Постанова від 01.04.2025 по справі 911/124/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. Справа№ 911/124/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Філіпенко О.І.

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Бобрик О.В. самопредст.;

від відповідача 2: Войцеховський М.Ю. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2024 (повний текст складено 13.01.2025)

у справі №911/124/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади

до 1) Фурсівської сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та договорів оренди земельних ділянок та шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади (далі - позивач) до Фурсівської сільської ради (далі - відповідач 1, Фурсівська сільрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - відповідач 2, Товариство) та просив суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом визнання недійсними рішень Великополовецької сільської ради (далі - Великополовецької сільради) від 23.12.2011 № 2-15-06 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради Сквирського району Київської області" (далі - рішення Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06) та від 23.12.2011 № 2/1-15-06 "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради" (далі - рішення Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2/1-15-06);

- усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок водного фонду, укладених 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп" щодо земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:077:0005, загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 04.04.2012 за № 322400004001812); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:046:0001, загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001828); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:093:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001827); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:014:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001830); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:015:0003, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001829;

- усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом зобов`язання ТОВ "Сквираплемрибгосп" повернути на користь Фурсівської сільської територіальної громади вказані земельні ділянки водного фонду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при наданні в оренду спірних земельних ділянок були порушені вимог законодавства, а саме їх отримання на позаконкурсній основі. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді прокурор у позові вказував, зокрема на те, що позов у цій справі заявлено в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади, яка наразі є власником та розпорядником спірних земельних ділянок комунальної власності. Фурсівська сільрада є правонаступником Великополовецької сільради, яка розпорядилася спірними земельними ділянками не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, що не може розцінюватись як вираження волі територіальної громади. За доводами прокурора, передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси громади, які полягають у втраті можливості визначити користувача, який би здійснював використання та який би запропонував найкращу, порівняно з іншими учасниками пропозицію, у тому числі, щодо розміру плати за користування земельними ділянками та інших зобов`язань (зокрема інвестиційного характеру), які покладаються на переможця аукціону.

Відповідачем 1 була подана заява про визнання позову, у якій він просив задовольнити позовні вимоги прокурора.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що з огляду на правову природу та ненормативний характер оскаржуваних рішень, вимоги прокурора про визнання їх недійсними не можуть бути задоволені судом, оскільки їх задоволення не породжуватиме жодних наслідків для відповідачів. Проведення земельних торгів станом на 23.12.2011 було неможливим в силу відсутності законодавчо врегульованого порядку їх проведення і це не може бути самодостатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів. Наявність у Товариства права на спеціальне водокористування станом на момент укладення оспорюваних договорів свідчить про те, що право оренди земельних ділянок не підлягало продажу Товариству на конкурентних засадах в силу прямої вказівки про це у ч.1 ст.134 Земельного кодексу України. Вимоги прокурора у частині повернення земельних ділянок не підлягають задоволенню також з тих підстав, що Фурсівська сільська територіальна громада не має правосуб`єктності, а тому виконати рішення в цій частині у випадку його задоволення буде неможливо, що свідчить про дефектність та неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 вересня 2024 року було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 10 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріальногго права, оскільки на виконання вказівок Верховного Суду прокурором було подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та Товариством, однак суд першої інстанції своєю ухвалою від 25.11.2024 відмовив у задоволенні вказаної заяви, чим фактично позбавив позивача можливості захистити державні інтереси в межах даного судового провадження та не виконав основне завдання суду, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд. Суд безпідставно не застосував принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), згідно якого суд має обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, при цьому самостійна кваліфікація судом спірних правовідносин за вказаних обставин не мала б своїм наслідком порушення права сторін на справедливий суд, оскільки фактичними правовими підставами позову слугує неправомірне надання в оренду спірних земельних ділянок.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу просила її задовольнити, посилаючись на те, що Товариство не маючи законних підстав для отримання земельних ділянок водного фонду без проведення земельних торгів, незаконно отримало земельні ділянки в користування строком на 49 років. Товариство сплачує оренду плату, яка в рази менша від суми встановленої законодавчими актами, що призводить до наповнення місцевого бюджету не в повній мірі, чим завдаються збитки Фурсівській сільській територіальній громаді. Прокурор, з урахуванням судової практики, правильно визначив суб`єктний склад сторін у даній справі, оскільки оскаржується рішення сільської ради, а тому відповідачем може бути лише Фурсівська сільрада, а позивачем прокурором визначено Фурсівську сільську територіальну громаду, яка не є юридичною особою, а лише адміністративно-територіальною одиницею. Суд має право вийти за межі доводів позовної заяви та апеляційної скарги в інтересах законності та складової верховенства права і якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовлятися у її задоволенні виключно з формальних міркувань.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що зміна предмету позову на стадії нового судового розгляду є неприйнятною для цілей збереження інтересів сторін та відповідності принципу змагальності, оскільки за зміною предмету чи підстав позову втрачають свою актуальність і вказівки Верховного Суду. Єдиним виключенням із згаданого правила є зміна фактичних обставин справи (юридичних фактів), яка трапилась після закінчення підготовного провадження та унеможливлює подальший розгляд зі збереженням первісного предмету чи підстав позову. Прокурор у заяві від 25.11.2024 не зазначив про зміну будь-яких фактичних обставин справи, а необхідність зміни предмету позову прокурор обґрунтовує "актуальними на даний час правовими висновками Верховного Суду про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів оренди з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства", однак такі висновки Верховного Суду були сформована задовго до звернення прокурором до суду і мали бути ним враховані під час обрання хибного способу захисту, а сама по собі зміна судової практики, навіть якщо її допустити, не може свідчити про зміну фактичних обставин справи. Прийняття заяви про зміну предмета позову судом першої інстанції свідчило б про надання прокурору можливості виправити свою помилку, допущену під час звернення до суду, на яку вказав Верховний Суд, що є грубим порушенням принципу диспозитивності та змагальності судового процесу, відтак, прокурор не довів порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про зміну предмету позову. Прокурор не просить апеляційний суд здійснювати розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову і у прохальній частині апеляційної скарги відсутній зміст судового рішення, яке прокурор просить прийняти замість оскаржуваного рішення. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції мав, виходячи з принципу jura novit curia ("суд знає закони"), застосувати до спірних правовідносин ст.387 ЦК України та повернути спірні земельні ділянки державі, що суперечить змісту його заяви про зміну предмету позову, у якій останній просить застосувати ст. 216 ЦК України та здійснити односторонню реституцію. Суд першої інстанції, надаючи оцінку можливості самостійної зміни предмету позову та застосування замість речово-правового способу захисту (усунення перешкод у володінні та користуванні майном) зобов`язально-правового (визнання правочину недійсним із реституцією) навів обґрунтовані мотиви неможливості вчинення таких дій навіть виходячи з принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"). У даному випадку відмова прокурору у заміні предмету позову не є надмірним формалізмом з боку суду, оскільки помилки прокурора, допущені під час формування позову, не є формальними, а є засадничими. У випадку застосування прокурором вірного способу захисту про визнання оспорюваних договорів недійсними та повернення спірних земель територіальній громаді доведенню підлягали би зовсім інший обсяг обставин та дозволяло б засовувати до таких вимог позовну давність.

Прокурор (апелянт) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для риборозведення в межах населених пунктів на території Великополовецької сільради Сквирського району Київської області без проведення земельних торгів. Рішенням Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2/1-15-06 надано в оренду ВАТ "Сквирасільрибгосп" терміном на 49 років земельну ділянку водного фонду загальною площею 71,5976 га, в т.ч. під водою 56,7998 га, прибережна захисна смуга 14,7978 га (з них пасовища 12,8731 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,4482 га, болото 1,4765 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 23,6705 га, в т.ч. під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га (з них пасовища 5,1992 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,0983 га, болото 0,7197 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6806 га, прибережна захисна смуга 0,3194 га (з них пасовища 0,3194 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,3552 га, прибережна захисна смуга 0,6448 га (з них пасовища 0,6448 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6807 га, прибережна захисна смуга 0,3193 га (з них пасовища 0,3193 га) для рибогосподарських потреб.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Сквираплемрибгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152) є правонаступником ВАТ "Сквирасільрибгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152).

На підставі вказаних рішень 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою і ТОВ "Сквираплемрибгосп" укладено договори оренди землі, а саме:

- договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:077:0005, загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 04.04.2012 за № 322400004001812;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001 загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001828 від 11.04.2012;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:093:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001827;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:014:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001830;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:015:0003, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001829.

У зв`язку з проведенням у 2020 році децентралізації та реформи адміністративно-територіального устрою, Великополовецька територіальна громада Сквирського району Київської області ввійшла до складу Фурсівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Відповідно, Фурсівська сільрада стала правонаступником Великополовецької сільради у спірних правовідносинах.

У позовній заяві прокурор вказує, що згідно листа Фурсівської сільради від 12.10.2021 року інформація щодо проведення земельних торгів при передачі ТОВ "Сквираплемрибгосп" земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га відсутня.

Згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 25.10.2021 року, у ТОВ "Скираплемрибгосп" в період 2011-2012 років дозвіл на спеціальне водокористування на водні об`єкти, що заходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га, відсутній.

Прокурор стверджує, що рішення Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області №2-15-06 від 23.12.2011 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області" та №2/1-15-06 від 23.12.2011 року "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради" та укладені на їх підставі договори оренди спірних земельних ділянок водного фонду, прийняті всупереч інтересам Фурсівської сільської територіальної громади поза межами конкурсних процедур, а також з порушенням вимог законодавства.

Прокурор також у позові наголошував на тому, що за наслідками перевірки інформації Фурсівської сільради, наданих нею та витребуваних документів, а також спірних рішень Великополовецької сільської ради №2-15-06 від 23.12.2011 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області" та № 2/1-15-06 від 23.12.2011 року "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради", а також інформації Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, прокуратурою встановлено відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду ТОВ "Сквираплемрибгосп" спірні земельні ділянки комунальної власності без проведення торгів.

За цих підстав, на думку прокуратури, земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га передані в оренду ТОВ "Сквираплемрибгосп" з порушенням вимог ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, тому мають бути усунені перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом визнання судом недійсними відповідних рішень ради і укладених на їх підставі договорів оренди спірних земельних ділянок.

У зв`язку із вказаними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади до Фурсівської сільради та ТОВ "Сквираплемрибгосп" та просив суд усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом визнання недійсними рішень Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06 та від 23.12.2011 № 2/1-15-06, усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками шляхом визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок водного фонду, укладених 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп", а також усунення перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками водного фонду шляхом зобов`язання ТОВ "Сквираплемрибгосп" повернути на користь Фурсівської сільської територіальної громади вказані земельні ділянки водного фонду.

Фурсівська сільрада у відзиві на позовну заяву та поясненнях повністю підтримала позицію прокурора.

ТОВ "Сквираплемрибгосп", заперечуючи проти позову прокурора, зазначало, що 12.08.1999 року Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство було перетворено у ВАТ "Сквирасільрибгосп" (наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області №5-25-7/15 "Про перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство").

18.08.1999 року Сквирською районною державною адміністрацією було видано свідоцтво серії А00 №095978 про державну реєстрацію ВАТ "Сквирасільрибгосп".

01.09.2010 року ВАТ "Сквирасільрибгосп" отримало дозвіл на спеціальне водокористування №214/16 (вих.№ 05-09/9690 від 01.09.2010 року) з правом використання до 01.01.2013 року вод нагульної системи "Антонів" (заплава р. Березянка) площею 58,8 га об`ємом 706,0 тис.м3 та нагульного господарства "Великополовецьке" (заплава р. Кам`янка) площею 190,4 га об`ємом 2600,0 тис.м3.

З метою реалізації отриманого права на спеціальне водокористування, ВАТ "Сквирасільрибгосп" звернулось до Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області із клопотанням про надання в оренду земельних ділянок водного фонду загальною площею 98,2681 га для рибогосподарських потреб.

23.12.2011 року Великополовецька сільська рада Сквирського району Київської області прийняла рішення №2-15-06 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для риборозведення в межах населених пунктів на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області.

Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області №2/1-15-06 від 23.12.2011 року "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради" було надано в оренду ВАТ "Сквирасільрибгосп" терміном на 49 років земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами: 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 та 14.03.2012 року щодо наведених земельних ділянок укладено договои оренди.

14.02.2012 року ВАТ "Сквирасільрибгосп" було реорганізовано у TOB "Сквираплемрибгосп", про що було внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі вищенаведених рішень Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області 14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою та TOB "Сквираплемрибгосп", як правонаступником ВАТ "Сквирасільрибгосп", були укладені договори оренди відповідних земельних ділянок.

Товариство зазначило, що оскаржувані прокурором рішення стосуються затвердження проекту землеустрою і надання земельних ділянок в оренду, тобто є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок його виконання, тому скасування таких актів не породжує наслідків для відповідачів, оскільки порушення права орендодавця у разі укладення договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися у інший спосіб.

Щодо відсутності необхідності проведення земельних торгів Товариство посилалось на те, що на момент отримання земельних ділянок в оренду порядок проведення земельних торгів (аукціонів) не був законодавчо врегульований. Відповідний Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 року №5077-VІ, набрав чинності лише 19.08.2012 року, натомість, чинне на момент прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних договорів законодавство не містило заборони органам місцевого самоврядування розпоряджатися землями комунальної власності шляхом надання їх у користування.

Товариство вказувало, що неможливість проведення земельних торгів станом на 23.12.2011 року в силу відсутності законодавчо врегульованого порядку їх проведення не може бути самодостатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Щодо відсутності підстав для продажу права користування земельними ділянками на конкурентних засадах, відповідач 2 зазначав, що відповідно до положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Також відповідачем 2 до відзиву на позов було надано копію дозволу ВАТ "Сквирасільрибгосп" на спеціальне водокористування №214/16 від 01.09.2010 року (вих. №05-09/9690), виданого Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Київській області.

За вказаним дозволом ВАТ "Сквирасільрибгосп" отримало право користуватися водами нагульної системи "Антонів" (заплава р. Березянка) площею 58,8 га об`ємом 706,0 тис.м3 та нагульного господарства "Великополовецьке" (заплава р. Кам`янка) площею 190,4 га об`ємом 2600,0 тис.м3 строком до 01.01.2013 року.

Відповідач 2 вказував, що право ВАТ "Сквирасільрибгосп" на спеціальне водокористування не припинилося у зв`язку з його реорганізацією шляхом перетворення у ТОВ "Сквираплемрибгосп" та перейшло до останнього в силу положень ч. 13 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Таким чином, відповідач 2 доводив, що наявність у нього права на спеціальне водокористування станом на момент укладення оспорюваних договорів свідчить про те, що право оренди земельних ділянок не підлягало продажу на конкурентних засадах, оскільки підпадало під виключення, наведені у ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Відсутність будь-яких порушень вимог земельного законодавства під час отримання земельних ділянок в оренду, на думку Товариства, підтверджується також результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної на прохання Білоцерківської окружної прокуратури Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

За вказаних обставин, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо повернення земельних ділянок, оскільки відповідні вимоги не обґрунтовані наявністю підстав, передбачених ст.ст. 141-143 Земельного кодексу України.

Також відповідач 2 у відзиві зауважив, що Фурсівська сільська територіальна громада не має правосуб`єктності, тому не може виступати в якості позивача, крім цього, відповідачем 2 було заявлено про застосування судом строків позовної давності до спірних правовідносин.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстацнії Верховний Суд у своїй постанові від 03 вересня 2024 року вказав на те, що:

- задовольняючи позовні вимоги прокурора у повному обсязі, попередні судові інстанції не надали належної оцінки визначеному прокурором суб`єктному складу сторін та підставам представництва інтересів держави у суді у наведеному випадку, зважаючи на те, що, як свідчать матеріали справи, прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади та визначив одним із відповідачів - Фурсівську сільраду, яка згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду (у наведеному випадку Фурсівську сільську територіальну громаду) та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; не дослідили чи є належним та ефективним обраний прокурором спосіб захисту про визнання недійсними оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та чи призводить до захисту прав або інтересів у разі задоволення такої позовної вимоги;

- як свідчить зміст оскаржених судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджували питання застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі та повернення спірних земельних ділянок, про застосування яких (наслідків спливу позовної давності) заявляло Товариство у заяві від 21.06.2022 у справі, пославшись на те, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо застосування позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Водночас при цьому попередні судові інстанції не врахували викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 висновок про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства.

Згідно частини 1 ст. 316 (Господарського процесуального кодексу України) ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У поясненнях, поданих прокурором при новому розгляді справи щодо зауважень викладених Верховним Судом в частині представництва, прокурор зазначив, що Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки, згідно з якими у разі оскарження прокурором одночасно і рішення органу влади про надання земельної ділянки в оренду, і договору оренди землі, прокурор виступає у такій справі позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення та став стороною договору оренди виступає відповідачем (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18 (пункти 26-30)).

Так прокурор наголошував, що у позовній заяві ним вказано, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття Великополовецькою сільрадою, наділеною повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, незаконного рішення. Оскільки саме Великополовецька сільрада допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то Фурсівська сільрада, як правонаступник не є органом, який може здійснювати захист інтересів громади у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом, а саме з вимогами: про визнання незаконним і скасування зазначених рішень Великополовецької сільради, про визнання недійсними відповідних договорів оренди землі та зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки територіальній громаді.

Прокурор наголосив на тому, що Фурсівська сільська територіальна громада не є конкретно визначеною, зареєстрованою юридичною особою, як наслідок позбавлена права на самостійне звернення до суду за захистом порушених прав, тому у даному спорі Фурсівська сільська територіальна громада не може виступати як суб`єкт цивільних правовідносин і мати такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Прокурор зазначив, що враховуючи, що спірні земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, а Фурсівська сільрада, яка в силу ст. 12 Земельного кодексу України розпоряджається землями територіальних громад, є відповідачем у справі, прокурор пред`явив цей позов як самостійний позивач.

Прокурор наголосив, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при даних обставинах наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в інтересах держави і у даному випадку прокуратурою належним чином обґрунтовано підстави самостійного звернення до суду з даним позовом, оскільки уповноважений державний орган в силу допущених ним порушень вимог земельного законодавства в даному випадку визначений відповідачем, що унеможливлює його одночасного визначення позивачем та відповідачем.

Крім цього, при новому розгляді справи прокурором було подано заяву від 25.11.2024 про зміну предмету позову, у якій він вказав, що враховуючи актуальні на даний час правові висновки Верховного Суду про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів оренди з підстав порушення при їх укладанні норм чинного законодавства, належним способом захисту у вказаних правовідносинах є пред`явлення до суду позову в порядку ст.16, 215, 216 Цивільного кодексу України з вимогою про визнання недійсними спірних договорів оренди землі, тому просив визнати недійсними п`ять договорів оренди землі, укладені 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про зміну предмету позову, оскільки воно суперечить положенням ч. 4 ст. 46 ГПК України.

За наслідком нового розгляду справи Господарський суд Київської області у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки в частині першої позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) (в інтересах соціуму Фурсівської територіальної громади) до неї самої (в особі Фурсівської сільської ради, яка і представляє інтереси соціуму Фурсівської територіальної громади), що суперечить нормам ГПК України, згідно яких позивач і відповідач не можуть збігатися, а друга і третя позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки обраний прокурором спосіб захисту права територіальної громади, яке прокурор вважає порушеним, є неналежним та таким, що суперечить правовій природі спірних правовідносин в контексті їх виникнення та правового регулювання.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо наявності чи відсутності підстав представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частини 3 статті 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України (частина 4 статті 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Так, у даному судовому провадженні прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсними рішень Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради Сквирського району Київської області" та від 23.12.2011 № 2/1-15-06 "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради", одним із відповідачів визначив Фурсівську сільську раду.

Отже, я вірно відзначив суд першої інстанції, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) (в інтересах соціуму Фурсівської територіальної громади) до неї самої (в особі Фурсівської сільської ради, яка і представляє інтереси соціуму Фурсівської територіальної громади).

Однак, вказана ситуація не відповідає частині 1 статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Таким чином, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. (Аналогічних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.)

Враховуючи невідповідність конструкції позовної вимоги пункті 2 прохальної частини позовної заяви частині 1 статті 45 ГПК України, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для задоволення означеної сформульованої прокурором вимоги, з огляду на встановлений судом дефект вимоги.

Крім того, згідно сталих правових позицій Верховного Суду, встановлення незаконності зазначених рішень органу місцевого самоврядування здійснюється судом без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, позаяк заявлення такої вимоги є неналежним способом захисту, який не тягне за собою наслідку у вигляді поновлення порушеного права та передбачає вчинення додаткових процесуальних дій для поновлення права в означених прокурором обставинах, що є додатковою самостійною підставою для відмови в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання Товариства повернути на користь Фурсівської сільської територіальної громади вказані земельні ділянки водного фонду.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є те, що він подається власником або титульним володільцем стосовно індивідуально визначених речей, зміст позову становить вимога про повернення речі, річ перебуває у володінні іншої особи незаконно.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися до суду з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (№ 12-26гс19).

Зі змісту позовних вимог прокурора, які містяться у пункті 4 прохальної частини позовної заяви, вбачається, що вказані вимоги є одночасно як негаторними так і віндикаційними з огляду на правову конструкцію використану прокурором при їх формалізації "усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки", проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний дуалізм вимоги спрямований прокурором на надання суду вибору щодо обрання найефективнішого способу захисту замість позивача, що в свою чергу недопустимо оскільки спрямовано на спотворення принципу змагальності в господарському судочинстві.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, негаторний та віндикаційний позови є взаємовиключними між собою, а згідно положень процесуального законодавства у суду відсутні повноважень замість позивача вирішувати питання обрання належного способу захисту, який би дав змогу досягти ефективного розгляду справи та відновлення порушеного права тобто фактично діяти в інтересах сторони позивача.

Посилання прокурора на принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), в контексті вибору за позивача належного способу захисту, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. За таких умов необхідно зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації.

Однією з умов застосування способу захисту як у формі віндикаційного, так і негаторного позову - є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі захист порушеного права власності здійснюється за допомогою зобов`язально-правових способів, однак матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що спірні земельні ділянки перебувають в оренді Товариства на підставі договорів оренди земельної ділянки водного фонду від 14.03.2012 укладених між Великополовецькою сільрадою, як суб`єктом наділеним державою відповідними владними повноваженнями в сфері розпорядження земельними ділянками та Товариства.

У той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, недопустимим є ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства та як наслідок зобов`язанням повернути означене в договорах майно, як намагається зробити прокурор переслідуючи мету нівелювати відповідачу можливість апелювати до пропуску строків позовної давності за означеними вимогами.

Відтак, обраний прокурором спосіб захисту права територіальної громади, яке прокурор вважає порушеним, є неналежним та таким, що суперечить правовій природі спірних правовідносин в контексті їх виникнення та правового регулювання.

За встановлених фактичних обставин справи, з огляду на те, що спірні земельні ділянки використовуються Товариством на підставі укладених та погоджених і підписаних сторонами договорів оренди, за якими сторони взяли на себе обсяг прав та обов`язків, враховуючи факт виконання вказаних договорів протягом всього строку їх дії, що не заперечується сторонами, неможливо ефективно захистити права власника майна із застосуванням негаторного позову, оскільки майно перебуває у фактичному володінні відповідача заснованому на діючому договорі оренди.

У даному випадку, на переконання суду, ефективним способом захисту прав власника майна буде фактичне повернення майна, що не можливо здійснити шляхом усунення перешкод у користуванні власністю у контексті означених судом обставин перебування майна у відповідача 2 на правовому титулі договірного користування.

Таким чином, є слушною позиція Товариства, що належним способом захисту порушених, на думку прокурора, прав Фурсівської територіальної громади у даному випадку має бути позов, який відповідає одному із способів захисту визначених ст. 16 ЦК України, а саме - про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину передбачених у ст. 216 ЦК України, що буде ефективним способом захисту права власності позивача, який призводить до відновлення порушеного права та повернення майна у фактичне володіння власника.

Оскільки обраний у позовній заяві прокурора спосіб захисту прав у формі негаторного позову не відповідає правовій природі правовідносин сторін та не тягне за собою наслідку у вигляді поновлення порушеного права у випадку оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало себе внаслідок виконання так і в силу взаємовиключного дуалізму вимог негаторного та віндикаційного характеру вимоги викладеної в пункті 4 прохальної частини позову так і недопустимості ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів, а відтак, все наведене в сукупності не може призвести до належного поновлення прав в силу неналежного способу захисту обраного прокурором, який не відповідає правовій природі правовідносин, що склались між органом місцевого самоврядування та орендарем, і вказана обставина також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо посилань прокурора на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та відмову у прийнятті заяви прокурора про зміну предмету позову, яка ним була подана при новому розгляді справи, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, при новому розгляді справи прокурором було подано заяву від 25.11.2024 про зміну предмету позову, у якій він просив визнати недійсними п`ять договорів оренди землі, укладені 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп".

Частинами 3 та 4 статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Із системного аналізу змісту наведеної статті вбачається, що позивач відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд встановить, що це необхідно для захисту прав позивача, у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2020 у справі №906/46/17.

Обґрунтовуючи підстави для подання заяви про зміну предмету позову прокурор вказав на те, що враховуючи актуальні на даний час правові висновки Верховного Суду про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів оренди з підстав порушення при їх укладанні норм чинного законодавства, належним способом захисту у вказаних правовідносинах є пред`явлення до суду позову в порядку ст.16, 215, 216 Цивільного кодексу України з вимогою про визнання недійсними спірних договорів оренди землі.

Однак, частина 4 статті 46 ГПК України надає позивачу (прокурору) право змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у разі зміни саме фактичних обставин справи, а не, як обґрунтовував прокурор, зміни судової практики.

При цьому, прокурором не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що фактичні обставини у цій справі, у розумінні частини 4 статті 46 ГПК України, змінилися, тому суд першої інстанції юридично правильно відмовив прокурору у прийнятті заяви про зміну предмету позову та розглядав позовні вимоги в межах, які заявлені у позовній заяві.

За таких обставин, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції виконав вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10 грудня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08.04.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко