Постанова

від 24.10.2007 по справі 12/692

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/692

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 жовтня 2007 р.                                                                                    № 12/692  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючий,

Владимиренко С.В.,

Грека Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги закритого акціонерного товариства “Інтертранс” та державної організації “Автобаза Державного управління справами” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року у справі № 12/692 господарського суду міста Києва за позовом закритого акціонерного товариства “Інтертранс”, м. Київ до державного підприємства “Автобаза Державного управління справами”, м. Київ про повернення майна та стягнення  34516 грн. 02 коп.

за участю представників:

від позивача

Дунаєвського І.В. (довіреність № 04-05/903 від 8 серпня 2007 року), Зязіної Ю.О. (довіреність № 04-05/1904 від 21 грудня 2006 року),

від відповідачаКожушко Л.О. (довіреність б/н від 1 квітня 2007 року),-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Інтертранс” у листопаді 2006 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державної організації “Автобаза Державного управління справами” про повернення автомобілю Мерседес-Бенц (державний номер АА 3331 КВ) та стягнення збитків за безпідставне користування майном у сумі 34 516 грн. 02 коп.

Під час розгляду справи, у зв'язку з поверненням автомобіля, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути збитки у сумі 73 964 грн. за період неповернення автомобіля протягом 165 днів з 18 серпня 2006 року по 30 січня 2007 року, оскільки вартість надання послуг на місяць становить 13 448 грн., а за день –448 грн. 26 коп. (13 448 грн. за місяць : 30 днів), що за 165 днів становить 73 964 грн. (448,26 грн. х 165 днів).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 березня 2007 року (суддя Прокопенко Л.В) позовні вимоги частково задоволено, в частині зобов'язання повернути майно, автомобіль Мерседес-Бенц, державний номер АА 3331 КВ, провадження припинено; стягнуто з відповідача 70 825 грн. 08 коп. збитків, 1 182 грн. 70 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 363 грн. 09 коп. державного мита.

Рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи спірне майно повернуто, що підтверджується актом приймання-передачі № 14 від 29 січня 2007, підписаний представниками сторін, тому провадження у цій частині припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення збитків позов частково задоволено у сумі 70 825 грн. 08 коп., оскільки відповідач у семиденний термін з дня пред'явлення такої вимоги не повернув майно, проте під час його спірного перебування у відповідача вказане майно могло бути передано у користування третій особі, з відповідною оплатою послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.) рішення змінено, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання повернути майно, автомобіль Мерседес-Бенц, державний номер АА 3331 КВ, стягнуто з відповідача 13 500 грн. збитків,

278 грн. 24 коп., державного мита, 21 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з відповідача 296 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про повернення майна, у зв'язку з його поверненням. Однак, апеляційна інстанція зменшила розмір збитків, оскільки позивачем не доведено понесення збитків у сумі 73 964 грн., тому що наданий лист ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень” від 30 січня 2007 року підтверджує необхідність надання автомобіля з 31 січня 2007 року, тобто після повернення його позивачу, а лист закритого акціонерного товариства “Укрінтранс” від 14 серпня 2006 року № 40/1 підтверджує надання транспортних послуг зі сплатою 13 500 грн. з ПДВ за 1 місяць. Лист не містить терміну, на який закрите акціонерне товариство “Укрінтранс” мало намір укласти з позивачем договір про надання транспортних послуг.

25 вересня 2007 року колегією суддів Вищого господарського суду України за касаційними скаргами закритого акціонерного товариства “Інтертранс” та державної організації “Автобаза Державного управління справами” порушено провадження.

У касаційній скарзі закритого акціонерного товариства “Інтертранс” ставиться питання про скасування оскарженої постанови та стягнення з відповідача 69 300 грн., оскільки апеляційною інстанцією дана неправильна оцінка листам від 14 серпня 2006 року та від 31 січня 2007 року, які підтверджують можливість надання транспортних послуг.

Не погоджуючись з судовими актами обох інстанцій, державне підприємство “Автобаза Державного управління справами” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та відмови у позові, оскільки рішення та постанова винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на те, що рахунок плати за користування транспортними засобами у 2006 році не підтверджений документально, зокрема не зазначено підстави розрахунку суми амортизаційних відрахувань, в тому числі на місяць. Крім того, лист від 14 серпня 2006 року не містить строку, на який мали намір укладати договір про надання послуг.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що 21 лютого 2005 року складено акт приймання-передачі автомобіля, відповідно до якого закрите акціонерне товариство “Інтертранс” (позивач) здало, а державне підприємство “Автобаза Державного управління справами” (відповідач) прийняло автомобіль Мерседес-Бенц S –500, державний номер АА 3331 КВ, 2001 року випуску, кузов № WDВ 2201751А200934, колір –чорний, укомплектований згідно комплекту автомобіля, технічно справний та готовий до експлуатації.

У вказаному акті сторони погодили, що відповідач несе майнову відповідальність за спірний автомобіль та зобов'язується повернути автомобіль позивачу по першій його вимозі.

В подальшому закрите акціонерне товариство “Інтертранс” звернулося до відповідача з листом № 11-05/1150 від 18 серпня 2006 року про повернення спірного автомобілю, згідно умов передачі автомобіля, узгоджених в акті від 21 лютого 2005 року.

Однак, відповідач лише 29 січня 2007 року повернув позивачу спірний автомобіль, що підтверджується актом приймання-передачі №14, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Зважаючи на те, що відповідач тільки після подачі позовної заяви повернув спірний автомобіль позивачу, суди обох інстанцій правильно дійшли висновку про припинення провадження у справі в частині повернення спірного автомобілю на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судами також правильно встановлено, що відповідач не виконав умов акту приймання-передачі автомобіля щодо повернення його за першою вимогою позивача, підписаного між сторонами. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

За таких обставин, апеляційною інстанцією правильно встановлено, що у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу автомобіля через сім днів з дня пред'явлення вимоги (18 серпня 2006 року), тобто з 28 серпня 2006 року (з урахуванням вихідних днів), а закінчується – 29 січня 2007 року (в день повернення спірного автомобіля) і що відповідач всупереч домовленості між сторонами продовжував користуватись спірним автомобілем.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Між тим, судами обох інстанцій не досліджено наявність збитків позивача внаслідок неповернення транспортного засобу, зокрема, чи сплачувалося відповідачем плата за користуванні спірним автомобілем; чи є документи, які підтверджують на який термін закрите акціонерне товариство “Укрінтранс” збиралося укласти договір про надання транспортних послуг зі сплатою 13500 грн. з ПДВ за 1 місяць, викладених у листі від 14 серпня 2006 року № 40/1.

Водночас апеляційна інстанція, правильно дійшла висновку, що лист ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень” від 30 січня 2007 року не є належним доказом підтверджуючим наявність та розмір збитків, оскільки ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень” просило надати йому один автомобілі VІР класу на термін з 31 січня 2007 року по 3 лютого 2007 року, а два терміном з 1 лютого 2007 року по 3 лютого 2007 року, тобто після повернення 29 січня 2007 року спірного автомобіля.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Частково задовольнити касаційні скарги закритого акціонерного товариства “Інтертранс” та державної організації “Автобаза державного управління справами”.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року та рішення господарського суду міста Києва від 22 березня 2007 року в частині стягнення збитків у справі № 12/692. Справу направити на новий розгляд в іншому складі суддів до господарського суду міста Києва.

Головуючий

Ж. Бернацька

Судді          

С. Владимиренко

Б. Грек