Постанова

від 19.12.2007 по справі 9/148/06-10/191/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/148/06-10/191/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 грудня 2007 р.                                                                                    № 9/148/06-10/191/07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С., ( головуючого )

Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Новое время"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року

у справі за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новое время"

про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1378,18 грн. у зв'язку з  неналежним виконанням зобов'язання за договором № 5486 від 22.03.2001 року з оплати за поставлену електричну енергію.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені  вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2625,94 грн., яка виникла протягом січня-грудня 2003 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.05.2007 року в позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду   від 09.08.2007 року зазначене  рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та  процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 19.12.2007 року.

Заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 5486 від 22.03.2001 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити електричну енергію, а відповідач зобов'язався оплатити за спожиту електроенергію.

За п.4.3 зазначеного договору остаточний розрахунок за електроенергію і потужність, плата за споживання і генерацію реактивної енергії, розраховані за наданим рапортом (звітом), а також інші платежі за розрахунковий період здійснюються за платіжними вимогами-дорученнями, які надсилаються споживачу постачальником.

П.4.4 договору встановлено, що споживач здійснює оплату в п'ятиденний строк після дати, зазначеної у вимозі-дорученні.

Листом № 78 від 07.05.2007 року позивачем було надіслано відповідачу платіжну вимогу-доручення № 8413 від 07.05.2007 року на суму 2625,94 грн. для здійснення остаточного розрахунку за договором № 5486 від 22.03.2001 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості  у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати  за спожиту електроенергію.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Прийняті  у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, дійшовши висновку про виникнення зобов'язання  у відповідача з оплати спірної заборгованості на підставі надісланої йому платіжної вимоги-доручення від 07.05.2007 року, апеляційний господарський суд не врахував умови п.4.4 договору, за якою споживач здійснює оплату в п'ятиденний термін після дати, зазначеної у вимозі-дорученні та не звернув уваги на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято 10.05.2007 року.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, апеляційним господарським судом не було з'ясовано питання про те, чи настав строк виконання зобов'язання у відповідача щодо спірної заборгованості на час прийняття рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, апеляційним господарським судом не було перевірено обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог, та не було наведено в прийнятій постанові розрахунків, з яких виходив суд при задоволенні грошових вимог, і як наслідок не було встановлено змісту та розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, зокрема, за доводами відповідача на виконання судового рішення в даній справі, яке було скасовано, ним 20.09.2006 року було оплачено позивачу 1778,50 грн.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відсутність спірної заборгованості у відповідача зроблені в порушення вимог ст.43 ГПК України без з'ясування обставин спору з необгрунтованим посиланням на те, що за показниками лічильних приладів розрахунки за спірною заборгованістю здійснені.

Водночас, зробивши висновок про пропуск позивачем строку позовної давності суд першої інстанції не з'ясував обставин початку  перебігу позовної давності виходячи з вимог ст.261 ЦК України.

До того ж, відмовивши в позові як за недоведеністю, так і за пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що  у разі встановлення пропуску строку позовної давності без поважної причини, суд у рішенні зазначає  про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов недоведений.

За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити  спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу, України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новое время" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду   від 09.08.2007 року та рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2007 року скасувати, і справу  № 9/148/06-10/191/07 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий,  суддя                                                                 В.Перепічай                                                                                                                  

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                                  П.Гончарук