Рішення

від 25.12.2007 по справі 10/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2007 р.   Справа № 10/220   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання:  Нестеренко А.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за  позовом:       Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»

                            76007, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59а               

до відповідача: Івано-Франківського коледжу фізичного виховання,

                            76000, м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 142 - «а»

про:                      про стягнення заборгованості в сумі 129 118 грн. 57 коп.                                                                 

За участі представників сторін:

від позивача:      Мануляк Ю.В. - начальник юридичного відділу,

                              (довіреність № 209-2/07 від 03.08.07р. )  

від відповідача: Яцишин М.І. - представник, (довіреність № 01-20/207 від 07.11.06р.)

                                                                  в с т а н о в и в:

          Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»заявлено вимогу про стягнення з Івано-Франківського коледжу фізичного виховання 129118,57 грн., в тому числі: 107310,72 грн. основного боргу, 7138,67 грн. пені, 11614,63 грн.  інфляційних втрат та 3054,55 грн. - 3% річних.

          11.12.07р. за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.07р., після чого розгляд справи завершений.          

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, мотивуючи неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договорами постачання теплової енергії   № 49 від 23.12.02р. та від 07.02.06р протягом періоду з 01.02.05р. по 01.02.07р.

          Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що при нарахуванні оплати вартості спожитої теплової енергії за спірний період, позивачем неправомірно були завищені  тарифи  за тепловому енергію  спожиту мешканцями гуртожитку Коледжу упродовж 2003-2006 р.р., а саме: неправомірно, на думку відповідача, застосовані тарифи для категорії "інші споживачі", замість, встановлених в м. Івано-Франківську тарифів для категорії "населення".                      Про неправомірність дій позивача, зазначає відповідач, свідчать: судові рішення у справі між тими ж сторонами № 19/61, предметом дослідження яких були правовідносини сторін з приводу застосування тарифів за спожиту мешканцями гуртожитку теплову енергію; рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.05р.  № 6.7/1-2004, згідно з яким такі дії ДМП ІФТКЕ визнані  такими, що порушують законодавство про захист економічної конкуренції та запропоновано повернути Коледжу зайво нараховані кошти за спожиту теплову енергію мешканцями гуртожитку по вул. Дорошенка,18а;  ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.03.07р. у справі, предметом розгляду якої було зазначене рішення Антимонопольного комітету та яке визнане судом правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами  даного спору 23.12.02р. укладено Договір № 49 про постачання теплової енергії, відповідно до якого Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(надалі - Позивач)  постачає Івано-Франківського коледжу фізичного виховання (надалі - відповідачу) теплову енергію, а Споживач (відповідач), в свою чергу,  зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. (п.1.1)

Строки розрахунків обумовлені в пунктах 6.3.3, 6.3.5 Договору, відповідно до яких Відповідач зобов»язався проводити оплату за спожиту теплову енергію в повному розмірі щомісячно не пізніше 31-го числа розрахункового місяця.

07.02.2006р. Сторонами укладений такий же договір № 49 в новій редакції з розбіжностями, що були врегульовані в судовому порядку господарським судом Івано-Франківської області (справа № 19/61).

З посиланням на неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості за період з 01.02.05р. по 01.07.07р. , позивач заявляє вимогу про стягнення  заборгованості в сумі  107310,72 грн. основного боргу, 7138,67 грн.  пені, 11614,63 грн.  інфляційних втрат та  3054,55 грн.  3% річних.

Суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду даної справи, на вимогу ухвали суду від 04.10.07р., сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за спірний період, за результатами якої складений двосторонній акт звірки станом на 30.10.07р.

Як вбачається з акту звірки, після порушення провадження у даній справі  відповідачем згідно платіжних доручень № 851 від 11.10.07р., № 897 від 23.10.07р. та               № 946 від 29.10.07р. частково, в сумі 53705,38 грн. погашено основний борг, що був предметом даного спору. Вказана обставина не заперечується позивачем та відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору.

За таких обставин та приймаючи до уваги факт порушення грошового зобов'язання в сумі 53705,38 грн., який не заперечується відповідачем, передбачені ст. 526 ЦК  України загальні умови виконання зобов'язання, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також передбачені цивільним законодавством (ст.625 ЦК України) правові наслідки порушення грошового зобов'язання, що полягають в  обов'язку боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення в сумі 4444,54 грн. та 672,12 грн. - 3% річних (розрахунок наведений в долученій до матеріалів справи довідці позивача із врахуванням динаміки виникнення та погашення боргу в сумі 53705,38 грн. та не заперечується відповідачем).

          За умовами Договорів № 49 від 23.12.02р. та від 07.02.2006р. виконання грошового зобов'язання забезпечено пенею (п. 6.3.5 договорів). Таким чином, обґрунтованими є також вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3193,87 грн. за період прострочення оплати зазначеної вище суми боргу.  

          В судовому засіданні 25.12.07р. відповідач заявив суду клопотання (заява від 24.12.07р., вх. № 11545)  про зменшення розміру стягуваної пені, мотивуючи тим, що Коледж є навчальним закладом (неприбутковою організацією) та фінансується в межах державних асигнувань, які не забезпечують можливість своєчасної оплати послуг споживання, в зв'язку з чим порушення грошового зобов'язання мало місце не з вини Коледжу.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, що викладені в клопотанні, з метою збереження стабільної  роботи  Коледжу, суд  вважає за  можливе , як виняток, на підставі  ч.3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір стягуваної пені на 50 %. Отже, до стягнення належать 1596,93 грн.  В решті стягнення пені –відмовити.

Що стосується спірної суми 53605,34 грн., яка згідно з актом звірки не визнана відповідачем з посиланням на те, що ця сума нарахована позивачем внаслідок неправомірного застосування завищених тарифів при розрахунках  за теплову енергію, спожиту мешканцями гуртожитку Коледжу за період з 01.01.03р. по 01.01.07р., суд не вбачає підстав для її стягнення, виходячи з наступного.

В додатку № 1 до договору № 49 від 23.12.02р.,  гуртожиток Коледжу по вул.Дорошенка,18а вказаний як окремий об'єкт споживання теплової енергії.

Умовами Договору  не визначена як істотна умова договору вартість послуг за діючими на момент укладання договору тарифами. Натомість, п.10.2 цього ж Договору передбачено, що енергопостачальна організація самостійно проводить коригування оплати за надані послуги з теплопостачання , виходячи з фактичної вартості, що склалася, по фактичних обсягах та витратах.   Посилаючись на дану умову Договору, на п.5 рішення виконавчого комітету  Івано-Франківської міської ради № 478  від 28.12.2004р. у редакції п.3 рішення виконкому № 167 від 31.05.05р., відповідно до якого позивачу надано право  самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються всім споживачам (крім населення) з врахуванням рівня рентабельності, встановленого до економічно обґрунтованих витрат на надання послуг у розмірі 50%, а також на рішення міськвиконкому № 487 від 21.12.99р.,№ 361 від 20.08.03р., та № 330 від 26.06.06р. , якими у спірному періоді встановлювались рівень рентабельності та тарифів за ці послуги, Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення спірної суми.

Разом з тим, суд вважає такі мотиви позивача необґрунтованими, з огляду на те, що дані обставини та спірні правовідносини вже були предметом дослідження в судах.

          Так, при розгляді адміністративної  справи №А-13/238, за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та за участі Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, як третьої особи на стороні відповідача, судом визнано правомірним рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.05р. у справі              № 6.7/1-2004, згідно з яким дії ДМП ІФТКЕ до завищення тарифів при розрахунках за спожиту теплову енергію мешканцями гуртожитку по вул. Дорошенка,18а  визнані  такими, що порушують законодавство про захист економічної конкуренції та запропоновано позивачу повернути Коледжу зайво нараховані кошти протягом 2003-2006р.р. по цьому гуртожитку з посиланням на те, що мешканці гуртожитку Коледжу відносяться до категорії споживачів «населення»і Коледж не повинен сплачувати позивачу за отримані мешканцями гуртожитку послуги плату вищу, ніж ця плата встановлена в обласному центрі (постанова  Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.06р. та ухвала Вищого адміністративного  суду України від 27.03.07р.). При цьому, Вищий адміністративний суд України, постановляючи ухвалу від 27.03.07р. зазначив, що умова п.10.2. Договору, наведена вище, ущемляє інтереси споживача та є достатньою підставою для застосування до позивача як суб»єкта природної монополії штрафних санкцій згідно з ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

          Правомірність доводів відповідача щодо застосування при розрахунках за спожиту енергію мешканцями гуртожитку Коледжу тарифів, встановлених в  м. Івано-Франківську для категорії "населення" встановлена і господарським судом при розгляді справи № 19/61 між тими ж сторонами , предметом якої було врегулювання саме цих розбіжностей при укладанні договору № 49 від 07.02.2006р. про постачання теплової енергії. При розгляді даної справи, господарський суд, відмовляючи ДМП ІФТКЕ в позові, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, не застосував рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 478 від 28.12.04р. в редакції п.3 рішення виконкому № 167 від 31.05.05р., відповідно до якого позивачу надано право самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, з посиланням на те, що таке рішення  не відповідає законодавству України (постанова Вищого господарського суду України від  12.12.06р.)

          Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж сторони.

          Відповідно до ст.ст.127-131 Житлового кодексу УРСР гуртожитки віднесені до житлового фонду та використовуються для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Пунктом 38 Примірного положення про гуртожитки , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86р. № 208 визначено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні , вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги за ставками квартирної плати (тарифами), встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду.

Таким чином, мешканці гуртожитку Коледжу по вул.Дорошенка,18а є фактичними користувачами гуртожитку та прирівнюються до населення, що мешкає в будинках житлового фонду, а тому відносяться до споживачів "населення". Відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлових будинків забезпечується підприємствами комунальної теплоенергетики. Тому, відпуск теплової енергії юридичним особам , на балансі яких знаходяться гуртожитки, відбувається за ціною як для населення (громадянам, що мешкають у гуртожитку), а на всі інші потреби –як для інших категорій споживачів.

В зв»язку з цим застосування позивачем тарифів для категорії "інші споживачі" при розрахунках  за теплову енергію, спожиту мешканцями гуртожитку Коледжу за період з 01.01.03р. по 01.01.07р., - неправомірне.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що тарифи на комунальні послуги встановлюються виконкомами  місцевих рад.

Виконком Івано-Франківської міської ради своїм рішенням від 20.08.03р. № 361 «Про прискорення реформування системами централізованого теплопостачання»встановив тарифи на послуги теплопостачання та гаряче водовідведення для населення, в тому числі вартість 1 Гкал теплової енергії. До цього рішення, тарифи на комунальні послуги для населення були затверджені додатком до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.12.99р. № 487, №62 від 19.02.02р.,№ 69 від 27.02.01р.

Сума зайво нарахованих коштів з урахуванням тарифів для населення, затверджених рішеннями виконкому міськради за спірний період становить 53605,34 грн. та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів і актів про кількість спожитої теплової енергії мешканцями гуртожитку у 2003-2006 роках, рахунками на оплату Коледжем послуг з теплопостачання, іншими матеріалами справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення 53605,34 грн. зайво нарахованих коштів, в зв»язку з чим вимоги позивача щодо стягнення нарахованих на цю суму  інфляційних втрат, 3% річних та пені задоволенню не підлягають.

          Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст.ст. 525, 526, 549 625 Цивільного Кодексу України, п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1-1 ст. 80 ГПК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з Івано-Франківського коледжу фізичного виховання,  76000, м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 142 - «а»(код 02928427) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(код 03346058) - 4444,54 грн. інфляційних втрат ,  672,12 грн. - 3% річних, 1596,93 грн. пені, 604,19 грн. витрат по сплаті  державного мита та 118 грн. витрат  з  інформаційно-технічного забезпечення.

Видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

          В частині стягнення  53705 грн. 38 коп. основної заборгованості - провадження припинити.

В решті позову –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

     Суддя                                                                                          Шелест С.Б.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  04.01.2008р.

Внесено в АС «Діловодство суду»

пом. судді Кузишин У.Б.