Рішення

від 19.03.2025 по справі 295/11264/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа №295/11264/24

Категорія 54

2/295/958/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Білінської Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

Приватної фірми «ЮрЕкс» Юридична консультація та майнова експертиза»,

про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати протиправною відмову Приватної фірми «ЮрЕкс» у наданні ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки в кількості 10 календарних днів, як одинокому батьку, та зобов`язати Приватну фірму «ЮрЕкс» надати ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку за 2023 рік в кількості 10 календарних днів, як одинокому батьку, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про відпустки».

Позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/33/23 від 07.02.2023 розірвано. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/1672/23 від 29.03.2023 було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . Малолітня донька сторін з лютого 2022 року проживає з позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні. Позивач добросовісно ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків. Батько постійно піклується про дитину, забезпечує усім необхідним. Донька має з батьком надзвичайно близькі та довірливі стосунки. Батько створив у м. Житомирі необхідні умови для належного розвитку дитини та становлення її особистості, серйозно опікується всіма сферами життєдіяльності доньки ОСОБА_3 , медична документація з 2017 року свідчить, що саме ОСОБА_1 супроводжує доньку у медичних закладах, контролює стан її здоров`я, займається навчальним процесом доньки в приватній школі, забезпечує належний відпочинок та достойне фінансове забезпечення її потреб, приділяє увагу розвитку дитини. В свою чергу ОСОБА_2 ніяким чином не бере участі у вихованні та утриманні дитини з лютого 2022 року. Доказом цього є судовий наказ, виданий Богунським районним судом міста Житомира від 02.05.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. Окрім того, ОСОБА_2 , починаючи з лютого 2022 року, лише зрідка приїжджає до місця своєї реєстрації, з донькою не спілкується, у вихованні участі не бере. Позивач працював оцінювачем та обіймав посаду виконуючого обов`язки директора на ПФ «ЮрЕкс». У трудових відносинах з даним підприємством з 01.10.2002. З 01.12.2021 позивач був прийнятий на посаду виконавчого директора, а згодом на посаду виконуючого обов`язки директора. У зв`язку з тим, що самостійне виховання малолітньої дитини потребувало додаткового часу та зменшення трудового навантаження, позивач 22.04.2024 написав заяву про звільнення з посади виконуючого обов`язки директора, аргументуючи це самостійним вихованням дитини. Зважаючи на те, що позивач по суті є батьком-одинаком, тому як працівник, який утримує малолітню дитину, має право на соціальні гарантії, такі як додаткова оплачувана відпустка, право на переважне залишення на роботі, як особа, яка самостійно утримує малолітню дитину, отримання на пільгових умовах від роботодавця матеріальної допомоги, путівки на санаторно-курортне лікування тощо. Проте 23.04.2024, коли позивач звернувся до свого роботодавця - ПФ «ЮрЕкс» для отримання додаткової відпустки особою, яка самостійно виховує дитину, листом від 25.04.2024 вих. №325 отримав відмову через відсутність документів, які свідчать про самостійне виховання та утримання дитини позивачем, або відповідного рішення суду. Відсутність встановленого судом статусу особи, яка самостійно виховує та утримує малолітню дитину, на думку відповідача-2, унеможливлює отримання позивачем зазначених соціальних гарантій. Поряд з тим, відповідачем-2 порушено соціально-трудові права позивача, адже ним було надано роботодавцю рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/1672/23 від 29.03.2023, яким було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . Зважаючи на зазначене, дії ПФ «ЮрЕкс» є протиправними, тому належним способом захисту прав працівника є зобов`язання роботодавця надати позивачу додаткову відпустку відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про відпустки». У позові вказано, що факт, який просить встановити позивач: є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення прав та отримання гарантованих державною соціальних гарантій, як для працівника, на чиєму особистому вихованні і утриманні перебуває малолітня дитина; встановлення факту перебування малолітньої дитини на особистому вихованні і утриманні позивача потрібно з метою захисту прав та інтересів трудових прав та соціальних гарантій позивача, як батька, який самостійно виховує та утримує дитину; чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе; іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає. Позивач зазначає, що з огляду на надані позивачем докази, останній здійснює виховання малолітньої доньки без матері, самостійно, та здійснює її утримання самотужки, - відмова у наданні додаткової відпустки позивачу, як одинокому батьку, є протиправною.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Протокольною ухвалою суду від 07.11.2024 підготовче провадження у справі завершено та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у якій вказано, що позивач позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи за її відсутності, у якій вказано, що при вирішенні справи відповідач покладається на розсуд суду.

Представник відповідача Приватної фірми «ЮрЕкс» Юридична консультація та майнова експертиза» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. У матеріалах справи міститься заява представника Приватної фірми «ЮрЕкс» Юридична консультація та майнова експертиза» С. Цюрпіти як в.о. директора ПФ «ЮрЕкс» про розгляд справи за відсутності представника відповідача, до якої не долучено доказів повноважень С. Цюрпіти на представництво зазначеної юридичної особи, отже така заява до уваги судом не приймається.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.10.1997 було зареєстровано шлюб, який рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/33/23 від 07.03.2023 розірвано (а.с. 15).

Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2014 (а.с. 14).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/1672/23 від 29.03.2023 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Судовим наказом Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/5580/24 від 02.05.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.04.2024 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 20). Судовий наказ ОСОБА_1 пред`явив для примусового виконання до Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі та 02.08.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75678216 з примусового виконання судового наказу Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/5580/24 від 02.05.2024 (а.с. 188-190).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів згідно із судовим наказом Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/5580/24 від 02.05.2024, станом на 01.10.2024 за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 16770,15 грн (а.с. 187).

ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються витягами з Реєстру територіальної громади (а.с. 6, 37).

ОСОБА_1 є власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 28.10.2021, яке видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. (а.с. 19).

З актів обстеження умов проживання від 02.05.2023 та від 10.07.2024, які складені працівниками Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання та розвитку дитини. За вказаною адресою батько та дочка проживають у двох, мати дитини ОСОБА_2 з 2018 року проживає та працює за кордоном (а.с. 9, 38).

ОСОБА_1 обрав для дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сімейного лікаря та подав відповідну декларацію (а.с. 8), забезпечує дитину медичним доглядом та лікуванням (а.с. 26-31, 52).

Між ТОВ «Комп`ютерна академія ІТ Степ Житомир» та ОСОБА_1 23.07.2024 укладено договір про навчанні ОСОБА_3 (а.с. 16-17), 24.07.2024 ОСОБА_1 оплатив навчання ОСОБА_3 ТОВ «Комп`ютерна академія ІТ Степ Житомир» (а.с. 7).

У 2023-2024 навчальному році ОСОБА_3 навчалась у приватному загальноосвітньому закладі «Мідгард» (а.с. 32-34).

У липні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок школи «Синергія» кошти на загальну суму 8300,00 грн, з призначенням «зріз знань ОСОБА_3 » та «членські внески ОСОБА_3 » (а.с. 34 на звороті-35).

30.07.2024 між ТОВ «Приватний ліцей «Ай Ті Степ Скул Житомир» та ОСОБА_1 укладено договір про надання освітніх послуг про навчання ОСОБА_3 у 2024-2025 навчальному році, вартість навчання складає 15300,00 грн, яка була оплачена ОСОБА_1 02.08.2024 (а.с. 84-87).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому посилається на норми статей 315, 319 ЦПК України.

Тобто, незважаючи на те, що позивач звернувся до суду у порядку позовного провадження, зазначену вимогу позивач просить розглянути у порядку, який передбачений для розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що здійснюється у порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У справі, яка є предметом розгляду, позивач просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право, вище вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

На підставі вищевикладеного, вимога позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задоволенню не підлягає, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Щодо вимоги про визнання протиправною відмови Приватної фірми «ЮрЕкс» у наданні ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки в кількості 10 календарних днів, як одинокому батьку, та зобов`язати Приватну фірму «ЮрЕкс» надати ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку за 2023 рік в кількості 10 календарних днів, як одинокому батьку, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про відпустки», суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює у ПП «ЮрЕкс» з 16.01.2017 на посаді оцінювача, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 166-167).

23.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПП «ЮрЕкс» із заявою, у якій просив надати додаткову відпустку за 2023 рік в кількості 10 календарних днів, у зв`язку з тим, що він самостійно виховує малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 164).

Листом ПП «ЮрЕкс» №325 від 25.04.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що для надання пільг, передбачених чинним трудовим законодавством як батьку-одинаку, необхідно надати підтверджуючі документи наявності статусу особи, яка самостійно утримує та виховує дитину, у тому числі відповідне рішення суду (а.с. 165).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 (далі Постанова Пленуму ВСУ), одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

У постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі №182/4561/16-ц вказано, що чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому для підтвердження права на зазначену відпустку, роботодавцю необхідно надати будь-який оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини тощо.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №822/2446/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, тому вбачається можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

У вищевказаній постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №822/2446/17 зазначено: «розірвання шлюбу на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17.10.2013 у справі №653/3107/13-ц та встановлення місця проживання дитини ОСОБА_2 з позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, згідно ухвали зазначеного суду від 01.11.2013, на які посилається позивач, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу «одинокий батько»».

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 надав роботодавцю докази на підтвердження виховання ним малолітньої дочки без матері, оскільки його заява від 23.04.2024 не містить відповідних даних щодо документів, які він пред`явив для отримання додаткової соціальної відпустки.

Суд зазначає, що в силу ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Матеріали справи свідчать, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком, він забезпечує дитину лікуванням, оплачує навчання. При цьому заявника не можна вважати таким, що виховує дитину без матері, адже остання має повний перелік прав та обов`язків, щодо виховання та утримання дитини. Мати не може відмовитися від своїх обов`язків.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про повну відсутність участі матері у вихованні дитини.

Таких обставин не вбачається з розрахунку заборгованість по аліментах, оскільки наданий позивачем розрахунок містить відомості лише за період з квітня по вересень 2024 року (а.с. 187), при цьому судовий наказ про стягнення аліментів був пред`явлений до примусового виконання 31.07.2024 (а.с. 188).

Також про відсутність участі матері у вихованні дитини не свідчить зміст актів служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 02.05.2023 та від 10.07.2024 (а.с. 119а-120, 146-147), оскільки вони складені за результатами спілкування із самим позивачем та дитиною, та у актах викладено їхнє суб`єктивне ставлення до обставин, які склались. Інших доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що у вказаних актах відображені об`єктивні відомості щодо участі матері у вихованні та утриманні дитини, матеріали справи не містять.

Наявні матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 належно виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та утримання дитини, однак жодним чином не спростовують виконання своїх батьківських обов`язків матір`ю дитини ОСОБА_2 .

На підставі наведеного суд доходить висновку, що надані позивачем докази не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу «одинокий батько», отже позивач не довів, що дії Приватної фірми «ЮрЕкс» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки в кількості 10 календарних днів, як одинокому батьку, є неправомірними, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати, згідно зі ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача, з урахуванням відмови у задоволенні заявленого позову.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватної фірми «ЮрЕкс» Юридична консультація та майнова експертиза», про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

Приватна фірма «ЮрЕкс» Юридична консультація та майнова експертиза» (м. Житомир, вул. Перемоги, 11, код ЄДРПОУ 32008498).

Повне рішення складено 02.04.2025.

Суддя Т.А. Воробйова