Постанова

від 08.04.2025 по справі 802/52/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 802/52/18-а

адміністративне провадження № К/990/48513/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стрелець Т.Г. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державної служби геології та надр України

до Приватного підприємства «Будтранс сервіс-М»

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Дмитришеною Р.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів: Драчук Т.О. Смілянця Е.С.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра, позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Будтранс сервіс-М» (далі - ПП «Будтранс сервіс-М», відповідач), в якому просила анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами №5832, виданий 29 липня 2013 року ПП «Будтранс сервіс-М».

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ПП "Будтранс сервіс - М" не усунуто вимоги припису №349-14/06 від 18 березня 2016 року, а тому у відповідності до наказу Державної служби геології та надр України №373 від 25 жовтня 2016 року останнім проведено перевірку ПП "Будтранс сервіс - М". За результатами даної перевірки зупинено дію Спеціального дозволу на користування надрами №5832 від 29 липня 2013 року. З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відповідачем порушено положення Кодексу України про надра, позивач просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5832 від 29 липня 2013 року, виданого ПП "Будтранс сервіс - М".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для припинення в судовому порядку права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5832 від 29 липня 2013 року, виданого ПП "Будтранс сервіс - М". Суди попередніх інстанцій врахували, що у справі № 826/8130/16 суди дійшли висновку про протиправність наказу Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 "Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" в частині встановлення пунктом 27 "Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, яким встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра" 30-денного терміну для усунення порушень законодавства про надра для Медвідського родовища Приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М" та наявність правових підстав щодо його скасування. З огляду на це, враховуючи положення статті 78 КАС України, суди першої та апеляційної інстанції наголосили, що відповідачем не допущено порушень, які можуть бути визнані як підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5832 від 29 липня 2013 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Державна служба геології та надр України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 серпня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статей 24, 26, 57 Кодексу України про надра, Порядок здійснення державного геологічного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294 (далі - Порядок №1294; втратив чинність 15 квітня 2017 року), Положення про Державну службу геології та надр України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 (далі - Положення №1174), та не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені постановах Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 20 травня 2019 року у справі №826/11885/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/6766/18, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7696/18, від 26 травня 2020 року у справі №460/1033/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №540/1296/19, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 11 листопада 2021 року у справі №400/3035/19 та від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 26 червня 2020 року у справі №806/1285/16, від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі №815/2625/16, від 25 травня 2021 року у справі №822/2402/17 та від 28 травня 2024 року у справі №580/5416/22.

7. ПП «Будтранс Сервіс-М» у порушення вимог статті 11 Закону №877-V та пункти 1.1., 5.3. Угоди про умови користування надрами від 29 липня 2013 року №5832 (далі - Угода №5832) не допустило посадових осіб Держгеонадр до здійснення заходів державного геологічного контролю; не усунуло порушень, зазначених у наказі Держгеонадр від 30 грудня 2016 року №505, яким зупинялася дія спеціального дозволу №5832; не надало згоду на припинення права користування надрами, що дає підстави припинення такого права у судовому порядку.

8. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні у порушення частини четвертої статті 246, частини третьої статті 308 КАС України не мотивував оцінку доказів та відхилення аргументів учасників справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 грудня 2024 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №802/52/18-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 квітня 2025 року.

12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

13. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвала Верховного Суду від 26 грудня 2024 року надіслана на адресу м. Вишневе, вул. Марії Приймаченко, 14. Крім того вказана ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 грудня 2024 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що Державною службою геології та надр України надано ПП "Будтранс сервіс - М" спеціальний дозвіл на користування надрами від 29 липня 2013 року № 5832 з метою видобування пісків, придатних для використання в якості компонента в`яжучого щільних силікатних бетонів та для благоустрою, рекультивації і планування, та, як додаток до спеціального дозволу 29.07.2013 укладено угоду про умови користування надрами.

15. 17 березня 2016 року Центральним міжрегіональним відділом Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України здійснено спробу провести перевірку ПП "Будтранс сервіс - М".

16. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про недопущення до перевірки від 17 березня 2016 року №06-05/26/2016-16/п(57), яким встановлено наступні порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:

17. не допущено посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю);

18. не виконуються умови користування надрами, а саме не дотримуються вимоги Угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5832 від 29 липня 2013 року, в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю.

19. В подальшому Центральним міжрегіональним відділом Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено припис від 18 березня 2016 року № 349-14/06, в якому зобов`язано відповідача в термін до 15 квітня 2016 року надати до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України копії документів щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин та матеріалів, що підтверджують усунення Підприємством виявлених порушень згідно з додатком № 1 до Припису.

20. 20 травня 2016 року Центральним міжрегіональним відділом направлено на адресу Держгеонадр України Подання №650-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 29 липня 2013 року № 5832, та зазначено, що Підприємством на виконання Припису надано матеріали, після опрацювання яких встановлено, що порушення вимог законодавства у сфері надрокористування усунуто не у повному обсязі.

21. Наказом Держгеонадр України від 25 жовтня 2016 року №373 "Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" у зв`язку з виявленими порушеннями Підприємству надано 30 календарних днів для усунення порушень.

22. Наказом Держгеонадр України від 30 грудня 2016 року №505 "Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" зупинено дію спеціального дозволу від 29 липня 2013 року № 5832, наданого Приватному підприємству "Будтранс сервіс - М", та надано відповідачу 30 календарних днів для усунення порушень.

23. 14 серпня 2017 року Центральним міжрегіональним відділом направлено на адресу Держгеонадр України Подання № 412-14/06 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 29 липня 2013 року № 5832, та зазначено, що станом на 14 серпня 2017 року Підприємством на виконання Припису від 18 березня 2016 року № 349-14/06 надано матеріали, після опрацювання яких встановлено, що порушення вимог законодавства у сфері надрокористування усунуто не у повному обсязі.

24. Позивач вважаючи, що наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

30. Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

31. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

32. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр (далі - надрокористувачі) можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

33. Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, отримання геотермальної енергії (теплової енергії надр), експлуатації підземних споруд, пов`язаної із запобіганням підтопленню навколишнього природного середовища внаслідок закриття шахт; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади) (крім нафтогазоносних надр); виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

34. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить від 3 до 50 років. У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

35. Відповідно до частини першої статті 19 вказаного Кодексу право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

36. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) здійснювати підготовку і розкриття звітів (консолідованих звітів) про платежі на користь держави та інформації про укладені договори (угоди) щодо користування надрами в обсязі та у порядку, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Статтею 60 Кодексу України про надра передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

37. Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

39. Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

40. Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

41. Згідно із підпунктом 10 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

42. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком № 615, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

43. Відповідно до пункту 10 Порядку №615 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр.

44. Згідно із пунктом 23 цього ж Порядку № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV)

45. Частиною сьомою статті 4-1 Закону №2806-IV визначено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

46. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Кодексу України про надра (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

47. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

48. Таким чином, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, у випадках, передбачених пунктами 4 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів у судовому порядку.

49. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11, від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-450а13, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а, від 26 травня 2020 року у справі №460/1033/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 0940/1958/18 та від 25 січня 2024 року у справі № 380/18177/22.

50. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача.

51. Звертаючись до Суду з касаційною скаргою позивач вказує, що ПП «Будтранс Сервіс-М» у порушення вимог статті 11 Закону №877-V та пунктів 1.1, 5.3 Угоди №5832 не допустило посадових осіб Держгеонадр до здійснення заходів державного геологічного контролю, що зафіксовано в акті перевірки підприємства та у приписі від 18 березня 2016 року № 349-14/06 (далі - Припис № 349-14/06), а також не надало згоду на припинення права користування надрами. Вказане, за твердженням позивача дає підстави для припинення такого права у судовому порядку.

52. Оцінюючи зазначені доводи касаційної скарги Суд враховує таке.

53. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною службою геології та надр України 17 березня 2016 року здійснено спробу проведення перевірки ПП "Будтранс сервіс - М", за наслідками якої складено припис від 18 березня 2016 року № 349-14/06 (далі - Припис № 349-14/06).

54. В подальшому, Наказом Держгеонадр України від 25 жовтня 2016 року № 373 «Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» (далі - Наказ № 373) у зв`язку з виявленими порушеннями ПП "Будтранс сервіс - М" надано 30 календарних днів для усунення порушень, зазначених у Приписі № 349-14/06.

55. Не погоджуючись з Приписом № 349-14/06, у травні 2016 року ПП "Будтранс Сервіс-М" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправним та скасувати останній.

56. 03 вересня 2018 року у справі № 826/8130/16 Окружним адміністративним судом міста Києва відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, залишеною без змін Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ПП "Будтранс Сервіс-М" задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 18 березня 2016 року № 349-14/06.

57. У вказаній справі судами встановлено, що Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено акт про недопущення до проведення перевірки від 17 березня 2016 № 06-05/26/2016-16/п, на підставі чого винесено припис від 18 березня 2016 № 349-14/06, яким ПП "Будтранс Сервіс-М" у строк до 15 квітня 2016 зобов`язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку № 1 до цього Припису.

Припис органу державного нагляду (контролю) - Державної служби геології та надр виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень.

Відтак, вимоги оскарженого припису не направлені на усунення порушень вимог законодавства з геології та надр, оскільки внаслідок непроведення перевірки у зв`язку із недопущенням посадових осіб контролюючого органу до перевірки, не встановлено жодних порушень у цій сфері.

58. В подальшому, ПП "Будтранс Сервіс-М" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 "Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" в частині пункту 27 "Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, яким встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра" 30-денного терміну для усунення порушень законодавства про надра для Медвідського родовища ПП "Будтранс Сервіс-М".

59. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року , залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 826/20026/16, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 25.10.2016 № 373 "Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" в частині встановлення пунктом 27 "Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, яким встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра" 30-денного терміну для усунення порушень законодавства про надра для Медвідського родовища Приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М".

60. Таким чином, зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що Припис № 349-14/06 та Наказ № 373, що мотиви винесення яких стали підставою для звернення Держгеонадра до Суду із позовом у цій справі, визнані протиправними та скасовані у судовому порядку.

61. Скасування в судовому порядку припису контролюючого органу унеможливлює його використання як юридичної підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. За відсутності чинного припису, яким встановлено факт порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, дозвільний орган не має права ініціювати припинення права користування надрами, у тому числі в судовому порядку. У таких випадках анулювання дозволу суперечить вимогам частини сьомої статті 4-1 Закону України №2806-IV, а також порушує принципи верховенства права, правової визначеності та дотримання встановленого законом порядку втручання у права суб`єкта господарювання. Будь-яке втручання в дозвільні права за відсутності належно підтвердженого порушення є юридично недопустимим і не може вважатися обґрунтованим заходом реагування.

62. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову, дійшли до висновку про те, що судові рішення, ухвалені у справах № 826/20026/16 та № 826/8130/16 фактично мають преюдиційний характер, а встановлені у них фактичні обставини справи не потребують повторного доведення. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

63. Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

64. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

65. Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

66. У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

67. Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

68. Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

69. На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

70. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

71. Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

72. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

73. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21.

74. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

75. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

76. Одна з гарантій забезпечення обов`язковості урахування (преюдиційності) судового рішення, передбачено у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України, згідно з якою суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

77. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі № 160/9902/19, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішенням суду в цій первісній справі будуть встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у пов`язаній справі та матимуть преюдиційне значення.

78. Крім того, аналізуючи поняття преюдиційності Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21 також зазначив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

79. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

80. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

81. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

82. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

83. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17.

84. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі (в визначених законом випадках, у рішеннях суду винесених у кримінальному судочинстві та у справах про притягнення до адміністративної відповідальності);

ці обставини досліджені (оцінені) судом саме як обставина (юридично значимий факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридично значимого факту);

ці обставини містяться у мотивувальній (як виняток, у резолютивній) частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; як виняток, певні преюдиційні обставини можуть міститися і у резолютивній частині рішення;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні обставини, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 ЦПК України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

85. Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом у постановах від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18, від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17 та від 08 квітня 2024 року у справі № 580/6509/23.

86. На цій підставі, Суд погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про те, що обставини, встановлені рішеннями у справах № 826/8130/16 та № 826/20026/16, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, оскільки сторони є тотожними, а обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, уже були встановлені зазначеними судовими рішеннями та не підлягають повторному доказуванню.

При цьому Суд наголошує, що з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається спростування позивачем зазначених обставин, а також не наведено жодних правових підстав, які б свідчили про неможливість врахування вказаних судових рішень як таких, що мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

87. З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем вимог законодавства, зафіксованих в акті перевірки підприємства та у Приписі № 349-14/06, оскільки останній визнаний протиправним та скасований судовим рішенням у справі № 826/8130/16, яке набрало законної сили.

88. Аналогічного висновку про преюдиційність судового рішення, яким визнано протиправним та скасовано припис, винесений за результатами проведеної перевірки, під час розгляду справ щодо анулювання спеціального дозволу з підстав недотримання суб`єктом перевірки положень законодавства, про які зазначено у вказаному приписі, дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 22 січня 2019 року у справі №816/1481/17 та від 21 травня 2024 року у справі № 120/17568/21-а.

У зазначених постановах Суд наголосив на необґрунтованості посилань Держгеонадр на порушення, зафіксовані у приписі (зокрема, недопуск посадових осіб до проведення перевірки), що скасований в судовому порядку, як на підставу для анулювання спеціального дозволу.

89. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скасування відповідного припису в судовому порядку виключає можливість вважати його належною та достатньою підставою для прийняття рішення про припинення права на користування надрами.

90. Державна служба геології та надр України не має права ігнорувати правові наслідки судового рішення, яким визнано протиправним та скасовано припис, винесений за результатами проведеної перевірки. Посилання на порушення, зафіксовані у такому приписі, як на підставу для анулювання спеціального дозволу не узгоджується з принципом правової визначеності та суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому твердження Держгеонадр щодо можливості анулювання спеціального дозволу з підстав, які визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, не відповідає вимогам чинного законодавства, суперечить принципу правової визначеності та нівелює судові гарантії захисту прав суб`єкта господарювання. Анулювання спеціального дозволу на користування надрами є правовим механізмом, що має винятковий характер і допускається лише за наявності чітко визначених та належно підтверджених підстав, оскільки безпосередньо впливає на права та законні інтереси надрокористувача.

91. Суд у цій справі враховує доктрину похідної недійсності (Doctrine of Derivative Invalidity), означає правову концепцію, згідно з якою недійсність (або незаконність) одного правового акта чи дії тягне за собою недійсність усіх інших актів, що є похідними від нього та засновані на його чинності. У сфері адміністративного права застосування цієї доктрини полягає в тому, що скасування акта, який слугував підставою для прийняття іншого рішення, позбавляє останнє правової основи, а відтак - чинності та законності.

Такий підхід відповідає класичному латинському принципу sublato fundamento cadit opus - «зникла підстава - руйнується вся правова конструкція», який широко використовується у судовій аргументації як у національному, так і в міжнародному праві.

92. На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 11 Закону №877-V, статей 24, 26, 57 Кодексу України про надра та Положення №1174, а також не бере до уваги покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 20 травня 2019 року у справі №826/11885/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/6766/18, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7696/18, від 26 травня 2020 року у справі №460/1033/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №540/1296/19, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 11 листопада 2021 року у справі №400/3035/19 та від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 26 червня 2020 року у справі №806/1285/16, від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі №815/2625/16, від 25 травня 2021 року у справі №822/2402/17 та від 28 травня 2024 року у справі №580/5416/22, з огляду на їх нерелевантність до правовідносин, що виникли у справі, рішення у якій оскаржуються. Вказане, зокрема, підтверджується тим, що у справі № 802/52/18-а припис, вимоги якого стали безпосередньо підставою звернення до суду з позовом про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, було скасовано в судовому порядку. Водночас, висновки, сформовані Верховним Судом справах, на які посилається скаржник, ґрунтувалися на наявності чинного припису, який не скасований у судовому порядку, що істотно відрізняє зазначені справи від спору, що виник у справі № 802/52/18-а, рішення у якій оскаржуються.

93. Крім того, в контексті розгляду цієї справи, колегія суддів також вважає за доцільне взяти до уваги положення Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), які безпосередньо врегульовують відносини, зокрема, органів виконавчої влади з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

94. Згідно положень статті 4 цього Закону принципами адміністративної процедури є:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

95. Принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.

96. Відповідно до положень статей 5 та 6 Закону № 2073-IX, адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження має керуватися принципом верховенства права і здійснювати адміністративне провадження виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

97. Згідно зі статтею 11 цього Закону відповідний орган у своїй діяльності також має керуватися принципом пропорційності, який полягає у дотриманні балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод чи законних інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямовані дії (зокрема, адміністративні акти), що вчиняються адміністративним органом.

98. Таким чином, при оцінці правомірності дій адміністративного органу у межах цієї справи, слід враховувати не лише дотримання формальних вимог законодавства, але й змістовну відповідність дій органу зазначеним принципам, що забезпечують справедливий баланс між публічними і приватними інтересами та гарантують належний рівень захисту прав особи.

99. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

100. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

101. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

102. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

103. Так, Європейським судом з прав людини у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний Союз" проти України" (рішення від 26 червня 2018 року, заява №10640/05) було зазначено, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції включає в себе три норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою (пункт 184).

104. Суд також зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (пункт 185).

105. Крім того, Суд наголосив, що будь-яке втручання у здійснення права чи свободи, визнаних Конвенцією, має переслідувати законну ціль. Принцип "справедливого балансу", притаманний статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сам по собі передбачає існування загального суспільного інтересу. До того ж, слід нагадати, що різні норми, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не є окремими, тобто не пов`язаними між собою, та що друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків. Одним із наслідків цього є те, що існування "суспільного інтересу", яке вимагається відповідно до другого речення, або "загального інтересу", посилання на яке міститься у другому пункті, випливає з принципу, встановленого у першому реченні, а отже втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (пункт 187).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Верховний Суд не встановив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень у цій справі; обставини у справі з`ясовані повно та всебічно.

108. Зважаючи на це, Верховний Суд доходить висновку, що касаційну скаргу Держгеонадр слід залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.

109. У такому разі судові витрати відповідно до частини шостої статті 139 КАС України новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Cуд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 802/52/18-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді Т.Г. Стрелець

С.М. Чиркін