Постанова

від 29.01.2025 по справі 756/7491/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/7491/24 Головуючий у 1 інстанції: Шролик І.С.

Провадження №22-ц/824/3125/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція туризму «Поїхали з нами», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про розірвання договору туристичного обслуговування та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» (далі ТОВ «Аккорд-Тур») про розірвання договору туристичного обслуговування та стягнення коштів.

Просила суд розірвати договір № К369/191120-1 на туристичне обслуговування укладений 20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка діяла від імені та в інтересах ТОВ «Аккорд-Тур»; стягнути з ТОВ «Аккорд-Тур» на користь ОСОБА_1 кошти за договором № К369/191120-1 на туристичне обслуговування № 83363113118 від 20 листопада 2019 року у розмірі 4334,00 грн, 3 % річних у розмірі 299,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 1426,51 грн; стягнути з ТОВ «Аккорд-Тур»; завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 20 листопада 2019 року вона уклала з ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від імені ТОВ «Аккорд-Тур» договір № К369/191120-1 на туристичне обслуговування.

За умовами договору, від імені ТОВ «Аккорд-Тур» діяло ТОВ «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами» («Агенція туризму «Поїхали з нами») на підставі агентського договору, яке в свою чергу уклало субагентський договір з ФОП ОСОБА_2 .

Предметом договору є надання туристичних послуг позивачу - туристичної поїздки, яка мала відбутися з 26 травня 2020 року по 30 травня 2020 року.

Вартість туристичних послуг склала - 4 334,00 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, туристичну послугу не надав.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача та ФОП ОСОБА_2 з вимогою повернення грошових коштів, однак такі повідомлення відповідачем проігноровано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур»на користь ОСОБА_1 кошти за договором № К369/191120-1 на туристичне обслуговування №83363113118 від 20 листопада 2019 року у розмірі 3711,50 грн., інфляційне збільшення - 1285,75 грн та три відсотки річних - 250, 45 грн, що разом становить 5247,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ФОП ОСОБА_2 уклала з позивачем договір на туристичне обслуговування від імені ТОВ «Аккорд-Тур», на підставі якого туроператор має зобов`язання за договором про туристичне обслуговування, у зв'язку з невиконанням умов договору.

Надані ТОВ «Аккорд-Тур» документи не спростовують твердження позивача про факт невиконання відповідачем умов договору про повернення сплачених позивачем коштів за не отриманий туристичний продукт.

Оскільки відповідач не повернув вчасно суму оплату за не надану послугу, то суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача за ст. 625 ЦК України.

І відмовив у задоволені позовних вимог в частини стяґнення моральної шкоди за їх недоведеністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 25 вересня 2024 року ТОВ «Аккорд-Тур» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

У 2020 році були введенні карантинні заходи, які вважає форс-мажорними обставинами, а тому ТОВ «Аккорд Тур» не може нести відповідальність перед ОСОБА_1 .

Вказало, що судом першої інстанції не було враховано, що у відповідача, туроператора ТОВ «АККОРД-ГУР», були наявними фактично понесені витрати з метою організації туру для позивача.

Повернення коштів туроператором може здійснюватися лише на користь турагента, а не на користь туриста, у разі відмови туриста від туристичних послуг до початку подорожі.

Туроператор і турагент не отримували жодної письмової відмови туриста ОСОБА_1 від замовленого туристичного продукту.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність завдання позивачу моральної шкоди.

Вважає, що протиправними діями ТОВ «Аккорд-Тур» їй було заподіяно душевні страждання, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням моральної шкоди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

6 грудня 2024 року відповідач ТОВ «Аккорд-Тур» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні адвокат Лотиш А.М. представник ТОВ «Аккорд Тур», заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити її без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «Аккорд Тур» просило задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , як туристом та ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від імені ТОВ «Аккорд-Тур», як туроператора, було укладено договір на туристичне обслуговування №К369/191120-1 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Аккорд-Тур» за встановлену договором плату зобов`язалось відповідно до замовлення туриста надати туристичну послугу (турпродукт), а турист зобов`язався на умовах цього договору прийняти та оплатити дані послуги. як зазначено в договорі, ФОП ОСОБА_2 діяла на підставі субагентського договору за дорученням «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами»(«Агенція туризму «Поїхали з нами»), яка в свою чергу діє від імені та інтересах ТОВ «Аккорд-Тур» на підставі агентського договору № 18868116 від 02 березня 2018 року.

Додатком №1 до Договору визначено, що турпродукт «Французький поцілуй чи Уикенд в Парижі» надається ОСОБА_1 в період з 26 травня 2020 року по 30 травня 2020 року.

Згідно розрахункової квитанції для готівкових розрахунків виданою ФОП ОСОБА_2 на виконання договору К369/191120-1 ОСОБА_1 оплатила вартість замовленої туристичної послуги в розмірі 4334,00 грн. (а.с. 7).

У березні 2020 року було прийнято ряд нормативно-правових актів, якими з метою запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, що спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 на території України запроваджено ряд карантинних та обмежувальних заходів, зокрема, Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020, яким введено в дію рішення РНБО від 13 березня 2020 року, та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, якими запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року карантин на всій території України, зупинено транспортне сполучення на території України та за її межі.

Станом на березень-травень 2020 року перетин державного кордону України з туристичними цілями громадянами України був обмежений, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення припинено, а тому туристичне обслуговування у зазначеному у договорі напрямку був неможливим.

06 липня 2020 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про те, що у зв`язку з введенням ряду карантинних та обмежувальних заходів пов`язаних з поширенням хвороби COVID-19 кошти, що надійшли на рахунок туроператора від турагента фіксуються у термін до 31 грудня 2021 року.

У разі анулювання туристичних послуг, заброньованих на підставі нової заявки на бронювання або нездійснення нового бронювання оплачені кошти підлягають поверненню після 31 грудня 2021 року.

Також сторони підтвердили, що всі умови укладеного договору на туристичне обслуговування залишаються без змін та підтвердили по них зобов`язання.

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Аккорд-Тур» зі заявою про повернення грошових коштів.

23 квітня 2021 року ОСОБА_1 на електронну пошту було отримано відповідь від ТОВ «Аккорд-Тур» у якій питання повернення грошових коштів не вирішено та рекомендовано звернутися до субагента ФОП ОСОБА_2 для відмови від отримання туристичної послуги або її заміни.

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 зі заявою про повернення грошових коштів в строк до 31 січня 2022 року.

Згідно відповіді від 17 лютого 2022 року ФОП ОСОБА_2 заява ОСОБА_1 разом з іншими документами направлена ТОВ «Аккорд-Тур», який формував та продавав через туристичних агентів турпродукт.

Спір між сторонами виник з приводу розірвання, укладеного договору на туристичне обслуговування, стягнення суми оплати за договором, у зв`язку з невиконанням умов договору, а також наявності підстав для стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що в частині відмови у задоволені позову про стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов?язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про туризм" турист має право на отримання передбачених договором туристичних послуг, а у разі невиконання чи неналежного виконання туристичною компанією умов договору - на відшкодування матеріальних і моральних збитків у повному обсязі, якщо договором не передбачено відшкодування у меншому або великому обсязі.

Частинами дванадцятою та чотирнадцятою статті 20 Закону України "Про туризм" передбачено, що саме туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов?язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб?єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Обсяг відповідальності внаслідок ненадання споживачу якісного туристичного продукту обумовлюється змістом укладених цивільно- правових договорів: 1) за договором між туристом і турагентом (у разі його укладення) турагент несе відповідальність за невиконання (неналежне виконання) виключно взятих на себе обов?язків (щодо пошуку, бронювання туристичного продукту тощо); 2) за договором на туристичне обслуговування, укладеним між туристом та туристичним оператором (через турагента або без його участі) туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування з урахуванням особливостей, встановлених статтею 20 Закону України "Про туризм".

За правилами статті 33 Закону України "Про туризм" заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб?єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів вважає, що доводи суду першої інстанції щодо не доведеності заподіяння позивачу моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки суд сам встановив факт порушення прав позивача з боку ТОВ «Аккорд Тур» внаслідок невиконання умов договору, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Верховний Суд послідовно стверджує, що особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (див. постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №756/1381/17-ц, від 14 квітня 2022 року у справі №944/3046/20).

Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи характер виниклих між сторонами правовідносин, встановивши, що діями відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР» позивачу заподіяно моральну шкоду, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для її відшкодування.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Вирішуючи позовні вимоги щодо розміру моральної шкоди, яка полягала у тому, що позивач внаслідок невиконання з вини відповідачів умов укладеного з нею договору була позбавлена можливості користуватись сплаченими послугами та отримати замовлену послугу, тривалий час позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені її життєві плани. Відновлення порушеного права у позасудовому та судовому порядку вимагало значних додаткових зусиль та часу, колегія суддів врахувала обставини справи і тривалість порушеного права позивача і визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача у розмірі 2 000 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «Аккорд-Тур», що у 2020 році були введенні карантинні заходи, що є форс-мажорними обставинами, а тому вважає що не може нести відповідальність перед ОСОБА_1 і відсутні підстави для стягнення з туроператора ТОВ «АККОРД-ТУР» трьох відсотків річних, та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог в цій частині враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 (із змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який наразі триває до 30 квітня 2023 року.

17.03.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 530-ІХ та внесено зміни до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких запровадження в Україні карантинних обмежень визнано форс-мажором.

У постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.

Верховний Суд в ряді постанов за 2021 рік зазначав, що обставини непереборної сили мають існувати саме на момент виконання зобов`язання за договором, а позивач не вправі посилатися на наявність форс-мажорних обставин задля звільнення його від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вже виконаного зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

ТОВ «Аккорд Тур» не надала суду певного сертифікату ТПП України на підтвердження існування обставин не переборної сили.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ни, скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні стягнення моральної шкоди та ухваленню нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» (код ЄДПРОУ 32800179) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

Т.О. Писана