Ухвала від 07.04.2025 по справі 922/2860/18

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Слободін М. М., Плахов О. В., Склярук О. І.

від 13.02.2025

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", Національний банк України

про стягнення коштів в розмірі 618 682 051,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 618 682 051,50 грн (з урахуванням заяви від 30.09.2022 та додаткових пояснень від 30.09.2022).

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/2860/18 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", відмовлено.

Постановою від 13.02.2025 Східний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/2860/18. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Присудив до стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", заподіяну шкоду у розмірі 618 682 051,50 грн.

16 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18.

Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції застосовано частину 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, у подібних правовідносинах щодо предмету доказування у справах за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди; застосовано норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, у подібних правовідносинах щодо визначення підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності; не застосовано норми статей 257, 260, 267 Цивільного кодексу України та не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18, від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18, у подібних правовідносинах щодо визначення початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також скаржник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень абзацу 1 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції на момент вчинення спірних правочинів; близька за змістом норма міститься і на момент звернення позивача із позовом до суду) щодо укладення із пов`язаними особами банку угод на сприятливіших за звичайних умов та визнання таких угод недійсними; щодо застосування частини 6 статті 53 Господарського процесуального кодексу України при зверненні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у власних інтересах. Крім того, в касаційній скарзі ОСОБА_1 зауважує, що судом порушено частину 1 статті 15, частину 1 статті 79, частини 1, 3 статті 86, частини 1, 2, 4, 5 статті 236,, пункт 3 частини 1 статті 282, частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України з подальшим посиланням на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених частиною статті 310 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.

Водночас доводи ОСОБА_1 стосовно необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, та застосованого судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення щодо редакцій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у зв`язку із нерелевантністю висновків у справі № 910/12955/20 до правовідносин у справі № 922/2860/18 - не є належним обґрунтуванням наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У разі подання касаційної скарги за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У цьому разі скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Тобто, за логікою наведеної норми скаржник повинен не погоджуватися із висновком саме Верховного Суду. Посилання ж на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, яких Суд дійшов у правовідносинах, та які, за оцінкою скаржника, не є подібними до правовідносин у справі, рішення в якій оскаржуються, не є належним обґрунтуванням випадку, який передбачено пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2018 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 762,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року встановлений у розмірі 1 762,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що ОСОБА_1 просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2680/18, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/2680/18 - залишити без змін, тобто оскаржує судове рішення у повному обсязі, то судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду підлягав сплаті у сумі 986 720,00 грн (1 762,00 грн х 350 х 200% х 0,8). При цьому Суд не приймає до уваги розрахунок судового збору за подання касаційної скарги, наведений у клопотанні ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, виходячи із суми судового збору, яку присудив до стягнення Східний апеляційний господарський суд за розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки, як вже вказано вище, підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, проте додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. У вказаному клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що його фінансовий стан не дозволяє сплатити суму боргу, присуджену до стягнення, та судовий збір за подання касаційної скарги, оскільки такі суми для нього є занадто значними. Посилаючись на частину 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 зауважує, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, значно перевищує 5% розміру його річного доходу, та просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №922/2860/18 до моменту ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції за результатами розгляду його касаційної скарги.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Зазначений у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених положеннями цього Закону.

Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки), має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

При цьому, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду, зокрема, від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).

Втім, на підтвердження свого фінансового становища, ОСОБА_1 надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.02.2025 та виписки Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" по картці/рахунку. При цьому, скаржником не надано інших документів, як то довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7; документів щодо наявності інших банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

Оцінивши доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, та докази, додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржником не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу. Суд також вважає за необхідне наголосити, що скаржником також не наведено безсумнівних доводів про час і обсяг очікуваних грошових надходжень, які призначалися б для сплати судового збору, та не підтверджено жодними доказами виникнення у нього такої можливості (у майбутньому) сплатити судовий збір упродовж нового строку (на який він просить його відстрочити), враховуючи процесуальні строки розгляду справ у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:

- визначення чи є підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; у разі визначення підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - належного та змістовного обґрунтування мотивів необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, щодо редакцій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 986 720,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оскільки касаційна скарга залишається без руху, Суд не розглядає клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова