Рішення

від 08.04.2025 по справі 910/1529/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2025Справа № 910/1529/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Буд Девелопмент" про стягнення 111 317,51 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 3 січня 2024 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Буд Девелопмент" (далі - Товариство) договору купівлі-продажу № 03012408 позивач у серпні-вересні 2024 року передав останньому товар на загальну суму 103 048,74 грн. Оскільки відповідач оплату отриманої продукції не здійснив, заборгувавши таким чином 103 048,74 грн, позивач, посилаючись на статті 11, 509, 530, 610, 611, 612, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 6 970,50 грн інфляційних втрат та 1 298,27 грн трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2025 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1529/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 11 лютого 2025 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 11 лютого 2025 року (22 година 55 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 11 лютого 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11 березня 2025 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати, у якій позивач повідомив про те, що ціна позову не змінилась, відповідач спірну заборгованість не оплатив.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2024 року між Товариством та Підприємством було укладено договір купівлі-продажу № 03012408, за умовами якого позивач зобов`язався передати Товариству товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, узгодженими сторонами в накладних, що є невід`ємною частиною даного правочину, а Товариство - прийняти й оплатити такий товар на умовах, встановлених цією угодою.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Загальний обсяг товару, що продається за цим правочином, та загальна ціна останнього, визначається протягом його терміну дії, з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всім переданим окремим партіям продукції (пункти 1.2. та 2.3. вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.5. договору передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Товариства. Передача партії товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі продавця або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару покупцю на відповідний склад.

Розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошової суми в розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок Підприємства не пізніше 1-го банківського дня з дати виставлення останнім рахунку Товариству. У довіреності на отримання товару покупець зобов`язаний зазначити номер і дату цього договору, як підставу отримання товару. Якщо вказані вимоги не виконані, продавець, при відсутності письмових заперечень Товариства, має право самостійно зазначити у відповідній видатковій накладній реквізити даного договору (пункти 4.1. та 4.3. договору).

За умовами пунктів 12.1. та 12.2. вказаного правочину сторони погодились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань передачі, місця та умов доставки товару або партій товару, осіб, які підписують від імені сторін накладні чи інші двосторонні документи, що вважаються невід`ємними частинами даного договору. Накладні, згідно яких передається товар, додаткові угоди й інші двосторонні документи до цього правочину, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною цього договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо протягом одного місяця з моменту закінчення договору жодна із сторін не повідомила іншу в письмовому вигляді про розірвання цього правочину, останній вважається пролонгованим ще на один рік (пункти 8.1. та 8.2. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору Підприємство поставило Товариству товар на загальну суму 103 048,74 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: видаткових накладних: від 30 серпня 2024 року: № БТ-ВД-3008.00121 на суму 5 640,00 грн з ПДВ, № БТ-ВД-3008.00122 на суму 15 148,74 грн з ПДВ, від 4 вересня 2024 року № БТ--0409.0000003 на суму 82 260,00 грн з ПДВ; товарно-транспортних накладних від 30 серпня 2024 року №№ 000275685, 000275686. Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками та не містить жодних заперечень чи зауважень Товариства щодо кількості, асортименту та якості переданого позивачем товару.

Будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача щодо поставленої позивачем продукції, матеріали справи також не містять.

Також на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: від 23 серпня 2024 року № ВД-Б--0025561 на суму 5 640,00 грн, від 30 серпня 2024 року № ВД-Б--0026417 на суму 15 148,74 грн та від 3 вересня 2024 року № -Б--000000522 на суму 82 260,00 грн.

Однак, вказані рахунки Товариство не оплатило, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед Підприємством за поставлений останнім товар в загальному розмірі 103 048,74 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина 1 статті 693 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, як зазначалося судом, у пункті 4.1. договору сторони узгодили, що оплата продукції здійснюється на умовах 100 % оплати вартості партії товару на розрахунковий рахунок Підприємства не пізніше 1-го банківського дня з дати виставлення останнім рахунку Товариству.

Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Наведене свідчить про те, що поставка Підприємством відповідачу обумовленої договором продукції без повної її оплати за раніше виставленими рахунками не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема, щодо порядку розрахунків, оскільки позивач скористався своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 7 серпня 2019 року в справі № 925/31/17.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки сума заборгованості Товариства, яка складає 103 048,74 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги останнього про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу, а відтак ця вимога підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 6 970,50 грн інфляційних втрат та 1 298,27 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 3 вересня 2024 року по 5 лютого 2025 року, згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Буд Девелопмент" (04050, місто Київ, вулиця Лермонтовська (Володимира Турця), будинок 4; ідентифікаційний код 44314788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 67; ідентифікаційний код 40071391) 103 048 (сто три тисячі сорок вісім) грн 74 коп. основної заборгованості, 6 970 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 50 коп. інфляційних втрат, 1 298 (одну тисячу двісті дев`яносто вісім) грн 27 коп. трьох процентів річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 8 квітня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко