Постанова

від 07.04.2025 по справі 640/14640/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 640/14640/20

адміністративне провадження № К/990/23246/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

за участі:

секретаря судового засідання: Бугаєнко Н. В.,

представника позивача Куліда А. А.,

представника відповідача (ДПС України) Бонка В. В.,

представника третьої особи Кривомаз Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/14640/20

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про результати розгляду скарги в частинах,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Смолій І. В.) від 01 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Епель О. В., Карпушова О. В.) від 17 травня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» (далі - ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27 березня 2020 року № 00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27 березня 2020 року № 00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 140 766 грн та штрафної санкції у розмірі 5 535191,50 грн;

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

- скасувати рішення Державної податкової служби України від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними та необґрунтованими.

Зокрема позивач наголошував, що постачання обладнання в 2018 році здійснювалось в рамках дії технічної гарантії. Позивач та постачальник уклали додаткову угоду № 5 до договору, якою врегулювали всі питання, пов`язані із проведенням гарантійної заміни дефектного обладнання: зокрема, уточнили строки дії гарантії на обладнання, що постачалося по основному контракту, необхідність постачання нового обладнання на заміну дефектного, подальший напрям використання дефектного обладнання - його утилізацію (що і було здійснено позивачем). Жодні інші документи не вимагаються відповідно до умов договору між сторонами, постачальник додатково підтвердив постачання саме в рамках технічної гарантії окремим листом, а тому вимоги контролюючого органу про необхідність надання додаткових документів є незаконними та не відповідають домовленостям між сторонами.

Щодо епізоду з виробництва лецитину позивач зазначає, що донарахування податку на прибуток безпідставні, здійснені без посилання на первинні або інші документи, які 6 підтверджували безоплатне передання лецитину ДП «Сантрейд». Підстави для визначення доходу відсутні, а висновки контролюючого органу є виключно припущенням, без жодних доказів та є наслідком штучного ігнорування даних позивача.

Крім того, позивач зауважує, що ДПС України не виконала свій прямий обов`язок з прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 27 березня 2020 року № 00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 27 березня 2020 року № 00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 140 766 грн та штрафної санкції у розмірі 5 535191,50 грн.

Визнано протиправними дії ДПС України щодо прийняття рішення від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

Скасовано рішення ДПС України від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

Стягнуто на користь ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області в розмірі 22 954 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України в розмірі 2 270 грн.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПС України щодо прийняття рішення від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину та скасування рішення ДПС служби України від 11 червня 2020 року № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 червня 2023 року ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» відмовити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 07 липня 2023 року до Верховного Суду від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшла заява про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Миколаївській області про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 640/14640/20.

9. 19 липня 2023 року від третьої особи ДП «Сантрейд» надійшли письмові пояснення по справі.

10. Також 19 липня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

11. 21 грудня 2023 року від ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки, як стверджує позивач, заявлена ГУ ДПС у Миколаївській області підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованою.

12. 15 січня 2024 року до Верховного Суду від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшло заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

13. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний у відкрите судове засідання.

14. 01 квітня 2025 року до Верховного Суду від ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» надійшли додаткові пояснення у справі.

15. До Верховного Суду надійшло клопотання ГУ ДПС у Миколаївській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року вказане клопотання задоволено.

17. 04 квітня 2025 року від ДПС України надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» по справі.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі направлень від 21 січня 2020 року № 171/14-29-01-04-31, № 170/14-29-01-04-31, № 173/14-29-01-04-31, № 172-14-29-01-04-31, №174/14-29-01-04-31, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка та наказу від 02 січня 2020 року № 1 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» за період діяльності з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2019 року.

19. За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області було складено Акт № 242/14-29-05-02/36142801 від 03 березня 2020 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (код за ЄДРПОУ 36142801)» (далі - Акт перевірки).

20. Згідно висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 618 977 789 грн, у т.ч. по періодах: 2016 рік - 1 374 284 грн (у т.ч. 4 квартал 1 374 284 грн); 2017 рік 1 квартал - 1 426 309 грн, півріччя 1 475 997 грн (у т.ч. 1 квартал 1 426 309 грн, 2 квартал 49 688 грн), 3 квартали 142 814 414 грн (у т.ч.1 квартал 1 426 309 грн, 2 квартал 49 688 грн, 3 квартал 141 338 417 грн), 2017 рік - 405 226 299 грн (у т.ч. 1 квартал 1 426 309 грн, 2 квартал 49 688 грн, 3 квартал 141 338 417 грн, 4 квартал 262 411 885 грн); 2018 рік - 1 квартал 527 370 997 грн, півріччя 551 032 862 грн (у т.ч. 1 квартал 527 370 997 грн, 2 квартал 2 3661 865 грн), 3 квартали 591 993 639 грн (у т.ч. 1 квартал 527 370 997 грн, 2 квартал 23 661 865 грн, 3 квартал 40 960 777 грн), 2018 рік 605 829 978 грн (у т.ч. 1 квартал 527 370 997 грн, 2 квартал 23 661 865 грн, 3 квартал 40 960 777 грн, 4 квартал 13 836 339 грн); 2019 рік - 1 квартал 615 122 980 грн, півріччя 615 546 120 грн, (у т.ч. 1 квартал 615 122 980 грн, 2 квартал 423 140 грн), 3 квартали 618 977 789 грн (у т.ч. 1 квартал 615 122 980 грн, 2 квартал 423 140 грн, 3 квартал 3 431 669 грн);

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64 119 364 грн, у т.ч. по періодах: 2018 рік - жовтень 1 305 013 грн, листопад 10 972 466 грн, грудень 10 474 977 грн, 2019 рік - січень 1 344 457 грн, лютий 6 564 480 грн, березень 7 868 006 грн, квітень 5 795 437 грн, травень 6 390 368 грн, червень 280 884 грн, липень 4 752 276 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся за вересень 2019 року на суму 51 907 835, 00 грн;

- пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, що перевірявся на загальну суму 24 389 183 грн, в тому числі по періодах: 2017 рік - липень 458 050 грн, вересень 588 820 грн, жовтень 188 179 грн, листопад 1 877 491 грн, грудень 1 960 016 грн; 2018 рік - січень 2 402 935 грн, лютий 1 608 504 грн, березень 1 521 512 грн, квітень 2 069 645 грн, травень 1 762 028 грн, червень 1 299 388 грн, липень 401 812 грн, вересень 668 033 грн, жовтень 1 155 339 грн, листопад 1 124 498 грн, грудень 856 905 грн; 2019 рік - січень 846 962 грн, лютий 732 547 грн, березень 518 698 грн, червень 92 131 грн, липень 231 372 грн, вересень 327 318 грн;

- пункту «в» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України у частині утримання податку з доходу отриманого від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті: доходу (роялті) нерезиденту Організація ОК Кошерна Сертифікація (США) згідно договору про сертифікацію № 78271 від 03 серпня 2017 року та пункту 103.2 статті 103, пункту «г» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2, пункту 141.4 статті 141 ПК України у частині утримання податку з доходу отриманого від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті: доходу (інжиніринг) нерезиденту Intersystems International Inc. (США) в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 117 524 грн, у тому числі: за 4 квартал 2016 рік - 63 962 грн, три квартали 2017 року - 17 134 грн, в т.ч. 3 квартал 2017 року - 17 134 грн, півріччя 2018 року - 17 433 грн, в т.ч.2 квартал 2018 року - 17 433 грн, 2018 рік - 18 379 грн, в т.ч. 4 квартал 2018 рік - 946 грн, півріччя 2019 року - 16 285 грн, в т.ч. 2 квартал 2019 року - 16 285 грн, три квартали 2019 року - 18 049 грн, в т.ч. 3 квартал 2019 року - 1 764 грн;

- пункту 1 частини другої статті 6, частини п`ятої статті 8 та частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску, який мав бути перерахований одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) за травень 2019 року в сумі 205 983,72 грн;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасне подання Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2017 року (граничний термін подання 20 липня 2017 року, фактично поданий 09 серпня 2017 року) та за травень 2018 року (граничний термін подання - 20 червня 2018 року, фактично поданий 21 червня 2018 року).

21. В акті перевірки податковий орган посилався, зокрема на те, що в ході перевірки було встановлено, що в 2013 році між позивачем та контрагентом-нерезидентом Europa Crovn Limited (Англія) був укладений договір купівлі-продажу № С7381 від 23 серпня 2013 року на купівлю обладнання для підготовчого та екстракційного цехів (для виробництва олії).

22. В рамках виконання цього договору постачальником Europa Crovn Limited доставлено обладнання позивачу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями. В подальшому частина такого обладнання - горизонтальний кондиціонер, вийшов з ладу, оскільки мав дефекти, і сторони погодили його заміну в рамках технічної гарантії.

23. На виконання зазначеного, між позивачем та контрагентом-нерезидентом укладена додаткова угода № 5 до Договору, якою сторони погодили продовжити дію технічної гарантії за основним договором, також постачальник взяв на себе обов`язок із заміни частини обладнання, оскільки вона мала дефекти і фактично не могла далі використовуватись за призначенням. Згідно договору, позивач повинен був утилізувати старе обладнання.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що позивач не відніс до складу інших доходів вартість безоплатно отриманого обладнання від нерезидента, оскільки позивачем не доведено його отримання в рамках гарантії.

24. Крім того в акті перевірки відповідач зазначив, що вартість переданого ДП «Сантрейд» лецитину підлягає включенню до складу доходів позивача, оскільки останній не міг виробити 4 586,535 т. лецитину з сировини (олії), переданої ДП «Сантрейд» для його виробництва. Відповідач зробив припущення, що існував додатковий обсяг олії, без якого не міг бути вироблений повний обсяг лецитин (4 586,535 т. - 105,490 т. = 4 481,045 т.), тому, на думку відповідача, позивач виробив з неоприбуткованої невідомої олії та безоплатно передав лецитин ДП «Сантрейд».

25. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- № 00003760502 від 27 березня 2020 року, яким ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 149 250 грн (у тому числі 64 119 364 грн - за податковими зобов`язаннями, 16 029 841 грн - за штрафними санкціями);

- № 00003770502 від 27 березня 2020 року, яким ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 618 977 789 грн.

26. Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 10 квітня 2020 року ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» було подано скаргу до ДПС України.

27. 11 червня 2020 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 18859/6/99- 00-06-02-01-06, яким вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» - без задоволення.

28. Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року № 00003770502 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254 грн та № 00003760502 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 140 766 грн та штрафної санкції у розмірі 5 535 191,50 грн, протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

29. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючий орган в ході здійснення перевірки дійшов помилкових висновків щодо недотримання позивачем норм податкового законодавства, у зв`язку з чим відповідачем було винесено протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

30. Зокрема суд першої інстанції зауважив, що усі первинні документи за операцією з контрагентом по ввезенню спірного обладнання були надані позивачем, а документи, про неподання яких зазначається в акті перевірки, взагалі останнім не складалися. Виконання демонтажу старого обладнання також підтверджується документами, з яких вбачається наданий обсяг послуг: демонтаж існуючого кондиціонера з майданчика, його переміщення на тимчасовий склад, а також доставка нового обладнання з причалу до фундаменту та його подальше розміщення на стаціонарному майданчику.

31. Щодо епізоду з виробництва лецитину суд першої інстанції зауважив, що позивач надав до перевірки усі первинні документи, які підтверджують кількість виробленої олії за Договором № 71215, з якої надалі був екстрагований лецитин. Додатково під час адміністративного оскарження позивач надавав листи, в яких було підтверджено загальний обсяг олії, що вироблена за Договором № 71215 за спірний період, однак останні не були враховані контролюючим органом.

32. При цьому суд першої інстанції зауважив, що під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень позивач надавав додаткові пояснення та документи на підтвердження отримання нового обладнання (кондиціонеру) в рамках дії гарантії по договору (договір, додаткова угода, ВМД), пояснення та документи по взаємовідносинам з ДП «Сантрейд» (щодо виготовленого лецитину), однак такі не були розглянуті та враховані ДПС України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ДПС України винесено необґрунтоване рішення № 18859/6/99-00-06-02-01-06 від 11 червня 2019 року, тому останнє підлягає скасуванню у частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

33. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у скасованій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення ДПС України, останнім здійснено розгляд скарги платника податку на податкові повідомлення-рішення, водночас, це рішення про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, враховуючи захист порушеного права шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень.

34. Водночас апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

35. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

36. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

37. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 листопада 2020 року по справі № 300/555/19 та від 23 жовтня 2020 року по справі № 816/2932/15 щодо застосування норм матеріального права, а саме: пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

38. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено надані позивачем документи та не надано правової оцінки тим фактам, що нове обладнання отримано в серпні 2018 року, проте будь-яких первинних документів, які б свідчили про наявність дефектів саме на цей час, не дано ані до перевірки, ані до скарги. Зокрема оригіналу Додаткової угоди від 02 січня 2018 року № 5, переписку з нерезидентом, акти щодо встановлення дефектів та дефектні відомості, складені та підписані інвентаризаційною комісією, а також представниками постачальника, обґрунтований висновок постачальника обладнання щодо продовження терміну дії технічної гарантії 5 років, рахунки виставлені нерезиденту стосовно відшкодування будь-яких витрат з демонтажем та монтажем обладнання, або перебування спеціаліста від Europa Grovn Limited (Англія), який би проводив демонтаж т а монтаж, тощо, які б підтверджували ввезення обладнання на умовах гарантії.

39. Окрім цього вказує, що перевіркою документально не підтверджено виробництво соняшникового лецитину у кількості 4481,045 тон саме із давальницької сировини (олії соняшникової), наданої ДП «Сантрейд».

40. При цьому скаржник вказує на необґрунтованість тверджень позивача щодо наявності олії в кількості 969 165,290 тон, оскільки договором від 07 грудня 2015 року № 71215 не було передбачено здійснення подальшої переробки соняшникового лецитину з отриманої продукції. Лише в липні 2017 року укладено Додаткову угоду від 03 липня 2017 року б/н щодо виробництва соняшникового лецитину до договору на переробку давальницької сировини № 71215 від 07 грудня 2015 року. На переконання скаржника, із отриманої кількості переданої олії соняшникової нерафінованої для подальшої переробки щодо виробництва соняшникового лецитину від ДП «Сантрейд» за перевіряємий період можливо виробити лише 105,674 тон лецитину соняшникового.

40.1 В судовому засіданні представники ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України наполягали на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі. Вказували, що суди першої та апеляційної інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, допустили порушення приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України. Зокрема суди попередніх інстанцій врахували наданні позивачем первинні документи, які не надавалися позивачем ні під час перевірки, ні до заперечення, ні при поданні скарги.

40.2 Представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення касаційної скарги. Наполягали на правомірності оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

42. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

43. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

44. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

45. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

46. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

47. За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

48. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

49. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

50. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

51. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27 березня 2020 року № 00003770502, у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254 грн, та від 27 березня 2020 року № 00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 140 766 грн та штрафної санкції у розмірі 5 535191,50 грн.

52. Як вбачається з оскаржуваних рішень, підставою для прийняття названих вище податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про заниження Товариством доходів з податку на прибуток на суму вартості обладнання (горизонтального роторного кондиціонера), отриманого від нерезидента безоплатно, оскільки позивачем не доведено його отримання (заміни) в рамках гарантії.

Крім того, ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень-вересень 2019 року, обчислені з вартості послуг з виробництва соняшникового лецитину, документально оформлених на в адресу ДП «Сантрейд», у зв`язку з неможливістю здійснити виробництво лецитину з тієї кількості олії, що була передана на умовах давальницької сировини, на загальну суму ПДВ 2 248 417 грн.

53. Вирішуючи спір в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

54. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

55. Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

56. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

57. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

58. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

59. Як передбачено, пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

60. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

61. Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

62. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

63. За положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

64. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

65. Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

66. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

67. За приписами статті 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

68. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

69. З наведених законодавчих положень випливає, що умовами формування показників податкової звітності є фактичне здійснення господарських операцій та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарських операцій, які і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

70. Окрім того, господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

71. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

72. Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

73. При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування показників податкової звітності платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

74. У постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду висновувала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

75. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що основним видом діяльності позивача є виробництво олії (код КВЕД 10.41). Позивач та його виробничі потужності знаходяться на території Миколаївського морського торгового порту.

76. В 2013 році між позивачем та контрагентом-нерезидентом Europa Crovn Limited (Великобританія) був укладений договір купівлі-продажу № С7381 від 23 серпня 2013 року на купівлю обладнання для підготовчого та екстракційного цехів (для виробництва олії).

77. Пунктом 17.1 статті 17 Договору № С7381 сторонами встановлено, що продавець гарантує відсутність будь-яких дефектів у обладнанні, в тому числі матеріальних, конструкційних, фабричних, виробничих тощо.

78. Також в пункті 17.3 статті 17 Договору № С7381 вказано, що в разі виявлення будь-якого дефекту в періоді дії технічної гарантії продавець або поставляє нові запчастини, або здійснює відповідний ремонт. Крім того, у пункті 17.5 статті 17 Договору додатково вказано, що в разі виявлення недоліків в роботі обладнання або його частини, якщо його неможливо виправити, такі частини обладнання підлягають заміні продавцем за свій рахунок.

79. В рамках виконання цього договору постачальником Europa Crovn Limited доставлено спірне обладнання позивачу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (додаються ВМД № 504070000/2014/004275 від 29 серпня 2014 року, ВМД № 504070000/2014/004276 від 29 серпня 2014 року, ВМД № 504070000/2014/004659 від 16 вересня 2014 року, ВМД № 504070000/2014/004279 від 29 серпня 2014 року).

80. При використанні обладнання позивачем виявлені дефекти, а саме у роботі горизонтального роторного кондиціонеру (обладнання для харчової промисловості з функцією нагріву ядра насіння масляних культур перед етапом пресування).

81. У зв`язку із виявленими дефектами та неможливістю їх усунення, сторони погодили замінити таке обладнання та уклали Додаткову угоду № 5 від 02 січня 2018 року до Договору № С7381.81. Даною Додатковою угодою сторони погодили наступні умови (мовою оригіналу): « 1. Стороны договорились, что определение «Срок действия гарантии» содержащееся в статье 1.1. Договора должно быть изложено в следующей редакции: «Срок действия Гарантии» означает 24 месяца с даты подписания покупателем Акта приема-передачи, но не более 30 месяцев от Даты Доставки, при зтом Срок действия Технической гарантии продлевается до 31.01.2019. Стороны договорились, что положения Статьи 1 данного Дополнительного соглашенья должны применяться с 23.09.2013. Уполномоченные представители Сторон установили, что гарантии предоставленные Продавцом в статье 17.1. Договора быши нарушены, а именно что следующее Оборудование имеет дефекты, которые влияют на его работу: Оборудование для пищевой промышленности с функцией нагрева ядра семечки масличных культур перед этапом прессования: Горизонтальный Роторный Кондиционер. Продавец обязан устранить дефект путем замены оборудования на оборудование без дефектов за собственный счет на условиях CIF. Дефектное оборудование не подлежит возврату продавцу, подлежит Утилизации Покупателем за счет Продавца.».

82. Таким чином, сторони шляхом укладання Додаткової угоди № 5 до Договору № С7381 дійшли згоди, що дефекти не можуть бути усунуті іншим чином окрім як заміни обладнання. Також, сторонами погоджено подовжити строк дії технічної гарантії до 31 січня 2019 року.

83. На підтвердження факту проведення гарантійної заміни обладнання (горизонтального роторного кондиціонера) позивачем були надані Договір купівлі-продажу № С7381 від 23 березня 2013 року; Додаткову угоду № 5 до Договору купівлі-продажу № С7381 від 23 серпня 2013 року; Вантажно-митну декларацію № 504120/2018/106415 від 06 серпня 2018 року (поставка обладнання в рамках гарантії); Лист від постачальника Europa Crovn Limited щодо підтвердження виконання умов додаткової угоди, продовження дії технічної гарантії та технічної помилки в договорі; вантажно-митні декларації № 504070000/2014/004275 від 29 серпня 2014 року, № 504070000/2014/004276 від 29 серпня 2014 року, № 504070000/2014/004659 від 16 вересня 2014 року, № 04070000/2014/004279 від 29 серпня 2014 року.

83. Оцінюючи вказані документи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивач надав до перевірки всі необхідні документи, які підтверджують, що заміна обладнання (горизонтального роторного кондиціонера) постачальником була здійснена у 2018 році в рамках дії технічної гарантії за Договором купівлі-продажу № С7381 від 23 серпня 2013 року.

84. При цьому судами враховано, що на виконання демонтажу старого обладнання у позивача наявні такі документи: Договір про надання послуг № Serv0418-1 від 05 липня 2018 року з Mammoet Europe B.V.; Додаток № 2 до Договору № Serv0418-1 від 05 липня 2018 року, який передбачає обсяг послуг: демонтаж існуючого кондиціонера з майданчика, його переміщення на тимчасовий склад, а також доставка нового обладнання з причалу до фундаменту та його подальше розміщення на стаціонарному майданчику; Акт про виконання сервісу від 22 серпня 2018 року, яким підтверджується мобілізація обладнання для демонтажу кондиціонеру; Акт про виконання сервісу від 23 серпня 2018 року, яким підтверджується завершення робіт з видалення старого кондиціонера та розміщення нового кондиціонера, включаючи постачання додаткового матеріалу; Акт про виконання сервісу від 17 грудня 2018 року, відповідно до якого контрагент надав спеціальне обладнання для зберігання старого дефектного обладнання (до узгодження його утилізації позивачем); Акт про виконання робіт від 16 травня 2019 року, відповідно до якого контрагент здійснив додатковий демонтаж (демобілізацію) навантажувального обладнання.

85. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що утилізацію старого дефектного обладнання позивач здійснив шляхом продажу металобрухту, який був попередньо поділений (розпилений) на частини та вивезений контрагентом. З метою здійснення таких вогненебезпечних робіт (розпилювання обладнання) позивач замовляв послуги із присутності пожежної машини для забезпечення пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт. Вказане підтверджується листами до адміністрації Миколаївського морського торгового порту; приймально-здавальними актами; актами наданих послуг (виконаних робіт), рахунками.

86. На переконання судів попередніх інстанцій, аналіз документів по спірній операції у їх взаємозв`язку з документами, складеними за суміжними операціями (вивантаження гарантійного обладнання, демонтаж дефектного обладнання, монтаж гарантійного обладнання, подальша утилізація дефектного обладнання та інші), підтверджено не лише фактичне здійснення зазначених операцій, а й відсутність документальних та нормативних підстав для віднесення вартості горизонтального роторного кондиціонера, отриманого у 2018 році в рамках дії технічної гарантії за Договором купівлі-продажу № С7381 від 23 серпня 2013 року до інших доходів позивача, згідно з нормами підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 ПК України.

87. Проаналізувавши зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень, колегія суддів встановила, що вказані судові рішення у повному обсязі відтворюють позицію позивача у спірних правовідносинах. При цьому, підставою для задоволення позовних вимог в цій частині стали процитовані пояснення ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», висловлені в позовні заяві, однак, на підтвердження яких судами не перевірено, не досліджено належних і допустимих доказів.

88. При цьому, суди попередніх інстанцій, не перевірили та не з`ясували, обставини та їх документальне підтвердження, які зазвичай супроводжують подібні операції, зокрема, щодо встановлення дефектів обладнання (горизонтального роторного кондиціонера), переписку з нерезидентом щодо встановлених дефектів, відомості щодо обстеження представниками постачальника Europa Crovn Limited обладнання на предмет наявності його дефектів.

89. Водночас колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження обставин щодо гарантійної заміни обладнання (горизонтального роторного кондиціонеру) до матеріалів справи були долучені копії наступних документів:

- Наказу «Про проведення розслідування та обстеження технічного стану горизонтального роторного кондиціонера (horizontal rotary conditioner) 34002» від 15 вересня 2017 року № 12.2;

- Акта обстеження технічного стану горизонтального роторного кондиціонера (дефектний акт) № 6 техн. від 11 жовтня 2017 року;

- Додатку 1 до Акта обстеження технічного стану горизонтального роторного кондиціонера (дефектний акт) № 6 техн. від 11 жовтня 2017 року «Звіт щодо проведених ремонтних робіт згідно рекомендацій постачальника Europa Crovn Limited з метою усунення множинного дефекту опорного вінця та багаторазових пошкоджень рукавних компенсаторів кондиціонеру роторного 34002»;

- Додатку 2 до Акта обстеження технічного стану горизонтального роторного кондиціонера (дефектний акт) № 6 техн. від 11 жовтня 2017 року «Інформаційна довідка про випадки незапланованих зупинок заводу ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» з причин несправності горизонтального роторного кондиціонера 34002»;

- Наказу «Про підготовку процесу заміни горизонтального роторного кондиціонера (34002) у межах гарантійних зобов`язань постачальника» від 31 жовтня 2017 року № 34;

- Наказу «Про демонтаж горизонтального роторного кондиціонера (horizontal rotary conditioner) 34002 з метою гарантійної заміни» б/н від 20 липня 2018 року;

- Запиту до Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо надання підтвердження перебування на території порту представників Europa Crovn Limited № 01/12-01 від 01 грудня 2020 року;

- Відповіді від Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 3864/18-04-03 від 02 грудня 2020 року;

- Перепусток на представників Europa Crovn Limited, які були для інспектування об`єкту (надані Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України»);

- Протоколу огляду електронної пошти Anton.Belousov@dunge.com директора ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» від 05 листопада 2020 року та роздруківки виявленої переписки між Anton.Belousov@dunge.com та Christopher Fisher CFisher@europacrown.com; Richard Benson RBenson@europacrown.com; David Lockham DLockham@europacrown.com (англійською мовою) за періоди з 08 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року та 09 жовтня 2017 року по 11 жовтня 2017 року;

- Офіційних перекладів з англійської на українську мову переписки між Anton.Belousov@dunge.com та Christopher Fisher CFisher@europacrown.com; Richard Benson RBenson@europacrown.com; David Lockham DLockham@europacrown.com за періоди з 08 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року та 09 жовтня 2017 року по 11 жовтня 2017 року;

- Проекту організації будівництва U18001 - ПОБ. Том 1. «Заміна кондиціонера в прибудові підготовчого цеху комплексу по переробці олійних культур за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/46».

90. Однак вказані документи судами попередніх інстанцій залишені поза увагою та їм не надавалася жодного правова оцінка, так як і обставинам щодо не надання вказаних документів перевіряючим під час проведення перевірки в контексті вимог, встановлених пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

91. Отже, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, повністю дублюючи позовну заяву, належним чином не з`ясували дійсні обставини цієї справи та відповідно не надали належної оцінки доводам контролюючого органу, які наведено ним в акті перевірки та відзиві на позовну заяву.

92. Теж саме стосується і висновків судів попередніх інстанцій щодо встановленого перевіркою заниження ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» завищення від`ємного значення податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 146 918 254 грн.

93. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надавав ДП «Сантрейд» послуги з виробництва лецитину на підставі Додаткової угоди від 03 липня 2017 року б/н до Договору № 71215, згідно з пунктом 1 якої сторони домовились про виробництво лецитину (концентрату фосфатного соняшникового) із олії соняшникової, що виробляється позивачем в рамках Договору № 71215.

94. На виконання Договору № 71215 позивач за період з жовтня 2016 по вересень 2019 року виробив для ДП «Сантрейд» 910 935,441 т олії. Відповідно було виготовлено 4 586,535 т лецитину. Саме ця кількість олії є базою для розрахунку виходу лецитину.

95. За висновками судів попередніх інстанцій, вказане підтверджується актами приймання-передачі насіння соняшника від ДП «Сантрейд» до позивача для виробництва готової продукції, актами приймання-передачі готової продукції, актами про надання послуг екстракції (в яких зазначається кількість переробленого позивачем насіння соняшника та кількість виготовленої з нього готової продукції, а саме олії соняшникової нерафінованої, шроту соняшникового та лушпиння соняшника).

96. Також, позивачем надано за спірний період наступні документи: виробничі звіти (містять зведену інформації в розрізі календарного місяця щодо кількості отриманого насіння соняшника, переробленого насіння та кількості отриманої готової продукції), акти про прийом на зберігання на склад насіння соняшника, акти про видачу готової продукції ДП «Сантрейд», довідки про запаси готової продукції, акти залишків насіння соняшника, акти залишків олії, акти приймання перевантажувальним комплексом рослинної олії.

97. Оцінивши, вказані первинні документи суди попередніх інстанцій виснували, що наданими документами підтверджено надходження позивачу від ДП «Сантрейд» насіння соняшника об`ємом 2 176 201, 969 т, переробку насіння соняшника таким об`ємом та вихід з такого насіння олії соняшникової нерафінованої об`ємом 969 165,290 тон.

98. Крім того суди зауважили, що обсяг виготовленої олії в 969 165,290 т також підтверджується листами № 27/03-2 від 27 березня 2020 року від позивача та № 03-146/1 від 09 квітня 2020 року від ДП «Сантрейд».

99. При цьому судами встановлено, що на підтвердження обставин щодо виробництва лецитину позивачем надано акти про надання послуг з виробництва лецитину, акти приймання-передачі готової продукції (лецитину соняшникового), щомісячні графіки передачі олії соняшникової для виробництва лецитину, податкові накладні за період з липня 2017 року по вересень 2019 року. Оплата за послуги виробництва лецитину була здійснена ДП «Сантрейд» в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку.

100. Взявши до уваги вищеперераховані документи (які за висновками судів не мають дефектів форми, змісту або походження), суди дійшли переконання, що вони підтверджують виробництво позивачем та передачу ДП «Сантрейд» соняшникового лецитину об`ємом 4 594,535 т.

101. Водночас, колегія суддів зауважує, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, визначає, що правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

102. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

103. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

104. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

105. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але не виключно) в постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

106. Верховний Суд вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

107. Принцип всебічності з`ясування обставин справи вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу сторін стосовно господарських операцій платника податків із кожним окремим контрагентом позивача, навести відповідні аргументи щодо прийняття/неприйняття таких доводів.

108. У цій справі суди не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки кожному доводу учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення.

109. Так, проаналізувавши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що вони не відповідають вимогам статті 242 КАС України, оскільки у судових рішеннях лише наведено опис документів, які складалися за наслідками господарських операцій позивача з ДП «Сантрейд», і враховуючи наявність цих документів судами зроблено висновок про те, виробництво позивачем та передача ДП «Сантрейд» соняшникового лецитину об`ємом 4 594,535 т. документально підтверджено.

110. Водночас у судових рішеннях, фактично, відсутнє відображення позиції відповідача у спірних правовідносинах, що свідчить про те, що суди попередніх інстанцій таку не аналізували.

111. Однак, оскільки ці обставини впливають на перевірку правильності визначення бази оподаткування, вони в обов`язковому порядку мали бути перевірені судами.

112. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

113. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи, закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

114. Отже, на думку колегії суддів, підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки суди повинні були встановити не тільки з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача та відповідача і наданими ним на їх підтвердження доказами.

115. Зазначене у сукупності свідчить про поверхневий підхід судів до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, зокрема щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2020 року № 00003770502 та № 00003760502. Відповідно, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій частині, оскільки судами не дотримано вимоги процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

116. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що значний обсяг первинних документів, які не надавалися до перевірки, був наданий платником до суду. Про ненадання первинних документів до перевірки податковим органом були складені відповідні акти.

117. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

118. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

119. Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

120. Разом з тим, судами попередніх інстанцій були долучені первинні документи, надані платником, без з`ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу, що свідчить про передчасність висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

121. Обставини щодо надання до перевірки документів безпосередньо входять до предмета доказування у цій справі, оскільки від їх достовірного установлення на основі конкретних доказів залежить висновок суду щодо правомірності оскаржуваних платником податків рішень контролюючого органу. Верховний Суд неодноразово зауважував у своїх постановах, що ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Втім, судами попередніх інстанцій не перевірено належним чином та не спростовано (із посиланням на конкретні докази) доводи контролюючого органу про наявність у даному випадку правових підстав для застосування наслідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 ПК України, натомість, взято до уваги виключно пояснення позивача з цього приводу.

122. Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів касаційної інстанції не може стверджувати у цій справі про повне і всебічне з`ясування судами її обставин, зокрема, про таке, яке б повною мірою спростувало доводи й докази контролюючого органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення.

123. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

124. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

125. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції при скасуванні податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2020 року № 00003770502 та № 00003760502, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

126. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, зокрема, встановити і перевірити висновки контролюючого органу, висловлені в акті перевірки, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ на підтвердження висновків контролюючого органу, висловлених в акті перевірки, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

127. Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

128. Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

129. Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

130. Щодо заявленого ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області у цій справі, то Верховний Суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.

131. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

132. Вирішуючи це клопотання, колегія суддів зауважує, що під час перевірки касаційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України Верховним Судом було встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

133. Суд враховує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин, встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

134. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що касаційний перегляд оскаржуваних судових рішення здійснюється з урахуванням вимог статті 341 КАС України та передбачає здійснення перевірку повноти з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи встановлених, що безпосередньо вливає на правильність застосування норм матеріального і процесуального права.

135. Враховуючи, що серед доводів касаційної скарги Головне управління ДПС у Миколаївській області посилалося на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що, на думку касатора, вплинуло на застосування ними норм матеріального права, то колегія суддів уважає за необхідне перевірити доводи скаржника в порядку касаційного перегляду та відмовити у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 640/14640/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов