Постанова

від 25.03.2025 по справі 523/9752/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2537/25

Справа № 523/9752/23

Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року по цивільній справі за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 про стягнення суми пені та індексу інфляції, -

В С Т А Н О В И В:

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» в особі представника Уманець Г.Ю. звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , яким просить стягнути суму пені у розмірі 1403,36 гривень та суму сукупного індексу інфляції 92431,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» перебуває гуртожиток для слухачів, які проходять навчання у центрі, на підставі оперативного управління. Зазначений об`єкт не передався з державної у комунальну власність, відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на сьогодні належить до сфери Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а до того до управління Мінагрополітики.

Будівлі, споруди, інші основні засоби і матеріальні цінності, що знаходиться на балансі зазначеного навчального закладу, є державної власністю, перебуває у сфері Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (до того управління Міністерства аграрної політики та продовольства України) і закріплено за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на праві оперативного управління. Згідно із постановою Кабінету міністрів України № 38 від 20.01.1997р. із змінами «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами» адміністрації Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» надається право тимчасового поселення до студентського гуртожитку окремих громадян на тимчасово вільні місця на підставі договору на тимчасове строкове оплатне проживання. Так, керуючись нормами чинного законодавства, а також вимогами зазначеного наказу адміністрація ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» уклала договір № 132 від 01.12.2015 р. з громадянкою ОСОБА_1 на платне тимчасове короткострокове проживання в кімнаті № 87 гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до Додаткової угоди № З від 01.09.2016 року, якою продовжила термін дії договору до 01.12.2016 року. Більше узгодженого з адміністрацією продовження терміну дії договору і строку проживання не було. Таким чином, дія Договору № 132 від 01.12.2015р. закінчилася 01.12.2016 року. 01 грудня 2016 року відповідачці було вручено повідомлення про те, що Договір на подальше тимчасове проживання з нею на 2017 рік укладатися не буде, але дане повідомлення відповідачка отримати відмовилася в присутності свідків.

Громадянка ОСОБА_1 під час проживання порушила умови розділу II п. 1.4, V п. № Договору від 01.12.2015 року: - за час мешкання відповідач самовільно та без дозволу адміністрації гуртожитку провела реконструкцію приміщень (з`єднання кімнат, встановлення перегородок, пробивання наскрізних отворів), провела воду, каналізацію, установила бойлер, пральну машину - автомат, чим грубо порушила р. 3 п. 5 Договору, згідно якого мешканець не має права включати побутову техніку (електроплити, кип`ятильники, пральні машини, та інше), яка не ввійшла в оплату за проживання без дозволу адміністрації (обмеження навантаження електромереж) згідно технічного проекту.

Відповідно до п. 6 розділу V договору № 132 від 01.12.2015 року з гр. ОСОБА_1 , термін якого закінчив свою дію, мешканець повинен залишити гуртожиток протягом 2-х тижнів з оплатою кожного додаткового дня проживання згідно калькуляції на проживання. При відмові від добровільного виселення, мешканець виселяється примусово. Вартість проживання в гуртожитку визначається відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» за № 736/902/758 від 23.07.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2010 року за № 1196/18491, та фактичних витрат за проживання за минулий період.

За період з 01.11.2020 року по 25.02.2022 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за проживання у жилому приміщенні у розмірі 60 450 грн перед ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості», у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.10.2022 року позовні вимоги ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» були задоволенні, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 60 450,00 грн за період з 01.11.2020 року по 25.02.2022 року, а також судовий збір.

21 квітня 2023 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 523/6140/22 від 23.12.2022 року виданого Суворовським районним судом м. Одеси.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1403,36 грн, виходячи з розрахунку: Пеня = сума боргу х % пені х кількість днів 1403, 36 грн = 62931 грн х 0,01% х 223 день, а також інфляційні нарахування у розмірі = 92431,15 грн, за період з 01 листопада 2020 року по 01 травня 2023 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року позовну заяву Державного професійного-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1 про стягнення суми пені та індексу інфляції задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» (ЄДРПОУ 00452587, місцезнаходження: вул. Кримська, буд. 61, м. Одеса) індекс інфляції в сумі 11 882,26 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 26 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» (ЄДРПОУ 00452587, місцезнаходження: вул. Кримська, буд. 61, м. Одеса) сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючисьз такимрішенням суду,Державне професійно-технічний навчальний заклад «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року в частинінезадоволених вимог простягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тобто рішення суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені. В інший частині рішення суду не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 25.03.2025 року о 14:00 год. учасники справи не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення судового засідання не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки апелянт реалізував своє право шляхом викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав осіб, які не з`явилися до судового засідання, щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Справа розглядається в судах з червня 2023 року, а в апеляційному суді з вересня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених передбачених ст. ст. 210, 371 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доч.1п.4ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» індекс інфляції в сумі 11 882,26 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 26 коп., відмовляючи у задоволені позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець в наведеній нормі передбачив можливість стягнення пені, лише у випадку якщо вона встановлена договором, передбачивши граничний розмір пені. Позивачем не надані докази тому, що між ним та відповідачем у письмовій формі укладено правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені), який містить визначення розміру такої неустойки.

Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.10.2022 року у справі № 523/6140/22, яке вступило в законну силу 01.12.2022 року позов Державного професійно технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості задоволено, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті вартості за проживання в кімнаті АДРЕСА_3 за період з 01.11.2020 року по 25.02.2022 року у розмірі 60450,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн., а разом 62931 грн.

Державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі відкрито провадження, але вказана заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01.11.2020 року до 25.02.2022 року становить 1 403,36 грн і розраховано за формулою: 62 931 грн (сума боргу) х 0,01% (ставка пені) х 223 (кількість днів), а розмір інфляційного збільшення за несвоєчасне погашення заборгованості, визначеної рішенням суду, яке вступило в законну силу за період з 01 листопада 2020 року по 01 травня 2023 року 92 431,15 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно дост.11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 індивідуальний споживачзобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, сама по собі відсутність укладеного між споживачем і надавачем житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від відповідальності у вигляді неустойки (пені) за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих житлово-комунальних послуг, яка встановлена законом.

Враховуючи наведене висновок районного суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг лише через відсутність укладеного між сторонами справи договору про надання житлово-комунальних послуг, є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникне поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі;

- примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення;

- примусове виселення із житла та примусове стягнення житла, що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого та протягом 30 днів з дня його відміни Законом від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Карантин тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Період, за який позивач намагається стягнути пеню з 01.11.2020 року до 25.02.2022 року охоплюється періодом карантину, внаслідок чого вимоги про стягнення пені не засновані на законодавстві.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на безпідставність включення до періоду нарахування пені періоду з 01.11.2020 року до 25.02.2022 року, внаслідок чого рішення суду про відмову у стягнення пені за прострочення заборгованості по наданим комунальним послугам в мотивувальнійчастині підлягаєзміні з викладенням її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції про відмову у стягнення пені за прострочення заборгованості по комунальним послугам підлягає залишенню без змін.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції про відмову у стягнення пені за прострочення заборгованості по наданим комунальним послугам в мотивувальній частині зміні з викладенням її в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції та залишенням без змін в іншій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року в частині вирішення вимог про стягнення пені задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року про відмову у стягнення пені за прострочення заборгованості по наданим комунальним послугам в мотивувальній частині - змінити та викласти її в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

В інший частині рішення суду

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 08.04.2025 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова