Рішення

від 06.11.2024 по справі 902/983/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2024 р. Cправа № 902/983/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Тульчинської окружної прокуратури (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

до: Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни ( АДРЕСА_1 )

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

до: Білоцерківського національного аграрного університету (площа Свободи, 8/1, м. Біла Церква, Київська область, 09117)

про визнання недійсними договору та додаткової угоди, зобов`язання до вчинення дій

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

прокурора Суходоля М.В. за посвідченням;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Мусулевський А.А. згідно ордеру;

відповідача 2 Поліщук А.С. згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ;

відповідача 3 не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02.55-1999вих-23 від 17.07.2023 керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з вимогами до Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про:

- визнання недійсним договору оренди № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету", що укладений 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною;

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору від 29.10.2010 № 949-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету", шляхом викладення її в наступній редакції, що укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету";

- зобов`язання Фізичну особу - підприємця Голду Ларису Сергіївну повернути Балансоутримувачу - Відокремленому структурному підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету" нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№8-№9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м. у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 27.07.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/983/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.09.2023. Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківський національний аграрний університет.

08.08.2023 на адресу суду надійшли пояснення № 01-12/550 від 01.08.2023 Білоцерківського національного аграрного університету на виконання вимог п. 10 ухвали суду від 27.07.2023.

08.08.2023 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № 10-4/2124 від 07.08.2023.

23.08.2023 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.08.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/7798/23 від 23.08.2023).

25.08.2023 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2 № 02.55-2521вих-23 від 22.08.2023.

31.08.2023 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1 № 02.55-2572вих-23 від 28.08.2023.

13.09.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшло клопотання № 02.55-2741вих-23 від 13.09.2023 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Білоцерківський національний аграрний університет. Означене клопотання 14.09.2023 надійшло засобами поштового зв`язку.

13.09.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшла заява № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмета позову. Означена заява 14.09.2023 надійшла засобами поштового зв`язку.

За результатами слухання справи 14.09.2023, судом, за погодженням з учасниками справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 10.10.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. При цьому, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд клопотання № 02.55-2741вих-23 від 13.09.2023 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Білоцерківський національний аграрний університет та заяви № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмета позову відкладено до наступного судового засідання.

26.09.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 № 14.1/349-23 від 22.09.2023.

У визначену судом дату (10.10.2023) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, по закінченню якого, суд, ухвалою від 13.10.2023 повідомив учасників справи про підготовче судове засідання у справі, яке призначено на 09.11.2023.

В судовому засіданні (09.11.2023) прокурором, в усній формі, заявлено клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 917/1173/22, посилаючись на подібність правовідносин у справі № 917/1173/22 та справі № 902/983/23.

Суд, ухвалою від 09.11.2023, клопотання прокурора про зупинення провадження у справі задовольнив, зупинив провадження у справі № 902/983/23 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 917/1173/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, зобов`язавши при цьому сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 902/983/23.

28.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання № 24-427вих-24 від 22.03.2024 за підписом прокурора у справі М. Суходолі про поновлення провадження у справі №902/983/23 з тих підстав, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі. До клопотання прокурором додано роздруківку з ЄДРСР постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22.

Суд, ухвалою від 03.04.2024, поновив провадження у справі № 902/983/23 та призначив підготовче засідання на 25.04.2024.

У визначену судом дату (25.04.2024) розгляд справи не відбувся з об`єктивних причин, по закінченню яких, суд, ухвалою від 25.04.2024 повідомив учасників справи про підготовче судове засідання у справі, яке призначено на 14.05.2024.

В судовому засіданні 14.05.2024, дослідивши клопотання № 02.55-2741вих-23 від 13.09.2023 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Білоцерківський національний аграрний університет, судом з метою з`ясування обставин, що викладені прокурором в означеному клопотанні, зобов`язано Білоцерківський національний аграрний університет надати до суду письмові пояснення з приводу доводів прокурора викладених у клопотанні про залучення до участі у справі в якості співвідповідача.

При цьому, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України, зобов`язав Білоцерківський національний аграрний університет зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

За результатами слухання справи 14.05.2024, судом, відкладено підготовче засідання на 18.06.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. При цьому, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд заяви № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмета позову та залучення співвідповідача, судом відкладено до наступного судового засідання.

10.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли пояснення № б/н від 10.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6011/24 від 10.06.2024) Білоцерківського національного аграрного університету на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2024.

За наслідками судового засідання 18.06.2024 судом постановлено ухвалу, згідно якої: прийнято до розгляду заяву № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури - О. Барановського про зміну предмету позову; задоволено клопотання № 02.55-2741вих-23 від 13.09.2023 виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури - О. Барановського про залучення у якості співвідповідача; залучено до участі у справі № 902/983/23 в якості співвідповідача - Білоцерківський національний аграрний університет; запропоновано співвідповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву; підготовче засідання відкладено на 04.07.2024.

03.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника відповідача-3 надійшов відзив на позову заяву № б/н від 03.07.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6917/24 від 03.07.2024).

За результатами слухання справи 04.07.2024, судом, з урахуванням усного клопотання прокурора у справі та за погодженням з учасниками справи, відкладено підготовче засідання на 25.07.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

16.07.2024 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-3 № 02.55-2233вих-24 від 09.07.2024.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 02.10.2024, про що 25.07.2024 постановлено протокольну ухвалу.

01.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 01.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9626/24 від 01.10.2024) представника відповідача 1 - адвоката Мусулевського А.А. про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

У визначену судом дату (02.10.2024) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, по закриттю якого, суд, ухвалою від 07.10.2024 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/983/23 по суті, яке призначено на 05.11.2024.

На визначену судом дату з`явились прокурор у справі та представники відповідачів-1,2.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на клопотання, що наведено в прохальній частині відповіді на відзив № 14.1/349-23 від 22.09.2023 про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника Міністерства освіти і науки.

Відповідач-3 правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 07.10.2024, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронної скриньки відповідача-3 - 07.10.2024 о 22:11 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 08.10.2024.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

З урахуванням неявки представників позивача та відповідача 3 суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При розгляді справи 05.11.2024 судом заслухано вступне слово прокурора у справі і представників відповідачів-1,2 та проведено стадію безпосереднього дослідження доказів.

В судовому засіданні 05.11.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати 06.11.2024 вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на порушення відповідачами положень ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" та ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України при укладенні договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету та додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору.

Так, прокурор вказує, що 29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) укладено договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету. Відповідно до 1.1 Договору в оренду передається нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (інв. № 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м. у підвалі двохповерхового навчального корпусу за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), 54, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету і є державною власністю.

При цьому прокурор наголошує, що згідно з п. 1.2 Договору, майно навчального закладу передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 28,5 кв.м, розташування офісу - 11,5 кв.м.

Отже, ФОП Голда Л.С. використовує орендоване приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (квітами), що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та не є послугами, пов`язаними із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

16.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (орендар) та Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (балансоутримувач) укладено Додаткову угоду № 6, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції. Відповідно до п. 3.3 Додаткової угоди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. У пункті 16 Додаткової угоди встановлено співвідношення розподілу орендної плати, зокрема, балансоутримувачу - 30% суми орендної плати, а державному бюджету - 70% суми орендної плати.

Як стверджує прокурор, дане положення Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 в редакції Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 суперечить положенням ч. 8 ст. 61 Закону України "Про освіту" (чинного на час укладення Договору), згідно якої бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням та ч. 3 ст. 63 цього ж Закону, яка визначає, що навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

Крім того, як зауважує прокурор, положення п. 3.5 Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, який в подальшому змінено Додатковою угодою № 1 від 31.10.2011, а також, Додатковою угодою № 2 від 29.12.2014 та Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції, суперечить ч. 5 ст. 80 Закону України "Про освіту" (що була чинною на час внесення змін до Договору та діє на даний час), якою встановлено, що усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти. В той же час, при внесенні змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, а саме Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021, якою викладено в новій редакції, орендодавцем не враховано та допущено порушення вимог ч. 5 ст. 80 Закону України "Про освіту".

За доводами прокурора, оскільки засновником Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" є Міністерство освіти і науки України, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Так, прокурор зазначає, що договір оренди нерухомого майна № 949-НМ від 29.10.2010 та додаткова угода № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню судом недійсними, а орендоване майно підлягає поверненню балансоутримувачу.

Відповідач 1 - Фізична особа - підприємець Голда Лариса Сергіївна заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що обмеження, встановлені частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" відносяться не до усього майна, яке знаходиться на балансі об`єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка використовується за цільовим призначенням його створення - для навчального процесу.

Як зауважує відповідач 1, законодавством, зокрема частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передачі в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

На переконання відповідача 1, прокурором не надано доказів того, що розташовані у підвалі нежитлові вбудовані приміщення на час їх передачі в оренду не були вільними або використовувались навчальним закладом в учбовому процесі, а також не довів, що використання майна орендарем погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, чи порушує будь-чиї права або інтереси.

Відповідач звертає увагу на те, що спірне приміщення мас окремий вхід з вулиці. Орендар протягом усього строку користування належним чином виконував обов`язки за Договором, за власний кошт здійснив ремонт орендованого приміщення, про що свідчать звіти про оцінку; робота магазину квітів не заважає навчально-виховному процесу, а, навпаки, послугами вказаного магазину постійно користуються діти.

Водночас відповідач 1 звертає увагу на сплив строку позовної давності, позаяк, Міністерством освіти і науки України у 2017 та 2020 роках було погоджено продовження дії Договору, а тому позивач, як уповноважений орган, який виконує функції держави у спірних правовідносинах, мав змогу дізнатись про оренду приміщення ФОП Голдою Л.С. Разом з цим, позивач був обізнаний про продовження строку виконання зобов`язань шляхом укладення додаткових угод до Договору.

Відповідач 2 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що в межах оспорюваного Договору з подальшими змінами, із цільовим призначенням "оренда з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами (квітами) та копіювання", йдеться саме про обслуговуванням учасників освітнього процесу, позаяк, ФОП Голда Л.С. надає послуги з копіювання документів, що значно полегшує та робить якіснішим обслуговування, осіб пов`язаних з освітнім процесом, а саме викладацький склад та студентів закладу освіти.

Згідно ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" можливість передачі майна в оренду, має включати врахування органом управління можливості користуватись державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

За твердженням відповідача-2 оспорюваний Договір укладено згідно дозволів Міністерства аграрної політики України та Міністерства освіти і науки України, якими було опрацьовані звернення РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що діяльність ФОП Голди Л.С. не перешкоджає діяльності закладу освіти, так як орендованим приміщенням є - нежитлові вбудовані приміщення (№8-№9 за даними БТІ), що знаходиться у підвалі двоповерхового навчального корпусу. Крім того, орендоване приміщення ніколи не використовувалося для забезпечення навчально-виховного процесу та технологічно не пов`язане з навчальним процесом.

Відповідач 3 - Білоцерківський національний аграрний університет заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що Міністерством аграрної політики України від 01.12.2014 та Міністерством освіти і науки Україні як уповноваженими органами управління надано дозволи на укладення договору оренди державного майна, саме за цільовим призначенням розміщення суб`єкта господарювання, з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами (квітами) та копіювання.

На переконання відповідача-3 прокурором не доведено, що передача нерухомого майна в оренду, а саме, нежитлове приміщення площею 40,0 кв.м. в підвальному приміщенні двохповерхового навчального корпусу, яке обліковується на балансі Тульчинського фахового коледжу ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича 54 (колишня Леніна), погіршило соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у такому закладі, використовується навчальним закладом для освітньої діяльності, та в ньому не надаються послуги студентам і співробітникам навчального закладу.

Відповідач-3 звертає увагу суду на те, що прокурором також не доведено порушення майнових прав чи інтересів позивача, настання негативних наслідків такого порушення, оскільки передача в оренду об`єкта нежитлових приміщень коледжу відбувалась за погодженням власника державного майна, при цьому дії з передачі в користування даного підвального приміщення не пов`язані із протиправною поведінкою сторін договору.

Прокурор, заперечуючи доводи відповідачів 1,2 у відповіді на відзив, зокрема, зазначає, що відповідно до витягу з вебсайту YouControl станом на 05.03.2023 основним видом діяльності ФОП Голди Л.С. є - 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах.

Тобто, мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення, що свідчить про недотримання вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".

Оспорюваний Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 та Додаткова угода № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 викладено в новій редакції, не містить положень щодо форми використання орендованих приміщень Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" одночасно у навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів до приміщення у процесі освітньої діяльності.

Тому прокурор вважає, що орендар в розумінні положень Закону України "Про освіту" не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу в закладі вищої освіти.

Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, ФОП Голда Л.С. використовує орендоване приміщення для здійснення власної підприємницької діяльності, що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням або наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Щодо спливу трирічного строку позовної давності прокурор зазначає, що Тульчинській окружній прокуратурі про укладення Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 стало відомо у вересні 2022 року, після отримання відповідей на запити окружної прокуратури від 23.09.2022 вих. № 02.55-2254вих-22 до Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" та від 11.10.2022 № 02.55-2508вих-22 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Отже, враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що строк позовної давності необхідно рахувати з вересня 2022 року, тобто з того моменту коли прокурор дізнався про порушення інтересів держави.

Позивач заперечуючи доводи відповідача 1, у відповіді на відзив, зокрема, зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, який був чинним станом на день укладення Договору (29.10.2010), об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Водночас за ствердженням позивача, ФОП Голда Л.С. не надала жодних доказів, що мета надаваних нею послуг була пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Більш того, згідно з відомостями, що містяться в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності, відповідач 1 не є суб`єктом освітньої діяльності.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач 1, використовує орендоване майно для здійснення власної підприємницької діяльності в розумінні положень Закону України "Про освіту", та не використовує нежитлові вбудовані приміщення з освітньою метою, оскільки не надає освітніх послуг та послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Окрім цього, позивач зазначає, що хибним є твердження відповідача 1 щодо пропущення Міністерством строку позовної давності, виходячи з того, що Додаткову угоду № 6, згідно з якою було викладено Договір у новій редакції, укладено 16.03.2021 - без погодження з Міністерством освіти і науки України.

Також позивач звертає увагу на ту обставину, що Міністерству не могло бути відомо про укладення Договору, оскільки Тульчинський технікум ветеринарної медицини Вінницького державного аграрного університету станом на час укладення Договору належав до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а тому строк позовної давності в цій справі Міністерство не пропустило.

Прокурор, заперечуючи доводи відповідача 3, у відповіді на відзив, зокрема, зазначає, що надання в оренду та використання ФОП Голдою Л.С. орендованого приміщення державного закладу освіти для розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів є незаконним, позаяк, підприємницька діяльність із здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами та розташування офісу, не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та не є послугами, пов`язаними із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Тому прокурор вважає, що ФОП Голдою Л.С. фактично допущено перепрофілювання орендованого приміщення, що знаходиться на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського Національного аграрного університету".

Невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування відповідно до Закону України "Про освіту", на думку прокурора, не є підставою для їх передання в оренду з іншою метою, ніж пов`язана з освітньою діяльністю.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Міністерство аграрної політики України листом від 14.05.2009 № 37-11-4-13/7992 погодило передачу в оренду на конкурсній основі державного нерухомого майна (нежитлове приміщення технікуму, загальною площею 50,76 кв.м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 55) структурного підрозділу Вінницького державного аграрного університету - Тульчинському технікуму ветеринарної медицини відповідно до чинного законодавства (т. 1 а.с. 68).

24.09.2010 Фізична особа - підприємець Голда Лариса Сергіївна звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області із заявою щодо оренди державного майна нежитлового підвального приміщення №8-№9, загальною площею 40,0 кв.м., навчального корпусу Тульчинського ветеринарного технікуму Білоцерківського національного університету, яке знаходиться за адресою: 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 54 (т. 1 а.с. 65).

27.10.2010 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області прийнято наказ № 672 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", за змістом якого, доручено відділу орендних відносин регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, укласти, терміном на 1 рік, із фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) договір оренди державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень, загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу, що перебувають на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини (ідентифікаційних код ЄДРПОУ 00727742) Білоцерківського національного аграрного університету (ідентифікаційних код ЄДРПОУ 00493712) та належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України (т. 1 а.с. 71).

29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною (далі - орендар) укладено договір оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (інв. № 8, № 9 за даними БТІ) (далі - майно), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу, що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (далі - балансоутримувач) та належить до державної власності, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 40 520,00 грн (т. 1 а.с. 59-63).

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 28,5 кв.м, розташування офісу - 11,5 кв.м.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п. 2.4 Договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить за пропозицією орендаря без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2010 р. - 614,19 грн (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та балансоутримувачу - Тульчинському технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, у співвідношенні 50% до 50%, щомісяця не пізніше 10 числа, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29 жовтня 2010 р. до 29.10.2011 р. включно.

Договір підписаний представниками Орендодавця, Орендаря та скріплений печатками сторін без зауважень.

Додатком до договору є розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (т. 1 а.с. 64).

29.10.2010 між балансоутримувачем та орендарем підписано акт прийому-передачі орендованого державного майна (т. 1 а.с. 66).

Згідно з вище наведеним актом, орендодавець погоджує передачу нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень (інв. № 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, що перебувають на балансі Тульчинському технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, і є державною власністю, що балансоутримувач - Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передає, а орендар приймає на термін оренди, вартість яких згідно з бухгалтерськими даними станом на 01.07.2010 становить: відновна - 26 974,89 грн; залишкова - 10 338,19 грн, а визначена шляхом проведення незалежної оцінки вартість їх становить 40 520,00 грн.

31.10.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, за погодженням з Міністерством аграрної політики та продовольства України (лист № 37-11-3-15/16421 від 28.10.2011), укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с. 67, 72), яка містить, зокрема, такі умови (пункти):

1. У зв`язку із впровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 14.209.2011 № 961 змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), та з метою приведення договору оренди до вимог чинного законодавства внесено зміни до Договору:

- п. 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору оренди викласти у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2011 р. - 681,66 грн. Орендна плата за жовтень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2011 р.".

2. Сплата орендної плати у розмірі, передбаченому у п. 1 даної додаткової угоди, здійснюється орендарем з 20 вересня 2011 року.

3. Розділ 6 "Права орендаря" договору оренди доповнити п. 6.5 у такій редакції: "Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 № 1523".

4. Розподіл орендної плати до державного бюджету та на рахунок балансоутримувача -Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, зазначений у п. 3.5 у співвідношенні 50% до 50% замінити на співвідношення 70% на 30%.

5. Керуючись наданими Міністерством аграрної політики та продовольства України (лист від 28.10.2011 № 37-11-3-15/16421) висновками щодо продовження дії договору оренди:

- п. 10.1 розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення дії договору" договору оренди доповнити реченням у такій редакції: "Дію договору оренди продовжено до 27 жовтня 2014 року включно".

Міністерство аграрної політики та продовольства України листом № 37-27-4-15/18306 від 01.12.2011 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, що не заперечує проти продовження дії договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 (т. 1 а.с. 69).

09.12.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с. 73-74), яка містить, зокрема, такі умови (пункти):

1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№8 - №9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54, у підвалі двоповерхового навчального корпусу (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 00493712.11.СДВКВН003), що перебуває на балансі Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (далі - балансоутримувач) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 30.06.2014 незалежної оцінки і становить 87 000,00 грн.

1.2. Майно передається в оренду з метою: розташування офісу - 11,5 кв.м, здійснення торгівлі непродовольчими товарами, квітами - 24,5 кв.м, надання послуг із ксерокопіювання документів - 4,0 кв.м.

3.1. Орендна плата визначна на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2014 р. - 1 347,08 грн. Орендна плата за грудень 2014 р. визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2014 р.

10.1. Дію договору оренди продовжено до 27 жовтня 2017 року включно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015 "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державних установ до сфери Міністерства освіти і науки України" Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства освіти і науки України (т. 1 а.с. 217-228).

Рішенням Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області № 16 від 11.12.2015 "Про перейменування вулиць і провулків міста Тульчина на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" вулицю Леніна перейменовано у вулицю Миколи Леонтовича (т. 1 а.с. 177).

01.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою змінено назву та адресу балансоутримувача - з "Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, місцезнаходження якого: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, 55" на "Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету, місцезнаходження якого: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 55" (т. 1 а.с. 75).

Листом № 1/11-1582 від 13.02.2018 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11-09/2905/1 від 22.09.2017 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди за умови врахування пропозиції щодо орендної плати, яка визначається на підставі Методики розрахунку та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку у сумі від 3 000 грн, з метою використання орендованого приміщення: розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (квіти) (т. 1 а.с. 76).

26.02.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою визначено розмір орендної плати та продовжено дію договору оренди до 23 жовтня 2020 року включно (т. 1 а.с. 78).

Листом № 1/11-9616 від 30.12.2020 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11-3/3043 від 06.11.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, з метою використання орендованого приміщення: розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (т. 1 а.с. 77, 186).

15.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях і Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою у зв`язку з наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2020 № 651 "Про перейменування відокремлених структурних підрозділів Білоцерківського національного аграрного університету" та наказів Фонду державного майна України від 11.04.2019 № 364, від 18.04.2019 № 389 та від 18.06.2019 № 579, змінено Орендодавця з "Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області" на "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях" та Балансоутримувача з "Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" на "Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (т. 1 а.с. 79).

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях 23.02.2021 видано наказ № 220, згідно з яким оголошено аукціон, з продовження договору оренди державного нерухомого майна - нежитлові вбудовані приміщення (№ 8, № 9 за даними БТІ), загальною площею 40,0 кв.м., у підвалі двоповерхового навчального корпусу, за адресою: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 54.

За результатами проведеного 15.02.2021 електронного аукціону про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення загальною площею 40,0 кв.м. переможцем визначено Фізичну особу-підприємця Голду Ларису Сергіївну, про що складений протокол електронного аукціону № UA-PS-2021-01-16-000014-3 (т. 1 а.с. 73).

16.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Фізичною особою-підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною і Відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" укладено додаткову угоду № 6 про внесення змін до договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, шляхом викладення його в іншій редакції (т. 1 а.с. 80-92).

Пунктом 6.1 розділу 1 "Змінювані умови договору" (далі - Умови) передбачено, що ринкова (оціночна) вартість майна, визначена на підставі звіту про оцінку майна та становить 221 200,00 грн, без податку на додану вартість.

У пункті 7.1. Умов визначено, що цільове призначення майна - розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів (квітів).

Пунктом 6.1 розділу 2 "Незмінювані умови договору" сторони визначили, що Орендар зобов`язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 Умов.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 3 544,70 грн, без податку на додану вартість (за грудень 2020 року) (пп. 9.1 Умов).

Витрати на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 незмінюваних умов договору (пп. 9.2 Умов).

Відповідно до п. 12.1 розд. 1 Умов договір діє до 23 жовтня 2025 року.

Пунктом 16 розділу 1 Умов сторонами погоджено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, а саме: Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Відповідно до п. 12.1 розділу 2 "Незмінювані умови договору" цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12.1 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

За умовами пункту 12.4 розділу 2 "Незмінювані умови договору" продовження цього договору здійснюється з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 Закону та Порядком.

На переконання прокурора спірне приміщення використовується ФОП Голдою Л.С. для провадження господарської діяльності, не пов`язаної з цільовим призначенням освітнього закладу, без мети надання освітніх послуг, що не відповідає вимогам законодавства, а тому договорів оренди № 949-НМ нерухомого майна та додаткова угода № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до договору, підлягають визнанню недійсними згідно статей 203, 215 ЦК України, як наслідок, об`єкт оренди підлягає звільненню ФОП Голдою Л.С. та поверненню Білоцерківському національному аграрному університету в порядку реституції.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/11).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці. Порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти.

В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об`єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення питання щодо припинення нецільового використання приміщення закладу освіти, що створює загрозу збереження його матеріально-технічної бази, та щодо повернення зазначеного приміщення з метою подальшого використання для задоволення освітніх потреб, забезпечення організації навчально-виховного процесу.

Оскільки спірне майно є державною власністю та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України, то саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про вищу освіту" управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно з ст. 1, 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Як передбачено ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 № 630 Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 4 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань: затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України; реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти, бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції щодо обсягу освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 5 Положення МОН з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Також, у підпункті 7, пункту 5 Положення визначено, що МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (п. 89 Положення).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 554 від 06.04.2017 Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету перейменовано на Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (т. 1 а.с. 188-189).

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 651 від 19.05.2020 Тульчинський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету перейменовано на Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" (т. 1 а.с. 192-194).

Відповідно до Положення про Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" фаховий коледж є структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету, створеного на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 197 від 20.07.2009 (т. 1 а.с. 93-105).

Відповідно до п. 1.1 Положення Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" є правонаступником Тульчинського ветеринарного технікуму (наказ Міністерства сільського господарства № 344 від 16.05.1956), Тульчинського технікуму ветеринарної медицини Вінницького державного аграрного університету (наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України № 190 від 17.06.1990), які започатковано з метою підготовки фахівців у галузі сільського господарства та ветеринарної медицини.

Згідно п. 1.9 Положення Коледж здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту Білоцерківського національного аграрного університету та цього Положення.

Коледж засновано на державній формі власності і підпорядковано Білоцерківському національному аграрному університету (п. 3.1 Положення).

За умовами п. 3.2 Положення права і обов`язки Університету щодо управління Коледжем визначаються Законом України "Про освіту" та іншими законами України, Статутом Білоцерківського національного аграрного університету та цим Положенням.

Згідно п. 7.2 Положення майно (крім земельних ділянок) закріплюється за Коледжем на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Університету та загальних зборів трудового колективу Коледжу, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду Коледжем закріплених за ним на праві оперативного управління або господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015 "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державних установ до сфери Міністерства освіти і науки України" Тульчинський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до Статуту Білоцерківського національного аграрного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2022 № 199, університет є закладом вищої освіти, створений у формі державної установи і працює на засадах неприбутковості, Університет є юридичною особою, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді (т. 1 а.с. 111-135, 137).

Згідно пп. 21 п. 2.3 Статуту університет має право провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та Статуту Університету.

Відповідно до п. 2.9 Статуту, структурні підрозділи Університету створені відповідно до законодавства України та головних завдань діяльності Університету і функціонують згідно з окремими положеннями, що розробляються Університетом. В своєму складі Університет має відокремлені структурні підрозділи, серед яких є Відокремлений структурний підрозділ "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" - 23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 55.

Фаховому коледжу надаються окремі права юридичної особи, зокрема право вести окремий баланс і кошторис, рахунки і код мережі в територіальному органі Державної казначейської служби України, поточні рахунки в банку, печатку і штамп із власним найменуванням, запроваджувати власну символіку і атрибутику.

Фаховий коледж здійснює свою діяльність на підставі положення, що затверджується вченою радою Університету, директор Фахового коледжу підпорядковується ректору Університету і діє на підставі відповідного доручення.

Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, а також здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю університету та здійснює контроль за дотриманням Статуту (п. 4.1 - п. 4.2 Статуту).

Згідно п. 10.1 Статуту матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства та з метою забезпечення статутної діяльності Університету, Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, службове житло.

У п. 10.2 Статуту зазначено, що майно, закріплене за Університетом на праві господарського відання не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації або використанню не за призначенням, передачі у власність юридичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 1494 від 09.12.2016 "Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом", з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності, закріплено на праві господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом нерухоме майно, зазначене, серед якого є навчальний корпус № 2 Тульчинського коледжу ветеринарної медицини по вул. Миколи Леонтовича, 54 в м. Тульчин Вінницької області (т. 1 а.с. 165).

В подальшому, 01.08.2022 Білоцерківським національним аграрним університетом, відповідно до наказу № 170/2, закріплено на праві оперативного управління за відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" нерухоме майно, серед якого під № 10 вказано навчальний корпус № 2 (інвентаризаційний номер 10300001, рік побудови 1934 рік) (т. 1 а.с. 147-148).

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

Тульчинською окружною прокуратурою, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено листи № 02.55-2391вих-22 від 03.10.2022 (т. 1 а.с. 178-179) та № 02.55-693вих-23 від 09.03.2023 (т. 1 а.с. 182-183), у яких проінформовано Міністерство освіти і науки України про виявленні порушення при укладенні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 949-НМ від 29.10.2010 та з пропозицію вжити заходи на їх усунення шляхом звернення до суду, а також повідомила, що в разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру, обласна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави.

В свою чергу, Міністерство освіти і науки України у листах № 1/412775-22 від 27.10.2022 (т. 1 а.с. 180-181) та № 1/4618-23 від 03.04.2023 (т. 1 а.с. 184-185) вказало, що міністерство як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас зазначено, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями, а як орган управління, при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження та внесення змін до договір оренди, розглядає питання на Комісії з майнових питань підприємства, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження та внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє Балансоутримувача про прийняте рішення.

Додатково МОН України повідомило, що інформація щодо погодження рішення про продовження договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 у Міністерства відсутня. Для отримання повної інформації щодо вищезгаданого договору оренди запропонувало звернутися до Балансоутримувача або до відповідного Регіонального відділення Фонду державного майна України.

У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

Таким чином, на переконання суду при зверненні прокурора з вказаним позовом до суду останнім було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям Міністерством освіти і науки України жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як МОН стало відомо про порушення інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування в сфері освіти на час укладення договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 регулювалися положеннями Закону України "Про освіту", в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.

Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статі 61, частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не надає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 (пункти 20-29) викладено аналогічні правові висновки.

Відповідно Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 в 01.08.2001 (в редакції, чинній на момент укладення договору) навчальний виховний процес - система організації навчально-виховної, навчальні виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховним планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттям навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об`єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (за кодом 47.76), що не пов`язано із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Таким чином, як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується не за освітніми цілями, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" призначенню відповідного приміщення.

При цьому суд зазначає, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення не є підставою для визнання правомірними договорів указаної категорії про передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 949-НМ від 29.10.2010 здійснено в порушення приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР, у зв`язку з неможливістю передачі в оренду приміщення, яке не використовується для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, суд враховує, що у заяві № б/н від 01.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9626/24 від 01.10.2024) Фізична особа - підприємець Голда Лариса Сергіївна просила застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначала про те, що: "якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, в цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави в цих відносинах. Тому в відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу в відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною в справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною в справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави в разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною в справі.

Прокурор пред`явив вимоги про визнання недійсним договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 та повернення майна, подавши позов в інтересах Міністерства освіти і науки України, тобто фактичним позивачем у цій справі є держава. Разом з тим, цей позов звернений до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях і відповідачем за ним також є держава, отже, в частині вимог, звернених до РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, є позовом держави до неї самої. Водночас за змістом статті 45 ГПК України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб`єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19). За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17).

Тому вимоги в цій справі щодо захисту прав та інтересів держави у спірних правовідносинах фактично спрямовані до Фізичної особи - підприємця Голди Лариси Сергіївни, яка використовує приміщення навчального закладу не за його цільовим призначенням усупереч законодавчій забороні.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21 (предмет позову визнання недійсним договору оренди об`єкта освіти та повернення державного нерухомого майна на користь Міністерства освіти і науки України), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин.

Для застосування позовної давності за заявою сторони в спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача в спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством аграрної політики України листом від 14.05.2009 № 37-11-4-13/7992 погоджено передачу в оренду на конкурсній основі оспорюваного нежитлового приміщення. В подальшому неодноразово пролонгуючи дію Договору № 949-НМ від 29.10.2010, орендодавець - РВ ФДМ України по Вінницькій області (в подальшому РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях) попередньо зверталося до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти та науки України, з метою отримання погодження. Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство освіти та науки України у відповідь на численні звернення, у листах від 28.10.2011 № 37-11-3-15/16421, від 01.12.2011 № 37-27-4-15/18306, від 13.02.2018 № 1/11-1582, від 30.12.2020 № 1/11-9616, де наведені істотні умови Договору оренди № 949-НМ, в тому числі цільове використання об`єкту оренди (під розміщення торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів), погоджувало продовження дії цього Договору на певний термін.

Суд зазначає, що листи Міністерства освіти і науки України містять достатньо ідентифікуючих ознак для того, що б ототожнити відповідне листування, як таке що стосується, зокрема, правовідносин оренди ФОП Голдою Л.С. відповідної частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету".

В свою чергу, прокурором не спростовано, що вказані відповіді Міністерства освіти і науки України від 13.02.2018 та від 30.12.2020 на звернення РВ ФДМ України по Вінницькій області (в подальшому РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях) стосуються саме спірного приміщення, яке є предметом договору № 949-НМ від 29.10.2010, не доведено наявності інших правовідносин між ФОП Голдою Л.С. та РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях щодо оренди майна Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", яке не є предметом даного розгляду.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління державним майном, в силу наділених повноважень мало об`єктивну можливість довідатись про порушення свого права принаймні з 13.02.2018, проте, не тільки не вжило заходів щодо його захисту, а навпаки погодило передачу в оренду частини приміщення навчального корпусу Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету".

Таким чином, послідовні, неодноразові та системні дії Міністерства освіти і науки України, які тривають ще з 2018 року та полягають у продовженні договору № 949-НМ від 29.10.2010 оренди майна, що знаходиться на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", свідчать про обізнаність (або принаймні можливість бути обізнаним) відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном, про факт укладання спірного договору та відповідно порушення свого права.

Враховуючи, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то суд констатує, що строк позовної давності для Міністерства освіти і науки України в даних правовідносинах сплив принаймні 13.02.2021.

Керівник Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Вінницької області з даним позовом 24.07.2023, про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності пропущений державою, а саме Міністерством освіти і науки України по цій справі, а не прокурором. Доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору № 949-НМ від 29.10.2010 оренди майна не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності.

Щодо вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010, суд враховує, що її укладення відбувалося за правилами редакції Закону України "Про освіту" від 01.01.2021.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно з абзацом 23 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Підпунктом 2 пункту 8 постанови КМУ № 796, передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", в редакції від 01.01.2021, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, чинний на момент укладення оспорюваної додаткової угоди Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Дійсно, Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками.

Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний правовий висновок щодо комплексного застосування норм частини 1 статті 79, частин 1, 4 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ і підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ № 796 в подібних орендних правовідносинах викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.

Суд констатує, що на момент укладення Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 не змінився ані статус приміщень, як навчального закладу, так і комерційне використання нерухомого майна для торгівлі непродовольчими товарами (квітами).

Застосовуючи положення статей 15, 79, 80 Закону України № 2145-VІІІ, підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ № 796 і пункту 3.19 Правил № 63, зважаючи на встановлені та неспростовані відповідачами обставини укладення договору оренди та додаткової угоди стосовно приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання ФОП Голдою Л.С. - для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (торгівлі непродовольчими товарами), тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, суд констатує, що продовження строку дії договору оренди також не відповідало вимогам чинного законодавства на момент укладення оспорюваної додаткової угоди.

Разом з цим Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021 до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ у п.3.3 сторонами визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п. 16 Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 до Договору встановлено співвідношення розподілу орендної плати: Балансоутримувачу - 30 % суми орендної плати та державному бюджету - 70 % відсотків суми орендної плати.

Згідно ч. 8 ст. 61 "Про освіту" (чинної на час укладення договору) бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням та ч. 3 ст. 63 цього ж Закону, яка зазначає, що навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

Отже, обґрунтованою є позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди від 29.10.2010 № 949-НМ, заявлена прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки: "За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)".

Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Згідно зі ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається.

Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

На позивача покладено обов`язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача / співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача / співвідповідача в апеляційного суду відсутня. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18).

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Фізичною особою - підприємцем Голдою Ларисою Сергіївною, проте відповідно до статті 216 ЦК України вимоги про повернення майна заявлені не на користь орендодавця або балансоутримувача (РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях і Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" відповідно) як сторони договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 (при цьому, в новій редакції, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 16.03.2021, укладений за результатами аукціону договір є тристороннім), а на користь Білоцерківського національного аграрного університету (відповідно до заяви № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмету позову), за яким на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 1494 від 09.12.2016 "Про закріплення державного майна за Білоцерківським національним аграрним університетом", закріплено на праві господарського відання нерухоме майно, а саме - навчальний корпус № 2 Тульчинського коледжу ветеринарної медицини по вул. Миколи Леонтовича, 54 в м. Тульчин Вінницької області.

В подальшому, 01.08.2022 Білоцерківським національним аграрним університетом, відповідно до наказу № 170/2, закріплено на праві оперативного управління за відокремленим структурним підрозділом "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету" нерухоме майно, серед якого під № 10 вказано навчальний корпус № 2.

Суд зауважує, що Білоцерківському національному аграрному університету передано лише повноваження з господарського відання об`єктом оренди, що не слід ототожнювати з правом оперативного управління титульного володільця (стаття 137 ГК України), яке (право) в цьому випадку належить виключно Відокремленому структурному підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету".

Отже, позовну вимогу власника (держави) про звільнення нежитлового приміщення об`єкта освіти та його повернення Білоцерківському національному аграрному університету за актом приймання-передачі не можна вважати застосуванням наслідків недійсності оспорюваного договору оренди, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, яку (вимогу) помилково заявлено прокурором на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, адже наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину, в той час як Білоцерківський національний аграрний університет не є стороною оспорюваного договору.

Суд зауважує, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що навіть задоволення позовної вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 6 від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди № 949-НМ від 29.10.2010 не призведе до поновлення порушеного права Відокремленого структурного підрозділу "Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету", оскільки спірне приміщення за актом приймання-передачі прокурор просить, з урахуванням заяви № 02.55-2742вих-23 від 13.09.2023 про зміну предмету позову, передати Білоцерківському національному аграрному університету, який не є стороною договору, однак визначений прокурором як відповідач, що виключає можливість задоволення такої вимоги.

Водночас суд враховує те, що не можна покладати на одного відповідача, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати його права, по відношенню до іншого відповідача, тобто винести рішення про права чи обов`язки такого відповідача.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наведених вище мотивів.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір залишається за платником - Вінницькою обласною прокуратурою у порядку ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/983/23 залишити за платником - Вінницькою обласною прокуратурою.

Примірник рішення направити Вінницькій обласній прокуратурі, Тульчинській окружній прокуратурі, Міністерству освіти і науки України, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Білоцерківському національному аграрному університету та представнику ФОП Голди Л.С. - адвокату Мусулевському А.А. - до електронних кабінетів в ЄСІТС. ФОП Голді Л.С. - рекомендованим листом, та на відому суду адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 листопада 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ФОП Голда Лариса Сергіївна ( АДРЕСА_1 )