Постанова

від 18.03.2025 по справі 902/983/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Справа № 902/983/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: Мусулевського А.А., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВТ №1039785 від 07.09.2023

відповідача 2: Северина С.Л. представника, відповідно до виписки з ЄДР

відповідача 3: не з`явився

прокурора: Рункевич І.В., посвідчення №071713 від 01.03.23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 06.11.24р. суддею Матвійчуком В.В. о 12:20 у м.Вінниці, повний текст складено 18.11.24р. у справі № 902/983/23

за позовом: керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до: Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

до: Білоцерківського національного аграрного університету

про визнання недійсними договору та додаткової угоди, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02.55-1999вих-23 від 17.07.2023 керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з вимогами до Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про:

- визнання недійсним договору оренди № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету", що укладений 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною;

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору від 29.10.2010 № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету", що укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету";

- зобов`язання Фізичну особу - підприємця Голду Ларису Сергіївну повернути Балансоутримувачу - Відокремленому структурному підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету" нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№8-№9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м. у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на порушення відповідачами положень ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" та ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України при укладенні договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету та додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору.

Так, прокурор вказує, що 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) укладено договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету. Відповідно до 1.1 Договору в оренду передається нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (інв. № 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м. у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету і є державною власністю.

При цьому прокурор наголошує, що згідно з п. 1.2 Договору, майно навчального закладу передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 28,5 кв.м, розташування офісу - 11,5 кв.м.

Отже, ФОП Голда Л.С. використовує орендоване приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (квітами), що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та не є послугами, пов`язаними із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

16.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) та Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (балансоутримувач) укладено Додаткову угоду № 6, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції. Відповідно до п. 3.3 Додаткової угоди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. У пункті 16 Додаткової угоди встановлено співвідношення розподілу орендної плати, зокрема, балансоутримувачу - 30% суми орендної плати, а державному бюджету 70% суми орендної плати.

Як стверджує прокурор, дане положення Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 в редакції Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 суперечить положенням ч. 8 ст. 61 Закону України "Про освіту" (чинного на час укладення Договору), згідно якої бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням та ч. 3 ст. 63 цього ж Закону, яка визначає, що навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

Крім того, як зауважує прокурор, положення п. 3.5 Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, який в подальшому змінено Додатковою угодою № 1 від 31.10.2011, а також, Додатковою угодою № 2 від 29.12.2014 та Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції, суперечить ч. 5 ст. 80 Закону України "Про освіту" (що була чинною на час внесення змін до Договору та діє на даний час), якою встановлено, що усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти. В той же час, при внесенні змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, а саме Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021, якою викладено в новій редакції, орендодавцем не враховано та допущено порушення вимог ч. 5 ст. 80 Закону України "Про освіту".

За доводами прокурора, оскільки засновником Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" є Міністерство освіти і науки України, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Так, прокурор зазначає, що договір оренди нерухомого майна № 949-НМ від 29.10.2010 та додаткова угода № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню судом недійсними, а орендоване майно підлягає поверненню балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 у справі №902/983/23 в позові відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/983/23 залишено за платником - Вінницькою обласною прокуратурою.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 11, 15, 16, 203, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 18, 63 Закону України «Про освіту», постанови Верховного суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 25.07.2018 у справі №906/143/17, від 10.10.2018 у справі №917/1934/17, від 15.06.2018 у справі №906/164/17, постанову Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 в 01.08.2001, вказує, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (за кодом 47.76), що не пов`язано із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Таким чином, як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується не за освітніми цілями, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" призначенню відповідного приміщення. Разом з тим, невикористання навчальним закладом спірного приміщення не є підставою для визнання правомірними договорів указаної категорії про передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що укладення сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 949-НМ від 29.10.2010 здійснено в порушення приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР, у зв`язку з неможливістю передачі в оренду приміщення, яке не використовується для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України, докази наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що строк позовної давності пропущений державою, а саме Міністерством освіти і науки України по цій справі, а не прокурором. Доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять, відповідно позовна вимога керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору № 949-НМ від 29.10.2010 оренди майна не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності.

Крім того, суд прийшов до висновку, що обґрунтованою є позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ, заявлена прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України. Разом з тим, вказав, що Білоцерківському національному аграрному університету передано лише повноваження з господарського відання об`єктом оренди, що не слід ототожнювати з правом оперативного управління титульного володільця, яке (право) в цьому випадку належить виключно Відокремленому структурному підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету". Отже, позовну вимогу власника (держави) про звільнення нежитлового приміщення об`єкта освіти та його повернення Білоцерківському національному аграрному університету за актом приймання-передачі не можна вважати застосуванням наслідків недійсності оспорюваного договору оренди, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, яку (вимогу) помилково заявлено прокурором на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, адже наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину, в той час як Білоцерківський національний аграрний університет не є стороною оспорюваного договору.

Також, суд зазначає, що навіть задоволення позовної вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 не призведе до поновлення порушеного права Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", оскільки спірне приміщення за актом приймання-передачі прокурор просить, з урахуванням заяви № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмету позову, передати Білоцерківському національному аграрному університету, який не є стороною договору, однак визначений прокурором як відповідач, що виключає можливість задоволення такої вимоги.

А тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області 06.11.2024 у справі № 902/983/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Так, прокурор не погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення строків позовної давності, з огляду на таке.

З посиланням на ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України, постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, постанову Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до завершення карантину, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено і станом на час розгляду справи судом першої інстанції продовжував тривати. зауважує, що строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану). Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі №906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).

Як вбачається з матеріалів справи прокурор в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду із цим позовом 24.07.2023, а отже строки, визначені ст. 257 ЦК України, за заявленими вимогами не закінчились.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ та зобов`язання фізичну особу-підприємця Голду Л.С. повернути Білоцерківському Національному аграрному університету нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№8-№ 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м, у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж Ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 00727742) за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 55, м. Тульчин Вінницької області, інд.23600 є філією (іншим відокремленим підрозділом) Білоцерківського національного аграрного університету та створений 20.07.2009.

З посиланням на Статут Білоцерківського національного аграрного університету, Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.12.2016 № 1494 «Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом» зауважує, що майно державної форми власності закріплюється за закладами вищої освіти, які є юридичними особами, а що стосується договірних орендних правовідносин, в силу Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то такі заклади вищої освіти є балансоутримувачами.

При цьому прийняття Білоцерківським національним аграрним університетом наказу від 01.08.2022 № 170/0 «Про закріплення майна», яким з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності, закріплено на праві оперативного управління за відокремленим структурним підрозділом «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» нерухоме майно, серед якого навчальний корпус № 2 (інвентаризаційний номер 10300001, рік побудови 1934 рік), не спростовує зазначених висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, ст.ст. 55, 64, 139, 175, 179 ГК України, Положення про відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж Ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету», вказує, що Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» діяв від імені та в інтересах юридичної особи - Білоцерківського національного аграрного університету.

За таких обставин, сторонами зазначеного правочину є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, фізична особа-підприємець Голда Л.С. та Білоцерківський національний аграрний університет.

Отже, висновки суду про те, що Білоцерківський національний аграрний університет не є стороною договору помилкові.

Скаржник вважає, що всупереч наведеному, ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що повернення майна Білоцерківському національному аграрному університету не відновить права його відокремленого структурного підрозділу, не встановивши при цьому, що саме університету належать орендовані приміщення і повернення приміщень цьому відповідачу є належним способом захисту який би міг відновити його суб`єктивне право.

Крім того, від Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення у яких наводить додаткові доводи щодо незаконності оскарженого рішення та просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Голда Л.С. наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 у справі №902/983/24 - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Білоцерківський національний аграрний університет наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на нормах матеріального права із дотриманням норм процесуального права, містить вичерпні висновки на підставі доказів, що мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що апеляційна скарга Тульчинської окружної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.08.2023 у справі № 902/983/23. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 залишити без змін.

В судове засідання з`явилися прокурор та представники відповідачів 1,2.

Позивач та відповідач 3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкладення розгляду скарги надіслано в електронні кабінети сторін.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача 3, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Представники відповідачів 1,2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення скаржника та представників відповідачів 1,2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Міністерство аграрної політики України листом від 14.05.2009 № 37-11-4-13/7992 погодило передачу в оренду на конкурсній основі державного нерухомого майна (нежитлове приміщення технікуму, загальною площею 50,76 кв.м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 55) структурного підрозділу Вінницького державного аграрного університету - Тульчинському технікуму ветеринарної медицини відповідно до чинного законодавства (т. 1 а.с. 68).

24.09.2010 Фізична особа - підприємець Голда Лариса Сергіївна звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області із заявою щодо оренди державного майна нежитлового підвального приміщення №8-№9, загальною площею 40,0 кв.м., навчального корпусу Тульчинського ветеринарного технікуму Білоцерківського національного університету, яке знаходиться за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 54 (т. 1 а.с. 65).

27.10.2010 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області прийнято наказ № 672 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", за змістом якого, доручено відділу орендних відносин регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, укласти, терміном на 1 рік, із фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) договір оренди державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень, загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу, що перебувають на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини (ідентифікаційних код ЄДРПОУ 00727742) Білоцерківського національного аграрного університету (ідентифікаційних код ЄДРПОУ 00493712) та належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України (т. 1 а.с. 71).

29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (далі - орендар) укладено договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (інв. № 8, № 9 за даними БТІ) (далі - майно), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (далі - балансоутримувач) та належить до державної власності, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 40 520,00 грн (т. 1 а.с. 59-63).

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами 28,5 кв.м, розташування офісу 11,5 кв.м.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п. 2.4 Договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить за пропозицією орендаря без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2010 р. - 614,19 грн (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та балансоутримувачу - Тульчинському технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, у співвідношенні 50% до 50%, щомісяця не пізніше 10 числа, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29 жовтня 2010 р. до 29.10.2011 р. включно.

Договір підписаний представниками Орендодавця, Орендаря та скріплений печатками сторін без зауважень.

Додатком до договору є розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (т. 1 а.с. 64).

29.10.2010 між балансоутримувачем та орендарем підписано акт прийому-передачі орендованого державного майна (т. 1 а.с. 66).

Згідно з вище наведеним актом, орендодавець погоджує передачу нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень (інв. № 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, що перебувають на балансі Тульчинському технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, і є державною власністю, що балансоутримувач - Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передає, а орендар приймає на термін оренди, вартість яких згідно з бухгалтерськими даними станом на 01.07.2010 становить: відновна 26 974,89 грн; залишкова 10 338,19 грн, а визначена шляхом проведення незалежної оцінки вартість їх становить 40 520,00 грн.

31.10.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, за погодженням з Міністерством аграрної політики та продовольства України (лист № 37-11-3-15/16421 від 28.10.2011), укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с. 67, 72), яка містить, зокрема, такі умови (пункти):

1. У зв`язку із впровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 14.209.2011 № 961 змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), та з метою приведення договору оренди до вимог чинного законодавства внесено зміни до Договору:

- п. 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору оренди викласти у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2011 р. - 681,66 грн. Орендна плата за жовтень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2011 р.".

2. Сплата орендної плати у розмірі, передбаченому у п. 1 даної додаткової угоди, здійснюється орендарем з 20 вересня 2011 року.

3. Розділ 6 "Права орендаря" договору оренди доповнити п. 6.5 у такій редакції: "Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 № 1523".

4. Розподіл орендної плати до державного бюджету та на рахунок балансоутримувача -Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, зазначений у п. 3.5 у співвідношенні 50% до 50% замінити на співвідношення 70% на 30%.

5. Керуючись наданими Міністерством аграрної політики та продовольства України (лист від 28.10.2011 № 37-11-3-15/16421) висновками щодо продовження дії договору оренди:

- п. 10.1 розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення дії договору" договору оренди доповнити реченням у такій редакції: "Дію договору оренди продовжено до 27 жовтня 2014 року включно".

Міністерство аграрної політики та продовольства України листом № 37-27-4-15/18306 від 01.12.2011 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, що не заперечує проти продовження дії договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 (т. 1 а.с. 69).

09.12.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с. 73-74), яка містить, зокрема, такі умови (пункти):

1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№8 - №9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 00493712.11.СДВКВН003), що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (далі - балансоутримувач) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 30.06.2014 незалежної оцінки і становить 87 000,00 грн.

1.2. Майно передається в оренду з метою: розташування офісу - 11,5 кв.м, здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 24,5 кв.м, надання послуг із ксерокопіювання документів - 4,0 кв.м.

3.1. Орендна плата визначна на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2014 р. - 1 347,08 грн. Орендна плата за грудень 2014 р. визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2014 р.

10.1. Дію договору оренди продовжено до 27 жовтня 2017 року включно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015 "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державних установ до сфери Міністерства освіти і науки України" Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства освіти і науки України (т. 1 а.с. 217-228).

Рішенням Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області № 16 від 11.12.2015 "Про перейменування вулиць і провулків міста Тульчина на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" вулицю Леніна перейменовано у вулицю Миколи Леонтовича (т. 1 а.с. 177).

01.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою змінено назву та адресу балансоутримувача - з "Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, місцезнаходження якого: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, 55" на "Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, місцезнаходження якого: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 55" (т. 1 а.с. 75).

Листом № 1/11-1582 від 13.02.2018 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11-09/2905/1 від 22.09.2017 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди за умови врахування пропозиції щодо орендної плати, яка визначається на підставі Методики розрахунку та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку у сумі від 3 000 грн, з метою використання орендованого приміщення: розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (квіти) (т. 1 а.с. 76).

26.02.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою визначено розмір орендної плати та продовжено дію договору оренди до 23 жовтня 2020 року включно (т. 1 а.с. 78).

Листом № 1/11-9616 від 30.12.2020 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11-3/3043 від 06.11.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, з метою використання орендованого приміщення: розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (т. 1 а.с. 77, 186).

15.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою у зв`язку з наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2020 № 651 "Про перейменування відокремлених структурних підрозділів Білоцерківського національного аграрного університету" та наказів Фонду державного майна України від 11.04.2019 № 364, від 18.04.2019 № 389 та від 18.06.2019 № 579, змінено Орендодавця з "Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області" на "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях" та Балансоутримувача з "Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" на "Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (т. 1 а.с. 79).

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях 23.02.2021 видано наказ № 220, згідно з яким оголошено аукціон, з продовження договору оренди державного нерухомого майна - нежитлові вбудовані приміщення (№ 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., у підвалі двоповерхового навчального корпусу, за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54.

За результатами проведеного 15.02.2021 електронного аукціону про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення загальною площею 40,0 кв.м. переможцем визначено Фізичну особу-підприємця Голду Ларису Сергіївну, про що складений протокол електронного аукціону № UA-PS-2021-01-16-000014-3 (т. 1 а.с. 73).

16.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною і Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" укладено додаткову угоду № 6 про внесення змін до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, шляхом викладення його в іншій редакції (т. 1 а.с. 80-92).

Пунктом 6.1 розділу 1 "Змінювані умови договору" (далі - Умови) передбачено, що ринкова (оціночна) вартість майна, визначена на підставі звіту про оцінку майна та становить 221 200,00 грн, без податку на додану вартість.

У пункті 7.1. Умов визначено, що цільове призначення майна - розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (квітів).

Пунктом 6.1 розділу 2 "Незмінювані умови договору" сторони визначили, що Орендар зобов`язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 Умов.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 3 544,70 грн, без податку на додану вартість (за грудень 2020 року) (пп. 9.1 Умов).

Витрати на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 незмінюваних умов договору (пп. 9.2 Умов).

Відповідно до п. 12.1 розд. 1 Умов договір діє до 23 жовтня 2025 року.

Пунктом 16 розділу 1 Умов сторонами погоджено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, а саме: Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Відповідно до п. 12.1 розділу 2 "Незмінювані умови договору" цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12.1 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

За умовами пункту 12.4 розділу 2 "Незмінювані умови договору" продовження цього договору здійснюється з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 Закону та Порядком.

На переконання прокурора спірне приміщення використовується ФОП Голдою Л.С. для провадження господарської діяльності, не пов`язаної з цільовим призначенням освітнього закладу, без мети надання освітніх послуг, що не відповідає вимогам законодавства, а тому договорів оренди № 949-НМ нерухомого майна та додаткова угода № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору, підлягають визнанню недійсними згідно статей 203, 215 ЦК України, як наслідок, об`єкт оренди підлягає звільненню ФОП Голдою Л.С. та поверненню Білоцерківському національному аграрному університету в порядку реституції.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/11).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці. Порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти.

В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об`єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення питання щодо припинення нецільового використання приміщення закладу освіти, що створює загрозу збереження його матеріально-технічної бази, та щодо повернення зазначеного приміщення з метою подальшого використання для задоволення освітніх потреб, забезпечення організації навчально-виховного процесу.

Оскільки спірне майно є державною власністю та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України, то саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про вищу освіту" управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно з ст. 1, 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Як передбачено ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 № 630 Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 4 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань: затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України; реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти, бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції щодо обсягу освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 5 Положення МОН з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Також, у підпункті 7, пункту 5 Положення визначено, що МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (п. 89 Положення).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 554 від 06.04.2017 Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету перейменовано на Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (т. 1 а.с. 188-189).

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 651 від 19.05.2020 Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету перейменовано на Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (т. 1 а.с. 192-194).

Відповідно до Положення про Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" фаховий коледж є структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету, створеного на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 197 від 20.07.2009 (т. 1 а.с. 93-105).

Відповідно до п. 1.1 Положення Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" є правонаступником Тульчинського ветеринарного технікуму (наказ Міністерства сільського господарства № 344 від 16.05.1956), Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Вінницького державного аграрного університету (наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України № 190 від 17.06.1990), які започатковано з метою підготовки фахівців у галузі сільського господарства та ветеринарної медицини.

Згідно п. 1.9 Положення Коледж здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту Білоцерківського національного аграрного університету та цього Положення.

Коледж засновано на державній формі власності і підпорядковано Білоцерківському національному аграрному університету (п. 3.1 Положення).

За умовами п. 3.2 Положення права і обов`язки Університету щодо управління Коледжем визначаються Законом України "Про освіту" та іншими законами України, Статутом Білоцерківського національного аграрного університету та цим Положенням.

Згідно п. 7.2 Положення майно (крім земельних ділянок) закріплюється за Коледжем на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Університету та загальних зборів трудового колективу Коледжу, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду Коледжем закріплених за ним на праві оперативного управління або господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015 "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державних установ до сфери Міністерства освіти і науки України" Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до Статуту Білоцерківського національного аграрного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2022 № 199, університет є закладом вищої освіти, створений у формі державної установи і працює на засадах неприбутковості, Університет є юридичною особою, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді (т. 1 а.с. 111-135, 137).

Згідно пп. 21 п. 2.3 Статуту університет має право провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та Статуту Університету.

Відповідно до п. 2.9 Статуту, структурні підрозділи Університету створені відповідно до законодавства України та головних завдань діяльності Університету і функціонують згідно з окремими положеннями, що розробляються Університетом. В своєму складі Університет має відокремлені структурні підрозділи, серед яких є Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" - 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 55.

Фаховому коледжу надаються окремі права юридичної особи, зокрема право вести окремий баланс і кошторис, рахунки і код мережі в територіальному органі Державної казначейської служби України, поточні рахунки в банку, печатку і штамп із власним найменуванням, запроваджувати власну символіку і атрибутику.

Фаховий коледж здійснює свою діяльність на підставі положення, що затверджується вченою радою Університету, директор Фахового коледжу підпорядковується ректору Університету і діє на підставі відповідного доручення.

Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, а також здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю університету та здійснює контроль за дотриманням Статуту (п. 4.1 - п. 4.2 Статуту).

Згідно п. 10.1 Статуту матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства та з метою забезпечення статутної діяльності Університету, Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, службове житло.

У п. 10.2 Статуту зазначено, що майно, закріплене за Університетом на праві господарського відання не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації або використанню не за призначенням, передачі у власність юридичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 1494 від 09.12.2016 "Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом", з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності, закріплено на праві господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом нерухоме майно, зазначене, серед якого є навчальний корпус № 2 Тульчинського коледжу ветеринарної медицини по вул. Миколи Леонтовича, 54 в м. Тульчин Вінницької області (т. 1 а.с. 165).

В подальшому, 01.08.2022 Білоцерківським національним аграрним університетом, відповідно до наказу № 170/2, закріплено на праві оперативного управління за відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" нерухоме майно, серед якого під № 10 вказано навчальний корпус № 2 (інвентаризаційний номер 10300001, рік побудови 1934 рік) (т. 1 а.с. 147-148).

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

Тульчинською окружною прокуратурою, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено листи № 02.55-2391вих-22 від 03.10.2022 (т. 1 а.с. 178-179) та № 02.55-693вих-23 від 09.03.2023 (т. 1 а.с. 182-183), у яких проінформовано Міністерство освіти і науки України про виявленні порушення при укладенні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 949-НМ від 29.10.2010 та з пропозицію вжити заходи на їх усунення шляхом звернення до суду, а також повідомила, що в разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру, обласна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави.

В свою чергу, Міністерство освіти і науки України у листах № 1/412775-22 від 27.10.2022 (т. 1 а.с. 180-181) та № 1/4618-23 від 03.04.2023 (т. 1 а.с. 184-185) вказало, що міністерство як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас зазначено, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями, а як орган управління, при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження та внесення змін до договір оренди, розглядає питання на Комісії з майнових питань підприємства, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження та внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє Балансоутримувача про прийняте рішення.

Додатково МОН України повідомило, що інформація щодо погодження рішення про продовження договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 у Міністерства відсутня. Для отримання повної інформації щодо вищезгаданого договору оренди запропонувало звернутися до Балансоутримувача або до відповідного Регіонального відділення Фонду державного майна України.

У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при зверненні прокурора з вказаним позовом до суду останнім було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям Міністерством освіти і науки України жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як МОН стало відомо про порушення інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог, надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування в сфері освіти на час укладення договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 регулювалися положеннями Закону України "Про освіту", в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.

Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статі 61, частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не надає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 (пункти 20-29) викладено аналогічні правові висновки.

Відповідно Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 в 01.08.2001 (в редакції, чинній на момент укладення договору) навчальний виховний процес - система організації навчально-виховної, навчальні виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховним планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттям навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об`єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів).

Як убачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (за кодом 47.76), що не пов`язано із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Таким чином, як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується не за освітніми цілями, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" призначенню відповідного приміщення.

При цьому судова колегія зауважує, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення не є підставою для визнання правомірними договорів указаної категорії про передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладення сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 949-НМ від 29.10.2010 здійснено в порушення приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР, у зв`язку з неможливістю передачі в оренду приміщення, яке не використовується для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, суд першої інстанції зазначив про порушення строків позовної давності, проте, судова колегія не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо передбачених законом випадках разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований зокрема, постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі 6-18521c16, a також постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах 369/6892/15-ц № 469/1203/15-1, від 12.06.2019 справі № 487/10128/14-1, пункт 95).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 зазначила: «якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах».

За загальним правилом початок строку позовної давності слід обраховувати з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц).

Таким чином, для вирішення питання щодо початку перебігу строку позовної давності, необхідним є з`ясування обставин, пов`язаних із фактом реальної обізнаності або об`єктивної можливості Міністерства освіти та науки України бути обізнаним з порушенням свого права.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерство освіти та науки України у відповідь на звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, у листах від 13.02.2018 № 1/11-1582, від 30.12.2020 №1/11-9616 надавало погодження на продовження дії Договору оренди № 949-НМ, тому, саме з 13.02.2018 Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління державним майном, в силу наділених повноважень мало об`єктивну можливість довідатись про порушення свого права та саме з цієї дати слід обраховувати строки позовної давності.

Разом з тим, щодо твердження ФОП Голди Л.С., що строк позовної давності слід рахувати з грудня 2016 року, тобто з дати наказу Міністерства освіти і науки України від 09.12.2016 №1494 «Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом», то колегія суддів зазначає, що вказаний наказ Міністерства освіти і науки України не містить інформації щодо укладення договору оренди № 949-НМ, при цьому доказів того, що Міністерство освіти та науки України до 13.02.2018 знало чи мало об`єктивну можливість бути обізнаним про існування укладеного договору оренди № 949-НМ, яким порушено його право, матеріали справи не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Колегія суддів зауважує, що карантин, Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Також згідно із п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, до завершення карантину, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено і станом на час розгляду справи судом першої інстанції продовжував тривати.

Враховуючи наведене, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану).

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі №906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).

Як вбачається з матеріалів справи прокурор в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду із цим позовом 24.07.2023, а отже строки, визначені ст. 257 ЦК України, за заявленими вимогами не закінчились.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду прокурором не пропущено, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про протилежне, відповідно позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, слід врахувати, що її укладення відбувалося за правилами редакції Закону України "Про освіту" від 01.01.2021.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно з абзацом 23 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Підпунктом 2 пункту 8 постанови КМУ № 796, передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", в редакції від 01.01.2021, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, чинний на момент укладення оспорюваної додаткової угоди Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Дійсно, Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками.

Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний правовий висновок щодо комплексного застосування норм частини 1 статті 79, частин 1, 4 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ і підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ № 796 в подібних орендних правовідносинах викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.

Отже, на момент укладення Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 не змінився ані статус приміщень, як навчального закладу, так і комерційне використання нерухомого майна для торгівлі непродовольчими товарами (квітами).

Застосовуючи положення статей 15, 79, 80 Закону України № 2145-VІІІ, підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ № 796 і пункту 3.19 Правил № 63, зважаючи на встановлені та неспростовані відповідачами обставини укладення договору оренди та додаткової угоди стосовно приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання ФОП Голдою Л.С. - для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (торгівлі непродовольчими товарами), тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, суд констатує, що продовження строку дії договору оренди також не відповідало вимогам чинного законодавства на момент укладення оспорюваної додаткової угоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, обґрунтованою є позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ, заявлена прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Разом з тим, суд з посиланням на ст. 216 ЦК України, п.п. 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20, від 13.04.2021 у справі № 925/440/18, ст. 45 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про зазначення прокурором неналежного відповідача, якому слід повернути майно, а саме Білоцерківському національному аграрному університету, який не є стороною договору замість Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині. Колегія суддів не погоджується із таким висновком з огляду на таке.

Як зазначалося вище, 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) укладено договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету. Відповідно до 1.1 Договору в оренду передається нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (інв. № 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м. у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету і є державною власністю. Згідно з п. 1.2 Договору, майно навчального закладу передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 28,5 кв.м, розташування офісу - 11,5 кв.м.

В подальшому, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець), Фізичною особою- підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) та Відокремленим структурним підрозділом «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» (балансоутримувач) 16.03.2021 укладено Додаткову угоду № 6, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону суб`єктами орендних відносин є: орендар, орендодавець, балансоутримувач, уповноважений орган управління, представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу, Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 4.1 Розділу II Незмінювані умови договору Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ передбачено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендодавцю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно з п. 12.12 Додаткової угоди № 6 майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно - правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж Ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 00727742) за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 55, м. Тульчин Вінницької області, інд.23600 є філією (іншим відокремленим підрозділом) Білоцерківського національного аграрного університету та створений 20.07.2009.

Відповідно до п. 2.9 Статуту Білоцерківського національного аграрного університету, структурні підрозділи Університету створені відповідно до законодавства України та головних завдань діяльності Університету і функціонують згідно з окремими положеннями, що розробляються Університетом. В своєму складі Університет має відокремлені структурні підрозділи, серед яких є Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» - 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 55.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2016 № 1494 «Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом», з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності, закріплено на праві господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом нерухоме майно, зазначене, серед якого є навчальний корпус №2 Тульчинського коледжу ветеринарної медицини по вул. Миколи Леонтовича, 54 в м. Тульчин Вінницької області (інвентаризаційний номер 10300001, вартістю 719,8 тис.грн, розмір об`єкта 1951 кв.м.).

З урахуванням наведеного та зазначених положень законодавства слід дійти висновку, що майно державної форми власності закріплюється за закладами вищої освіти, які є юридичними особами, а що стосується договірних орендних правовідносин, в силу Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то такі заклади вищої освіти є балансоутримувачами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що прийняття Білоцерківським національним аграрним університетом наказу від 01.08.2022 № 170/0 «Про закріплення майна», яким з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності, закріплено на праві оперативного управління за відокремленим структурним підрозділом «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» нерухоме майно, серед якого навчальний корпус № 2 (інвентаризаційний номер 10300001, рік побудови 1934 рік), не спростовує зазначених висновків, враховуючи наступне.

Згідно із ч.ч. 1,3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функції. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Статтею 64 ГК України передбачено, що функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Згідно із ч. 2 ст. 175 ГК України суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до ч. 1 с. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За таких обставин, слід дійти висновку, що філія здійснює всі або частину функцій юридичної особи. Залежно від цілей створення, філії можуть бути наділені майном юридичної особи, але варто звернути увагу, що юридично власником (балансоутримувачем) цього майна є саме юридична особа.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.6 Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж Ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж Ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» є правонаступником Тульчинського ветеринарного технікуму (наказ Міністерства сільського господарства № 344 від 16.05.1956), Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Вінницького державного аграрного університету (наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України № 190 від 17.06.1990), які започатковано з метою підготовки фахівців у галузі сільського господарства та ветеринарної медицини.

Основними завданнями Коледжу є: забезпечення реалізації права громадян на фахову передвищу освіту: підготовка кадрів з фаховою передвищою освітою для потреб економіки та суспільства, забезпечення якості фахової передвищої освіти, ефективне використання майна і коштів для проведення освітньої діяльності. Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію Коледжу.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Положення, Коледж засновано на державній формі власності і підпорядковано Білоцерківському національному аграрному університету. Права і обов`язки Університету щодо управління Коледжем визначаються Законом України «Про освіту» та іншими законами України, Статутом Білоцерківського національного аграрного університету та цим Положенням.

Відповідно до п. 7.2 Положення, майно (крім земельних ділянок) закріплюється за Коледжем на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Університету та загальних зборів трудового колективу Коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, колегія суддів погоджується із прокурором, що обов`язок щодо повернення вказаного нерухомого майна має бути покладено на ФОП Голду Л.С., шляхом підписання актів приймання-передавання вищевказаного нерухомого майна з Білоцерківським національним аграрним університетом, як з юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткову угоду № 6 укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, фізичною особою-підприємцем Голдою Л.С. та Відокремленим структурним підрозділом «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету». При цьому, Відокремлений структурний підрозділ «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» діяв від імені та в інтересах юридичної особи - Білоцерківського національного аграрного університету.

За таких обставин, сторонами зазначеного правочину є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, фізична особа-підприємець Голда Л.С. та Білоцерківський національний аграрний університет в особі структурного підрозділу.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що Білоцерківський національний аграрний університет не є стороною договору є помилковими.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 від 29.08.2023 у справі №912/1550/22 у справі за позовом про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Згідно із ч. 1 ст. 41, ч.ч. 1, 4 ст. 44 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором правильно визначено склад учасників спору з урахуванням наведених положень законодавства.

Отже, висновки суду про те, що звільнення нежитлового приміщення та його повернення Білоцерківському національному аграрному університету за актом приймання-передачі, оскільки це не можна вважати застосуванням наслідків недійсності оспорюваного договору оренди, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, спростовуються вищенаведеними доводами.

Згідно із ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Верховний Суд в постанові від 01.08.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) зазначив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01 2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 01.08.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22).

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Всупереч наведеному, ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що повернення майна Білоцерківському національному аграрному університету не відновить права його відокремленого структурного підрозділу, не встановивши при цьому, що саме університету належать орендовані приміщення і повернення приміщень цьому відповідачу є належним способом захисту який би міг відновити його суб`єктивне право.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та відповідно про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційна скарга Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.24 у справі №902/983/23 підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подачу стягується із відповідачів у рівних частинах на користь Вінницької обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.24 у справі № 902/983/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.24 у справі №902/983/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

« 1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету, що укладений 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету, що укладена 16.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькі областях та фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, Відокремленим структурним підрозділом Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету.

4. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Голду Ларису Сергіївну ( АДРЕСА_2 , номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця: 03.03.2004, 21680170000000522, РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути Білоцерківському Національному аграрному університету (код ЄДРПОУ 00493712, адреса: площа Соборна, 8/1 м. біла Церква, київська область, 09117) нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№8-№ 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м, у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна».

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни на користь Вінницької обласної прокуратури 2684 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь Вінницької обласної прокуратури 2684 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

7. Стягнути з Білоцерківського національного аграрного університету на користь Вінницької обласної прокуратури 2684 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову.»

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни на користь Вінницької обласної прокуратури 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь Вінницької обласної прокуратури 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з Білоцерківського національного аграрного університету на користь Вінницької обласної прокуратури 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Господарському суду Вінницької області на виконання даної постанови видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

8. Справу № 902/983/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "08" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.