27.05.2020.

Таким чином, заборгованість ФГ "Павленко Т.М." перед ТОВ «Вінницяагропроектбуд» за 2020 становить 326 424,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості за попередні періоди в сумі 1 006 694,74 грн. та борг за 2020 в сумі 326 424,00 грн., загальна сума заборгованості становить 1 079 611,83 грн. (1 006 694,74 +326 424,00).

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу за видатковою накладною № 27/05-2 від 27.05.2020, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Проте, 02.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-ІХ, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 пунктам 1 визначено, відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 який було неодноразова продовжено.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та на строк дії воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку із чим помилковим є твердження відповідача, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо стягнення суми заборгованості за накладною № 27/05-2 від 27.05.2020 на суму 326 424,00 грн.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про закриття провадження у справі в частині стягнення 2 401 518,06 грн., то суд зазначає, що згідно з ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням наведеного, зважаючи, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Вінницяагропроектбуд» поставило ФГ «Павленко Т.М.» товар на суму 2 038 356,60 грн. та надало послуг на суму 486 855,09 грн., що загалом становить 2 525 211,69 грн. та враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар та надані послуги лише на суму 1 445 599,86 грн., позов підлягає частковому задоволенню в сумі 1 079 611,83 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

За таких обставин, решту аргументів відповідача, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 16 194,18 грн., решта сплаченого позивачем суми судового збору в розмірі 21 684 грн. залишаються за позивачем.

Окрім того, враховуючи заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на заяву представника позивача, подану 02.04.2025 про подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу в порядку положень ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 196, 210, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Павленко Т.М." (вул. Центральна (Леніна), буд. 60, с. Ковалівка, Вінницький рн., Вінницька обл., 22830, код 41089441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (Хмельницьке шосе, 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036, код 35949905) заборгованість за поставку товару сільськогосподарського призначення та за надані послуги в загальному розмірі 1 079 611,83 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 16 194,18 грн.

3. У задоволенні позову в частині стягнення з Фермерського господарства "Павленко Т.М." 1 445 599,86 грн. боргу відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 21 684,00 грн. залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу на 11.04.2025 об 11:30 год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, 3-й поверх, зал № 4.

6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ТОВ "Вінницяпроектбуд", адвокату Лещенко С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику ФГ "Павленко Т.М." - адвокату - Чайці А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Повне рішення складено 07 квітня 2025 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи