Рішення

від 04.04.2025 по справі 420/32969/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32969/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

1.Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 за вих. №1156/4/4849 у звільненні ОСОБА_1 відповідно до п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з ІІ групою інвалідності,

2.Зобовзати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 відповідно до п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

В обґрунтування позову вказує, що позивач особисто до військової частини НОМЕР_1 подав рапорт на звільнення відповідно до п.3 ч.12 ст.26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу, з відповідним пакетом підтверджуючих документів щодо звільнення його з військової служби, у зв`язку із тим, що його дружина має ІІ групу інвалідності та потребує постійного догляду.

Однак, згідно відповіді відповідача за вих.№1156/4/4849 від 19.09.2024, за результатами розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 відмовлено у звільненні на підставі того, що не доведено, що дружина позивача потребує постійного догляду.

Така відмова, на думку позивача, є протиправною та такою, що суперечить п.3 ч.12 ст.26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ в редакції наказу МОУ №495 від 23.07.2024, адже його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №951483 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 є особою з ІІ групою інвалідності, яка відповідно до висновку ЛКК №75 від 15.08.2024 про наявність порушень функцій організму потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи на необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач у своїх доводах зокрема зазначає, що позивач, як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, звернувся 01.09.2024 (вх. № 3544 військової частини НОМЕР_3 ) до командування військової частини НОМЕР_3 з рапортом від 01.09.2024 стосовно звільнення із військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4, абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-12, у зв`язку із бажанням здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Командир військової частини НОМЕР_3 направив документи про звільнення Позивача з військової служби Відповідачу для розгляду та прийняття рішення по суті. Рапорт позивача від 01.09.2024 та додані до нього документи не підтверджували, що дружина позивача потребує постійного догляду, а тому відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для його звільнення з військової служби. Відповідь позивачу була надана через командира військової частини НОМЕР_3 листом від 19.09.2024 № 1156/4/4849 (далі Відмова від 19.09.2024).

Відповідач у відзиві зауважує, що підставою для звільнення з військової служби Позивач визначив «необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з інвалідністю ІІ групи». В контексті даного спору, норма абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-12 передбачає, що: (1) Позивач (військовослужбовець) має перебувати у шлюбі (мати дружину); (2) дружині Позивача має бути встановлена інвалідність ІІ групи; (3) дружина Позивача, як особа з інвалідністю ІІ групи має потребувати постійного (стороннього) догляду. Відповідно до абз.1 п.233 Положення № 1153, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. З огляду на зміст п. 233 Положення № 1153, обов`язок із надання документів та інформації (доказів) підставності звільнення з військової служби покладено на військовослужбовця (Позивача), який бажає звільнитися, а не на військову частину (Відповідача). Таким чином, з метою звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-12 Позивач мав надати Відповідачу документи та інформацію, які б підтверджували: (1) наявність в нього дружини, (2) статус його дружини, як особи із інвалідністю ІІ групи, (3) потребу дружини у постійному (сторонньому) догляді. У разі недоведення (непідтвердження) військовослужбовцем всіх обставин, які передбачені нормою Закону № 2232-12 (в даному випадку абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26), у військової частини відсутні правові підстави для звільнення такого військовослужбовця з військової служби. З наданих же позивачем документів для звільнення з військової служби встановлено, що Позивач має дружину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), відповідно до свідоцтва про шлюб від 15.11.2023 серії НОМЕР_5 . Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною комісією КУ «Одеський центр медико-соціальної експертизи» департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 15.04.2024 (форма № 157-1/о) та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.04.2024 серії 12 ААГ № 951483 (далі Довідка МСЕК № 951483), ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Разом з цим, Позивачем не підтверджено (не доведено у належний спосіб), що його дружина потребує постійного (стороннього) догляду. Більше того, дружина Позивача є працездатною особою.

З огляду на зміст позову та документів, наданих позивачем із рапортом від 01.09.2024, можна дійти висновку, що позивач обґрунтовує потребу своєї дружини у постійному (сторонньому) догляді суто висновком лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК) форми № 080-4/о КП «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.08.2024 № 75 протокол № 42 (далі Висновок ЛКК № 75). Відповідач не погоджується із такими твердженнями та доводами позивача, рішуче заперечує потребу працездатної дружини позивача у постійному догляді, аргументацію позивача вважає неспроможною, а Висновок ЛКК № 75 вважає неналежним доказом, оскільки з огляду на приписи Законів України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Положення про МСЕ № 1317 та Положення про критерії № 1317, лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я не наділена повноваженнями із визначення потреби у постійному (сторонньому) догляді для повнолітніх осіб з інвалідністю, в т.ч. шляхом надання Висновку форми № 080-4/о. Висновок ЛКК № 75 є безвідносним до обставин цієї справи, тобто є неналежним доказом, не містить інформації щодо предмета доказування, а тому не підлягає врахуванню судом при прийнятті рішення, відповідно до ст.73, 75, 76 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.

У вересні ОСОБА_1 на ім`я командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 направив рапорт на звільнення його з військової служби для догляду за дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №951483 від 15.04.2024, інвалідність ІІ групи, оскільки відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду №75 протокол №42 від 15 серпня 2024 року; проходить лікування та потребує його догляду та уваги.

До свого рапорту ОСОБА_1 додав наступні документи: копію паспорту та РНОКПП (ІПН) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 3 арк; копія паспорту та РНОКПП (ІПН) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 3 арк; нотаріальна посвідчена копія довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №951483 від 15 квітня 2004 року на 1 арк; нотаріальна посвідчена копія висновку ЛКК №75 протокол №42 від 15 серпня 2024 року на 1 арк; нотаріальна посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 на 1 арк; нотаріальна посвідчена копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 листопада 2023 року, для підтвердження родинних відносин на 1 арк; нотаріальна посвідчена копія військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 на 3 арк; довідка №277 від 12 серпня 2024 року яка видана Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області на 1 арк; Витяг №278 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні /будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 на 1 арк.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві та не заперечується позивачем, командир військової частини НОМЕР_3 направив документи про звільнення позивача з військової служби Відповідачу військовій частині НОМЕР_1 для розгляду та прийняття рішення по суті. Рапорт позивача від 01.09.2024 та додані до нього документи не підтверджували, що дружина Позивача потребує постійного догляду, а тому відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для його звільнення з військової служби, відповідь позивачу була надана через командира військової частини НОМЕР_3 листом від 19.09.2024 № 1156/4/4849 (далі Відмова від 19.09.2024).

Вважаючи свої права порушеними такою протиправною відмовою відповідача у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, останній звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Як визначено у статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Військовий стан в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, та на даний час військовий стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з абз. 11 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:

- копія свідоцтва про шлюб;

- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).

Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до встановлених обставин справи, позивач звернувся із рапортом на звільнення з військової служби до командира військової частини НОМЕР_3 , на підставі підпункту «г» п.3 ч.4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

До свого рапорту позивач надав свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №951483, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має ІІ групу інвалідності (загальне захворювання).

Також, до рапорту позивач надав висновок Комунального підприємства «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.08.2024 №75 протокол №42, про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання щодо документального підтвердження наявного у дружини позивача інвалідності ІІ групи не заперечується відповідачем у справі та не є спірним.

Водночас, відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби зазначив про недоведеність обставини, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду.

Отже, спірним у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи (підпункт 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону).

Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», однією із підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначено необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Абзацом 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 (далі - Перелік № 413) передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

У контексті викладено слід відмітити, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з наявністю у дружини, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, тобто особою, яка досягла повноліття.

Як вже неодноразово було зазначено вище, позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Разом з цим, ані у довідці до акта огляду МСЕК від 15.04.2024 серії 12ААГ №951483, ані у висновку Комунального підприємства «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.08.2024 №75 протокол №42 не вказано про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного стороннього догляду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (далі - Положення).

Підпунктом 1 пункту 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

При цьому, відповідно до абзацу третього пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за № 731/36353 (далі - Порядок № 189), лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Разом з тим, підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.

Відтак, МСЕК наділені більш ширшими повноваження та мають право формувати висновок для осіб віком понад 18 років за результатами розгляду документів, а ЛКК лише висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Так, аналізуючи наведені нормативні акти в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. У той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом з рапортом на розгляд командиру документи, не підтверджували необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною позивача та не могли слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби, оскільки підтвердження такого факту відсутні. У жодному із доданих позивачем до свого рапорту, який був направлений на ім`я командира військової частини, не було додано документу в якому містились би дані, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду. В довідці до акта огляду МСЕК у пункті 13 відсутні будь-які рекомендації щодо заходів по відновленню працездатності. Так само, у висновку Комунального підприємства «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.08.2024 №75 протокол №42 не вказано про те, що дружині позивача рекомендовані якісь соціальні послуги (денного догляду, вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги на непрофесійній основі від фізичної особи, тощо).

Отже, на думку суду, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що положення Переліку № 413 деталізують приписи Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазначені у підпункті "г"пункту 2 частини 4 статті 26, суперечність правових норм одна одній відсутня. При цьому, вказаний Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Переліку № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі вкладеного, керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА

.