Рішення

від 28.03.2025 по справі 567/389/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/389/24

Провадження №2/567/23/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро», в якому просить розірвати договір оренди землі від 01.04.2015 та додаткову угоду від 10.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області) та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Максимчука В.М. №31408341 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016 та державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. №43935401 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016, та індексний номер рішення 43941255 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 3,15 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.

Зазначає, що 23.10.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналась, що щодо зазначеної земельної ділянки зареєстровано право оренди на підставі договору оренди від 01.04.2015 з ТОВ «Захід Агро» та на підставі додаткової угоди до даного договору від 10.09.2015, за якою орендаря було замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», при цьому зазначених договорів вона не укладала, не підписувала та на вчинення таких дій нікого не уповноважувала.

Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельною ділянкою, належною їй, оскільки договору оренди та додаткової угоди щодо передачі земельної ділянки вона не підписувала, їх умов не погоджувала та на укладення таких договорів нікого не уповноважувала.

Посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в іншій справі за спором між ними надала докази сплати орендної плати за вказаними договорами, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, вказує на те, що такий договір не можна вважати неукладеним, посилаючись на те, що оренда земельної ділянки відбувається без належного оформлення прав оренди за відсутності її волевиявлення для цього, на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, просить розірвати договір оренди та додаткову угоду і скасувати рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної їй.

Ухвалою суду від 05.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, сторонам було встановлено строки для подання заяв по суті справи.

28.05.2024 ухвалою суду було витребувано з Острозького районного суду Рівненської області оригінал додаткової угоди від 10.09.2018 до договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, яка міститься в матеріалах цивільної справи №567/2124/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", ТОВ "Захід Агро" про повернення земельної ділянки та скасування рішень державних реєстраторів з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки, витребувано від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ТОВ "Захід Агро" оригінал договору оренди землі №б/н від 01.04.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Захід Агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, витребувано від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ТОВ "Захід Агро" оригінали підтверджуючих документів про виплату орендної плати за 2015-2023 роки за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га та витребувано з Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, у тому числі, яка міститься в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 13.06.2024 по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі, яке було поновлено після проведення експертизи.

В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» позов не визнав, зазначаючи про те, що відсутні рішення судів про визнання зазначених правочинів розірваними, недійсними чи неукладеними.

Одночасно, зазначає, що позивач в позовній заяві не зазначає конкретних норм права, які є підставою для розірвання правочинів згідно положень ст.651 ЦК України.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, у поданій до суду заяві представник позивачки позов підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві, просить розглянути справу в його відсутність та відсутність позивачки.

Представник відповідача ТОВ «Захід Агро» повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 3,15 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Почапківської сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624286900:03:001:0059) було зареєстровано 13.09.2016 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-РВ №027496, виданого 21.12.2001.

Позивачка стверджує, що не передавала зазначену земельну ділянку в оренду за договором оренди для ТОВ «Захід Агро» та не підписувала додаткову угоду до даного договору з ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, а згідно з ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Частиною першою статті 2Закону України«Про орендуземлі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.407ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до зазначеного договору і скасування державної реєстрації за відповідачем її оренди, позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона не підписувала та не укладала договору оренди та додаткової угоди до договору оренди землі з новим орендарем, не заперечуючи, що отримувала орендну плату від відповідачів за користування земельною ділянкою, зазначає, що право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано на підставі неіснуючої додаткової угоди, не оформлено належним чином, а тому зазначені договори мають бути розірвані.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

За ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц зазначає, що «у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.».

За наданими відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та витребуваними судом від Управління надання адміністративних послуг Острозької міської ради Рівненської області договором оренди землі з ТОВ «Захід Агро» і додатковою угодою до договору оренди з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 01.04.2015 між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі, а 10.09.2018 між позивачкою, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,15 га кадастровий номер 5624286900:03:001:0059.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 29.03.2023 по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624286900:03:001:0059 ОСОБА_1 чи іншою особою та чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 10.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624286900:03:001:0059 ОСОБА_1 чи іншою особою.

За висновком судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 в зазначеній додатковій угоді до договору оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, а питання про те, чи виконано підпис позивачкою на договорі оренди не вирішувалось у зв`язку з тим, що експерту не було надано оригіналу зазначеного договору.

Разом з тим, угоди між позивачкою та ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за умовами яких право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та сторонами визначено, що договори оренди землі укладено на 7 років.

Водночас, стверджуючи, що угоди між сторонами не укладались та не підписувались, позивачка повинна доводити не лише те, що вона не підписувала додатковий договір (як окремий документ), а й не укладала такий договір (тобто тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків), відповідно що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивачка не виявила своєї волі на укладення такого правочину. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 01.02.2023 у справі № 530/130/21.

На спростування доводів ОСОБА_1 про те, що договір оренди від 01.04.2015 та додаткову угоду від 10.09.2018 вона не укладала, відповідач надав до суду докази визнання позивачкою факту укладення договору та додаткової угоди, зокрема відомість на виплату готівки №00000000468 від 16.03.2018, відомість на виплату готівки №00000001473 від 14.06.2019, відомість на реалізацію сільгосппродукції за 2019 рік (400 кг пшениці), відомість на реалізацію сільгосппродукції за 2019 рік (400 кг кукурудзи), копію відомості про виплату готівки за 13.08.2020, копії платіжних інструкцій від 24.11.2021, 08.12.2022, 25.10.2023.

Позивачка не заперечує отримання зернопродукції та коштів у якості орендної плати.

Оскільки ОСОБА_1 отримувала від нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» орендну плату, фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що між сторонами фактично укладалась та виконувалась додаткова угода до договору оренди землі, а тому відсутні підстави для її розірвання, оскільки такий договір укладено до 10.09.2025.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

При цьому, суд виходить і з того, що висновок експерта №СЕ-19/118-24/14451-ПЧ від 20.02.2025, за яким підписи у графі «орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є обставиною, що має вирішальне значення для задоволення позовних вимог, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні справи суд бере до уваги і те, що позивачка саме за умовами додаткової угоди до договору оренди землі отримувала орендну плату саме від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у розмірі, який визначено додатковою угодою.

Беручи доуваги викладене,доводи сторін,суд приходитьдо висновку,що позивачкаотримувала пропозиціющодо укладеннядодаткової угодидо договоруоренди земельноїділянки тадоговору орендиземлі,погоджувала умовитаких договорів,а тому можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договорів оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою позивачки на відповідній правовій підставі.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» та ЦК України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша друга статті 640 ЦК України).

Таким чином, з огляду на вказані приписи, не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами, що мало місце в даному спорі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що договір оренди землі та додаткова угода нею не підписувались у зв`язку з відсутністю її волевиявлення до цього і зазначені договір та додаткова угода перешкоджають їй вільно користуватись та розпоряджатися своїм майном та, посилаючись на вимоги ч.2 ст.651 ЦК України, просить розірвати договір оренди землі та додаткову угоду у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

В судовому засіданні встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачка не довела наявність істотного порушення договору і угоди та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, а отже в позові слід відмовити і з цих підстав.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Окрім того, вирішуючи спір, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі №513/879/19 (п.55), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону №1952-IV, судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

З огляду на вказане в позові слід відмовити і з цих підстав.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 158, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про розірвання договору оренди землі від 01.04.2015 та додаткової угоди від 10.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області) та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Максимчука Віталія Миколайовича №31408341 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016 та державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка Сергія Миколайовича №43935401 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016, та індексний номер рішення 43941255 від 08.11.2018, номер запису про інше речове право №16408806 від 13.09.2016 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0059, площею 3,15 га, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 32843893).

Повний текст рішення складено 08.04.2025.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.