Постанова від 01.04.2025 по справі 911/915/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/915/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

представники учасників справи:

прокуратури - Круш Т. О.,

відповідача - Рябко Є. О.,

третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Звєрєва О. В., Балтуцька О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща- Водиця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Такс Дефенс Консалтінг", 2) ОСОБА_1 , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс"

про витребування із незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень на них

1.1. У червні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" (далі - ТОВ "Концепт Тайм") про витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ТОВ "Концепт Тайм" земельної ділянки площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святоштнський район, с. Софіївська Борщагівка (далі - спірна земельна ділянка).

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 116, 141, 142, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 321, 326, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обґрунтовані тим, що судовими рішеннями у справі № 22-ц/780/6753/14 вирішено, у тому числі, витребувати на користь Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща- Водиця" (далі - ДП "НДВА "Пуща-Водиця") спірну земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_1 , а 26.03.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та про право постійного користування за ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Водночас 29.09.2020 та 30.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 скасовано записи про право власності на спірну земельну ділянку за державою і в результаті таких дій державного реєстратора ОСОБА_1. повторно набув право власності на спірну земельну ділянку, яку в подальшому відчужив на користь ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг", яке у свою чергу, відчужило спірну земельну ділянку на користь ТОВ "Концепт Тайм" за договором від 16.11.2021.

Проте, прокурор зауважував, що ні власником земельної ділянки - ГУ Держгеокадастру у Київській області, ні її постійним землекористувачем - ДП "НДВА "Пуща-Водиця" волі на відчуження спірної земельної ділянки виявлено не було, що вказує про наявність законних підстав для її витребування у нинішнього власника - ТОВ "Концепт Тайм".

1.3. У поясненнях на позовну заяву ДП "НДВА "Пуща-Водиця" просило її задовольнити.

1.4. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Концепт Тайм", заперечуючи проти її задоволення, вказувало на безпідставність доводів прокурора, акцентуючи увагу на тому, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на час укладення договору купівлі-продажу від 16.11.2021, земельна ділянка не була обтяжена іпотекою та не перебувала під забороною відчуження (арештом).

У податковій заставі та обтяженні згідно з витягами з Єдиного реєстру боржників, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, земельна ділянка не перебувала.

На день посвідчення правочину від 16.11.2021 та проведення державної реєстрації були відсутні судові провадження, які б свідчили про оскарження договору купівлі-продажу від 01.10.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг".

ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" набуло право власності за договором від ОСОБА_1 , який володів земельною ділянкою, що посвідчувалося витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (№ 226251377), виданим державним реєстратором права на нерухоме майно Чабанівської селищної ради Батіщевою Т. В. від 30.09.2020 і земельна ділянка перебувала в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", за згодою якого було вчинено правочин, тобто були відсутні жодні відомості про незаконність набуття права власності громадянином ОСОБА_1 за результатами реєстраційних дій державного реєстратора Грималюка Б. І.

При цьому правочин щодо набуття ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством порядку не оскаржувався.

Товариство акцентувало увагу на тому, що Міністерство юстиції України переглядалося питання щодо реєстраційних дій, здійснених реєстратором Грималюком Б. І. стосовно поновлення права власності і права користування позивача, за результатами розгляду якого 09.03.2021 Міністерство відмовило у задоволенні скарги ДП "НДВА "Пуща-Водиця" з мотивів того, що скаржником не підтверджено порушення його прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень реєстратора та встановлено, що державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" припинена на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29.01.0021 № 354/5, який не оскаржувався.

ТОВ "Концепт Тайм" вказувало на те, що право власності на земельну ділянку перейшло до товариства не в результаті низки правочинів, які не потребують оскарження та перегляду через заявлення вимоги про витребування майна, а у тому числі, в результаті та на підставі перегляду уповноваженим органом у порядку, передбаченому законодавством, законності процедури переходу прав на спірну земельну ділянку, за результатами розгляду якої було надано висновки про законність і легітимність виникнення права власності у суб`єктів відчуження спірного майна на користь ТОВ "Концепт Тайм", тому у відповідача були відсутні будь-які підстави вважати, що майно вийшло з володіння власника поза його волею.

Також відповідач звертав увагу на тому, що згідно з судовим рішенням у справі № 320/1419/19 скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11.11.2002 ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Щодо посилань прокурора на судові рішення у справі № 22-ц/780/6753/14, відповідач вказував на те, що під час розгляду цієї справи товариство участі не приймало, а земельну ділянку придбало вже із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Під час купівлі спірної земельної ділянки відповідач дослідив документи на право власності продавця - ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" і підстав вважати перехід права власності незаконним не існувало, оскільки офіційні джерела не містили відомостей про наявність обтяжень, обмежень, наявності спорів щодо земельної ділянки, у той час як офіційні відомості підтверджували законність набуття продавцем прав на спірну земельну ділянку.

1.5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2022 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Такс Дефенс Консалтінг" (далі - ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг") та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс" (далі - ТОВ "Статус Капітал Плюс") та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

1.6. Ухвалою від 05.10.2022 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження, яке поновлено згідно з ухвалою від 16.12.2022.

Ухвалою від 15.02.2023 зупинено провадження у справі до закінчення судової земельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області, яке поновлено ухвалою від 16.05.2023.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2023 позов задоволено, витребувано на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ТОВ "Концепт Тайм" земельну ділянку площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051.

2.2. Суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 916/820/20, вказав на те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Так, суд першої інстанції установив, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 22-ц/780/6753/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, визнано недійсними та скасовано:

- рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 № 2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ""НДВА "Пуща-Водиця";

- рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 № 4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця";

- рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства";

- рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";

- визнано недійсними державні акти та документи на підставі яких фізичні особи набули у власність земельні ділянки;

- витребувано з незаконного володіння на користь ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

Суди у справі № 22-ц/780/6753/14 виходили із встановлення обставин стосовно того, що припинення права користування спірною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця" та її подальший розподіл здійснено сільською радою з порушенням вимог закону.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Концепт Тайм", укладаючи 16.11.2021 з ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він як покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, вживши всіх розумних заходів, проявивши обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна, міг дізнатись про незаконність вибуття такого майна з власності держави та відповідно відсутності у продавця прав на його відчуження.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач - ТОВ "Концепт Тайм", купуючи у ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" земельну ділянку, мало усі підстави вважати наявність повноважень у продавця на продаж як власника земельної ділянки, та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувало, що ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг", продаючи йому земельну ділянку, має право нею розпоряджатися, а ТОВ "Концепт Тайм" після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном.

Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що у цьому випадку, витребування на користь держави із приватної власності ТОВ "Концепт Тайм" (відповідач) земельної ділянки, на якій на даний час споруджуються багатоквартирні житлові будинки, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідача та осіб, які проінвестували будівництво квартир, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме, що позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права відповідача який законним шляхом добросовісно набув своє майно.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на таке.

3.1.1. Прокурор вважає, що суд ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права: статей 140, 141, 142 Земельного кодексу України та неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах:

- від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 відповідно до яких за вимогами статей 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було передано за договором купівлі-продажу та відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;

- від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 06.03.2019 у справі № 911/3158/17 відповідно до яких витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим правочином;

- від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 відповідно до якої відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної означає, що держава як, власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла;

- від 06.09.2023 у справі № 910/21329/17 відповідно до якої добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна;

- від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц згідно з якою добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості;

- від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 відповідно до яких вирішуючи питання про витребування земельної ділянки суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб;

- від 27.02.2024 у справі № 754/3142/21 відповідно до якої набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;

- від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 відповідно до якої можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно);

- від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 відповідно до якої якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна;

- від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 відповідно до якої для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті З Цивільного кодексу України).

Прокурор вказує на те, що добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

3.1.2. Прокурор також посилаючись на пункти "а" та "в" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України акцентує увагу на тому, що звернення до суду у цьому випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності отримання земельних ділянок, що перебувають під особливою охороною держави і дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає законодавчо визначеним функціям прокуратури.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Концепт Тайм" просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, вказуючи на те, що касаційна скарга не містить обґрунтованих та зрозумілих доводів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, з огляду на предмет, підстави позову та встановлені судами фактичні обставини справи, не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладеним у зазначених скаржником постановах. Фактично доводи касаційної скарги свідчать про незгоду скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених ним обставин справи та зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу третя особа - ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на те, що за обставинами справи в їх сукупності можна дійти висновку про те, що держава в особі уповноважених органів шляхом вчинення послідовних юридичних дій багатократно підтвердила наявність волі на вибуття спірної земельної ділянки з її власності.

Товариство наголошує, що при припиненні права власності на спірну земельну ділянку, яке відбувалося шляхом припинення права користування, була наявна воля землекористувача; судовими рішеннями встановлено добросовісність власника ОСОБА_1 під час набуття земельної ділянки у фізичних осіб; майно було набуте ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" та ТОВ "Концепт Тайм" вільним від зареєстрованих прав інших осіб; поведінка нинішнього власника земельної ділянки узгоджуються з усіма критеріями добросовісності.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, які зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до державного акта на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003658, виданого 11.11.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, у користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" надано земельну ділянку загальною площею 1448,5994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до складу якої, в тому числі, увійшла земельна ділянка загальною площею 61,85 га.

Згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, в адміністративній справі № 320/1419/19 визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549 та державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №003662, виданий 15.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 550.

4.3. Також суди установили, що 31.05.2010 голова Софіївсько-Борщагівської сільської ради звернувся до ДП "НДВА "Пуща-Водиця" з листом № 166 щодо надання дозволу на передачу в запас сільської ради земельної ділянки площею 61,85 га, яка знаходиться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.

ДП "НДВА "Пуща- Водиця" листом від 14.06.2010 № 502 за підписом заступника генерального директора по виробництву та земельних питаннях Мостицького О. К. , надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою площею 61,85 га в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка та введення її до земель запасу села.

Рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 № 2 припинено право постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га (з них ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га), які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.

Рішенням 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 № 4 затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 га (з них: ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га) та її передачу до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Судами також було встановлено, що із земель, які були передані до земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Софіївсько-Борщагівською сільською радою було винесено 77 рішень про надання громадянам дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та 77 рішень про затвердження відповідних проєктів землеустрою.

На підставі вказаних рішень 77 осіб отримали державні акти на право власності на земельну ділянку, у тому числі ОСОБА_1 .

4.4. Водночас, як установили суди, рішенням апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 22-ц/780/6753/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, задоволено позов прокуратури, а саме визнано недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 № 2 та від 04.08.2010 № 4 щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельною ділянкою площею 61,85 га, а також ряд державних актів на землю, скасовано низку рішень органу місцевого самоврядування про відведення земельних ділянок у приватну власність, а також витребувано на користь ДП "НДВА "Пуща-Водиця" спірні земельні ділянки загальною площею 61,85 га, у тому числі, з незаконного володіння ОСОБА_1 витребувано земельну ділянку площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051.

4.5. Рішення Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 22-ц/780/6753/14 передано на виконання головному державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.

26.03.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області (номер запису 13982485) та права постійного користування земельною ділянкою за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" (номер запису 13984961).

4.6. Також суди установили, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 369/256/16-ц залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 01.07.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2016 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , а саме визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області з примусового виконання виконавчого листа від 16.01.2015 № 2-2366/12, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області по складанню актів від 25.08.2015 і винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2016. Скасовано акти державного виконавця від 25.08.2015 про передачу у примусовому порядку від ОСОБА_1 , як боржника, до стягувача - ДП "НДВА "Пуща- Водиця" земельних ділянок, у тому числі, земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 26.08.2015 про закінчення виконавчого провадження.

4.7. Суд апеляційної інстанції установив, що 29.09.2020 та 30.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюком Б. І., за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , скасовано записи про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:03:001:0051 за державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та про право постійного користування указаною земельною ділянкою за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 369/256/16-ц, яка залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.07.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2016.

З урахуванням наведеного, за наслідками дій державного реєстратора, ОСОБА_1 повторно зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 3222486200:03:001:0051).

4.8. Суд апеляційної інстанції також установив, що 01.10.2020 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку на користь ТОВ "Такс Дефенс Консалтинг".

4.9. Рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району від 20.10.2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінено з земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, яка розташована в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

4.10. На підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2021 ТОВ "Такс Дефенс Консалтинг" відчужило спірну земельну ділянку на користь ТОВ "Концепт Тайм".

Також 16.11.2021 між ТОВ "Концепт Тайм" та ТОВ "Статус Капітал Плюс" укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 3222486200:03:001:0051.

4.11. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області про витребування з незаконного володіння ТОВ "Концепт Тайм" земельної ділянки площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, з посиланням, зокрема, на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із вибуттям спірної земельної ділянки поза волею держави.

4.12. Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень статті 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Відповідно до частин 1, 3 статті 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Водночас можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такий правовий висновок сформульовано в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

4.13. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка площею 9,5838 га, кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, яка є власністю держави Україна, відчужена з порушенням вимог законодавства, вибула поза волею держави як власника, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна, а відтак наявні правові підстави для витребування цього майна від останнього набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

4.14. У свою чергу суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, врахуванню підлягають висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

Також у постанові від 12.07.2023 у справі № 911/1265/21 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Перевірка судом добросовісності/недобросовісності набувача є суттєвою як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Добросовісним набувачем вважається особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження. Відповідно, недобросовісним є набувач, який знав або за фактичних обставин набуття майна міг знати, що отримує майно від особи, яка не має права його відчужувати. При цьому добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку (подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.10.2024 у справі № 924/1022/22).

4.15. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму - пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За відсутності у відповідному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (аналогічні правові висновки викладені також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17).

4.16. Суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "Концепт Тайм" не був учасником справи № 22-ц/780/6753/14, а також те, що товариство не було обізнано про наявність спору, який розглядався у зазначеній справі, та про результати розгляду справи.

Разом з цим, як встановив суд апеляційної інстанції, на час укладення між ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" та ТОВ "Концепт Тайм" договору купівлі-продажу від 16.11.2021 було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, що свідчить про те, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Як установлено судом апеляційної інстанції в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості, про які йдеться в цивільній справі № 22-ц/780/6753/14, відповідно ТОВ "Концепт Тайм" укладаючи з ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2021, добросовісно покладався на відомості з реєстру щодо власника земельної ділянки і, відповідно, не знав і не міг знати про існування прав держави на спіру земельну ділянку, а отже набув право власності на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб.

4.17. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 сформулював такий правовий висновок: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

4.18. Суд апеляційної інстанції установив, що поведінка ТОВ "Концепт Тайм" (відповідача) після придбання спірної земельної ділянки повністю узгоджується з вказаними критеріями добросовісності враховуючи те, що: спірну земельну ділянку відповідач придбав на підставі оплатного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.11.2021; умови договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки були виконані сторонами; після придбання спірної земельної ділянки відповідач відкрито вчинив цілу низку юридичних процедур, які опосередковувалися зверненням до юрисдикційних органів з метою її забудови, а саме здійснення нового будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудинковими нежитловими приміщеннями, середньою загальноосвітньою школою та багатофункціональною школою та багатофункціональною будівлею, за результатом яких отримав дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання будівельних робіт; після отримання вказаного дозволу відповідачем відкрито і прозоро організовано здійснення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, а також продаж майнових прав на майбутнє збудоване житло третім особам; з часу придбання спірної земельної ділянки поведінка відповідача не містить жодної суперечливої дії і повністю узгоджується з принципом "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).

Отже, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбаної на підставі відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2021, укладеного з ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М. Г., оскільки сторони зазначеного правочину не знали і не могли знати, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави та, відповідно, відсутності у продавця прав на його відчуження.

4.19. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положеннями частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 вказаного Кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України). Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зазначено таке:

"Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою

39. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

40. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

41. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

42. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

42.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

42.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

42.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

43. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії".

4.21. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цьому випадку, витребування на користь держави із приватної власності ТОВ "Концепт Тайм" (відповідач) земельної ділянки, на якій на даний час споруджуються багатоквартирні житлові будинки за наслідками вчинення відповідачем низки юридичних процедур, які опосередковувалися зверненням до юрисдикційних органів з метою її забудови (здійснення нового будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудинковими нежитловими приміщеннями, середньою загальноосвітньою школою та багатофункціональною школою та багатофункціональною будівлею) та за наявності дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання будівельних робіт, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідача та осіб, які проінвестували будівництво квартир, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме, що позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права відповідача який законним шляхом добросовісно набув своє майно.

Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що ТОВ "Концепт Тайм", купуючи у ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" земельну ділянку, мало усі підстави вважати, щодо повноважності продавця на продаж як власника даної земельної ділянки та за відсутності відомостей про наявність обмежень чи обтяжень, та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувало, що ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг", продаючи йому вказану земельну ділянку, має право нею розпоряджатися, а ТОВ "Концепт Тайм" після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном.

Правочин щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" та ТОВ "Концепт Тайм" посвідчувався в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М. Г., яка в межах своїх повноважень здійснила перевірку наявності необхідних повноважень продавця на продаж вказаної земельної ділянки та відсутності будь яких обмежень, встановлених чинним законодавством.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Суд апеляційної інстанції установив, що у цьому випадку прокурор не довів, що втручання у мирне володіння майном ТОВ ТОВ "Концепт Тайм" буде законним, переслідує "суспільний" чи "публічний" інтерес чи є пропорційним визначеним цілям, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про зобов`язання товариство повернути спірну земельну ділянку у придатному для використання стані, шляхом звільнення від будівель і споруд, вказавши, що знесення нерухомого майна призведе до порушення права відповідача на вільне володіння належним йому майном.

4.22. Як вже зазначалося, прокурор оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на неправильне застосування судом, зокрема, пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України та статей 387, 388 Цивільного кодексу України, вважаючи помилковим висновок суду про добросовісніть відповідача та вказуючи на наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.23. У наведених скаржником у касаційній скарзі постановах суди виходили із встановлення відповідних обставин справи щодо добросовісності/недобросовісності відповідача (покупця), а отже і наявності/відсутності підстав для витребування майна відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України.

У той же час у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив обставини щодо добросовісності ТОВ "Концепт Тайм", оскільки товариство не було учасником справи № 22-ц/780/6753/14 і не було обізнано про наявність спору, який розглядався у зазначеній справі, та про результати розгляду справи, а також установивши обставини стосовно відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей, про які йдеться в цивільній справі № 22-ц/780/6753/14, а тому ТОВ "Концепт Тайм" укладаючи з ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2021, добросовісно покладався на відомості з реєстру щодо власника земельної ділянки і, відповідно, не знав і не міг знати про існування прав держави на спірну земельну ділянку, а отже набув право власності на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб. Крім того судом апеляційної інстанції було враховано обставини щодо здійснення перевірки відповідних відомостей нотаріусом під час посвідчення договору купівлі-продажу від 16.11.2021 та надання уповноваженим державою органом - Державною інспекцію архітектури та містобудування України дозволу на виконання будівельних робіт (здійснення нового будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудинковими нежитловими приміщеннями, середньою загальноосвітньою школою та багатофункціональною школою та багатофункціональною будівлею).

З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судом апеляційної інстанції, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було різним та здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог

4.24. Щодо посилань заявника касаційної скарги на пункти "а" та "в" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та те, що звернення до суду у цьому випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності отримання земельних ділянок, що перебувають під особливою охороною держави і дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає законодавчо визначеним функціям прокуратури, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалося, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". З питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції установив добросовісність дій відповідача (покупця), а також установив, що у цьому випадку прокурор не довів, що втручання у мирне володіння майном ТОВ "Концепт Тайм" буде законним, переслідує "суспільний" чи "публічний" інтерес чи є пропорційним визначеним цілям, вказавши, зокрема, на вжиття товариством всіх юридично значимих дій для передбачення та забудови спірної земельної ділянки з отриманням відповідних дозволів від уповноважених державних органів.

4.25. У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване у справі судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/915/22 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/915/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак