ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09.04.2025 Справа №905/638/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ідентифікаційний код юридичної особи 42399676)
до відповідача Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» (ідентифікаційний код 38531102) в особі Мангушської філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України»
про стягнення 49 906,49грн, з яких основний борг в сумі 33 818,48 грн, пеня в сумі 7143,57грн, 3% річних в сумі 1 903,57грн, інфляційні втрати в сумі 7 040,87 грн та додані до неї документи,
В С Т А Н О В И В:
Стислий зміст і підстави позовних вимог
18.04.2024 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» в особі Мангушської філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» (далі - ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ) про стягнення 49 906,49 грн, з яких основний борг в сумі 33 818,48 грн, пеня в сумі 7 143,57 грн, 3% річних в сумі 1 903,57грн, інфляційні втрати в сумі 7 040,87 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за договором №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021 постачання природного газу в частині оплати товару за період січень-лютий 2022, що стало підставою для нарахування згідно п.7.2. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати суму понесених судових витрат у вигляді судового збору.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою суду від 23.04.2024 Господарським судом Донецької області позовну заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» залишено без руху.
Ухвалою суду від 30.04.2024 у зв?язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/638/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Сторони отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 01.05.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, що сформовані у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».
Додатково ухвала направлена на адреси електронної пошти: позивачу на адресу - ngt@naftogaztrading.com.ua; відповідачу - obllabcentre_kram@ukr.net. За даними довідок про доставку електронного листа, що сформовані у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду» відправлення є отриманим 30.04.2025.
За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.
Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.
Згідно з ч.1, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція учасників процесу
Консолідована позиція позивача міститься у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, відповідно до яких останній обґрунтовує позовні вимоги тим, що за період січень - лютий 2022 на підставі договору постачання природного газу №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 79838,59грн. Споживач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, внаслідок чого позивачем нараховано згідно п.7.2. договору пеню та 3% річних, інфляційні втрати. Позивач також вказує, що обов`язковою умовою постачання за цим Договором є включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.(пункт 3.2 Договору) за ЕІС кодом 56Х800012ЕККА00О, що не оспорюється відповідачем, за інформацію на Інформаційній платформі Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з вказаним ЕІС-кодом: за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 спожив природний газ у обсязі 2 780,00 куб.м та з 01.02.2022 по 25.02.2022 - 2 042,92 куб.м., факт чого відповідачем також не оспорюється.
Позивач заперечує щодо правової позиції відповідача, зокрема, зазначаючи, що: акт за січень 2022 направлявся Споживачу, що підтверджується фактом погашення заборгованості у розмірі, відповідній поставленому газу у січні 2022; акт за лютий 2022 направлявся засобами електронного зв`язку, у зв?язку із відсутністю робочих відділень поштового зв?язку за місцем розташування відповідача; газ спожито відповідачем до 25.02.2022, а отже, до початку окупації 27.02.2022 смт. Мангуш. Щодо відсутності у відповідача відповідних бюджетних асигнувань для своєчасного виконання зобов`язань перед позивачем, то, на думку останнього, вказана обставина не виключає вину відповідача, оскільки ним не додано до матеріалів справи доказів наявності або відсутності відповідних бюджетних асигнувань на оплату природного газу, що ним спожито в заявлений період, а також не надано доказів, які б підтверджували подання на затвердження проекту кошторису на 2022 рік з сумою відповідних зобов`язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 та про те, що такі суми не були затверджені. Щодо пропуску строків позовної давності відносно нарахування пені позивач наголосив на тому, що відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. Щодо наявності форс-мажорних обставин позивач вказує на недоведеність цього факту, зокрема, відповідач не надає жодного доказу, що він звертався до ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, не повідомляв позивача про їх виникнення та не надавав підтверджуючі документи, до суду, а саме, сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 (далі - ГК України), ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176 ГПК України.
Під час розгляду справи до суду 15.05.2024 та 16.05.2024 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем надіслано два відзиви на позовну заяву за підписом адвоката Луньова В.О. та представника Самборського Є.О.
Ухвалою від 30.04.2024 судом встановлений строк подачі відзиву - протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Як вже зазначалося судом, відповідач отримав ухвалу суду від 30.04.2024 про відкриття провадження 01.05.2025 у електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд». Таким чином, відповідач мав право подати відзив до суду 16.05.2024 включно. Відповідачем через підсистему «Електронний суд» відзиви подано 15.05.2024 та 16.05.2024 відповідно, а отже, в строк, встановлений судом.
Також відповідач направив відзиви позивачу, на підтвердження чого надав квитанції №1050046, №1052197 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
Позивач у своїй відповіді на відзив заперечує проти відзиву поданого за підписом адвоката Луньова В.О. посилаючись на порушення ч. 7 ст. 165 ГПК України, а саме, ненадання до відзиву довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача. Крім того, позивач посилається на відсутність у відомостях ЄДРПОУ підприємства відповідача, повноважень Луньова В.О. на представництво інтересів відповідача без доручення.
Розглядаючи питання повноважень адвоката Луньова В.О. на підписання на подачу до суду відзиву, суд зазначає, що Єдиний реєстр адвокатів України містить відомості щодо наявності статусу адвоката у Луньова В.О.
Згідно ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Луньов В.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 06.05.2024 звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, до якої на підтвердження повноважень останнього діяти від імені відповідача додані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №608 від 02.04.2004, що видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.09.1994 за №8, та копія ордеру на надання правової допомоги АН№1412394.
Таким чином, повноваження адвоката Луньова В.О. є належним чином підтвердженими документально.
На підтвердження повноважень Самборського Є.О. як представника ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» до матеріалів відзиву додано довіреність від 17.10.2023 видану СкрипнікомС.Л., який згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником відповідача.
За змістом довіреності від 17.10.2023 Самборського Є.О. уповноважено представляти інтереси ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в судах України (в тому числі, в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України адвокат Самборський Є.О. також є особою, яка уповноважена діяти від імені ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в особі Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ».
Суд зазначає, що позивач у своїй відповіді на відзив заперечує проти відзиву поданого за підписом представника Самборського Є.О. посилаючись на порушення ч.3 ст. 165 та ч.1 ст. 170 ГПК України, а саме: відсутності відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; відсутності заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; відсутності прізвища та ініціалів судді.
Заперечення позивача щодо недотримання відповідачем під час подачі відзиву приписів ст. ст. 165,170 ГПК України внаслідок відсутності в ньому відомостей щодо наявності чи відсутності електронного кабінету, прізвища та ініціалів судді, суд не приймає.
Зокрема, згідно абз. 4 ч.8 ст.6 ГПК України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов?язку зазначення відповідних відомостей.
Як вказано вище, відповідачем відзив подано через підсистему «Електронний суд», тому останній звільняється від обов?язку зазначення відомостей щодо наявності чи відсутності електронного кабінету у ньому.
Відсутність ж інформації щодо ПІБ судді, який розглядає справи у тексті відзиву, за наявності посилання на номер справи, в якій заява по суті справи надійшла до суду, з огляду на приєднання документу у підсистемі «Електронний суд» за номером справи до її матеріалів, не впливає на цей факт та є формальним приводом для залишення документу без розгляду.
Також суд не приймає заперечення позивача щодо відсутності у відзиві заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з огляду на право відповідача самостійно обирати формулювання своєї правової позиції відносно заявлених позовних вимог.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд не враховувати відзив за підписом Луньова В.О., вказуючи, що останній поданий помилково, вірними є доводи, що викладені у відзиві за підписом представника Самборського Є.О.
Відповідно до правової позиції відповідача, яка міститься у відзиві на позовну заяву за підписом Самборського Є.О. та конкретизована у запереченнях на відповідь на відзив, останній заперечує проти позовних вимог, зокрема зазначаючи, що акти приймання-передачі надані позивачем не підписані уповноваженими особами Мангушської філії відповідача; доказів надсилання на електрону адресу чи на поштову адресу позивачем не долучено; відсутні докази зняття показників лічильників; розрахунок в обґрунтування об`єму поставок та сум розрахунків є недопустимим доказом; належним способом доказування в даній справі має бути наявність документально підтверджуваних правовідносин по постачанню газу (зняття показників лічильника, звіряння показників, фотофіксація чи інший спосіб в межах типових правил); встановлення фактичного обсягу поставленого природного газу є неможливим; наявні форс-мажорні обставини, що унеможливлюють виконання зобов`язання: ТПП України листом № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили)- військову агресію Російської Федерації проти України; смт Мангуш з самого початку військової агресії знаходиться на непідконтрольній Україні території; роботу філії призупинено Наказом № 50 від 11.03.2022 до закінчення військового стану у зв`язку зі знаходженням у зоні бойових дій та фактичною окупацією території смт Мангуш. Окремо відповідач зазначає, що здійснення бюджетних розрахунків на окупованій території було призупинено з фактичної дати окупації цих територій, тому останній як розпорядник бюджетних коштів другого рівня не мав правових підстав оплачувати рахунки розпорядника бюджетними коштами третього рівня, оскільки це виходить за межи передбаченого кошторису витрат та бюджетних асигнувань. На даний час відповідач не може ані спростувати, ані підтвердити документально обставини здійснення господарських операцій в період окупації, структурним підрозділом, який самостійно здіснював господарські операції та розрахунки, як розпорядник третього рівня.
Виклад обставин справи, встановлених судом
25.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Державною установою «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» в особі Мангушської філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» ЕІС-код 56XS00012ERRA00О, юридична особа, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою (Споживач) в особі завідуючої Григор?євої Світлани Вітальєвни, що діє на підстав Положення, довіреності №1623/01.1 від 15.07.2021, укладено договір №04-1148/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити Споживачеві природний газ Код СРV за ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо, 09123000-7 Природний газ (природний газ), а Споживач зобов?язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (в редакції додаткової угоди від 25.11.2021).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб. У разі якщо об`єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж: а саме: ПАТ «Маріупольгаз» (пункти 1.2., 1.5. договору).
У пункті 2.1 договору сторони узгодили замовлений Споживачем обсяг (об?єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 17,902 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: січень 2022 - 3,2 тис. куб. м, лютий 2022 - 2,902 тис. куб. м, березень 2022 - 2,4 тис. куб. м, квітень 2022 - 1,9 тис. куб. м, травень 2022 - 0,04 тис. куб. м., червень 2022 - 0,04 тис. куб. м., липень 2022 - 0,04 тис. куб. м., серпень 2022 - 0,04 тис. куб. м., вересень 2022 - 0,04 тис. куб. м., жовтень 2022 - 1,9 тис. куб. м., листопад 2022 - 2,3 тис. куб. м., грудень 2022 - 3,1 тис. куб.м.
Визначення ціни і вартості природного газу погоджено сторонами у розділі 4 договору, відповідно до п.4.1 якого ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу на перед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць., всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 10000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.
Загальна фактична вартість цього Договору на дату укладення становить 246958,09грн, крім того ПДВ - 49391,62грн, разом з ПДВ 296349,71грн (п.4.3 договору).
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).
Споживач зобов?язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. (п.п.3.5.1 договору)
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий пepioд (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. (п.п.3.5.2 договору)
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів дати одержання акту зобов?язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. (п.п.3.5.3 договору).
У відповідності до п. 3.5.4 договору сторони домовились, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
У підпункті 4 пункту 6.2 договору Споживач взяв на себе обов?язок своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в розділі 14 цьoгo Договору. Споживач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору (п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника пов?язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов?язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
Відповідальність сторін узгоджена у розділі 7 договору, відповідно до п.7.1 якого за невиконання або неналежне виконання договірних зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Одночасно, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 договору).
Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).
Згідно п.10.3 договору, Сторони зобов?язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
В розділі 14 договору визначені реквізити сторін, у тому числі зазначено, що адреса електронної пошти Споживача: sesmon@ukr.net.
Договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтиском печатки підприємства Споживача.
В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу, якими зафіксовано, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в особі Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» прийняло у період січень - лютий 2022 природний газ:
- за актом від 31.01.2022 (за січень 2022) в обсязі 2,78000 тис. куб. м вартістю 46020,11грн з ПДВ;
- за актом від 28.02.2022 (за лютий 2022) в обсязі 2,04292 тис. куб. м вартістю 33818,48грн з ПДВ;
Вказані акти підписані представником Постачальника та скріплені відтиском печатки вказаного підприємства. Зі сторони Споживача акти не підписані та не містять відтиску печатки.
Сукупна вартість поставленого природного газу за вказаний період складає 79838,59грн.
Відповідно до скріншоту, наданого позивачем до матеріалів справи, акт від 28.02.2022 (за лютий 2022) 12.03.2022 направлений Споживачу електронною поштою на адреси три електронної пошти, у тому числі, на електронну пошту: sesman@ukr.net.
Матеріали справи містять інформацію з Інформаційної платформи з алокаціями Оператора ГТС ПАТ «Маріупольгаз» щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XS00012ERRA00О у період січень - лютий 2022 (показники до 25.02.2022 включно) поденно.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за період з 25.11.2021 по 31.07.2023, Мангушською філією ДУ «Донецький ОЦКПХМОЗ» здійснено оплати за отриманий природний газ за договором №04-1148/21-БО-Т вiд 25.11.2021: 17.02.2022 на суму 16800,00грн відповідно до платіжної інструкції №14 від 16.02.2022; 17.02.2022 на суму 29220,11грн відповідно до платіжної інструкції №6 від 16.02.2022.
При здійсненні оплати відповідач вказує, що вона здійснена природний газ поставлений у січні 2022. Сторонами у справі факт здійснення оплати та її зарахування за січень 2022 не оспорюється.
Інших доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.
Наразі позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленого природного газу на суму 33818,48грн за природний газ, що поставлений у лютому 2022, на яку позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Вказане стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення суми основної заборгованості та здійснених нарахувань.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та заперечення викладені у відзиві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перга статті 174 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в особі Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» договір №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021 за своєю правовою природою є договором постачання природного газу.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний. Суд дійшов висновку, що у спірний період договір діяв.
Оскільки як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін стосуються сфери постачання природного газу, суд застосовує Закон України «Про ринок природного газу», яким регламентовані правові засади функціонування ринку природного газу України.
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізично-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Господарський суд також бере до уваги, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абзац 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).
Згідно до пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (абзац 5 пункту 12 розділу II Правил).
За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.
Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Наявні в матеріалах справи акти приймання -передачі природного газу фіксують, що на виконання умов договору №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021 постачання природного газу позивач у січні - лютому 2022 позивач поставив відповідачу природний газ на суму 79838,59грн з ПДВ, зокрема, за актом від 31.01.2022 за січень 2022 в обсязі 2,78000 тис. куб. м вартістю 46020,11грн з ПДВ; за актом від 28.02.2022 за лютий 2022 в обсязі 2,04292 тис. куб. м вартістю 33818,48грн з ПДВ;
Позивач стверджує, що акт від 31.01.2022 за січень 2022 направлений Споживачу, разом з тим матеріали справи не містять доказів направлення такого акту засобами поштового зв?язку чи електронною поштою.
Одночасно, згідно інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за період з 25.11.2021 по 31.07.2023, Мангушською філією ДУ «Донецький ОЦКПХМОЗ» платіжною інструкцією №14 від 16.02.2022 відповідач здійснив оплату 16800,00грн, №6 від 16.02.2022 - 29220,11грн, що сукупно складає 46020,11грн. Графа «призначення платежу» вказаних платіжних інструкцій містить посилання на спірний договір та посилання, що оплата природного газу здійснюється за 01.2022. Відтак судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату природного газу, поставленого у січні 2022 року у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 12.03.2022 за допомогою електронної пошти направлено на електронну адресу відповідача sesman@ukr.net Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, що підтверджується наданим скріншотом з електронної пошти позивача. Адреса електронної пошти sesman@ukr.net відповідає адресі електронної пошти відповідача, що вказана у договорі.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У статті 5 цього Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Господарський суд зазначає, що за змістом пункту 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу та підпункту 3.5.2 пункту 3.5. договору постачання природного газу №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021, згідно якого Постачальник готує і надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період не вбачається імперативного обов`язку Постачальника підготувати примірники акта приймання-передачі природного газу саме в паперовому вигляді. Тобто, можливість складання даного документа в електронній формі не виключається.
Господарським судом встановлено, що Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 надіслано позивачем на електронну пошту відповідача без накладення електронного цифрового підпису.
Відповідно до положень статті 6 наведеного Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ (стаття 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
При цьому використання електронного підпису (кваліфікованого електронного підпису) дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають юридичну особу або її представника.
Водночас, відсутність кваліфікованого електронного підпису в документі не свідчать про неможливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності відправника, не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі.
Суд приймає до уваги, що Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 підписано від імені ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» представником за довіреністю від 08.12.2021 Тарарєєвим В.Ю. та скріплений відтиском печатки юридичної особи. Обсяг повноважень означеної особи на підписання актів не оспорюється.
З огляду на наведене, суд вважає можливим з достатнім ступенем вірогідності ідентифікувати в Акті приймання-передачі природного газу відправника як ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», тому відсутність електронного підпису в документі не зумовлює недостовірність наведених даних в електронній формі.
Відповідач заперечує факт отримання вказаного акту, не надаючи будь-яких доказів на підтвердження означеного твердження, як то, наприклад, переліку вхідної кореспонденції на електронну скриньку за 12.03.2022, не зазначає про відсутність доступу до електронної пошти Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» у вказаний період, неможливості отримати означений доступ. Відповідач підтверджує, що адреса електронної пошти, на яку був направлений акт, відповідає вказаній в договорі як електронна адреса вказаної філії. Внаслідок наведеного суд критично ставиться до означеного твердження відповідача.
Матеріали справи не містять доказів повернення Споживачем Постачальнику підписаного уповноваженим представником акту або надання у письмовій формі мотивованої відмови від його підписання в порядку п.п.3.5.3 договору. Відповідно положення пункту 3.5. Договору щодо надання у письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту у випадку незгоди з ним відповідачем не було виконане.
Відтак, в силу положень п. 3.5.4 договору обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Об?єми поставленого природного газу, які відображений у акті підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XS00012ERRA00О (ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в особі Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»). Доказів протилежного суду не надано.
Щодо неможливості отримання достеменної інформації щодо обсягу поставленого природного газу у лютому 2022 за відсутності показників комерційного вузла обліку Споживача за спірний період, на що відповідач посилається у відзиві, суд приймає до уваги, що згідно п.3.5.1 договору вказані дані використовуються Споживачем для складання акту надання послуг з розподілу/транспортування газу, який Споживач має надати Постачальнику не пізніше 5-го (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, з метою формування відповідного акту приймання-передачі поставленого природного газу Постачальником. З огляду на об`єктивні обставини пов`язані з активними бойовими діями та тимчасовою окупацією смт Маншуш, у встановлений договором строк відповідач не мав можливості направити вказаний акт, тому, як вказано вище, використовуються данні Інформаційної платформи Оператора ГТС, що містять відповідну інформацію щодо алокацій Споживача. При цьому, суд зазначає, що облік вівся виключно до 25.02.2022.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Споживач взяв на себе обов?язок у підпункті 4 пункту 6.2 та у п.5.3 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено п.5.1 договору, який передбачає, що 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
При цьому п. 5.1 договору сторонами окремо узгоджено як здійснюється оплата отриманого природного газу, якщо у порушення п. п. 3.5.1.-3.5.2 у відповідний період буде відсутнім підписаний акт приймання-передачі - фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору, який своєю чергою передбачає, що обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідно отримання та підписання актів приймання-передачі природного газу відповідачем не є предумовою, за наявності наведеного вище алгоритму, виникнення зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу.
Господарський суд наголошує, що як Споживач - ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» в особі Мангушської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ» (ЕІС - код: 56XS00012ERRA00О) - є суб`єктом ринку природного газу та має доступ до відомостей щодо споживання природного газу у відповідний період, відображених на Інформаційної платформи (електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет). Відповідач, у разі втрати доступу до облікового запису користувача Інформаційної платформи, мав можливість звернутись до Оператору ГТС з приводу отримання відповідного доступу.
З огляду на такий порядок, що узгоджений сторонами під час укладання договору, суд вважає, що відповідач при наявності факту постачання газу, що ним не оспорюється, однак своєчасно не отримавши акт приймання-передачі за відповідний місяць повинен був використати для оплати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу поставленого природного газу, розрахувавши його вартість за цінами, що передбачені умовами договору та здійснити оплату за алгоритмом, що визначений п.5.1 договору.
Судом встановлений строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов?язання з оплати поставленого природного газу за лютий 2022 - до 15.04.2022 включно.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність зобов`язання з оплати поставленого у лютому 2022 в сумі 33818,48грн природного газу або належного його виконання. Доказів оплати заборгованості у розмірі 33818,48грн матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір не передбачає умов, які б пов`язували виникнення у Споживача зобов`язання з оплати поставленого природного газу у залежності від наявності або відсутності бюджетного фінансування.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці та міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 та низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Особливості ж здійснення казначейського та розрахунково - касового обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів органами Казначейства в особливому режимі в умовах воєнного стану, на які посилається відповідач у відзиві, на переконання суду, безпосередньо не впливають на обов`язок виконання наявного зобов`язання з оплати поставленого товару.
Щодо заперечень відповідача відносно того, що позивач не обґрунтував правові підстави стягнення суми боргу з відповідача за борговими зобов`язаннями відокремленого структурного підрозділу, який самостійно здійснював господарську діяльність та є окремим розпорядником бюджетних коштів, суд зазначає наступне.
Стаття 80 ЦК України передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.(ч.1 ст. 81 ЦК України).
За приписами ч.ч.3-5 ст. 81 вказаного Кодексу філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.
Відповідно з аналізу наведених вище положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ). Відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З наведеного випливає, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 21.07.2020 у справі №916/1288/19).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою юридичною особою є Державна установа «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» (код ЄДРПОУ: 38531102), однією з філій якої зареєстровано Мангушську філію (код ЄДРПОУ: 38531982).
Договір №04-1148/21-БО-Т постачання природного газу від 25.11.2021 укладено між юридичними особами ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Державною установою «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України», яка діяла в особі відповідної філії. Від імені юридичної особи договір підписала завідуюча Мангушської філії Григор?єва С.В., що діяла на підставі Положення, довіреності №1623/01.1 від 15.07.2021.
Відповідно, позивач правомірно визначає в якості відповідача Державну установу «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» в особі Мангушської філії останньої.
З приводу позиції відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань за договором постачання природного газу у зв`язку з існуванням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, проведення активних бойових дій на території смт Мангуш та тимчасової окупації означеного населеного пункту, в якому відповідною філією відповідача здійснювалась господарська діяльність, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 617 ЦК України, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення його виконання.
Статтею 218 ГК України також встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи:
-вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловими палатами в Україні та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.
У розділі 10 Договору визначено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (п.10.1). Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п.10.2) Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України) (п.10.4) Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5) Якщо форс-мажорні обставини продовжуються понад один місяць, Сторони вирішують питання про доцільність продовження дії цього Договору. У випадку прийняття рішення про припинення його дії, Сторони укладають відповідну додаткову угоду(п.10.6).
Щодо відкладення на строк дії обставин форс-мажору строку виконання зобов`язань господарський суд виходить з того, що відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 21.03.2024 у справі №910/6185/23.
Як зазначено вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався, діє й на даний час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, смт Мангуш, де функціонувала філія відповідача, яка безпосередньо споживача природний газ, яке знаходиться на території Маріупольського району, є тимчасово окупованим агресором з 05.03.2022.
Відповідач у відзиві вказує, що у зв`язку зі знаходженням у зоні бойових дій та фактичною окупацією території смт Мангуш господарську діяльність підприємства призупинено наказом № 50 від 11.03.2022 до закінчення військового стану, казначейські рахунки підприємства відповідача заблоковані казначейською службою з перших днів окупації населеного пункту.
Разом з тим, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження вищевказаних фактів, зокрема, відсутній відповідний наказ та рішення щодо блокування рахунків.
В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на Лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім, кого це стосується. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).
Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.
Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, Лист ТПП України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.
Сертифікату ж, який був би виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання договору , відповідач суду не надав.
Господарський суд зауважує, що сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, а також надання підтверджуючих документів щодо їх настання, за яким сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Відповідач не надав доказів, що у письмовому вигляді повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання зобов`язань за лютий 2022, протягом 14 днів з дати їх виникнення та надав відповідний Сертифікат про форс-мажорні обставини.
Крім того, виникнення форс-мажорних обставин згідно п.10.5 не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами як настання щодо конкретних правовідносин сторін за договором №04-1148/21-БО-Т від 25.11.2021 у спірний період форс-мажорних обставин, так і своєчасного повідомлення позивача у порядку, що визначений договором, про цей факт, засвідчення цих форс-мажорних обставин у встановлений строк, тому підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором за спірний період внаслідок форс-мажорних обставин відсутні.
Відтак суд вважає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів документально підтверджено факт неналежного виконання зобов?язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу відповідно до умов зазначеного договору з боку відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сукупній сумі 33818,48грн підлягають задоволенню.
Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань зі сплати поставленого природного газу.
За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку, доданого заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1903,57, які нараховані на заборгованість за лютий 2022 в розмірі 33818,48грн за період з 16.04.2022 по 29.02.2024. Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що він здійснений методологічно та арифметично правильно, загальна сума 3% річних становить 1903,57грн, відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена постанова від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно п.26 якої визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об?єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Згідно розрахунку, доданого заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 7040,87грн, які нараховані на заборгованість за лютий 2022 в розмірі 33818,48грн за період з травня 2022 по лютий 2024. Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на вказану заборгованість судом встановлено, що він виконаний методологічно правильно, однак арифметично неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розмір інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за лютий 2022 у розмірі 33818,48грн нарахованих на визначений позивачем період становить 7040,85 грн.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 7040,85грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).
Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.
У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); (ч.ч.1,2 ст. 258 ЦК України).
За приписами ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У тексті заперечень на відповідь на відзив відповідач наводить приписи ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України. Окремої заяви щодо пропуску строку позовної давності за вимогами щодо стягнення пені відповідачем не подавалось.
Суд вказує, що з 15.03.2022 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п.19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
30.01.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», згідно якого п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно розрахунку, доданого заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 7143,57грн, яка нарахована на заборгованість за лютий 2022 в розмірі 33818,48грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022. Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він здійснений методологічно та арифметично правильно, за період, що відповідає ч.6 ст. 232 ГК України, відтак, загальна сума пені становить 7143,57грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Окрім того, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, щодо нерозумності обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а саме враховує наступні висновки: «При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов?язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов?язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов?язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду».
Як вказувалось судом вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Мангушська філія державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України», що безпосередньо споживала природний газ, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована за адресою: 87400, Донецька область, Мангушський р-н, смт Мангуш, вул.Спортивна, буд.52.
Факт тимчасової окупації смт.Мангуш, що розташоване на території Маріупольського району, визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст. 75 ГПК України не потребує доведення.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені за ініціативою суду останній враховує істотний вплив збройної агресії проти України на діяльність філії відповідача, що безпосередньо споживала природний газ, яка зареєстрована та здійснювала свою діяльність на території смт Мангуш, та діяльність якої на даний час неможлива. Як свідчить відповідач, господарська діяльність останньої є призупиненою до закінчення військового стану згідно наказу № 50 від 11.03.2022, вся матеріально - технічна база, документи установи є втраченими.
Крім того, суд вбачає, Державна установа «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» як юридична особа зареєстрована та здійснює свою діяльність у м.Краматорськ, Донецької області, в якому згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, з 24.02.2022 ведуться бойові дії.
Відповідач є державною медичною установою, метою діяльності якої є виконання завдань та функцій у сферах громадського здоров`я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, захисту населення від інфекційних хвороб, біологічної безпеки та біологічного захисту, здійснення епідеміологічного нагляду, імунопрофілактики, промоції здорового способу життя та запобіганні факторам ризику, боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів, реагування на небезпечні чинники для здоров`я та надзвичайні ситуації в сфері громадського здоров`я. Установа фінансується за рахунок державного бюджету (інформація міститься у відкритому доступі на сайті установи: https://dn.cdc.gov.ua/).
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення умов договору з боку відповідача.
Суд вважає, що збитками, заподіяними позивачу внаслідок прострочення оплати за отриманий газ, є лише збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом частково на 99,99% від заявленої суми. Також грошові втрати, які поніс позивач за період наявності заборгованості, відшкодовуються останньому шляхом стягнення 3% річних.
Окремо суд зазначає, що господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, і не повинні розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо зменшення розміру пені до 5% від заявленої суми пені, а саме, до 357,18грн. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33818,48грн, пені в сумі 357,18грн, 3% річних в сумі 1903,57грн, інфляційних втрат в сумі 7040,85грн.
Розподіл судових витрат
Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача, а саме, в сумі 2422,40грн. В частині позовних вимог, в якій суд відмовив у задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності, судовий збір залишається на позивачі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» в особі Мангушської філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» про стягнення 49 906,49 грн, з яких основний борг в сумі 33 818,48 грн, пеня в сумі 7 143,57 грн, 3% річних в сумі 1 903,57грн, інфляційні втрати в сумі 7 040,87 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» (адреса місцезнаходження: 84300, Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Аероклубна, буд. 2, ідентифікаційний код 38531102) в особі Мангушської філії державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» (адреса місцезнаходження: 87400, Донецька область, Мангушський р-н, смт Мангуш, вул.Спортивна, буд.52, ідентифікаційний код 38531982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг в сумі 33818,48грн, пеню в сумі 357,18грн, 3% річних в сумі 1903,57грн, інфляційні втрати в сумі 7040,85грн, судовий збір у розмірі 2422,40грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 09.04.2024.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2025 |
Оприлюднено | 10.04.2025 |
Номер документу | 126465313 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Устимова Аліна Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні