Рішення

від 08.04.2025 по справі 605/471/24

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/471/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2025 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді Лелик О.М.,

секретаря с/з Мохун Т.В.,

справа № 605/471/24,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей,-

за участі представника позивача адвоката Козина В.О.,

представника відповідача адвоката Федюшина О.М.,

представника органу опіки та піклування Головацької І.Т.,

встановив:

18 жовтня 2024 року адвокат Козин Володимир Олегович звернувся в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей. Зокрема просить суд встановити ОСОБА_1 такі способи участі батька у вихованні та спілкування з дітьми: спілкування в режимі відеозв`язку засобами відео, телефонного зв`язку наодинці без присутності відповідача тричі на тиждень: понеділок та четвер з 18:00 до 19:00год, неділя з 14:00 до 16:00 год., спілкування та виховання особисто ОСОБА_1 з дітьми кожної суботи та неділі з 10:00 до 16:00год., з понеділка по п`ятницю проживання та спілкування дітей з матір`ю ОСОБА_2 , у святкові дні та дні народження дітей, терміну канікул за спільною згодою батьків, враховуючи бажання дітей, розпорядок дня, вік, стан здоров`я та індивідуальні особливості дітей, необмежене спілкування з дітьми особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку. В подальшому представник позивача уточнив вимоги та просив також визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми в спосіб побачення за місцем проживання батька за спільною згодою батьків.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що з 24 вересня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося і з моменту розлучення у них почалося непорозумінні щодо прийняття участі у вихованні дітей, відповідачкою створювалися штучні перешкоди щодо нормального спілкування батька з дітьми. Будь-які розмови між ним і відповідачкою з приводу виховання дітей не привели до позитивного результатуі це всепродовжувалось впродовж року. Відповідач змінила проживання разом з дітьми переїхавши у іншу область до своїх батьків, що ще утруднило спілкування з дітьми.

Оскільки спільної згоди батьки не дійшли щодо участі кожного з них у вихованні дітей, то позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.

Відповідачка скористалася правом подання письмового відзиву на позовну заяву і такий 11.11.2024 подано представником відповідача адвокатом Федюшиним О.М. В обґрунтування відзиву зазначають, що дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 19.02.2024. Від спільного сімейного проживання у них народилося двоє доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Жодних доказів наявності перешкод з її боку у побаченнях позивача з дітьми немає і ним не доведені. Вона не заперечує проти побачень позивача з малолітніми доньками та не чинить йому в цьому жодних перешкод. Зазначає, що змушена була виїхати з дітьми за кордон через військову агресію росії, частими обстрілами. Вона не чинить перешкод у побаченнях батька з дітьми, якщо побачення відбуваються у її присутності чи присутності її матері та з врахуванням інтересів і безпеки дітей. Запропонований позивачем графік вважає обтяжливим та внесе суттєві зміни у ритм життя відповідача, а тому просить встановити такий порядок участі батька у вихованні дітей: в першу і третю суботу місяця з 12:00 год. до 18:00 год. та другу та четверту неділю місяця з 12:00 год. до 18:00 год. в присутності матері або бабці в межах населеного пункту, де проживають діти, тобто в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області; спілкування в режимі відеозв`язку чи телефонного зв`язку наодинці без присутності відповідача тричі на тиждень: понеділок, четвер з 18:00 год. до 19:00 год., та п`ятниця з 15:00 год. до 17:00 год. за умови забезпечення позивачем технічними засобами зв`язку дітей та урахуванням режиму дня дітей та їх бажання; щодо питання відпочинку дітей, зустрічі у святкові дні, дні народження батьки будуть вирішувати за спільною згодою та в найкращих інтересах дітей.

21.11.2024 представником позивача подано письмову відповідь на відзив, просить позовні вимоги задовольнити.

29.11.2024 представник відповідача надав письмові заперечення.

Третя особа: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради письмових пояснень не надала. На виконання вимог ухвали від 19.11.2024 на адресу суду 10.12.2024 надійшов висновок органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способу участі батьком ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /арк.спр.108-111/.

Ухвалою від 22.10.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.11.2024 суд зобов`язав орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради надати висновок щодо усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Ухвалою від 11.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Козин В.О. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням уточнень.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, категорично заперечував щодо позовних вимог щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми в спосіб побачення за місцем проживання батька.

Представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши думку дітей щодо участі батька у їх вихованні, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Судом встановлено, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб та зареєстрований Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №100.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.02.2025 року шлюб розірвано. (справа №444/4641/23).

У шлюбі народилися доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 06.09.2016 року виданим Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області./арк.спр.7-8/.

Висновком органу опіки та піклування №142 від 25.11.2024 встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з його доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : зустрічі з дітьми два рази в місяць у вихідні дні: перша субота місяця і четверта неділя місяця з 12:00 по 18:00 годину за місцем перебування дітей в присутності матері ОСОБА_2 та вільне спілкування з дітьми в телефонному режимі. У разі неможливості зустрічей батька ОСОБА_1 з дітьми у зазначені терміни вихідних днів, зустрічі проводити в інші дні за попередньою домовленістю з мамою дітей ОСОБА_2 ./арк.спр.110-111/.

Згідно акту № 633 від 28.10.2024 року про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . /арк.спр.47/.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 15.01.2025 вирішено питання щодо стягнення аліментів на дітей.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з перешкодами, які чинить матір, з якою проживає дитина, батькові у спілкуванні з дитиною та її вихованні, ухиляючись від виконання рішення органу опіки та піклування.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) та Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності при вихованні дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2024 року орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради надав висновок про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дітей та визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема вважає за доцільним визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні дітей встановивши порядок його участі у вихованні дітей шляхом зустрічей двічі на місяць у вихідні дні: перша субота місяця і четверта неділя місяця з 12:00год по 18:00 год. за місцем перебування дітей в присутності матері та вільне спілкування дітьми в телефонному режимі. У разі неможливості зустрічей батька з дітьми у зазначені терміни вихідних днів, зустрічі проводити в інші дні за попередньою домовленістю з матір`ю дітей.

Представник відповідача адвокат Федюшин О.М. наполягав щодо обмеження днів побачення батька з дітьми в кількості двох разів на місяць: перша і остання субота місяця, в обґрунтування якого ставив вік дітей та стан здоров`я. Зокрема вказував на те, що зараз ( тобто на момент розгляду справи) холодно, діти часто хворіють, а тому не можуть часто перебувати на вулиці.

Щодо такого твердження представника відповідача, то необхідно зазначити, що на момент розгляду справи дітям виповнилося 10 років, і з кожним роком вони дорослішають, змінюється і стан погодніх умов, стан здоров`я, а тому не можна брати за увагу, лише той факт, що діти постійно хворіють і на вулиці холодно.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування, бере такий до уваги та, з врахуванням обставин справи, вважає за можливе вийти за межі запропонованих способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (справа № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини. Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Водночас, правосуддя у справах про піклування про дитину, батьківський час завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна участь у вихованні та спілкуванні з дитиною сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про участь одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною суд, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо забезпечення контакту дитини з іншим з батьків, з яким дитина не проживає, за відповідним графіком, та з участю другого з батьків, або без такої участі.

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

На виконання вимоги ст. 171 СК України щодо врахування думки дітей при вирішенні питань, що стосуються їх життя, та врахування їх найкращих інтересів, судом присутності педагога (шкільний психолог відсутній у навчальному закладі) у відсутності представника відповідача, який є дідусем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заслухана думка дітей.

Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що з осені 2024 року вони проживають разом з мамою в м. Підгайці разом з дідусем та бабусею, які є батьками їх матері. До того часу вони проживали у місті Жовква Львівської області, там ходи до школи. З татом вони спілкуються в телефонному режимі, оскільки він купив їм планшет та телефони. Скучають за татом, ділилися спогадами проте, як з татом каталися на велосипедах. Виявили бажання бачитися з батьком, спочатку прозвучала думка раз на чотири місяці, а пізніше проговорювали, щоб хотіли частіше. Щодо зустрічей у місті Жовква, то зазначили, що це дуже далеко і їм потрібно буде вставати о 06:00 год вранці і їхати 5 годин до м. Жовкви. Також, згадували однокласників та друзів, з якими товаришували за попереднім місцем проживання. Повідомили, що ні в театрі, в музеї, ні в цирку не були, хоча було б їм цікаво.

Суд констатує, що ОСОБА_1 , як батько, який проживає окремо від дітей, згідно приписів вище перелічених норм права має право на особисте спілкування з ними, а відповідачка ОСОБА_2 або інші особи не мають права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей, що судом не встановлено. Крім того, звернення позивача до суду з даним позовом свідчить про необхідність визначення способів його участі у вихованні доньок, зацікавленість в реалізації батьківських прав та обов`язків.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у випадку виникнення як негативних, так і позитивних наслідків для дітей за результатами спілкування з батьком у визначений судом спосіб, а також враховуючи те, що діти дорослішатимуть і, відповідно, змінюватиметься їх світогляд та бажання, зокрема, щодо спілкування з кожним із батьків, сторони не позбавлені права ставити питання про зміну способів участі батька у вихованні дитини.

Суд роз`яснює, що сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей, з урахуванням вікових змін, розвитку та потреб дітей, що буде відповідати їх інтересам, або за домовленістю сторін, або за рішенням суду, якщо цього будуть вимагати інтереси дітей.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що встановлений судом графік спілкування позивача з дітьми не позбавляє його права бачитись із доньками в інші дні, якщо це не буде перешкоджати звичайному розпорядку дня дітей, з урахуванням їх стану здоров`я та бажання.

Суд, також, вважає необхідним роз`яснити сторонам, що побудова сімейних відносин має здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Сторони не повинні поглиблювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявити справжню турботу, реалізувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку доньок.

Отже враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що саме такий визначений порядок та спосіб спілкування з дітьми є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дітей, підтримки зв`язків між родичами.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із доньками, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з доньками, яке перешкоджало б нормальному їх розвитку, судом не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

На думку суду такий порядок побачень буде достатнім для реалізації права позивача на спілкування із дітьми.

Суд вважає, що у зв`язку з тим, що вимог про розподіл судових витрат позивачем заявлено не було, дане питання судом не вирішується.

На підставі статті 51 Конституції України, статей 7, 19, 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей - задовольнити .

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

перша татретя суботамісяця з12:00год.до 18:00год. в межах населеного пункту, де проживають діти в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області без присутності матері чи іншої особи;

друга та четверта неділя місяця з 12:00 год. до 18:00 год. в межах населеного пункту, де проживають діти в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області без присутності матері чи іншої особи;

спілкування в режимі відеозв`язку чи телефонного зв`язку наодинці з дітьми без присутності відповідачки ОСОБА_2 чи інших осіб тричі на тиждень: понеділок, четвер з 18:00 год. до 19:00 год. та п`ятниця з 15:00 год. по 17:00 год. за умови забезпечення позивачем технічними засобами зв`язку дітей та урахування режиму дня дитини та їх бажання;

у святкові дні та дні народження дітей, інші родинні свята, на час канікул, відпочинок з метою оздоровлення дітей - за спільною згодою батьків, враховуючи бажання дітей, розпорядок дня, вік, стан здоров`я та індивідуальні особливості дітей;

побачення здітьми замісцем проживаннябатька заспільною згодоюбатьків враховуючи бажання дітей, розпорядок дня, вік, стан здоров`я та індивідуальні особливості дітей.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування в особі Служби у справах дітей Підгаєцької міської ради код ЄДРПОУ:04058462, юридична адреса: вул. Бережанська, 39 м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 08.04.2025.

Суддя: О. М. Лелик