Ухвала від 08.04.2025 по справі 160/10264/23

УХВАЛА

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа №160/10264/23

адміністративне провадження №К/990/12646/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 160/10264/23 за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до Кам`янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Благоустрій", Департамент муніципальних послуг та регуляторної політики Кам`янської міської ради, про визнання протиправним та нечинним рішення,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 22.12.2017 №952 «Про деякі питання утримання об`єктів (елементів) благоустрою на території м.Кам`янського».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 позовні вимоги задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

25.03.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 160/10264/23 з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята 15.01.2025 та 20.01.2025 складено її повний текст. При цьому, касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції 25.03.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником причин пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

В касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник просить поновити строк касаційного оскарження, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу ним було подано в межах строку на подання касаційної скарги, але ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 зазначену скаргу було повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку касаційної скарги не усунув.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Однак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні касаційної скарги, що мало наслідком її повернення не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статті 131-1 Конституції України, статей 12, 257, 264, 265 КАС України та статті 23 Закону України від 14.10.2024 №1697-VII "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та Верховного Суду від 13.03.2023 у справі №620/4460/21, від 26.11.2019 у справі №183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 09.04.2020 у справі №807/150/16, від 20.05.2020 у справі №310/6300/16-а(2-а/310/12/17), від 26.05.2020 у справі № 826/17586/16, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18, від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20, від 01.02.2022 у справі №160/1936/21, від 26.03.2021 у справі №522/5362/17, від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а, від 24.06.2021 у справі №560/3160/20, від 18.05.2022 у справі №200/13074/18-а, 09.02.2023 у справі № 200/20336/16, від 21.10.2019 у справі №522/22780/16-а, від 26.03.2021 у справі № 461/265/17, від 01.09.2022 у справі №520/16518/2020, від 16.02.2023 у справі № 380/8794/20, від 04.04.2024 у справі №320/2796/23, від 01.12.2022 у справі №260/1692/21, від 29.11.2022 у справі №240/401/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 19.10.2023 у справі №260/1814/21, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 22.11.2023 у справі №320/835/23, від 05.06.2024 у справі № 580/1941/22, від 02.07.2024 у справі №440/2984/21 та від 27.02.2024 у справі №160/10264/23, від 19.03.2025 у справі №280/3869/24 щодо розгляду справ про оскарження регуляторного нормативно-правового акту за правилами спрощеного позовного провадження, недотримання встановленого законом порядку розгляду спорів щодо оскарження нормативно-правових актів та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що наведенні прокурором в касаційній скарзі посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не можуть вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статей 19, 144 Конституції України, статей 2, 10, 24, 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», положень Закону України від 06.03.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» та Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 826/11103/18 та від 06.07.2022 у справі №0940/1898/18.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №826/11103/18 та від 06.07.2022 у справі №0940/1898/18, на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення у справі № 160/10264/23 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені за іншого суб`єктного складу учасників відносин, правового регулювання та фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, наведені скаржником доводи не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/10264/23 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду