Рішення

від 01.04.2025 по справі 953/4540/24

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 953/4540/24

н/п 2/953/236/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Веремійчик Р.І.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тільного А,О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_11(АДРЕСА_3), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України (м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого військовослужбовця

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_11 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні батька ОСОБА_2 з 25.07.2012 року по день загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . 21 серпня 2002 року шлюб між її батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_4 було розірвано. Після розірвання шлюбу між батьками, заявник ОСОБА_1 продовжила проживати спільно з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , батько добровільно утримував свою дочку ОСОБА_1 до повноліття. Після досягнення нею повноліття продовжив утримання. 05 червня 2010 року заявник ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 . 04 липня 2018 року відповідно до рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі №2/641/633/2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_1 ». Після розлучення, її колишній чоловік ОСОБА_6 взагалі ні фінансово ні матеріально не допомагав. Останній має велику заборгованість зі сплати аліментів.

Позивач зазначила, що не мала фізичної можливості працювати, оскільки здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка хворіла на тяжке онкологічне захворювання та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, вона не мала можливості працювати та отримувати дохід, для утримання себе та її неповнолітнього сина ОСОБА_7 , так як у неї виявлено захворювання обох очей. Після смерті матері, у заявниці відбулося ще більш різке погіршення стану зору, що пов`язано із переживанням та втратою матері. Позивач зазначає, що ніяких видів соціальних допомог не отримує, на обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсій не перебуває.

29 серпня 2022 року ОСОБА_2 , батько позивачки був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року №342/2022 та 16 вересня 2022 року призначений на посаду інструктора (з бойової підготовки) відділення інструкторів ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_11, де і проходив військову службу. Під час проходження військової служби ОСОБА_2 , продовжував постійно надавати фінансову допомогу своїй дочці ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_7 , батьківське утримання було основним джерелом отримання доходів позивача та її неповнолітнього сина.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання на вогневій позиції «ІНФОРМАЦІЯ_10» на околиці м. Бахмут Бахмутського району Донецької вступив у вогневий контакт з противником, внаслідок чого отримав вибухову травму несумісну з життям. Тіло загиблого було доставлено до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» у м. Харків.

Відповідно до наказу командира військової частини від 15 лютого 2023 року №53, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок сукупної тупої травми тіла, вибухової травми під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини в період дій воєнного стану. Похований 16 лютого 2023 року на кладовищі села Скрипаї Чугуївського (колишній Зміївський) район Харківської області.

24 вересня 2023 року з метою отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, ОСОБА_1 звернулась із заявою до командування військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_11, про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 , на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу поліцейських та їх сім`ям під час дій воєнного стану».

06 жовтня 2023 року за вихідним номером №40/17/11-7534 ОСОБА_1 отримала відповідь від 29 вересня 2023 року за № 40/17/11-7534, за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1 необхідно надати підтвердження того, чи отримувала/отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_2 , необхідно для призначення виплати одноразової грошової допомоги, згідно статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи Міністерство внутрішніх справ України.

04.07.2024 року позивачем подано клопотання про виклик свідків. 15.07.2024 року до суду подані пояснення третьої особи.

26.07.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначив, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Заявнику з метою підтвердження наявності у неї права на одержання одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 слід доводи факт наявності у неї права на пенсію у разі втрати годувальника, а не перебування на утримання чи родинних відносин. Доказів обліку позивача в органах Пенсійного фонду України, як отримувача пенсії у разі втрати годувальника матеріали справи не містять. В даному випадку матеріали справи не містять свідоцтва про народження загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , але в акті розслідування нещасного випадку (ФормаН-5) від 19.07.2023 року міститься інформація про батьків загиблого, а саме: мати - ОСОБА_11 , батько - ОСОБА_12 , які не залучені до участі у справі в якості відповідачів. При цьому, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів про громадянство чи факт перебування батьків загиблого ОСОБА_2 в Білорусії. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не був одружений станом на дату загибелі, та що у нього відсутні неповнолітні діти. Отже, відповідачами у цій справі мають бути: батько ОСОБА_2 - ОСОБА_12 (за відсутності доказів його смерті або інших обставин), мати ОСОБА_2 - ОСОБА_11 (за відсутності доказів його смерті або інших обставин), його дружина (у разі наявності), та законні представники неповнолітніх дітей (у разі наявності).Докази, на які посилається позивач у тексті позовної заяви, на переконання військової частини НОМЕР_1 , не підтверджують належним чином факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 і посилання на відсутність можливості працювати.

У відзиву зазначає, що позивач ОСОБА_1 є особою працездатного віку, але не працює, на обліку осіб, які шукають роботу (центр зайнятості) не перебуває. Після смерті її матері ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до загибелі її батька ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) минуло більше чотирьох років, тому факт догляду матері не може братися судом до уваги. Матеріали справи не містять інформації про доходи позивача за період 2018-2023 роки, що унеможливлює можливість достеменно встановити чи отримувала вона дохід, чи ні. Також, вказував, що посилання позивача на захворювання очей не може братися судом до уваги, оскільки відсутні докази того, як саме та у якому обсязі захворювання перешкоджає позивачу в роботі, як і відсутності відомості про визначення відсотка втрати працездатності позивача. Без наявності спеціальних знань в медичній сфері визначити як саме захворювання впливає на здатність працювати є неможливим. Також, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_6 вбачається, що платник аліментів, хоча і не стабільно, але сплачує аліменти. Згідно розрахунку сума заборгованості почала збільшуватися з березня 2022 року, а з грудня 2022 року сума заборгованості частково погашалася за рахунок сплати аліментів у більшому розмірі. З тексту позову можна встановити, що йдеться про повне утримання позивача та її неповнолітнього сина за рахунок загиблого ОСОБА_2 у період з моменту розлучення (липень 2018) по дату загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), однак надані до позову квитанції стосуються періоду 04.05.2022 - 29.12.2022, й всього відомо про 8 фактів перерахування коштів. Так, перерахування коштів здійснювалося у лютому 2022 (2010,05 грн.), травні 2022 (1005,02 грн.), вересні 2022 (1005,03 грн.), жовтня 2022 (3015,08 грн.), листопаді 2022 (1005,03 грн.), грудні 2022 (8040,21 грн.), тобто не систематично та протягом незначного проміжку часу.

Крім того, у відзиві зазначає, що згідно доданих до позовної заяви доказів можна встановити, що за більше ніж чотири роки нібито утримання загиблим ОСОБА_2 позивачки та її сина відомо про отримання допомоги на загальну суму 12 060,31 грн., яка була отримана в п`яти місяцях 2022 року. З огляду на суми прожиткових мінімумів для дітей та осіб працездатного віку, які встановлюються законами України про Державний бюджет України за 2018-2023 роки, а також враховуючи незначні та несистематичні перекази грошових коштів, казати про те, що матеріальна допомога від загиблого ОСОБА_2 була основним і постійним джерелом засобів до існування позивача неможливо.

Позивач не є отримувачем соціальної допомоги чи пенсії, а тому джерело її засобів для існування є невідомим, що може свідчити про отримання неофіційного доходу. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. У той же час, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

01.08.2024 року подана відповідь на відзив в порядку ст. 179 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду, задоволено клопотання про виклик свідків.

В судовому засіданні позивач, представник позивача подали пояснення з приводу позовних вимог, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника позивача, свідків, приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності нез*явившихся осіб, враховуючи строки розгляду справи та позицію позивача з даного питання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке виданого від 16 січня 1992 року відділом реєстрації актів громадського стану Комінтернівського районного управління юстиції у місті Харкові.

21 серпня 2002 року шлюб між її батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, яке видано 21 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Комінтернівського районного управління юстиції в м. Харкові, серія НОМЕР_3

05 червня 2010 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , який зареєстрований Скрипаївською сільською радою Зміївського району Харківської області, актовий запис №01.

Від шлюбу позивач ОСОБА_1 має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

04 липня 2018 року відповідно до рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі №2/641/633/2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_1 ».

Позивач в обґрунтування позову зазначила, що проживала з батьками, в тому числі з батьком ОСОБА_2 , тривалий час не мала фізичної можливості працювати із- за проблем із зором, здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка хворіла на тяжке онкологічне захворювання, та померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебувала на утриманні батька з 2012 року по день його загибелі в 2023 році.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі і перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно п.7 Порядку "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30 листопада 2018 року виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до Судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01.01.2012, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім`ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім`ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім`ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п`яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом в обґрунтування доводів позивача ретельно надано оцінку всім доказам та суд зазначає, що позивачем ОСОБА_1 , 1992 р.н. протягом усього судового розгляду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування на утриманні батька ОСОБА_2 з 2012 року по 2023 рік.

Так, позивач, вказуючи про те, що за станом здоров*я (проблеми з зором) вона не могла працювати не підтверджено матеріалами справи та належними та допустимим доказами, оскільки судом досліджено надану позивачем медичну документацію про її стан здоров*я, що в сукупності не підтверджують повної неможливості працювати.

Також, не надано до суду і звернення позивача до органів соціального захисту щодо оформлення пенсії у зв*язку з неможливістю працевлаштування за станом здоров*я або встановлення їй проценту працездатності та висновок відповідної лікарської комісії щодо можливості працювати і на яких саме роботах, або взагалі неможливості працювати за станом здоров*я.

Крім того, в судовому засіданні, позивачка суду повідомила, що вона інколи працювала на різних роботах, отримувала допомогу, як ВПО, перебувала на обліку в центрі зайнятості, що розцінюється судом як можливість позивача самостійно працювати задля матеріального забезпечення себе та дитини.

Судом надані оцінка і довідкам з ПФ та органів соціального захисту щодо відсутності звернень позивача станом на 2024 рік, однак суд звертає увагу на те, що даних про звернення до 2024 року та відсутність даних про отримання допомоги позивачем суду не надано протягом судового розгляду.

Також, суд зазначає, що позивачка просить встановити факт перебування на утриманні батька в період з 2012 по 2023 роки, коли вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 (з 2010 року по 2018 рік) і беззаперечних доказів того, що вона не перебувала на утриманні чоловіка у цей період до суду не надано.

Згідно надано до суду рішення суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів вбачається, що відповідач ОСОБА_6 заперечував проти позовних вимог з тих підстав, в тому числі, що за час проживання з позивачкою в будинку чоловіка робився ремонт та оформлювались кредити для цих робіт, що може бути підтвердженням того, що позивачка ОСОБА_1 проживала деякий час з чоловіком у його будинку, а не у будинку батьків.

Посилання позивача на відсутність матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка на утримання її дитини також спростовується наданими доказами щодо сплати аліментів на користь позивача протягом часу з лютого 2019 року по березень 2024 року. (а.с. 42-43).

Доводи позивача у позові на догляд за хворою матір`ю до 30.05.2018, приймається до уваги, однак суд зазначає, що вказані обставини мали тимчасовий характер за 4 роки до загибелі батька, а враховуючі повідомлені обставини проживання в одній квартирі і батька, і матері, медичну документацію матері про проведену операцію лише в квітні 2018 року, а до 2018 року лише наявність інвалідності 3 групи із забороною лише тяжкої праці, суд вважає необґрунтованим доводи позивача про неможливість працевлаштування у зв*язку з хворобою матері.

Також, до суду під час розгляду справи не були надані будь-які належні та допустимі докази на підтвердження працевлаштування батька ОСОБА_2 з 2012 року до 24.02.2022 року та отримання ним доходів і можливості утримувати свою повнолітню дочку ОСОБА_1 , в тому числі і в період перебування її у зареєстрованому шлюбі.

Надані до позову квитанції щодо перерахування грошових коштів від ОСОБА_2 на ім*я ОСОБА_1 стосуються періоду 04.05.2022 - 29.12.2022 ( час перебування батька в рядах ЗСУ та отримання ним грошового забезпечення), а саме у лютому 2022 (2010,05 грн.), травні 2022 (1005,02 грн.), вересні 2022 (1005,03 грн.), жовтня 2022 (3015,08 грн.), листопаді 2022 (1005,03 грн.), грудні 2022 (8040,21 грн.), і ці перерахування грошових коштів не є систематичними та вчинені протягом незначного проміжку часу, і не можуть вважатися як доказом постійного утримання дочки.

Також, судом враховані пояснення позивачки в судовому засіданні, що на її ім*я було придбано автомобіль за гроші батька в 2023 році за 3 тисячі доларів США, однак суд критично відноситься до цих показань в частині придбання саме за гроші батька, зазначаючи, що придбання саме позивачем автомобіля також спростовує її доводи про перебування на утриманні батька протягом тривалого часу.

Судом надані оцінка і показанням свідка ОСОБА_13 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що є сусідкою позивача та знає, що позивачка проживала з батьком, матір*ю і сином. Коли позивачка вийшла заміж, то проживала окремо, аліменти колишній чоловік не платив, позивачка частіше була вдома, її батько працював, мати хворіла, позивачка постійно влаштовувалась на роботу, батько був єдиним кормільцем в сім*ї, після смерті батька позивачка придбала автомобіль.

Суд зазначає, що показання свідків суд оцінює саме ті, що надані в судовому засіданні, де свідки попереджені про завідомо неправдиві показання судом, а надані письмові показання свідків не можуть братися судом до уваги.

З приводу показань свідка ОСОБА_13 суд зазначає, що ці показання не можуть бути належним підтвердженням, що ОСОБА_2 утримував постійно позивача з 2012 року по 2023 рік, оскільки ці показання таких підтверджень не містять.

На підставі вищезазначеного та належної і повної оцінки всім наданим та дослідженим доказам, суд приходить до висновку, що сукупності належних та допустимих доказів з приводу повного утримання протягом тривалого часу позивачки загиблим ОСОБА_2 суду під час судового розгляду не надано, що є підставою для відмови у позові.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_11(АДРЕСА_3), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України (м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні батька ОСОБА_2 з 25.07.2012 року по день загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя : Я. В. Губська