Рішення

від 09.04.2025 по справі 168/1389/24

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/1389/24

Провадження № 2/166/76/25

категорія: 19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2025 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Фазан О.З.,

за участю секретаря Приймачук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації права власності з отриманням витягу з Державного реєстру на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що після смерті його прабаби ОСОБА_4 , його діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_6 . Після смерті баби єдиним спадкоємцем є її син ОСОБА_2 відповідач у справі. Зазначив, що на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 на АДРЕСА_1 , яка передавалась ОСОБА_6 безоплатно у приватну власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок", ОСОБА_2 не претендує, звернувся до суду про відмову від неї на користь позивача.

Рішенням Любохинівської сільської ради від 13.02.1992 року було передано безоплатно у приватну власність спочатку ОСОБА_7 , а після її смерті ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_6 земельні ділянки (пашня) для ведення особистого підсобного господарства площею 0,61 га та 0,4948 га з відповідними змінами у земельно-кадастрову книгу колгоспу "ім. Карла Маркса" за 1992-2010 роки. ОСОБА_6 хоча і прийняла спадщину після смерті спадкодавців шляхом постійного спільного проживання, однак ні вона, ні попередні спадкодавці не отримали правовстановлюючих документів на землю, що унеможливило спадкування зазначених вище ділянок шляхом подачі відповідних документів нотаріусу. Рішення Любохинівської сільської ради від 13.02.1992 у Державному архіві Волинської області та оригінал земельно-кадастрової книги колгоспу "ім. Карла Маркса" за 1992-2010 роки не збереглися. Водночас копія земельно-кадастрової книги знаходиться у Дубечненській сільській раді та за необхідності може бути оглянута.

Окрім того, рішенням Любохинівської сільської ради від 01.04.1994 № 14/82 на підставі заяв було передано безоплатно земельні ділянки у приватну власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок". Відповідно до п. 1 даного рішення було безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність громадян села Любохини для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку і господарських будівель віповідно до земельно-кадастрової книги. І хоча додаток (заяви) до вказаного рішення у архіві відсутні, відповідно до архівного витягу з рішення Любохинівської сільської ради Старовижівського району від 19.04.2000 № 10/5 попередній спадкодавець ОСОБА_5 мав право також на земельну частку (пай) під № 70. ОСОБА_6 , прийнявши спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , не отримала правовстановлюючих документів на землю, що унеможливило спадкування зазначених вище ділянок шляхом подачі відповідних документів нотаріусу.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 не претендував, позивач з метою завершити приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яку не завершила ОСОБА_6 , 20 серпня 2021 року звернувся до Дубечненської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну із земельних ділянок площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Дубечненської сільської ради від 31.08.2021 № 10/111 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 0,8 га по АДРЕСА_1 на території Дубечненської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування було надано відповідний дозвіл ( а. с.44). Крім того, позивач сільському голові Дубечненської сільської ради Костючику А. Л. подав заяву , що він правом на безкоштовну приватизацію по даному цільовому призначенню не скористався ( а. с. 44). У встановленому порядку позивач виготовив проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господартва біля житлового будинку АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 0725082501:01:006:0034.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10.10.2024 визнано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договором дарування від 26.11.2024 вказаний житловий будинок ОСОБА_2 подарував позивачеві.

Тому позивач 21 листопада 2024 року звернувся до Дубечненської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для передачі йому у власність для ведення особистого селянського господарства біля будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,7753 га з кадастровим номером земельної ділянки 0725082501:01:006:0034. Однак Дубечненською сільською радою було відмовлено йому у затвердженні проекту землеустрою, з чим він абсолютно не погоджується.

Зазначив, що хоча підпунктом 5 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України забороняється безоплатна передача земель у приватну власність під час дії воєнного стану, однак даний пункт не застосовується у його випадку, оскільки вищевказана земельна ділянка передавалася у приватну власність у користування до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01.01.2002 року. Крім того, дані зміни до п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені згідно із Законом України від 24.03.2022 № 2145-ІХ, який набрав чинномті 07 квітня 2022 року. За наведених обставин, а також беручи до уваги, що Закони України не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, вважає відмову Дубечненської сільської ради у затвердженні проекту землеустрою безпідставною.

Позивач просить визнати за ним право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів про право власності (отримання витягу з Державного реєстру речових прав) для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 біля будинку на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09.01.2025 визначено підсудність справи Ратнівському районному суду Волинської області.

До Ратнівського районного суду цивільна справа за позовом ОСОБА_1 надійшла 13.01.2025 року.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 17.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 12 лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.03.2025 року відмовлено в визнанні позову відповідачами Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області , ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи.

До суду 18.03.2025 року ОСОБА_1 подав заяву від своєї сестри ОСОБА_8 та матері ОСОБА_9 про те, що останні відмовляються від будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 на АДРЕСА_1 . Крім того, до заяв долучив копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 , свідоцтва про її одруження з ОСОБА_11 ; копії паспорта ОСОБА_9 , свідоцтва про її одруження з ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.03.2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Фазан О.З. .

Ухвалою суду від 09.04.2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Фазан О.З. .

До суду 09.04.2025 року надійшла спадкова справа № 79/2016 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач 18.03.2025 року скерував до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області Лавренюк Алла Анатоліївна у поданій заяві від 24.03.2025 року просила розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечила проти вирішення справи на користь позивача за умови достатніх правових підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у поданій до суду заяві від 18.03.2025 року позовні вимоги визнав, просив справу розглянути без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_12 19.03.2025 року скерував до суду клопотання, у якому не заперечив щодо розгляду справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та залишив питання щодо її врегулювання на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, враховуючи висновок , викладений у постанові КЦС ВС від 12.03.2025 року № 336 /1978/23, яким " суди не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 рокуу справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051 св 17) в якій вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з п. 3.12. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За пиписами ст. 125 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України ( далі ЗК України).

Абзацом 2 п. 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Згідно з наданих роз`яснень, правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 08.04.1966, № 057619 від 11.07.2000, що позивач є сином відповідача ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області 29 лютого 2016 року стверджено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 11.

Відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 шляхом звернення 08 липня 2016 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 79/2016, заведеної 08 липня 2016 року після смерті ОСОБА_6 та довідкою Старовижівської державної нотаріальної контори № 309/02-14 від 24.09.2019 ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_6 .. Заяви ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини на користь позивача, поданої протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, дана спадкова справа не містить.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2024 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором дарування житлового будинку від 26.11.2024 відповідач ОСОБА_2 подарував вищевказаний спадковий будинок будинок позивачу ОСОБА_1 ..

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що оскільки ОСОБА_2 , фактично відмовився на його користь від земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 біля будинку на АДРЕСА_1 , шляхом зверненням до суду із відповідною заявою, тому він набув право на завершення приватизації даної земельної ділянки, як спадкоємець за законом п`ятої черги після померлої ОСОБА_6 ..

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2020 у справі № 132/3826/18 зазначив, що право на відмову від прийняття спадщини існує у спадкоємця лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, після закінчення якого відмова не допускається і поновлення цього строку законом не передбачено.

Листом Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" визначено, що відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом після смерті померлої матері ОСОБА_6 прийняв спадщину у визначеному законом порядку та протягом встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку, тому право на відмову від прийняття усієї спадщини на користь позивача він мав лише до моменту прийняття спадщини, шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою, а не до суду.

За наведених обставин позивач не набув прав спадкодавиці ОСОБА_6 після її смерті, зокрема на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на земельні ділянки, належні останній.

Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_6 мала право на приватизацію земельної ділянки з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034, посилаючись на рішення Любохинівської сільської ради від 13.02.1992, від 01.04.1994 № 14/82, від 19 квітня 2000 № 10/5, земельно-кадастрову книгу колгоспу "ім. К. Маркса" за 1992-2000 роки та прийняття спадкодавицею спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ..

Однак саме рішення Любохинівської сільської ради від 13.02.1992 позивач не додає, посилаючись на те, що воно не збереглося. Вказана обставина позбавляє суд можливості дослідити даний доказ та надати йому оцінку, у зв`язку з чим його до уваги не бере.

Згідно з рішенням Любохинівської сільської Ради народних депутатів Старовижівського району № 17/82 від 01.04.1994 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок" передано безоплатно земельні ділянки у приватну власність громадянам села Любохини для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку і господарських будівель в розмірах згідно додатку. Однак, як вбачається з листа директора Державного архіву Волинської області Волинської ОДА С. Карасюка № 2322/01-24 від 11.12.2024 додатки до рішення № 17/82 від 01.04.1994 відсутні. За відсутності даного додатку у суду відсутня можливість встановити кому саме з жителів села Любохини було передано земельні ділянки та у яких розмірах.

Відповідно до архівного витягу з рішення сесії Любохинівської сільської ради Старовижівського району від 19.04.2000 № 10/5 затверджено додаток до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Любохинський", у зв`язку з чим ОСОБА_5 одержав право на земельну частку, пай. Однак, розмір замельної частки не вказано.

З копії Земельно-кадастрової книги колгоспу "ім. К. Маркса" за 1992-2010 роки вбачається, що у ОСОБА_6 перебували у користуванні земельні ділянки площею 0,98 га та 1,4748 га, в тому числі ріллі загальною площею 1,1048 га (земельні ділянки площею 0,61 га, та 0,4948 га). Однак з даної копії неможливо встановити на підставі чого був здійснений даний запис. Документи на підтвердження правомірності здійснення даного запису до матеріалів справи не додано. Крім того, площі земельних ділянок відрізняються від площі земельної ділянки, право на завершення приватизації якої, просить визнати позивач. Позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів того, що площа даних земельних ділянок була у подальшому змінена шляхом їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 545/1631/19 зазначено, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналонічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 570/4304/20, від 23.11.2022 у справі № 692/769/21, від 08.12.2022 у справі № 692/768/21, від 19.06.2024 у справі № 570/4304/20, що свідчить про сталу позицію Верховного Суду з приводу дій особи, які вважатимуться процедурою безоплатної приватизації земельної ділянки.

З наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 12.08.2021 установлено, що саме позивач звернувся до Дубечненської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,80 га у АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, чим розпочав процедуру приватизації земельної ділянки.

Рішенням Дубечненської сільської ради № 10/111 від 30.08.2021 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 0,8 га по АДРЕСА_1 на території Дубечненської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування було надано відповідний дозвіл ( а. с.44). Крім того, позивач сільському голові Дубечненської сільської ради Костючику А. Л. подав заяву , що він правом на безкоштовну приватизацію по даному цільовому призначенню не скористався ( а. с. 44).

Рішенням Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 20.12.2024 року ( а. с. 66 ) позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_1 , оскільки не вказано про наявність земельних ділянок у користуванні згідно земельно-кадастрової книги за ОСОБА_6 та здійснення державної реєстрації права власності з отриманням витягу з Державного реєстру на земельну ділянку на період формування земельної ділянки , тому з огляду з невідповідністю намірів заявника вимогам чинного законодавства .

Водночас будь-яких посилань про перебування у користуванні даної ділянки у спадкодавиці ОСОБА_6 , спадкодавців Малюти Оксани ( Ксенії) , ОСОБА_5 , ані позовна заява ОСОБА_1 , ані рішення Дубечненської сільської ради, ані будь-які інші матеріали справи, не містять. Більше того, у рішенні Дубечненської сільської ради № 10/111 від 30.08.2021 зазначено, що дана земельна ділянка нікому у користування та власність не давалась.

Крім того, відповідно до довідки завідувача державної нотаріальної контори Хвещук А. В. № 609/02-14 від 24.09.2019 року відповідач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті мами ОСОБА_6 .

За наведених обставин, з огляду на те, що позивач у встановленому законодавством порядку не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , та у зв`язку з цим не набув прав спадкодавиці щодо закінчення приватизації належних останній земельних ділянок, а також беручи до уваги відсутність належних та достатніх доказів про безоплатну передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 біля будинку на АДРЕСА_1 , а також того, що спадкодавиця за життя із дотриманням вимог законодавства розпочала процедуру приватизації даної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 78, 81, 263-265,273,354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1225, 1268, 1273 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 125, 126 ЗК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Відмовити у визнанні за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів про право власності (отримання витягу з Державного реєстру речових прав) для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 біля будинку на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Дубечненська сільська рада, юридична адреса: с. Дубечне, вул. Незалежності, 20 Ковельського району Волинської області, код ЄДОРОУ 04332940;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП відмова, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області 04 січня 1996 року;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67 Волинської області, код ЄДРПОУ 39767861.

Суддя Ратнівського

районного суду Фазан О.З.