Рішення від 08.04.2025 по справі 580/10007/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року № 580/10007/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування повідомлення,

в с т а н о в и в:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 01.10.2024.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 справу №580/10007/24 за підсудністю передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 01.10.2024.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення від 01.10.2024.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач звернувся до Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2024 №68 03-6567/68 з виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 13.12.2022 в адміністративній справі №640/232/22 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД» (код ЄДРПОУ: 42671567, юридична адреса: 03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, б. 14, корпус 6, офіс 9) за місцем проведення господарської діяльності/місцем розташування АЗС за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Валява, 160 км а/ш Київ-Знам`янка у вигляді повної зупинки роботи АЗС, шляхом знеструмлення електроживлення, до повного усунення порушених вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, встановлених в акті від 05.10.2021 №67.

Повідомленням від 01.10.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідач повернув виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2022 в адміністративній справі №640/232/22, оскільки він не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження).

Позивач, вважаючи протиправним повідомлення, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У пункті 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIIІ).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що в залежності від змісту зобов`язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.

Суд зазначає, що часткове зупинення виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов`язаний припинити використання приміщень, об`єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду. Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №806/2453/17.

Приписами частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є підставою для звернення до адміністративного суду щодо ним застосування заходів реагування.

Однак, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), здійснювати виконання відповідного рішення адміністративного суду про застосування заходів реагування.

Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №640/232/22, яке набрало законної сили 03.11.2022, застосовано заходи реагування у вигляді повної зупинки роботи АЗС шляхом знеструмлення електроживлення до повного усунення порушених вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, встановлених в акті від 05.10.2021 №67.

Зупинення експлуатації приміщень, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.

Виходячи із зазначеного, висновок державного виконавця стосовно того, що рішення суду в справі №640/232/22 не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання є помилковим, а тому суд зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №806/2453/17.

Крім того, суд зазначає, що ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншим законодавством не передбачено обов`язку органів ДСНС вживати заходи для забезпечення примусового виконання судового рішення в даних правовідносинах. При цьому обов`язок по примусовому виконанню судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". До того ж наявність у позивача функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства в сфері протипожежної безпеки не виключає можливості звернення судового рішення до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Встановленими обставинами спростовуються доводи відповідача про те, що дії Головного управління ДСНС у Черкаській області свідчать про намір делегувати відповідні функції іншому виконавчому органу державної влади.

Вказана позиція також викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 в адміністративній справі №320/40695/23.

Викладене у своїй сукупності вказує на наявність підстав для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 01.10.2024.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав до суду належних доказів на обґрунтованість прийняття ним оскаржуваного повідомлення, а відтак, не довів його правомірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3114,00грн. (платіжні доручення: від 10.12.2021 №1650 на суму 2481,00грн., №67 від 20.12.2021 на суму 211,00грн., №1606 від 06.12.2021 на суму 211,00грн., №1610 від 06.12.2021 на суму 211,00грн.), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 01.10.2024.

Стягнути на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області сплачений судовий збір у розмірі 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лапій С.М.