Постанова від 12.06.2025 по справі 168/1389/24

Справа № 168/1389/24 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З. Провадження № 22-ц/802/691/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації права власності з отриманням витягу з Державного реєстру на земельну ділянку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року в складі судді ФазанаО.З.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом мотивуючи тим, що після смерті його прабаби ОСОБА_4 , його діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_6 . Після смерті баби єдиним спадкоємцем є її син ОСОБА_2 відповідач у справі, який не претендує на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 на АДРЕСА_1 , яка передавалась ОСОБА_6 безоплатно у приватну власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок". Рішенням Любохинівської сільської ради від 13.02.1992 було передано безоплатно у приватну власність спочатку ОСОБА_7 , а після її смерті ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_6 земельні ділянки (пашня) для ведення особистого підсобного господарства площею 0,61 га та 0,4948 га з відповідними змінами у земельно-кадастрову книгу колгоспу "ім. Карла Маркса" за 1992-2010 роки. ОСОБА_6 хоча і прийняла спадщину після смерті спадкодавців шляхом постійного спільного проживання, однак ні вона, ні попередні спадкодавці не отримали правовстановлюючих документів на землю, що унеможливило спадкування зазначених вище ділянок шляхом подачі відповідних документів нотаріусу. Рішення Любохинівської сільської ради від 13.02.1992 у Державному архіві Волинської області та оригінал земельно-кадастрової книги колгоспу "ім. Карла Маркса" за 1992-2010 роки не збереглися. Водночас копія земельно-кадастрової книги знаходиться у Дубечненській сільській раді та за необхідності може бути оглянута.

Рішенням Любохинівської сільської ради від 01.04.1994 № 14/82 на підставі заяв було передано безоплатно земельні ділянки у приватну власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок". Відповідно до п. 1 даного рішення було безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність громадян села Любохини для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку і господарських будівель віповідно до земельно-кадастрової книги. І хоча додаток (заяви) до вказаного рішення у архіві відсутні, відповідно до архівного витягу з рішення Любохинівської сільської ради Старовижівського району від 19.04.2000 № 10/5 попередній спадкодавець ОСОБА_5 мав право також на земельну частку (пай) під № 70. ОСОБА_6 , прийнявши спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , не отримала правовстановлюючих документів на землю, що унеможливило спадкування зазначених вище ділянок шляхом подачі відповідних документів нотаріусу.

Позивач з метою завершити приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яку не завершила ОСОБА_6 , 20 серпня 2021 року звернувся до Дубечненської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну із земельних ділянок площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Дубечненської сільської ради від 31.08.2021 № 10/111 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 0,8 га по АДРЕСА_1 на території Дубечненської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність та користування було надано відповідний дозвіл. У встановленому порядку позивач виготовив проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства біля житлового будинку АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 0725082501:01:006:0034.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10.10.2024 визнано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договором дарування від 26.11.2024 вказаний житловий будинок ОСОБА_2 подарував позивачеві.

Позивач ОСОБА_1 21 листопада 2024 року звернувся до Дубечненської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для передачі йому у власність для ведення особистого селянського господарства біля будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,7753 га з кадастровим номером земельної ділянки 0725082501:01:006:0034. Дубечненською сільською радою було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Вважає таку відмову незаконною, оскільки підпункт 5 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким заборонено безоплатну передачу земель у приватну власність під час дії воєнного стану, не застосовується у його випадку, оскільки земельна ділянка передавалася у приватну власність у користування до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01.01.2002. Крім того, дані зміни до п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені згідно із Законом України від 24.03.2022 № 2145-ІХ, який набрав чинності 07 квітня 2022 року. За наведених обставин, а також беручи до уваги, що Закони України не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, вважає відмову Дубечненської сільської ради у затвердженні проекту землеустрою безпідставною.

Просив визнати за ним право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів про право власності (отримання витягу з Державного реєстру речових прав) для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 біля будинку на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Камінь-Каширського районного суд від 09 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 , який є внуком спадкодавця ОСОБА_6 ,не набув права на завершення розпочатої приватизації земельної ділянки, також не довів, що спадкодавець розпочала приватизацію цієї земельної ділянки.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що його батько ОСОБА_2 подарував йому успадкований після смерті матері ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1 , саме ОСОБА_6 а не він, розпочав приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою, на що помилково не звернув уваги суд.

Висновок суду про те, що спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні ОСОБА_6 , що причиною відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою стала відсутність земельних ділянок в користуванні спадкодавця згідно з земельно-кадастровою книгою, що саме позивач розпочав приватизацію, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.Суд не врахував заяви ОСОБА_2 , який визнає позов, про те, що не претендує на земельну ділянки біля будинку. Висновки суду щодо перебування у користуванні ОСОБА_6 земельної ділянки суперечливі.

Суд не взяв до уваги визнання позову відповідачами без дослідження усіх обставин справи, не правильно зазначив по батькові спадкодавця ОСОБА_6 , неправильно застосував норми матеріального права щодо спадкування права на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому визнає подану позивачем апеляційну скаргу.

Відповідач Дубечненська сільська рада Ковельського району Волинської області та третя особа на стороні відповідача відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 12.06.2025, тобто, дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

18.03.2025 ОСОБА_1 подав заяву від своєї сестри ОСОБА_8 та матері ОСОБА_9 про те, що останні відмовляються від будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0725082501:01:006:0034 на АДРЕСА_1 . Крім того, до заяв долучив копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 , свідоцтва про її одруження з ОСОБА_11 ; копії паспорта ОСОБА_9 , свідоцтва про її одруження з ОСОБА_2 .

Позивач є сином відповідача ОСОБА_2 та онуком спадкодавця ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області 29 лютого 2016 року стверджено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 11.

Відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 шляхом звернення 08 липня 2016 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 79/2016, заведеної 08 липня 2016 року після смерті ОСОБА_6 та довідкою Старовижівської державної нотаріальної контори № 309/02-14 від 24.09.2019 ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_6 . Заяви ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини на користь позивача, поданої протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, дана спадкова справа не містить.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2024 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором дарування житлового будинку від 26.11.2024 відповідач ОСОБА_2 подарував вищевказаний спадковий будинок позивачу ОСОБА_1 .

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Ратнівського районного суду від 13.03.2025 відмовлено у визнанні позову відповідачами Дубечненською сільською радою Ковельського району Волинської області, ОСОБА_2 .

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом, згідно з якою спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.(стаття 1261 ЦК України)

З системного аналізу положень статей 1261 - 1259 ЦК України, належить дійти висновку, що онуки спадкодавця належать до п`ятої черги спадкування.

Верховний Суд в постанові від 26 липня 2023 року (справа № 760/23205/17) що «…гарантоване статтею55Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем». У цій постанові Верховний Суд також виснував, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові без дослідження обставин, якими обгрунтовано позовні вимоги.

Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного судув постанові від 13 березня 2023 року (справа № 398/1796/20 ).

Суд першої інстанції встановивши, що спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 прийняв спадкоємець першої черги, її син - відповідач ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 є онуком спадкодавця ОСОБА_6 , тобто спадкоємцем п`ятої черги , дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки у зв`язку з прийняттям спадщини спадкоємцем першої черги, позивач, як спадкоємець п`ятої черги, не одержує право на спадкування прав та обов`язків після смерті спадкодавця- своєї баби ОСОБА_6 .

Незалежно від того, які права та обов`язки увійшли до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 , їх успадкувавав спадкоємець першої черги відповідач ОСОБА_2 , що виключає право позивача вимагати в судовому порядку визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування та вказує на відсутність порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги про помилкове неврахування судом тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 подарував успадкований житловий будинок на АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1 та що насправді позивач після одержання в дар будинку звернувся до Дубечненської сільської ради з заявою про завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою, а також викладені в пунктах 2,3, 4, 5, 6, 7 апеляційної скарги аргументи про неправильність висновків суду щодо перебування земельної ділянки в користуванні спадкодавця, неналежну правову оцінку зібраних у справі доказів щодо виділення спірної земельної ділянки в користування ОСОБА_7 ,а після її смерті ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_6 , апеляційний суд відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи заявником та ніяким чином не впливають на висновок суду про відсутність порушеного права в позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 згідно із законом відноситься до спадкоємців п`ятої черги, він не одержав право на спадкування після смерті своєї баби, оскільки спадщину прийняв спадкоємець першої черги відповідач ОСОБА_2 . Ця обставина вказує на відсутність порушеного права позивача і є самостійною підставою для відмови у позові без дослідження обставин, якими обгрунтовано позовні вимоги.

Посилання в апеляційній скарзі щодо допущеного судом першої інстанції порушення порядку відмови у прийнятті визнання позову відповідачами вказує на помилкове розуміння позивачем змісту постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 575 п/2515/15-цс, зміст якої зводиться до того, що суд вправі покласти в основу рішення факт визнання позову лише після дослідження обставин справи, тобто повинні бути підстави для задоволення позову. У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що підстави для задоволення позову відсутні.

Допущена судом описка в написанні по батькові спадкодавця ОСОБА_6 , зокрема, зазначення замість правильного по батькові - « ОСОБА_12 » - неправильного « ОСОБА_13 » не слугує підставою для зміни чи скасування рішення суду, оскільки може бути виправлена судом в порядку, визначеному статтею 269 ЦПК України.

Наведене в апеляційній скарзі цитування норм Цивільного кодексу, Земельного Кодексу, посилання на правові висновки Верховного Суду у численних справах щодо права спадкоємця завершити процедуру приватизації не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із тим, що права позивача ОСОБА_1 не порушені.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд переглянув справу в межах доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі та дійшов висновку, що місцевим судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін

Відповідно до ч. 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: