Рішення

від 27.03.2025 по справі 910/735/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/735/25

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку загального позовного провадження

справу № 910/735/25

за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА ОІЛ"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 474 590,53 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Власов Є.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА ОІЛ" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 474 590,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням сторонами підпункту "г" підпункту 195.1.2. статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" під час укладання Договору №848 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.12.2022 в частині включення до вартості товару податку на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/735/25 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2025.

10.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

17.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли відповідь на відзив та заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.

20.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, в порядку ч. 11 ст.176 ГПК України, оскільки позивач не додав до позовної заяви статутні документи в редакції, яка діяла на дату укладання спірного договору.

Представник позивача в підготовче засідання 20.02.2025 не з`явився.

Представник відповідача просив задовольнити заява про залишення позовної заяви без руху.

Суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, в порядку ч. 11 ст.176 ГПК України, оскільки не подання позивачем доказів, які вважає необхідними відповідач, не є підставами для залишення позову без руху.

Представник відповідача також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання додаткових доказів, які стосуються предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 13.03.2025.

12.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження; клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому також міститься клопотання про визнання поважними причини не подачі документів разом і з відзивом на позовну заяву.

Представники сторін у підготовче засідання 13.03.2025 не з`явилися.

Розглянувши клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, суд визнав поважними причини не подачі цих доказів разом і з відзивом на позовну заяву та долучив їх до матеріалів справи.

Водночас, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/2024/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2025.

26.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засіданні 27.03.2025 не з`явився.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.03.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

06.12.2022 між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ОІЛ» (за договором - Виконавець) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 848 (далі - Договір).

Крім того, сторонами до Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 848 від 06.12.2022 були підписані Додаток № 1 - Специфікація та Додаток № 2 - Технічні вимоги.

Згідно з п. 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується у 2022 році передати у власність Замовникові у передбачені даним договором строки згідно коду за ДК 021:2015-091300009 (Авіаційний бензин AVGAS 100 LL (УКТЗЕД 2710123100), Авіаційне пальне Джет А-1 (Jet A 1) (УКТЗЕД 2710192100) (далі - Товар), а Замовник зобов`язується отримати Товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

У п. 1.3. Договору сторони визначили кількість товару, яка становить: Авіаційний бензин AVGAS 100 LL (УКТЗЕД 2710123100) - 48000 л, Авіаційне пальне Джет А-1 (Jet A 1) (УКТЗЕД 2710192100) - 53 т.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Договору складає: 8 999 800,00 (вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ - 1 499 966 грн. 67 коп.

Умовами п. 2.4. Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у договорі, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної виконавця на товар та отримання замовником рахунку.

Також, 07.12.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 848 від 06.12.2022, якою внесли зміни до п. 3.1. Договору та виклали його в наступній редакції: « 3.1. Строк поставки Товару: до 20 грудня 2022 року. Поставка конкретної партії Товару здійснюється на підставі замовлення Замовника. Письмове замовлення повинне містити наступну інформацію: а) асортимент Товару; б) кількість товару; в) дату і час поставки Товару. Замовлення повинні надаватися не менш ніж за:

- Авіаційний бензин AVGAS 100 LL (УКТЗЕД 2710123100) - 7 (сім) календарних днів;

- Авіаційне пальне Джет А-1 (Jet A 1) (УКТЗЕД 2710192100) - 10 (десять) календарних днів

до дати поставки Товару представнику Виконавця, повноваження якого підтвердженні дорученням. За необхідністю замовлення Замовником може надаватися Виконавцем за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку або засобами зв`язку, що забезпечують фіксування тексту й дати замовлення.».

19.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору № 848 від 06.12.2022, відповідно до якої було зменшено обсяг поставки товару та суму Договору на 152 256,84 грн, в т.ч. ПДВ 25 376,14 грн та викладено пункт 2.1. Договору та Специфікацію у наступній редакції: « 2.1. Ціна договору складає: 8 847 543,16 грн. (вісім мільйонів вісімсот сорок сім тисяч п`ятсот сорок три гривні 16 коп.), з урахуванням ПДВ 1 474 590 грн. 53 коп.».

На виконання умов договору відповідач за видатковими накладними від 14.12.2022 №РН-0307, від 15.12.2022 № РН-0311, від 17.12.2022 № РН-0314, від 17.12.2022 № РН-0313, від 20.12.2022 № РН-0317 поставив позивачу товар на загальну суму 8 847 543,16 грн, у т.ч. ПДВ - 1 474 590,53 грн, та виставив позивачу для оплати за отриманий товар рахунки від 14.12.2022 № СФ-0338, від 15.12.2022 та № СФ-0343, від 17.12.2022 № СФ-0346, від 17.12.2022 № СФ-0345, від 20.12.2022 № СФ-0350.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач відповідно до платіжних доручень від 15.12.2022 № 3709, від 19.12.2022 № 3756, від 20.12.2022 № 3766, від 20.12.2022 № 3765, від 20.12.2022 № 3789 сплатив на рахунок відповідача кошти в розмірі 8 847 543,16 грн за отриманий на підставі Договору № 848 від 06.12.2022 товар.

26.04.2024 Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС направив на адресу відповідача претензію від 26.04.2024 за вих. № 1/4-681 про повернення на розрахунковий рахунок КЛК ХНУВС 1 474 590,53грн, сплачених коштів ПДВ у складі вартості товарів, поставлених за Договором від 06.12.2022 № 848 (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 19.12.2022 № 2). Претензію обґрунтована тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в т.ч. Міністерства внутрішніх справ, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді, кошти у сумі 1 474 590,53 грн на рахунок Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ не повернув, що стало причиною виникнення спору та звернення позивача до суду про визнання недійсним п.2.1. Договору № 848 від 06.12.2022 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №2 від 19.12.2022) в частині включення до ціни Договору суми ПДВ та стягнення грошових коштів у розмірі 1 474 590,53 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з посиланням на наступні обставини:

- правові режими звільнення від сплати ПДВ або оподаткування за ставкою 0% ПДВ, якщо звичайна ставка ПДВ дорівнює 20% є податковими пільгами, згідно зі ст. 30 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та встановлюються виключно ПК України, а не будь-якими підзаконними актами;

- згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Своєю чергою, жодних змін до ПК України щодо застосування ставки ПДВ - 0% стосовно товарів, які були поставлені відповідачем, не приймалося;

- відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 ПК України, діє презумпція правомірності рішень платника податку, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- оскільки, як стверджує позивач, хоча ПДВ і включається до ціни договору, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, відтак, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Однак, позивач заявлено вимогу про застосування цивільного, господарського законодавства до питання формування ціни, в частині ПДВ, яке не регулюється положеннями цивільного, господарського законодавства. Це означає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту у спірних правовідносин, а вимога про визнання Договору недійсним в частині є необґрунтованою;

- товар, який поставлявся в межах Договору, не призначений для заправки (дозаправки) або забезпечення безпосередньо наземного військового транспорту;

- згідно з положеннями Постанови № 178, позивач не є суб`єктом, на якого поширюється норми вказаної постанов, оскільки не є структурним підрозділом органу, на який покладено функції в сфері оборони України. У наданих статутних документах (статуті позивача, положенні про структурний підрозділ (редакціях, які не були чинними на момент спірних правовідносин, тобто до 20 грудня 2022 року (дати останньої операції)) не передбачено будь-яких повноважень забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;

- у листопаді 2022 року позивач проводив тендер (https://prozorro.gov.ua/tender/UA2022-10-31-007331-a), за результатами якого було укладено Договір, при цьому на всіх етапах проведення закупівлі, вартість Товару зазначалася з ПДВ, про що позивачу було відомо, окрім цього в повідомленні про завершення виконання умов договору не було заявлено з його боку будь-яких застережень про нібито недійсність Договору в частині застосування ставки ПДВ. Отже, дії позивача щодо подання даного позову несумісні з добросовісністю, що порушує доктрину venire contra factum proprium;

- вартість Товару була поставлена за цінами (8 847 543,16 грн. з ПДВ) значно меншими, ніж було оголошено в процедурі закупівлі (10 003 569,00 UAH з ПДВ), що свідчить про ощадливість проведеної процедури закупівлі. У відповідача не відбулося збільшення активу, збагачення, як обов`язкової умови для застосування ст. 1212 ЦК України, адже відповідач склав та зареєстрував на всю суму ПДВ відповідні податкові накладні на користь позивача, який є платником ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На підставі Договору № 848 від 06.12.2022, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин 1 і 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки, порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Як установлено судом, предметом спірного Договору є поставка паливно-мастильних матеріалів, а саме : Авіаційний бензин AVGAS 100LL (УКТЗЕД 2710123100), Авіаційне пальне Джет А-1 (Jet A 1) (УКТЗЕД 2710192100).

Відповідно до п. 2.1., ціна Договору складала: 8 999 800,00 грн, з урахуванням ПДВ - 1 499 966,67 грн.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 19.12.2022 до Договору № 848 від 06.12.2022, було зменшено обсяг поставки товару та суму Договору на 152 256,84 грн, у т.ч. ПДВ 25 376,14 грн.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до пункту «г» підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (надалі - Постанова № 178), якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постанова КМУ № 178 є нормативно-правовим актом, ухваленим на виконання вимог підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Виконання нормативно-правових актів КМУ, прийнятих на виконання законів України, за умови їх відповідності законам та прийняття в межах повноважень цього органу, визначена в Конституції України та законах, що регулюють діяльність виконавчої влади, є обов`язковою.

Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.

Частина перша статті 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" конкретизує дані положення, визначаючи в статті 49, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів видаються на основі, на виконання та з метою реалізації Конституції та законів України, актів Президента України.

Податковий кодекс України містить загальні засади податкового регулювання, зокрема передбачає умови застосування нульової ставки ПДВ до певних операцій.

У свою чергу, Постанова КМУ №178 деталізує механізм реалізації відповідних положень Кодексу, зокрема визначає порядок їх практичного застосування для забезпечення належного правозастосування та досягнення цілей податкового регулювання.

Таким чином, застосування положень Постанови КМУ №178 не суперечить положенням Податкового кодексу України, а навпаки, забезпечує їх ефективну імплементацію в частині особливостей застосування ПДВ у період воєнного стану, що узгоджується із принципом системності правового регулювання та свідчить про взаємозв`язок між нормами різного рівня нормативно-правових актів, які регламентують відповідні правовідносини.

Положення підпунктів "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України вказує на можливі підстави для застосування даної норми: за нульовою ставкою оподатковуються операції 1)для заправки (дозаправки) або 2)забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, 3)або в інших випадках, передбачених законодавством.

Окрім цього, у Постанові КМУ № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Відповідно до п. 4 Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС від 15.05.2012 № 429 (у редакції наказу МВС України від 09.02.2021 № 107), Університет має статус національного закладу вищої освіти, є юридичною особою, бюджетною установою, перебуває у сфері управління МВС та здійснює освітню діяльність згідно з виданими ліцензіями.

Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення про Кременчуцький льотний коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - Положення про КЛК ХНУВС), затвердженого наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 27.12.2019 № 878, Коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом, що проводить освітню діяльність) Харківського національного університету внутрішніх справ, має статус бюджетної установи та перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України.

Коледж є закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, не є юридичною особою та діє на підставі Статуту Університету та цього Положення відповідно до отриманих ліцензій на провадження освітньої та господарської діяльності.

З аналізу положень Постанови КМУ № 178 убачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних як для забезпечення національної безпеки та оборони України, так одночасно і для захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.

Відповідно, правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.

Зміст Постанови № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами таких договір поставки є суб`єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об`єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави та в інтересах держави в умовах воєнного стану.

Відповідно до підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, операції з постачання товарів, що використовуються для забезпечення національної безпеки та оборони, підлягають обкладенню ПДВ за нульовою ставкою. При цьому пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає, що об`єктом оподаткування є операції з постачання товарів на митній території України, за умови їх документального підтвердження.

У матеріалах справи наявні докази які підтверджують безпосереднє відношення позивача до категорії суб`єктів, які наведені у Постанові № 178, а саме: Статут Харківського національного університету внутрішніх справ та Положення про Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, з яких убачається, що позивач входить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ та до закладів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Водночас, положення, як Податкового кодексу України, так і Постанови № 178, не містять застережень щодо їх застосовності виключно при виконанні мобілізаційних завдань (замовлень).

Таким чином, твердження відповідача щодо розповсюдження дії положень Постанови КМУ № 178 виключно на чітко зазначений перелік суб`єктів, вказаний у постанові, є є необґрунтованими, а відтак, операції з постачання відповідачем пального за Договором від 06.12.2022 № 848 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом.

Відтак, ураховуючи положення постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та пп. «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає установа, що входить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ та фінансується за рахунок державного бюджету, тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пункту договору та специфікації у цій частині.

Таким чином, з огляду на укладення Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІА ОІЛ" Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 848 від 06.12.2022 з порушенням вказаних вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним п. 2.1. договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 19.12.2022 №2) в частині включення податку на додану вартість не за нульовою ставкою є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від позивача, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору № 848 від 06.12.2022, суд дійшов висновку про безпідставність отримання коштів в розмірі 1 474 590,53 грн, а відтак, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 2.1. Договору № 848 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.12.2022 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 19.12.2022 № 2), укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752; адреса: вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ОІЛ» (код ЄРДПОУ 36852220, адреса: вул. Басейна, 9, кім. 3, м. Київ, 01004) в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 1 474 590,53 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ОІЛ» (код ЄРДПОУ 36852220, адреса: вул. Басейна, 9, кім. 3, м. Київ, 01004) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752; адреса: вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605) безпідставно отримані кошти в розмірі 1 474 590 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 146 грн 86 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2025.

Суддя А.І. Привалов