Постанова

від 03.04.2025 по справі 127/38480/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/38480/23

Провадження № 22-ц/801/796/2025

Провадження № 22-ц/801/795/2025

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 рокуСправа № 127/38480/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «СФГ Максіма», ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Кухарем Олексієм Івановичем на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2025 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року, ухвалені у складі судді Воробйова В.В.в м.Вінниці, дата складення повного судового рішення 24 січня 2025 року, дата складення повного додаткового рішення відповідає даті його ухвалення,-

в с т а н о в и в :

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Максіекобуд

Максіекобуд», ТОВ «СФГ Максіма», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позов мотивований тим, що з 03 червня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. В період шлюбу: 20 липня 2007 року було створено ТОВ «Максіекобуд», єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , який вніс 1 600 000 грн. спільно нажитих з позивачкою в період шлюбу коштів в статутний капітал. Позивачка зазначає, що у зв`язку з необхідністю лікування сина вони тимчасово проживають в США та у квітні 2023 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 має відносини з іншою жінкою. Тому вона звернулася до суду з позовом про поділ майна, за яким ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі № 127/20586/23, де однією із вимог є вимога про стягнення з ОСОБА_2 ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до майнового комплексу якого входять ряд об`єктів рухомого і нерухомого майна, в тому числі нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 101,5 кв.м. Ухвалою Вінницького міського суду від 28 липня 2023 року у цій же справі було накладено арешт на майно ТОВ. Однак 09 серпня 2023 року, тобто під час дії ухвали було укладено договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., в результаті якого право власності на приміщення до ТОВ «СФГ Максіма», єдиним засновником, керівником і кінцевим бенефеціарним власником якого є ОСОБА_3 племінник відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що вказаний правочин, спрямований на приховування майна, вчинений на шкоду їй (фраудаторний правочин), тому він є недійсним. Відчужуючи приміщення, відповідач ОСОБА_2 не отримував її згоди як другого з подружя, на відчуження майна товариства «Максіекобуд», тому таке відчуження суперечить нормам права. Крім того, в період дії ухвали суду про арешт відповідачем ОСОБА_2 було переоформлено ще й інше майно, що підтверджує фіктивність оспорюваного договору.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101,5 кв.м. вбудованого офісного приміщення, яке складається з приміщення № 148: № 1-№ 6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 78077505101, укладений 09.09.2023 року між ТОВ «Максіекобуд», код ЄДРПОУ: 35297385 та ТОВ «СФГ Максіма», код ЄДРПОУ: 43168006, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., серія та номер договору: 6348; стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову, скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року, судові витрати залишено за позивачкою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виснував, при передачі майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, до статутного капіталу товариства, вказане товариство стає його власником, а той, хто вніс вклад у статутний капітал, набуває право на частку учасника в цьому товаристві і саме частка в товаристві, яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому суд виснував, що відчуження майна ТОВ Максіекобуд» не потребувало згода ОСОБА_1 . Позивачка в іншій справі заявила вимогу про поділ майна подружжя, яка наразі перебуває на розгляді у Вінницькому міському суді, і там вона висунула вимогу про стягнення вартості частки в статутному капталі ТОВ «Максіекобуд». Не вбачав суд і ознак фраудаторності правочину, так як при його укладенні будь-яких заборон на відчуження майна не було, що перевірив нотаріус.

03 лютого 2025 року додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що текст відзивів на позовну заяву має невеликий обсяг, як і кількість часу перебування представників відповідачів у всіх судових засіданнях (загальна кількість перебування складає близько 7 годин), а тому суд першої інстанції при розподілі витрат на професійну правничу допомогу врахував, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, тому суд стягнув з позивачки на користь відповідачів по 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із такими рішеннями, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кухара О. І. 24 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 17 січня 2025 року, скасувати додаткове рішення від 03 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачка суд першої інстанції не дав правильну оцінку тій обставині, що договір купівлі-продажу офісного приміщення був укладений під час дії арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23, невірно виснував, що оскільки запис про накладення арешту на спірне майно у цій справі було внесено в реєстр нотаріусом лише 19 вересня 2023 року, тобто через 10 днів після відчуження цього майна, тому підстав для недійсності правочину немає. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач ТОВ «Максіекобуд» є юридичною особою, має кабінет в системі «Електронний суд» і мав можливість дізнатися про накладений на його майно арешт згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2023 року одразу після її постановлення. Договір купівлі-продажу від 09 вересня 2023 року є таким, що підпадає під встановлені статтею 228 ЦК України умови, за яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, оскільки проведено відчуження майна, на яке накладений арешт. Суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги те, що покупець ТОВ «СФГ Максіма» та його директор ОСОБА_3 був не випадковим, а тісно пов`язаним із директором ТОВ «СФГ Максіма» - Борисовим В. Е., який є племінником ОСОБА_3 . Продаж приміщення під час його арешту покупцю ТОВ «СФГ «Максіма», відчуження його не за ринковою ціною, - підтверджує позицію позивачки, що договір купівлі продажу від 09 вересня 2023 року є фраундаторним, націленим на виведення активів ТОВ «Максіекобуд» з метою унеможливити виконання рішення суду у справі про поділ майна з її чоловіком ОСОБА_2

18 березня 2025 року представник відповідачів: ТОВ «Максіекобуд», ТОВ «СФГ «Максіма» та ОСОБА_3 адвокат Олійник О. Л. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 лютого 2025 року, - залишити без змін.

Основними доводами відзиву є те, що позивачкою не доведено належними доказами наявність ознак фраудаторності Договору, обставинами та матеріалами справи дані доводи спростовуються: при укладенні Договору були відсутні будь-які обмеження чи обтяження, що згідно Закону забороняють здійснювати такі дії; правочин здійснено між різними юридичними особами, які мають різних учасників; розрахунок між сторонами Договору проведено в повному обсязі в сумі, що зазначена в Договорі; предмет договору використовується в господарській діяльності Покупця (ТОВ «СФГ Максіма»). Ні ТОВ «Максіекобуд», ні ТОВ «СФГ «Максіма» не були учасниками справи про поділ майна подружжя, а тому не могли знати про наявність обтяження, застосованого судом.

19 березня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Чернілевську Р. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 лютого 2025 року, - залишити без змін.

Основними доводами відзиву є те, що ТОВ «Максіекобуд» хоча й має електронний кабінет, проте не було обізнане про наявність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року про накладення арешту на приміщення, яке стало предметом договору купівлі-продажу, оскільки ТОВ «Максіекобуд» не було учасником цивільної справи № 127/20586/23 та не мало доступу до матеріалів цієї справи у підсистемі «Електронний суд», було залучено до участі у справі за ініціативою суду в кінці 2023 на початку 2024 року. Позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (що вони є дядьком та племінником відповідно), а тому недоведений факт недобросовісності ОСОБА_3 під час укладення спірного договору. Інформація про накладення арешту була внесена 19 вересня 2023 року, тобто через 10 днів після укладення договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кухар О. І. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Чернілевська Р. В. заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, підтримала викладене у відзиві. Представник відповідачів ТОВ «Максіекобуд», ТОВ «СФГ Максіма» та ОСОБА_3 адвокат Олійник О. Л. заперечив проти апеляційної скарги підтримав викладене у відзиві.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішень судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,апеляційний судприходить довисновку,що судоверішення відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 03 червня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис № 807. Після укладення шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (т. 1 а.с. 11);

- відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 липня 2007 року засновано ТОВ «Максіекобуд», кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_2 , розмір частки засновника 1 600 000,00 грн. (т. 1 а.с. 12-16);

- згідно свідоцтва про право власності від 27 січня 2011 року, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 169 від 27 січня 2011 року, за ТОВ «Максіекобуд» станом на 29 грудня 2012 року проведено реєстрацію права власності в цілому на нежиле приміщення №148 в житловому будинку по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 158, 159);

- з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 квітня 2023 року встановлено, що у власності ТОВ «Максіекобуд» з 07 червня 2013 року перебувало нежиле приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101,5 кв.м. вбудованого офісного приміщення, яке складається з приміщення № 148: № 1-№ 6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 78077505101, (т.1 а.с. 17-18). Також цей факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 160);

- 11 липня 2023 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви (справа № 127/20586/23) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій серед інших позивачкою заявлена вимога про стягнення з відповідача на її користь ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до майнового комплексу якого входить майно, зокрема, нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку, нежитлове приміщення загальною площею 101,5 кв.м. та складається з приміщення №148: №1- №6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А» (т.1 а. с. 82-89);

- ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23 за заявою ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», код ЄДРПОУ 35297385, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 51 - А, приміщення 148, а саме: нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку, нежитлове приміщення загальною площею 101,5 кв.м. Вбудоване офісне приміщення складається з приміщення №148: № 1-№ 6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження його частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», код ЄДРПОУ 35297385, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 51- А, приміщення 148 (т. 1 а.с. 19-21);

- 18 квітня 2024 року представником позивача у справі № 127/20586/23 про поділ спільного майна подружжя було надано суду заяву про зміну предмета позову, згідно з якою, позивач зокрема, просила стягнути з відповідача на її користь ринкову вартість 1/2 частки станом на 10 липня 2023 року в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд» до майнового комплексу якого входить, зокрема і спірне майно (т. 1 а.с. 219-220);

- 09 вересня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» в особі директора Борисова В. Е. та ТОВ «СФГ Максіма» в особі директора Борисова В. В. було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого було передано у власність ТОВ «СФГ «Максіма» нежитлове приміщення: офісне приміщення під № 148 в багатоквартирному житловому будинку під номером АДРЕСА_2 . За домовленістю сторін продаж предмета договору вчинено за 220 000,00 грн., які будуть перераховані продавцю на поточний рахунок не пізніше 30 жовтня 2023 року. Балансова вартість нерухомого майна складає 178 612,93 грн., згідно виписки із балансового рахунку, станом на 06.09.2023 року ТОВ «Максіекобуд» (т. 1 а.с. 133-134, 135).

- 09 вересня 2023 року право власності на вказане вище (спірне) майно було зареєстровано за ТОВ «СФГ Максіма» на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 22);

- покупцем виконано умови договору та 11 вересня 2023 року перераховано кошти на рахунок продавця в розмірі 220 000,00 грн. (т. 1 а.с. 136, 164);

- після придбання нежитлового приміщення ТОВ «СФГ «Максіма» передало його 12 жовтня 2023 року в оренду ФОП ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 138-139);

- засновником з 09 серпня 2019 року та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СФГ Максіма» є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 23, 174-177). 07 квітня 2023 року рішенням № 1/02 одноосібного учасника ТОВ «СФГ Максіма» вирішено звільнити з посади директора ТОВ «СФГ Максіма» ОСОБА_2 з 07 квітня 2023 року та призначено нового директора ОСОБА_3 з 08 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 178);

- 13 вересня 2023 року ОСОБА_2 подав заяву до Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/20586/23 про ознайомлення, про справу дізнався з сайту «Судова влада» 13 вересня 2023 року, в зв`язку з чим у цей же день уклав договір про надання правової допомоги (Т. 1 а.с. 140-142);

- 19 вересня 2023 року на підставі ухвали Вінницького міського суду від 28 липня 2023 року про забезпечення позову у справі № 127/20586/23 Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було внесено запис про обтяження в реєстр (т. 1 а.с. 143-146);

- 16 квітня 2024 року ТОВ «Експертсервіс.юа» було видано довідку № 3 про середню ринкову вартість нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої проведений аналіз ринку купівлі-продажу нежилих приміщень розташованих в м. Вінниці, відповідно до якої станом на 09 серпня 2023 року середня ринкова вартість нежилого приміщення орієнтовно становила 2 925 488,00 грн. або 80 000,00 дол. США. Остаточний висновок щодо ринкової вартості майна можливий лише за умови проведення експертної оцінки нерухомого майна (т. 1 а.с. 224).

Між сторонами виник спір про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стверджуючи про недійсність правочину: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09 вересня 2023 року, укладеного між ТОВ «Максіекобуд» та ТОВ «СФГ «Максіма», позивачка ОСОБА_1 зазначала, що оскільки засновником ТОВ «Максіекобуд» є її чоловік ОСОБА_2 , який в період перебування їх у шлюбі вніс у статутний фонд товариства грошові кошти, що були спільною сумісною власністю подружжя, то ТОВ «Максіекобуд», відчужуючи належне йому приміщення, повинно були отримати згоду ОСОБА_1 на таке відчуження.

Дійсно ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 з 03 червня 2003 року перебували у шлюбі.

20 липня 2007 року зареєстровано ТОВ «Максіекобуд»,, розмір статутного капіталу якого становить 1600000 грн, які були внесені ОСОБА_2 .

В подальшому ТОВ «Максіекобуд» на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 169 від 27 січня 2011 року набуло право власності на нежиле приміщення № 148 в житловому будинку по АДРЕСА_2 . А 09 вересня 2023 року ТОВ «Максіекобуд» відчужило вказане приміщення ТОВ «СФГ «Максіма».

Верховний суд, розглядаючи питання правового статусу майна ТОВ, неодноразово виснував, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. З моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству і втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року по справі № 760/20948/16-ц, постанова Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 911/2780/20 та ряд інших).

В справі що розглядається нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 було власністю ТОВ «Максіекогруп», ніколи не належало подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому суд першої інстанції вірно застосував правові позиції Верховного Суду та дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що приміщення продано без попередньої згоди ОСОБА_1 .

Ще однією підставою недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення позивачка зазначила те, що оспорюваний нею договір містить ознаки фраудаторного правочину, так як укладений під час арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23 , договір укладений з ТОВ «СФГ «Максіма», засновником якого є ОСОБА_3 племінник її чоловіка ОСОБА_2 , приміщення продано за значно нижчою ціною ніж його ринкова вартість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 11 липня 2023 року звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за яким було відкрито провадження у справі № 127/20586/23. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у вказаній справі за заявою ОСОБА_1 було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно, належне ОСОБА_2 , серед якого було накладено арешт на зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101,5 кв. м., яке складається з приміщення № 148: № 1-№ 6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 19-21).

Запис про накладене судом обтяження був внесений в реєстр 19 вересня 2023 року (т. 1 а. с. 143-146), при цьому ні ТОВ «Максіекобуд», ні ТОВ «СФГ «Максіма» не були учасниками справи, на момент укладення оспорюваного позивачкою договору купівлі-продажу не знали про наявність ухвали Вінницького міського суду від 28 липня 2023 року.

Не знав про таке обтяження та наявність справи № 127/20586/23 про поділ майна подружжя і відповідач ОСОБА_2 (засновник ТОВ «Максіекобуд»), що підтверджується змістом заяви, поданої ним 13 вересня 2023 року до Вінницького міського суду Вінницької області про ознайомлення з матеріалами справи, в якій зазначено, що про наявність цієї справи йому стало відомо із сайту «Судова влада» 13 вересня 2023 року, в зв`язку з чим у цей же день уклав договір про надання правової допомоги, копії позовної заяви з додатками він не отримував (т. 1 а. с. 140-142). На спростування цієї обставини матеріали справи не містять жодних доказів.

Оцінюючи доводи позивачки про те, що приміщення було продано за значно нижчою ціною ніж його ринкова вартість, а суд першої інстанції на це уваги не звернув, апеляційний суд зазначає таке:

Як вбачається зі змісту пунктів 2.1 та 2.2 Договору купівлі-продажу від 09 вересня 2023 року, балансова вартість приміщення станом на 06 вересня 2023 року становить 178612 гривень, продаж предмета договору за домовленістю сторін вчинено за 220000 гривень.

Відповідно до довідки № 3 ТОВ «Експертсервіс.юа», наданої позивачкою, середня ринкову вартість нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої проведений аналіз ринку купівлі-продажу нежилих приміщень розташованих в м. Вінниці, станом на 09 серпня 2023 року орієнтовно становила 2 925 488,00 грн. або 80 000,00 дол. США. Остаточний висновок щодо ринкової вартості майна можливий лише за умови проведення експертної оцінки нерухомого майна (т. 1 а. с. 224).

Надана позивачкою довідка не є експертним висновком, видана з урахуванням середньо ринкових цін, без обстеження об`єкта оцінки, а тому не може слугувати доказом того, що приміщення було продано за заниженою ціною.

Відсутні в матеріалах справи і докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (засновник ТОВ «СФГ «Максіма») є родичами.

Отже, встановивши, що жодна сторона оспорюваного правочину не знала про існування обмеження, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23, на момент укладення оспорюваного договору не було зареєстровано обтяження щодо цього нерухомого майна, з урахуванням вищевикладених фактів та обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що немає підстав для визнання правочину недійсним з тих підстав, що він вчинений в період дії накладного судом обтяження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дав вірну оцінку обставинам справи, правильно констатував, що оскільки позивачка ОСОБА_1 в справі № 127/20586/23 про поділ майна подружжя однією із вимог заявила про стягнення з ОСОБА_2 вартості частки ТОВ «Максіекобуд», ринкову вартість 1/2 частки станом на 10 липня 2023 року в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», то визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення, яке належало ТОВ «Максіекобуд», є невірним способом захисту її прав, пов`язаних із поділом майна подружжя, та обрані нею способи захисту не можуть бути застосовними одночасно.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є вірним та ґрунтується на обставинах справи і правильній їх оцінці судом.

Щодо додаткового судового рішення

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.

Додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року стосується вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачами ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_2 .

Суд першоїінстанції виснував,що заявленийдо стягненнярозмір витратна правовудопомогу відповідачівє завищенийта неспівмірний складностісправи таобсягу наданихпослуг,тому дійшоввисновку,що з урахуваннямзаявленняпозовних вимогстягнув з позивачки на користь відповідачів по 10000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує виключно на те, що оскільки вона просить скасувати рішення Вінницького міського суду від 17 січня 2025 року, то підлягає скасуванню і додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року про стягнення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вище наведені обставини апеляційний суд виснує, що немає підстав для скасування додаткового рішення, ухваленого у цій справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Кухарем О. І. не містить доводів, які б спростовували ухвалені у справі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, які ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2025 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року підлягають залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 у виді судового збору слід залишити за нею, доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Кухарем Олексієм Івановичем залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2025 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року, залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за нею.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2025 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук