Ухвала

від 08.04.2025 по справі 910/11114/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.04.2025Справа №910/11114/23За розглядом заяви Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ

про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/11114/23

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь", м. Кропивницький

до Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ

про стягнення 11 453 117, 97 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (заявника): Подобєд О.В. (адвокат за довіреністю №275-Д від 24.02.2025).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-випробувальний центр "Промінь" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) суми боргу в розмірі 10 334 410,64, суми інфляційних втрат в розмірі 232 298,81 грн та суми 3% річних в розмірі 903 373,32 грн, у зв`язку з непроведенням відповідачем розрахунку з позивачем згідно Договору №16734//01 від 25.03.2019 року за придбану електричну енергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 провадження у справі №910/11114/23 щодо стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" суми основної заборгованості в розмірі 154 489,37 грн закрито, позов задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь" суму заборгованості в розмірі 10 162 956,47 грн, суму 3% річних в розмірі 232 298,81 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 903 373,32 грн, суму судового збору в розмірі 171 796,77 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

15.11.2024 матеріали справи №910/11114/23 були направлені до апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року.

27.02.2025 до суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024.

Ухвалою від 05.03.2025 року було постановлено відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Державним підприємством "Гарантований покупець" заяви про відстрочення виконання рішення від 08.10.2024 у справі №910/11114/23 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 року залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 року стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь" 10 000,00 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції.

20.03.2025 року до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/11114/23 з Північного апеляційного господарського суду.

21.03.2025 року Господарським судом міста Києва було видано накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/11114/23 призначено на 08.04.2025.

В судове засідання 08.04.2025 позивач не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши в судовому засіданні Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення та заслухавши пояснення представника відповідача, який просив задовольнити подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За положеннями частин 1, 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником (постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення Державне підприємство «Гарантований покупець» посилається на такі обставини:

- залежність виконання зобов`язань Державним підприємством «Гарантований покупець» з оплати відпущеної електроенергії від виконання НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків із оплати послуги Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;

- фінансування діяльності Гарантованого покупця лише у межах кошторису, затвердженого Регулятором;

- участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної інфраструктури;

- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів;

- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан підприємства;

- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

Дослідивши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд вважає викладені у ній доводи необґрунтованими.

Так, суд зазначає, що ненадходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго» чи будь-яких інших контрагентів та відсутність відповідного фінансування, не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Саме лише посилання заявника на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань в силу приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України. Більше того, заявником не надано доказів що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає відповідні грошові кошти для виконання рішення.

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів відповідача не виправдовує його бездіяльності і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, про що зазначав ЄСПЛ у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року у справі «Вараніца проти України» вважає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не бере до уваги також посилання відповідача на постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, пп. 16 п. 1 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, оскільки нарахування штрафних санкцій в межах даної справи не здійснювалося та рішення суду не містить висновків про їх стягнення з відповідача за порушення умов договору, тоді як інфляційні втрати та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій.

Водночас, судом враховані і майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Так, заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо відстрочення виконання рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб?єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/11114/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ