Окрема думка від 19.03.2025 по справі 910/2026/24

ОКРЕМА ДУМКА

19 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2026/24

судді Верховного Суду Студенця В.І.

на постанову Верховного Суду від 19.03.2025

у справі № 910/2026/24

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-ТРЕЙД ЮА"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гумега О.В.)

від 12.08.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

від 21.11.2024

у справі № 910/2026/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-ТРЕЙД ЮА"

до Приватного підприємства "ТОМАС СІМОНОВА"

про стягнення 2 265 717,19 грн,

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із постановою Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №910/2026/24, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у справі №910/2026/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не погоджуюся, вважаю, що у задоволенні касаційної скарги слід було відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" (далі - ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА", позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "ТОМАС СІМОНОВА" (далі - ПП "ТОМАС СІМОНОВА", відповідач) про стягнення 2 265 717,19 грн, з яких: 2 200 000,00 грн основного боргу, 32 828,85 грн інфляційного збільшення, 32 888,34 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" вказує, що договір про надання послуг, укладений з відповідачем, був розірваний позивачем в односторонньому порядку, а відтак наявні підставі для повернення авансу, який був перерахований на виконання умов договору. Ураховуючи, що відповідач відмовляється у поверненні авансу у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми авансу в розмірі 2 200 000,00 грн, а також інфляційних втрат та 3% річних за період з 15.08.2023 по 12.02.2024.

(2) Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024, у справі №910/2026/24 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- аналіз змісту умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору про надання послуг свідчить, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір фактично є договором підряду;

- предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача, зокрема, суми авансу, сплаченого за Договором, який розірвано позивачем з 14.08.2023;

- враховуючи здійснену позивачем оплату авансу 18.07.2023, відповідач був зобов`язаний надати послуги за Договором у строк до 27.08.2023, до того ж, з правом дострокового їх надання;

- умовами Договору не було передбачено надання позивачем (отримання відповідачем у позивача) окремого "завдання" для надання "комплексних послуг з обстеження (експертизи/аналізу) технічного стану … Активу компанії DONAU CHEM SRL…";

- надання виконавцем послуг по окремим письмовим завданням замовника та підписаною між сторонами додатковою угодою передбачено лише у разі виникнення у замовника необхідності у додаткових послугах, тобто у тих, що не зазначені пункті 1.2 Договору;

- відповідач надав позивачу виключно послуги, які відповідають переліку, узгодженому сторонами у пункті 1.2 Договору;

- встановлені судом обставини свідчать про обізнаність позивача, у будь-якому разі, з 18.08.2023 про те, що у період до розірвання Договору (з 04.07.2023 (дата підписання Договору) по 14.08.2023 (дата розірвання Договору)) відповідач виконав роботи за Договором;

- суд відхиляє як безпідставні твердження позивача про недотримання відповідачем порядку надання послуг, передбаченого пунктом 5.1 Договору. Договір було розірвано з 14.08.2023, а відтак сторони були зобов`язані дотриматись умов, передбачених пунктом 4.2.3 Договору, яким у разі такої відмови на позивача покладався обов`язок у повному обсязі оплатити фактично надані послуги і підтверджених сторонами шляхом підписання Акта приймання-передачі наданих послуг;

- право замовника (позивача) відмовитись від надання послуг за Договором не залежить від підписання/непідписання додаткової угоди до договору, тоді як внаслідок реалізації замовником свого права на відмову від надання послуг за договором у останнього виникає обов`язок оплатити у повному обсязі фактично надані і підтверджені сторонами послуги;

- позивачем не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами факт, що станом на дату розірвання Договору (14.08.2023) відповідачем не було надано послуги (виконано роботи) за Договором (повністю або частково), тоді як наявні в матеріалах справи свідчать на користь відповідача;

- позивачем не доведено, що, за умови відмови позивача від Договору, всі сплачені ним по Договору грошові кошти у розмірі 2 200 000,00 грн підлягають поверненню відповідачем;

- між сторонами існує спір з приводу недоліків (обсягу) виконаної роботи за Договором станом на дату його розірвання. Однак, при зверненні з позовом до суду позивач не надав висновок експертизи на підтвердження обсягу виконаної відповідачем роботи за Договором або її невиконання у повному обсязі у порядку частини четвертої статті 853 ЦК України. Жодна із сторін в процесі розгляду справи не зверталась до суду з клопотанням про призначення експертизи судом.

(3) Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у справі №910/2026/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 (щодо неправильного застосування норм матеріального права, застосування закону який не підлягає застосуванню до даних правовідносин, а саме: приписів глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору про надання послуг та відповідно незастосування положень глави 63 «Послуги» ЦК України);

- від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18 (щодо застосування приписів статті 570 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 1212 ЦК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 853, 907 ЦК України, та статей 74, 78, 79, 86 ГПК України у контексті обов`язковості проведення експертизи за договорами про надання послуг за наявності спору з приводу недоліків виконаної роботи.

ТОВ "ТОМАС СІМОНОВА" 03.01.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

(4) Позиція Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги Фонду

5. Верховний Суд постановою від 19.03.2025 скасував оскаржувані судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи дану постанову, Верховний Суд виходив з такого:

- висновки господарських судів, що спірний Договір про надання послуг за своєю правовою природою є договором підряду, є вірними;

- суди попередніх інстанцій не встановили, чи надавало ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" окреме завдання на виконання Договору, а також не встановили, яку саме інформацію, необхідну для надання послуг (відповідно до пункту 3.4 Договору), ПП "ТОМАС СІМОНОВА" отримало від замовника;

- з урахуванням пункту 4.2.3 Договору саме з 01.08.2023 ПП "ТОМАС СІМОНОВА" мало припинити (завершити) надання послуг за Договором, а ті послуги, виконання яких неможливо зупинити - закінчити;

- продовження надання послуг після повідомлення замовника про відсутність потреби у формуванні звіту за процедурою Due Diligence та розірвання договору в односторонньому порядку може свідчити про неетичну та недобросовісну поведінку з боку виконавця та його намагання штучно збільшити кількість, а отже і вартість наданих послуг, незважаючи на відсутність у замовника відповідної потреби;

- суди попередніх інстанцій мали встановити: 1) надання яких послуг було розпочато до моменту відмови від Договору (до 01.08.2023); 2) які завдання (послуги) станом на цю дату вже були виконані, а які перебували в процесі виконання; 3) яка вартість вже наданих станом на 01.08.2023 послуг; 4) чи приступав виконавець до виконання нових завдань (послуг) після 01.08.2023; 5) в якому розмірі аванс покриває надані станом на 01.08.2023 послуги; 6) чи вважаються послуги за Договором наданими (чи прийняті замовником); 7) чи відповідають надані послуги передбаченому Договором завданню на їх виконання;

- суди попередніх інстанцій у цій справі не застосували положення статті 1212 ЦК України при вирішенні питання про можливість стягнення авансу (його невикористаної частини). Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення авансу є передчасними;

- суди попередніх інстанцій не встановили, чи залучало ПП "ТОМАС СІМОНОВА" інших співвиконавців (відповідних профільних фахівців) для забезпечення виконання умов Договору, та у випадку такого залучення, з урахуванням умов пункту 5.6 Договору, не встановили, чи було попереднє письмове погодження із замовником щодо залучення цих осіб, який обсяг робіт здійснили інші співвиконавці, на підставі чого вони здійснювали такі роботи, якими доказами це підтверджується;

- суди попередніх інстанцій не вказували про об`єктивну неможливість встановлення обсягу виконаної відповідачем роботи за Договором або її невиконання. Верховний Суд зауважує, що експертиза у справі не може єдиним доказом, на підставі якого можна встановити такі обставини.

- суди попередніх інстанцій мали дослідити та надати оцінки всім наявним доказам у справі для встановлення як обставин виконання Договору, так і поведінки та дій сторін щодо прийняття цих послуг/надання зауважень щодо послуг. Зворотне свідчить про унеможливлення встановлення всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її вирішення.

6. Відповідно до статті 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

У цьому випадку вважаю за необхідне викласти окрему думку, оскільки вважаю, що у суду касаційної інстанції з огляду на предмет та підстави позову, а також межі касаційного оскарження судових рішень, були відсутні правові підстави для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже висновки судів попередніх інстанцій засновані на правильному застосуванні норм закону.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

(1) Щодо наявності/відсутності підстав для повернення авансу

7. Так, відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вказана норма кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судами попередніх інстанцій позивач (замовник), користуючись правом, наданим пунктом 4.2.3 Договору, та у зв`язку з відсутністю потреби у наданні передбачених Договором послуг, 01.08.2023 направив відповідачу повідомлення про розірвання Договору, яким повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору з 14.08.2023.

Крім того, позивач 15.08.2023 засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів (авансу) в сумі 2 200 000,00 грн, сплачених відповідно до пункту 3.4 Договору , оскільки послуги за Договором замовником не замовлялись та, відповідно, виконавцем не надавались.

Відповідач (виконавець), заперечуючи щодо повернення авансу, вказав, що ним у повному обсязі виконано умови Договору і передано їх результати (Звіт), а також Акт приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2023 замовнику, з огляду на що отримана сума авансу поверненню не підлягає.

Відзначаю, що згідно з положеннями статті 854 ЦК України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Так, пунктом 1.6 спірного Договору передбачено, зокрема, що строк надання послуг за Договором за домовленістю сторін складає 40 (сорок) календарних днів з моменту оплати замовником авансу відповідно до пункту 3.4 даного Договору, з правом дострокового надання послуг, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 3.4 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в такій послідовності, зокрема, 50% від вартості замовленої послуги (аванс) замовник оплачує виконавцю протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення останнім відповідного рахунку на оплату. Виставленням такого рахунку виконавець підтверджує отримання від замовника усієї інформації, необхідної для надання замовленої послуги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 3.4 Договору позивач (замовник за Договором) сплатив на користь відповідача (виконавець за Договором) аванс в сумі 2 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.07.2023 № 656.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відтак суди попередніх інстанцій з огляду на зміст пунктів 1.6 та 3.4 Договору дійшли обґрунтованого висновку, що з моменту оплати замовником авансу у відповідача виник зустрічний обов`язок з надання послуг (виконання робіт) за Договором.

Господарські суди правомірно вказали, що умовами Договору не передбачено надання позивачем (отримання відповідачем у позивача) окремого "завдання" для надання "комплексних послуг з обстеження (експертизи/аналізу) технічного стану Активу компанії DONAU CHEM SRL…". Надання виконавцем послуг по окремим письмовим завданням замовника та підписаною між сторонами додатковою угодою передбачено лише у разі виникнення у замовника необхідності у додаткових послугах, тобто у тих, що не зазначені пункті 1.2 Договору. У будь-якому випадку вказане не впливає на обов`язок виконавця невідкладно приступити до виконання послуг (робіт), визначених Договором, після здійснення замовником оплати (авансу) у відповідності до умов пункту 3.4 Договору та приписів статті 538 ЦК України.

Вказані висновки відповідають дійсному змісту спірного Договору.

При цьому відзначаю, що обставини надання виконавцем інформації, необхідної для виконання замовленої послуги (обсяг, кількість, якість тощо), як необхідної передумови для перерахування замовником авансу, не мають жодного правового значення для вирішення даного спору, адже, по-перше, сторони не заперечували правомірність здійснення оплати послуг у порядку пункту 3.4 спірного Договору, а, по-друге, вказане з огляду на предмет та підстави позову не входить в предмет доказування, визначений самим скаржником.

Так, статтею 853 ЦК України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).

Згідно з частиною четвертою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо.

Схожі за змістом положення закріплені також у спірному Договорі, де передбачено, що замовник вправі відмовитись від надання послуг за Договором, письмово повідомивши про це виконавця на адресу, зазначену в Договорі, за 10 (десять) календарних днів до такої відмови. У разі направлення такої відмови, вартість фактично наданих послуг і підтверджених сторонами шляхом підписання Акта приймання-передачі наданих послуг - оплачується замовником у повному обсязі (пункт 4.2.3).

Виходячи із системного аналізу чинного законодавства, відзначаю, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе лише у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Колегія суддів ураховує, що позивачем подано позов про стягнення суми авансу, сплаченого ним на виконання умов Договору, у повному розмірі. При цьому позивач в обґрунтування позову вказував, що послуги за Договором замовником не замовлялись та, відповідно, виконавцем не надавались. Тобто позивач у повному обсязі заперечував факт надання послуг (робіт) виконавцем.

Відтак, з огляду на предмет та підстави позову, позивач у відповідності до приписів 74, 76-79 ГПК України мав довести суду, що відповідач (виконавець) до моменту розірвання спірного Договору не виконував своїх зобов`язань, тобто не вчиняв жодних дій на виконання спірного Договору, у зв`язку з чим сплачена сума авансу не використовувалась ним, а тому має бути повернута замовнику.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказали, що на позивача у відповідності до умов Договору покладався обов`язок у повному обсязі оплатити фактично надані послуги і підтверджені сторонами шляхом підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. Разом з тим, позивачем не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами факт того, що станом на дату розірвання Договору відповідачем не було надано послуги (виконано роботи) за Договором (повністю або частково), тоді як наявні в матеріалах справи свідчать на користь відповідача.

Зокрема, судами встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача Звіт про надані комплексні послуги з аналізу Активу компанії DONAU CHEM SRL" з додатками на українській мові, "DONAU CHEM" з додатками на англійській мові та Акт здачі-приймання наданих послуг від 13.08.2023, що підтверджується матеріалами справи. Суди вказали, що наведене свідчать про обізнаність позивача, що у період до розірвання Договору (до 14.08.2023) відповідач виконував роботи за Договором.

При цьому суди, ураховуючи заперечення позивача щодо наведених вище обставин, відзначили, що між сторонами існує спір з приводу недоліків (обсягу) виконаної роботи за Договором станом на дату його розірвання. Водночас у матеріалах справи у відповідності до приписів частини четвертої статті 853 ЦК України відсутній висновок експертизи на підтвердження обсягу виконаної відповідачем роботи за Договором або її невиконання у повному обсязі.

Вказані обставини стали підставою для відмови у позові.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД ЮА" відзначає, що між сторонами спору укладено договір про надання послуг, що свідчить про необґрунтованість застосування до даних правовідносин приписів статті 853 ЦК України, на яку послались суди першої та другої інстанцій як на підставу для обов`язкового надання висновку експерта. Крім того, позивач наголошує, що направлені на адресу замовника документи фактично не є результатом надання послуг згідно з Договором (складання звіту вже після розірвання договору, відсутність завдання на надання послуг, непідписання сторонами акта, невідповідність Звіту умовам Договору тощо).

У розрізі наведеного відзначаю, що згідно із частиною третьою статті 13 та статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статей 76-77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Отже, наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, де кожен має можливість представити свої аргументи та надати докази на їх обґрунтування, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.

Тобто у разі якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Отже, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, предмет та підстави позову, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, що відповідачем до припинення зобов`язань вчинялись дії на виконання умов Договору, а в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази обсягу наданих послуг (робіт) виконавцем у відповідності до умов Договору станом на момент розірвання Договору, що є меншим за суму сплаченого замовником авансу, вважаю, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Наголошую, що предметом спору у даній справі є наявність/відсутність підстав для повернення авансу, з тих правових підстав, на які посилається позивач у позовній заяві. При цьому предметом даного спору не є стягнення заборгованості за надані/частково надані послуги (роботи) у відповідності до умов Договору.

Відтак, господарські суди, з огляду на предмет та підстави позову, а також надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановивши відсутність правових підстав для повернення авансу у повному обсязі та за відсутності доказів невикористання (повного/часткового) виконавцем такого авансу, правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на їх недоведеність.

Разом з тим, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд з тих мотивів та підстав, визначених у постанові від 19.03.2025, фактично вийшов за межі позовних вимог та підстав позову.

Посилання скаржника щодо помилковості застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 853 ЦК України є необґрунтованим, адже з огляду на правову природу спірного Договору на такі правовідносини розповсюджується дія даної статті, що входить до глави 61 «Підряд» ЦК України.

Наведені у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18 правові висновки, на які посилається скаржник, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається (910/2026/24). При цьому зазначаю, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав недоведеності обставин невикористання авансу виконавцем відповідно до умов Договору, а не з мотивів того, що спірні правовідносини не регулюються положеннями статті 1212 ЦК України.

Зазначене в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для скасування ухвалених судових рішень з підстав касаційного оскарження, визначених скаржником.

(2) Висновки

8. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Отже, проаналізувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та мотиви з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження, вважаю, що у задоволенні касаційної скарги слід було відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Суддя Верховного Суду В. Студенець