Рішення

від 25.03.2025 по справі 908/3067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 Справа № 908/3067/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача Приватного акціонерного товариства Український графіт, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20,

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Білик Н.О., посвідчення № 1417 від 31.10.2023, самопредставництво, витяг з ЄДР від 26.04.2024;

від відповідача: Прийменко О.Г., адвокат, ордер АР № 1212798 від 16.12.2024;

в судовому засіданні приймала участь журналістка (Національної спілки журналістів України) Лєвєнцова Анна Анатоліївна

установив

25.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства Український графіт про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з дат формування таких земельних ділянок по 31.07.2024 в розмірі 3 697 240,01 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024, справу № 908/3067/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3067/24, присвоєно справі номер провадження № 15/204/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 19.12.2024 об 11:00 год.

17.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 19.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів і підготовче засідання відкладено на 16.01.2025 о 12:30 год.

27.12.2024 через підсистему Електронний суд від позивача суд тримав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.01.2025 залишено без розгляду заяву журналістки (Національної спілки журналістів України) Лєвєнцової А.А. про надання дозволу на проведення фотозйомки та аудіозапису судових засідань у справі № 908/3067/24.

Ухвалою суду від 16.01.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 20.02.2025 о 12:30 год.

19.02.2025 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 20.02.2025 закрито підготовче провадження та справа № 908/3067/24 призначена до судового розгляду по суті в засіданні 18.03.2025 о 10:00 год.

17.03.2025 суд отримав від відповідача заяву (вих. №16/640 від 17.03.2025) про розстрочку виконання судового рішення, в якій відповідач просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивач грошових коштів на 12 /дванадцять/ календарних місяців з ухваленням рішення по справі.

В розпочатому 18.03.2025 засіданні з розгляду справи по суті судом оголошувалась перерва до 25.03.2025 о 10:00 год.

21.03.2025 через підсистему Електронний суд від позивача суд отримав клопотання, в якому після ознайомлення із заявою відповідача про розстрочку виконання рішення суду, позивач просить прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо заяви Приватного акціонерного товариства Український графіт про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 3 697 240,01 грн.

Після оголошеної в засіданні 18.03.2025 перерви, суд 25.03.2025 продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2025 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав заявлені вимоги з наступних підстав: відповідач набув у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності. За період з 18.03.2021 по 31.07.2024 користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів та не сплачувати кошти за користування земельними ділянками. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 3 697 240,01 грн.

Відповідач щодо позову заперечив з наступних підстав: відповідач звертався до позивача щодо укладення договорів оренди земельних ділянок. Договори оренди не були укладені з позивачем виключно внаслідок бездіяльності позивача. Підстави сплачувати орендну плату були відсутні, оскільки не було укладено договорів оренди спірних земельних ділянок та відповідач користувався земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Також у період часу з 12.03.2022 по 31.12.2022 Запорізький район відповідно до чинного законодавства України було віднесено до території, на яких ведуться бойові дії та відповідач був звільнений від сплати плати за землю з урахуванням законодавчо визначеної пільги. Податковий орган повідомив про відсутність податкового боргу із сплати орендної плати за землю за спірними змеленими ділянками. Просив у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що посилання на тривале не укладення договорів оренди земельних ділянок не є предметом розгляду у даній справі. З урахуванням вимог законодавства України відповідач зобов`язаний сплачувати плату за землю за умови користування земельною ділянкою навіть без укладених договорів оренди землі. Є загальновідомим той факт, що на території міста Запоріжжя не велися активні бойові дії, ракетні обстріли м. Запоріжжя до таких дій не відносяться. Закон України № 3050-ІХ, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині звільнення від сплати орендної плати не має прямої вказівки про зворотну дію наказу № 309 в часі. На час набрання чинності Закону України № 3050, територія Запорізького району Запорізької області не знаходилась в зоні активних бойових дій. У відповідача відсутні законні підстави для не сплати орендної плати за спірний період

Відповідач подав заяву про розстрочку виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що після введення воєнного стану на території України виробнича діяльність ПрАТ «Укрграфіт» була тимчасово зупинена і лише частково поновлена з травня 2022 року. На час вирішення спору суді виробничі потужності заповнено лише на 35%. Внаслідок зменшення виробничих потужностей та споживання замовниками об`ємів продукції, підприємство в тяжкому фінансовому стані. Також підприємство зазнало масованої атаки БпЛА (безпілотні літальні апарати), що призвело до руйнування та пошкодження адміністративних та промислових будівель (виробничі цеха), виробничого обладнання. Загальний збиток завданий обстрілом наразі оцінюється. ПрАТ «Укрграфіт» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Представник позивача щодо клопотання про розстрочення виконання рішення просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо обставин справи зазначає наступне.

29.12.2017 в межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Вуглецевий композит відбувся аукціон з реалізації майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, за результатами переможцем визначено ПрАТ Укрграфіт.

Відповідач придбав цілісний майновий комплекс, до складу якого входило нерухоме майно (будівлі та споруди), розташовані за адресами: вул. Північне шосе, 31-А, та вул. Самоцвітна, 11, в місті Запоріжжі.

04.01.2018 відповідач набув у власність об`єкти нерухомого майна:

- за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31 А, а саме: цех 5 графітувальне відділення, інв.№1011504, літ. Б, загальною площею 12860,5, прибудова, літ.Б'. майданчик для газоочистки, літ.б2, літ.б3, вхід в тунель, літ. В, літ. Г, прохідний тунель 296 м/п інв.№1020617, загальною площею 1391,2 кв.м., літ. І, галерея між корпусами інв.№1011507, загальною площею 79,8 кв.м., літ. ІІ, цех 4 корпус 4, загальною площею 1657,8 кв.м., літ. Б, контрольно-пропускний пункт інв.№1011505, загальною площею 24,3 кв.м., будівля теплофікаційної камери інв.38000187, загальною площею 29,9 кв.м., інженерно побутовий корпус інв.№1011501, інженерно-побутовий корпус інв.№1011502, інженерно-побутовий корпус-галерея інв.№1021301, загальною площею 7589,5 кв.м., корпус №3, цех №4. Загальною площею 9372,5 кв.м., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385271076 від 03.07.2024;

- за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11, а саме: будівля вузлу зворотного водопостачання інв. №1020619, літ.А, загальною площею 965,8 кв.м., будівля фільтрувальної інв. №1020619, літ.В, загальною площею 361,3 кв.м., градирня водообороту інв. №1020619, літ.2, будівля підстанції 10КВ інв.№8000139, будівля КНС інв.№1020612, водооборот №2 градирня 2-х секційна інв.№1020103, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385271648 від 03.07.2024.

Земельні ділянки під об`єктами нерухомості перебували у користуванні ВАТ Вуглецевий композит згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 003480 від 17.12.1998.

Листом вих. № 16/196 від 17.01.2018 відповідач звернувся до позивача з приводу вирішення питання щодо відведення ПрАТ Укрграфіт земельних ділянок під придбаними об`єктами нерухомості та оформлення прав підприємства на дані земельні ділянки.

Листом вих. № 16/684 від 13.02.2019, на виконання приписів ст. 123 ЗК України, яка регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідач звернувся до позивача з проханням надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки по Північному шосе, буд. 31-А в м.Запоріжжі для укладання договору оренди землі.

Листом вих. № 16/1858 від 26.04.2019 відповідач звернувся до позивача з приводу вирішення питання надання міськвиконкомом відповідно договору на виконання матеріалів щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок по Північному шосе, 31-А, та вул. Самоцвітній, 11, в місті Запоріжжі для укладання з ПрАТ Укрграфіт договорів оренди землі.

В подальшому ПрАТ «Украграфіт також зверталося до позивача, у т.ч. Управління з питань земельних відносин ЗМР, Департаменту управління акти ЗМР з приводу укладення договорів оренди земельних ділянок, а саме: лист від 03.07.2019 № 16/2764; від 30.08.2019 № 16/3632; від 08.10.2019 № 16/4210; від 13.01.2020 № 1682; від 23.07.2021 № 3321/16; від 06.08.2021 № 16/3513; від 08.09.2021 № 16/3919; від 24.09.2021 № 16/4170; від 13.10.2023 № 16/2326; від 14.12.2023 № 16/2892; 21.06.2024 № 16/1669.

Управлінням з питань земельних відносин, Постійною комісією Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин надавались відповіді на звернення відповідача, а саме: від 06.03.2019 № 573; від 25.07.2019 № 1565/02-03; від 23.09.2019 № 1938/02-03; від 11.10.2019 № 84/19; від 19.02.2020 № 19/20; від 16.09.2021.

На сорок восьмій сесії сьомого скликання Запорізькою міською радою 26.02.20220 прийняті рішення щодо надання дозволу ПрАТ Укрграфіт на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

1) Рішення № 69/118 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,200 га по Північному шосе, 31-А для розташування промислового майданчика та подальшої передачі її в оренду;

2) Рішення № 69/119 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га по Північному шосе, 31-А для розташування промислового майданчика та подальшої передачі її в оренду;

3) Рішення № 69/120 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га по Північному шосе, 31-А для розташування промислового майданчика та подальшої передачі її в оренду;

4) Рішення № 69/121 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1000 га по вул. Самоцвітна, 11, для розташування промислового майданчика та подальшої передачі її в оренду.

Згідно із листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області вих. № 18-8-0.37-1-3517/2-24 від 23.09.2024, за даними державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою зареєстровані в державному реєстрі з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянки: кадастровий номер 2310100000:05:015:0109 зареєстрована 18.02.2021; кадастровий номер 2310100000:05:015:0110 зареєстрована 18.03.2021; кадастровий номер 2310100000:05:015:0111 зареєстрована 01.04.2021; кадастровий номер 2310100000:05:015:0112 зареєстрована 05.04.2021.

За наявною в матеріалах справи інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, площа земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0109, яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Північне шосе, 31-А, становить 2,0203 га, земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0110, яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Північне шосе, 31-А, становить 0,3920 га, земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0111, яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Північне шосе, 31-А, становить 0,2827 га, земельної ділянки за кадастром номером 2310100000:05:015:0112, яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Самоцвітна, 11, становить 1,0118 га.

Земельні ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31- А, площею 0,392 га - кадастровий номер: 2310100000:05:015:0110; площею 2,0203 га - кадастровий номер: 2310100000:05:015:0109, площею 0,2827 га - кадастровий номер: 2310100000:05:015:0111, а також земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11, площею 1,0118 га - кадастровий номер: 2310100000:05:015:0112 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

На вказаних земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомості відповідача.

Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 17.07.2024 №4597/01/01-07/6002, за наявною інформаційної базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2310100000:05:015:0110, 2310100000:05:015:0109, 2310100000:05:015:0111, 2310100000:05:015:0112, договори оренди землі не обліковується.

Згідно із інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області (вих. №8784/5/08-01- 04-07 від 24.07.2024) при проведенні аналізу інформаційної бази АІС Податковий блок встановлено, що відповідач за період з 04.01.2018. по 01.07.2024 не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за вище вказані земельні ділянки.

Отже, за період з моменту реєстрації земельних ділянок по 31.07.2024 відповідачем використовуються земельні ділянки комунальної форми власності без правовстановлюючих документів.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).

Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення (повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/upload/content/o_1ctv8454o1jog1o5810p7g8qq2tm6.pdf) річний розмір орендної плати за землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу № НВ-2300102762024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:015:0110, загальною площею 0,392 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, становить 4 389 890,40 грн у цінах 2024 року.

Відповідно до витягу № НВ-2300102742024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:015:0109, загальною площею 2,0203 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31 А, становить 22 281 888,70 грн у цінах 2024 року.

Відповідно до витягу № НВ-2300102792024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:015:0111, загальною площею 0,2827 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31 А, становить 3 405 715,17 грн, у цінах 2024 року.

Відповідно до витягу № НВ-2300102832024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:015:0112, загальною площею 1,0118 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11, становить 11 330 844,66 грн, у цінах 2024 року.

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік складав 1,1, за 2022 рік складав 1,15 та за 2023 рік складав 1,051.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовані позивачем для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Недоотриманий дохід за фактичне користування відповідачем земельними ділянками без оформлення документу, що посвідчує право оренди, позивач розраховує наступним чином:

1) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0110: за період з 18.03.2021 по 31.07.2024 становить 76 823,08 грн /2024/ + 125 306,10 грн /2023/ + 108 961,83 грн /2022/ + 78 431,71 грн /2021/ = 389 522,72 грн;

2) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0109: за період з 18.02.2021 по 31.07.2024 становить 389 933,05 грн /2024/ + 636 019,66 грн /2023/ + 553 060,57 грн /2022/ + 436 664,33 грн /2021/ = 2 015 677,61 грн;

3) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0111: за період з 01.04.2021 по 31.07.2024 становить 59 600,02 грн /2024/ + 97 213,56 грн /2023/ + 84 533,53 грн /2022/ + 57 898,50 грн /2021/ = 299 245,61 грн;

4) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0112: за період з 05.04.2021 по 31.07.2024 становить 198 289,78 грн /2024/ + 323 430,39 грн /2023/ + 281 243,82 грн /2022/ + 189 830,08 грн /2021/ = 992 794,07 грн.

Стягнення з відповідача на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України недоотриманого доходу за фактичне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:05:015:0110, 2310100000:05:015:0109, 2310100000:05:015:0111 та 2310100000:05:015:0112, розташованими за адресами: м. Запоріжжя, Північне шосе, 31 - А та вул. Самоцвітна, 11, без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчує право оренди (користування), за період з дат формування земельних ділянок по 31.07.2024 в загальній сумі 3 697 240,01 грн стало предметом спору у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України Про Державний земельний кадастр визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу на праві власності належать об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31 А, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385271076 від 03.07.2024; а також за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385271648 від 03.07.2024.

Судом встановлено, що договори оренди землі відносно земельних ділянок, на яких розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомості, між сторонами не були укладені з моменту державної реєстрації земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів та по 31.07.2024 /період, вказаний позивачем/.

З наведеного вище слідує, що в порушення ст. 125 ЗК України, ПрАТ Укрграфіт користувалось без документів, що посвідчують право власності чи право користування, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:015:0110 у період з 18.03.2021 по 31.07.2024, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:015:0109 у період з 18.02.2021 по 31.07.2024, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:015:0111 у період з 01.04.2021 по 31.07.2024, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:015:0112 у період з 05.04.2021 по 31.07.2024.

Використання вказаних земельних ділянок відповідачем без належного правового оформлення позбавило позивача - Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, після набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31 А, а також за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11, та з моменту реєстрації в Державному земельному кадастрі 18.03.2021 земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0110, 18.02.2021 земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0109, 01.04.2021 земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0111 та 05.04.2021 земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0112, у відповідача виник обов`язок укласти договори оренди вказаних земельних ділянок, оскільки на них розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі цих договорів право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, ПрАТ Укрграфіт, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельних ділянок підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття майно, на яке особа цілком виправдано очікувала, право на яке підлягає захисту.

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.

Згідно із ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

У свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Також слід зазначити, що базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до положень статті 18 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України - використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01.01.2016.

28.11.2018 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було затверджено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності в межах міста Запоріжжя (далі - рішення № 26). Відповідно до додатку до рішення № 26, розмір орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку, складає 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі. Зазначене рішення введено в дію з 01.01.2019.

Рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 та від 30.06.2015 № 7 не скасовувалися та є чинними.

З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0110 складає 4 389 890,40 грн (Витяг № НВ 2300102762024); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0109 складає 22 281 888,70 грн (Витяг № НВ 2300102742024); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0111 складає 3 405 715,17 грн (Витяг № НВ 2300102792024); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:015:0112 складає 11 330 844,66 грн (Витяг № НВ 2300102832024).

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 ПК України листом від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік складав 1,1, за 2022 рік складав 1,15 та за 2023 рік складав 1,051.

Позивачем додано до позову детальний розрахунок спірної суми, згідно з яким розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельними ділянками визначено наступним чином:

1) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0110: за період з 18.03.2021 по 31.07.2024 в сумі 389 522,72 грн (76 823,08 грн /2024/ + 125 306,10 грн /2023/ + 108 961,83 грн /2022/ + 78 431,71 грн /2021/);

2) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0109: за період з 18.02.2021 по 31.07.2024 в сумі 2 015 677,61 грн (389 933,05 грн /2024/ + 636 019,66 грн /2023/ + 553 060,57 грн /2022/ + 436 664,33 грн /2021/);

3) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0111: за період з 01.04.2021 по 31.07.2024 в сумі 299 245,61 грн (59 600,02 грн /2024/ + 97 213,56 грн /2023/ + 84 533,53 грн /2022/ + 57 898,50 грн /2021/);

4) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0112: за період з 05.04.2021 по 31.07.2024 в сумі 992 794,07 грн (198 289,78 грн /2024/ + 323 430,39 грн /2023/ + 281 243,82 грн /2022/ + 189 830,08 грн /2021/).

Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано, заперечень щодо підходу до здійснення розрахунку не вказано.

Посилання відповідача на відсутність обов`язку сплатити заборгованість внаслідок відсутності у спірний період укладених договорів оренди землі є безпідставним, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Посилання відповідача на затягування Запорізькою міською радою процесу укладення договорів оренди землі не є предметом розгляду в даній справі.

З приводу обов`язку відповідача сплатити плату за землю (орендну плату за земельні ділянки) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруд

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців..

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції, чинній з 06.05.2023, свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 затверджено "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", згідно яких перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (надалі Перелік № 309).

Відповідно до вказаного Переліку № 309 вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.

При цьому, що у пункті 2.3 вказаного Переліку № 309 по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району, а тому твердження позивача про те, що Запорізька територіальна громада не входить до території Запорізького району є необґрунтованим.

З огляду на наведене вище законодавче врегулювання порядку звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, за наявності затвердженого переліку відповідних територій, безпідставними також є твердження позивача про самостійне дослідження обставин проведення чи непроведення активних бойових дій на території безпосередньо міста Запоріжжя.

Враховуючи вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, суд дійшов висновку, що відповідач мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати плату за землю - орендну плату за користування земельними ділянками, які розташована в місті Запоріжжя під об`єктами нерухомості, належними відповідачу.

Суд також визнає необґрунтованими посилання позивача на наявність різних редакцій Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до який територія Запорізького району відносилася до території можливих/активних бойових дій, оскільки як уже було наголошено вище, станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.20253 № 3050-IX пункт 2.3 Переліку визначав всю територію Запорізького району територією активних бойових дій.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставним включення позивачем до періоду нарахування недоотриманих доходів (плати за землю орендної плати за земельні ділянки) за фактичне користування земельними ділянками у 2022 році період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

У зв`язку із зазначеним, суд визнає правомірним нарахування позивачем недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельними ділянками у наступних розмірах:

1) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0110 в сумі 298 721,20 грн , де:

- 76 823,08 грн - нарахована сума за період з 01.01.2024 по 31.07.2024;

- 125 306,10 грн нарахована сума за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- 18 160,31 грн нарахована сума за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 із розрахунку: 108 961,83 грн (розмір орендної плати за 2022) : 12 х 2 = 18 160,31 грн;

- 78 431,71 грн нарахована сума за період з 18.03.2021 по 31.12.2021;

2) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0109 в сумі 1 554 793,80 грн, де:

- 389 933,05 грн - нарахована сума за період з 01.01.2024 по 31.07.2024;

- 636 019,66 грн нарахована сума за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- 92 176,76 грн нарахована сума за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 із розрахунку: 553 060,57 грн (розмір орендної плати за 2022) : 12 х 2 = 92 176,76 грн;

- 436 664,33 грн нарахована сума за період з 18.02.2021 по 31.12.2021;

3) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0111 в сумі 228 801,03 грн, де:

- 59 600,05 грн - нарахована сума за період з 01.01.2024 по 31.07.2024;

- 97 213,56 грн нарахована сума за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- 14 088,92 грн нарахована сума за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 із розрахунку: 84 533,53 грн (розмір орендної плати за 2022) : 12 х 2 = 14 088,92 грн;

- 57 898,50 грн нарахована сума за період з 18.02.2021 по 31.12.2021;

4) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:015:0112 в сумі 758 424,22 грн , де:

- 198 289,78 грн - нарахована сума за період з 01.01.2024 по 31.07.2024;

- 323 430,39 грн нарахована сума за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- 46 873,97 грн нарахована сума за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 із розрахунку: 281 243,82 грн (розмір орендної плати за 2022) : 12 х 2 = 46 873,97 грн;

- 189 830,08 грн нарахована сума за період з 18.02.2021 по 31.12.2021.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є нарахування позивачем суми в загальному розмірі 2 840 740,25 грн.

Суд вважає, що виходячи із розрахунку заборгованості та правових підстав її нарахування, вона фактично є заборгованістю із плати за землю (орендної плати за земельні ділянки), які відповідач мав би сплатити за умови користування земельними ділянками на підставі договорів оренди землі. У відповідача відсутній обов`язок сплачувати плату за землю (орендну плату за земельні ділянки) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не тільки за умови наявності укладених договорів оренди земельних ділянок з урахуванням подання уточнюючих податкових декларацій, а і за відсутності договорів, оскільки не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії в силу норм чинного законодавства України. Тоді як, коригування нарахованих податкових зобов`язань з плати за землю за період березень грудень 2022 року шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України, уточнюючої податкової декларації є правом платника податків, а не його обов`язком, та наявність пільги щодо несплати плати за землю у вказаний період не ставиться в залежність від подання або не подання уточнюючої податкової декларації.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми 2 840 740,25 грн. В частині стягнення суми 856 499,76 грн суд відмовляє у зв`язку із неправомірність нарахування.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців з дати ухвалення рішення у справі.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Обґрунтовуючи наявність обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, відповідач зазначає таке.

Від початку повномасштабного наступу Росії Україна втратила основні металургійні потужності, а у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях зупинено більшість металургійних підприємств. Підприємства, які знаходяться на підконтрольній Уряду України території, в тому числі, ПрАТ «Укрграфіт», були вимушені зменшити обсяги виробництва, що пов`язано із критичним скороченням внутрішнього споживання, логістичними обмеженнями та втратою традиційних транспортних маршрутів (перенавантаження залізниць, блокада морських портів тощо), нестачею робочої сили, збільшенням виробничих витрат, нестачею оборотних коштів, суттєвим підвищенням вартості та дефіцитом енергетичних ресурсів.

Після введення воєнного стану на території України 24.02.2022 року виробнича діяльність ПрАТ «Укрграфіт» була тимчасово зупинена і лише частково поновлена з травня 2022 року, і наразі виробничі потужності підприємства завантажено лише на 35 %.

У зв`язку з відсутністю організаційних, фінансових і технічних умов для здійснення господарської діяльності у повному обсязі, ПрАТ «Укрграфіт» наразі вимушене працювати в особливому режимі. Для недопущення повної зупинки виробництва, підприємству довелось скоротити чисельність штату працівників.

Запорізькі підприємства, в тому числі ПрАТ «Укрграфіт», знаходиться в прифронтовій зоні, і обмеження електро - та газоспоживання, які виникають після обстрілів, спричиняють зупинки виробничих потужностей, що має наслідком порушення циклу виробництва (аварійну зупинку печей) та переведення в брак цілих партій продукції. Територія підприємства зазнає бомбардувань засобами повітряного нападу, що завдає значних руйнувань та потребує значних коштів для відновлення виробництва. Зокрема, в ніч на 01.02.2025 року сталася надзвичайна подія - масована атака БпЛА території промислового майданчика ПрАТ «Укрграфіт», і внаслідок влучання БпЛА та спричиненої цим вибухової хвилі зруйновано і пошкоджено адміністративні та промислові будівлі (виробничі цеха), споруди та виробниче обладнання, що належать підприємству. Цей факт підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.02.2025, номер кримінального провадження: № 22025080000000168 (Орган досудового розслідування - Слідчий відділ Управління СБУ в Запорізькій області).

Перелік пошкодженого мана та обсяг пошкоджень та руйнувань підтверджується Протоколом засідання заводської інвентаризаційної комісії з розгляду результатів позапланової інвентаризації станом на 03.02.2025.

Згідно із Розпорядженнм Кабінету Міністрів України від 17.01.2000 № 38-р, виробництво ВАТ «Укрграфіт» (правонаступником якого є ПрАТ «Укрграфіт») визначено невід`ємною складовою єдиного технологічного циклу основних металургійних виробництв, а підприємство відноситься до металургійних.

Враховуючи важливість роботи підприємства для економіки та обороноздатності країни, наказом Міністерства економіки України № 8147 від 13.07.2023 ПрАТ «Укрграфіт» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (даний статус підтверджений наказом Мінекономіки № 27904 від 16.12.2024 року).

Отже, на цей час вбачається неможливість з боку відповідача у виконанні рішення суду по цій справі одним платежем, та тяжкі наслідки для підприємства критичної інфраструктури у випадку накладення додаткових фінансових обтяжень. Разом з тим, суд вважає, що існує реальна можливість виконання відповідачем рішення суду у випадку надання розстрочки.

При цьому суд враховує наведені відповідачем об`єктивні обставини, що можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та наявність підстави для надання відстрочки.

Беручи до уваги викладені вище обставини, додані до заяви докази, зокрема: накази щодо змін в організації виробництва і праці (щодо встановлення неповного робочого часу), накази № 103 від 06.11.2024, № 108 від 04.12.2024, № 26 від 06.02.2025, № 34 від 06.03.2025 щодо оголошення простою в роботі підприємства, накази Міністерства економіки України №8147 від 13.07.2023 та №10444 від 25.04.2024, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.02.2025 щодо кримінального провадження № 22025080000000168; суд задовольняє заяву відповідача та надає розстрочку виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців з дня його ухвалення шляхом спати щомісячно рівних платежів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Український графіт (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 00196204) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з дат реєстрації земельних ділянок по 31.07.2024 в розмірі 2 840 740,25 грн (два мільйони вісімсот сорок тисяч сімсот сорок гривень 25 коп.).

Розстрочити виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення у даній справі, шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 2 840 740,25 грн рівними частинами за наступним графіком: до 25.04.2025 236 728,35 грн, до 26.05.2025 236 728,35 грн, до 26.06.2025 236 728,35 грн, до 26.07.2025 236 728,35 грн, до 26.08.2025 236 728,35 грн, до 26.09.2025 236 728,35 грн, до 26.10.2025 236 728,35 грн, до 26.11.2025 236 728,35 грн, до 26.12.2025 236 728,35 грн, до 26.01.2026 236 728,35 грн, до 26.02.2026 236 728,35 грн та до 26.03.2026 236 728,40 грн. Видати наказ.

У частині стягнення суми 856 499,76 грн у позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Український графіт (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 00196204) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 088,88 грн (тридцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 88 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.04.2025.

Суддя І. С. Горохов