Постанова

від 08.04.2025 по справі 420/27606/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27606/24

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 21.01.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тилігульського аграрного фахового коледжу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом Тилігульського аграрного фахового коледжу до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2024 року Тилігульський аграрний фаховий коледж звернувся до суду з позовом до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) в якому просив суд скасувати, як незаконну, постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу на суму 5100,00 грн. серії ВП №74881074 від 02.08.2024 року, винесену головним державним виконавцем Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івановою Оленою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року ним були вжиті заходи спрямовані на приведення у стан готовності споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №56464, про що виконавча служба була повідомлена із наданням відповідних доказів, але 02.08.2024 року головним державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Позивач вважав застосування штрафних санкцій протиправним, оскільки Тилігульський аграрний фаховий коледж входить до сфери управління Міністерства освіти і науки України через Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та утримується за рахунок відповідних коштів державного бюджету. Звертав увагу позивач і на те, що за відсутності належного фінансування неможливо вчинити усі дії для приведення у стан готовності споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №56464, але відповідно до акту обстеження захисної споруди цивільного захисту від 06.06.2024 року, вказана споруда цивільного захисту оцінюється, як обмежено готова до використання за призначенням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, ухваленим в порядку письмового провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог Тилігульського аграрного фахового коледжу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Тилігульський аграрний фаховий коледж подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки невиконання судового рішення відбулось за поважних причин, адже коледж є балансоутримувачем споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №56464, та з метою приведення її у стан готовності неодноразово звертався до відповідних органів державної та місцевої влади для виділення коштів, однак у виділенні відповідних коштів було відмовлено, на підтвердження чого до суду першої інстанції були надані відповідні листи.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року у справі №420/21547/23, яке набрало законної сили 15.02.2024 року, зобов`язано Тилігульський аграрний фаховий коледж вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №56464, яке знаходиться за адресою: вул.Куриса, 1, буд.9. с.Курісове, Березівського району Одеської області, з метою використання її за призначенням.

Виконавчий лист виданий одеським окружним адміністративним судом 06.03.2024 року.

25.04.2024 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подало заяви про примусове виконання судового рішення та 02.05.2024 року було відкрите виконавче провадження №74881074 з примусового виконання виконавчого листа №420/21547/23 виданого Одеським окружним адміністративним судом 06.03.2024 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження містить вимогу щодо виконання судового рішення протягом 10 робочих днів.

Також, 10.05.2024 року державним виконавцем були прийнята вимога в якій вимагалось вчинити дії на виконання рішення - виконавчого листа №420/21547/23 виданого Одеським окружним адміністративним судом 06.03.2024 року, вказано надати у строк до 26.07.2024 року інформацію про виконання вимоги.

Актом державного виконавця від 30.07.2024 року ВП №74881074 встановлено, що був здійснений вихід для огляду приміщення №56464 та встановлено, що дане приміщення знаходиться в обмежено придатному стані, проведено світло, відсутня вентиляція, проводились ремонтні роботи.

02.08.2024 року до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) надійшов лист апелянта від 30.06.2024 року №169, в якому апелянт надав інформацію щодо дій по приведенню у готовність укриття №56464, що розташоване за адресою: вул. Куриса, 1, буд. 9. с. Курісове, Березівського району Одеської області.

Так, у листі вказано, що силами працівників коледжу захисна споруда приводиться до готовності, а саме: здійснено прибирання; виконано штукатурні та малярні роботи (побілено стіни); встановлено таблички з відповідною інформацією; забезпечується цілодобовий доступ; входи забезпечують вільний доступ у середину приміщення; підходи до зовнішніх дверей, двері і сходові марші утримуються у справному стані, очищуються від бруду і сміття, а в зимовий час від снігу і льоду, захаращення входів не допускається; забезпечено місця для сидіння, ємностями з питною водою, засобами надання медичної допомоги (аптечкою), продуктами харчування; відремонтовано водопровід; проведено ремонт електромережі.

Вказано, що за результатами комісійного обстеження ПРУ №56464 оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням. Повідомлено, що кошти на ремонт та облаштування захисної споруди цивільного захисту не виділялися.

До листа від 30.06.2024 року №169 апелянт додав копію акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 06.06.2024 року, дефектного акту №2 від 04.03.2024 року, акту виконаних робіт №2 від 30.04.2024 року.

Постановою головного державного виконавця від 02.08.2024 року ВП №74881074 за невиконання рішення суду №420/21547/23 на боржника накладний штраф в сумі 5100 грн. та зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити факт вжиття позивачем вичерпних заходів для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року по справі №420/21547/23, в той час як наявні докази стосуються звернення позивача до відповідних органів державної та місцевої влади для виділення коштів на ремонт та облаштування захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №56464, у 2023 році, тобто до ухвалення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року по справі №420/21547/23.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі Закон №1404-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, за приписами частин 1 та 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, за приписами розділу ІХ «Виконання рішень немайнового характеру» якої виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання викладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мала вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведеному їй рядку.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування та оцінки причин цього невиконання не може бути визнаний підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причини невиконання судового рішення оцінюється в кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) порушило виконання судового рішення.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, пояснення та копії документів, надіслані до державного виконавця в межах виконавчого провадження №74881074 не свідчать про виконання рішення одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року у справі №420/21547/23, оскільки стан готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №56464 є обмежено готовим до використання за призначенням, в той час як вказаним судовим рішення апелянт був зобов`язаний вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №56464.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції відхиляє, у якості поважних причин невиконання судового рішення, посилання апелянта на відсутність фінансування, оскільки до листа від 30.06.2024 року, який був направлений відповідачу, апелянт не надав жодних доказів вчинення дій спрямованих на отримання фінансування з метою усунення недоліків, які зокрема визначені в акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 06.06.2024 року (відсутність електроручних вентиляторів, відсутність запірної арматури, відсутність системи зв`язку та оповіщення, відсутність заземлення електрообладнання, відсутність автоматичної системи пожежогасіння та сигналізації, не укомплектування первинними засобами пожежогасіння згідно з нормами та ін.).

Довідка про відсутність цільового фінансування протягом 2018-2024 років, датована 15.02.2024 року, але державному виконавцю, на підтвердження наявності поважних причин невиконання судового рішення, надана не була.

Листування, на яке апелянт посилається в апеляційній скарзі датоване серпнем-вереснем 2023 року, тобто до ухвалення судового рішення у справі №420/21547/23, а тому не може вважатись вчиненням дій, спрямованих на виконання судового рішення, ухваленого 10.01.2024 року.

Отже, посилаючись на відсутність фінансування, як на поважну причину не виконання судового рішення, апелянт, ані до відповідача, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги не надав доказів вчинення, починаючи з дати ухвалення рішення 10.01.2024 року, дій, спрямованих на отримання фінансування з метою приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 56464, яке знаходиться за адресою: вул. Куриса, 1, буд. 9. с. Курісове, Березівського району Одеської області, з метою використання її за призначенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 242, 287, ч.4 ст.272, ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 325, 327-329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тилігульського аграрного фахового коледжу - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька