Рішення

від 24.12.2007 по справі 3/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.07                                                                                 Справа № 3/554.

Судова колегія у складі суддів  Доманської М.Л. (головуючої), Пономаренко Є.Ю., Калашник Т.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод будівельної кераміки",                        м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 339 400 грн. 67 коп.     

за участю представників сторін:

від позивача – Цимбалюк О.В. (дов. від 08.10.07), Красний В. М.,

від відповідача –Масловський О.В. (дов. від 22.10.07 № 29-10/зи-900),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача               заборгованості 316 345 грн. 80 коп., 3% річних – 416 грн. 01 коп., 7 638 грн. 86 коп. –пені та збитків у сумі 15000 грн. 00 коп.

Розпорядженням   заступника   голови   суду   від   21.11.07   для   розгляду  

справи № 3/554 призначено колегію у складі суддів Доманської М.Л. (головуючої), Пономаренко Є.Ю.,Калашник Т.Л.

Відзивом на позовну заяву від 29.10.07 № 29-10зи-920 відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

-          відповідно до предмету договору від 03.05.07 № 03/05-01/51 та

додаткової угоди від 26.06.07 № 1 до цього договору позивач зобов»язався передати у власність відповідача глину вогнетривку марки В1830, ГОСТ ТУ 14.2.-24808994-001-2004, за домовленістю сторін приймання глини проводиться  на підставі фактичних даних по кількості –відповідно до кількості, зазначеній у відвантажувальних документах, по якості –згідно даних сертифікатів якості, оформлених виробником; відповідач оплатив позивачеві за поставлену глину 800000 грн., позивач поставив глину за видатковими накладними, в яких відсутні дані про марку та ГОСТ, та не надав оригіналів сертифікатів якості, у зв»язку з чим відповідач не має можливості працювати з вищевказаною глиною;

-          видаткова накладна від 29.05.07 № 105 не має підтвердження

повноважень підпису уповноваженої особи від імені відповідача;

-             товар - глина, яку поставив позивач, не відповідає умовам договору за

якістю, тому не може вважатись прийнятою відповідачем; глина, що поставлена, не відповідає за вмістимістю хімічних елементів ксерокопіям сертифікатів якості, наданих позивачем, тобто позивач не виконав належним чином своє договірне зобов»язання, тому відповідач вважає, що поставлену глину необхідно повернути позивачеві, а останній повинний повернути відповідачеві сплачені за глину грошові кошти.

Відповідачем у судових засіданнях по справі 30.10.07 та 21.11.07, надані

клопотання про призначення судової експертизи із посиланням на те, що у відповідача виникає питання щодо наявності властивостей вогнетривкової глини для використання її для виробництва тонкої та грубої будівельної кераміки у поставленій позивачем глині .

          Позивач проти цих клопотань заперечує.

              Заявою , зданою у судовому засіданні 30.10.07,  позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних, і просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 316 345 грн. 80 коп., 3% річних –1794 грн. 06 коп., 4921 грн. 07 коп. –пені та збитки у сумі 15000 грн. 00 коп.. Вказана заява прийнята судом, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Заявами , зданими у судовому засіданні 24.12.07,  позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних, а також заявив нову вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 23654 грн. 43 коп.,  і просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 316 345 грн. 80 коп., 3% річних –3224 грн. 11 коп., 2080 грн. 08 коп. –пені, інфляційні нарахування у сумі 236554 грн. 43 коп. та збитки у сумі 15000 грн. 00 коп.. Вказані заяви прийняті судом відносно зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

           Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 23654 грн. 43 коп, які викладено у вказаних заявах, судом не приймаються до розгляду та не розглядаються по суті, оскільки це додаткові позовні вимоги, про які не йшлося у позовній заяві.

           Так, під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”).

           Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого  господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

          Враховуючи викладене, позовними вимогами слід вважати вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 316 345 грн. 80 коп., 3% річних –3224 грн. 11 коп., 2080 грн. 08 коп. –пені та збитки у сумі 15000 грн. 00 коп..

          У поясненнях від 06.11.07 № 23юр (а.с.57-59 том ІІ) та додаткових поясненнях, зданих до суду 20.11.07, відповідач зазначив, що нарахування 3% річних та пені зроблено позивачем без врахування умов п.3 графіку платежів № 1 від 03.05.07, п.п.2.4, 3.1, 4.2 договору від 03.05.07 № 03/05-01; що відповідно до предмету договору та спеціфікаціїї позивач зобов»язаний передати у власність відповідача глину марки В1830, яка за ТУ У 14.2.-24808994-001-2004 є тугоплавкою, марка глини Віролюбівського родовища є істотною умовою договору, яка повинна стороною договору виконуватись належним чином; позивачем надані відповідачеві копії сертифікатів якості не на глину Віролюбівського родовища марки В 1830, ТУ У 14.2.-24808994-001-2004, а на шихту «Сєвєродонецька»; що заявлені до стягнення збитки на правову допомогу не мають забов»язального характеру, факт наявності та розмір цих збитків не находяться у належному зв»язку з заборгованістю, відсутній причинно-слідчий зв»язок між фактом невиконання зобов»язання та понесеними витратами.

          Дослідивши обставини справи, додатково надані  матеріали, суд прийшов до наступного.

Між сторонами у справі  укладений договір від  03.05.07  № 03/05-01 (а.с.15 том І), додаткова угода до цього договору від 26.06.07 № 1 (а.с.17 том І), за умовами  яких "Підрядник" (позивач у справі) зобов'язався передати у власність «Покупця»(відповідача у справі) глину вогнетривку («Товар»), що належить «Продавцеві», а «Покупець»зобов»язується прийняти цей «Товар»і оплатити його згідно умов цього договору; марка та якість «Товару»вказуються у специфікації, що є невід»ємною   частиною договору.

За специфікацією № 1 , що є додатком до договору (а.с.1 том ІІ), «Товаром»за вказаним договором є глина вогнетривка марки  В1830 ТУ 14.2.-24808994-001-2004; марка товару в кожній партії повинна відповідати сертифікату якості, що додається до партії товару.

Умови, порядок розрахунків сторін визначений у п.2.4 договору та уточнений сторонами у графіку платежів від 03.05.07 № 1, що є додатком до договору та його невід»ємною частиною (а.с.16 том І), за умовами якого перший платіж має відбутися 10.05.07 та кінцевий розрахунок за договором має відбутися 22.08.07 (з урахуванням сум, які перевищили  суму цього графіку).

У п.3 вищевказаного Графіку платежів сторони визначити, що завіз глини за договором буде виконуватись з 14.05.07 по 23.07.07, у випадку порушення умов графіку платежів вступає в дію п.4.2.договору, за яким у разі затримки  передплати строк початку виконання поставки переноситься на термін затримки передплати.

За умовами договору сторони визначили, що у момент відвантаження товару за даним договором продавець надає покупцеві оригінали видаткової накладної та рахунок, підтвердженням отримання цих документів  покупцем є його підпис у видатковій накладній (п.3.4); приймання товару проводиться на підставі фактичних даних по якості та кількості: по кількості –відповідно до кількості, зазначеній у відвантажувальних документах, по якості –згідно даним сертифіката якості, оформленого виробником (п.3.5).

Відповідно до п.3.6 вказаного договору право власності на Товар переходить від Продавця Покупцеві у момент передачі Товару Покупцеві, що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Згідно з п.6.1 договору сторони домовились, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов»язань за даним договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли на момент порушення, від вартості невиконаного зобов»язання за кожен день такого порушення та сплачує понесені збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов вказаного договору здійснив передплату у сумі 150000 грн. за платіжними дорученнями № 92 від 14.05.07 та № 107 від 16.05.07 (а.с.98-99 том І). Відповідно до п.3 вищезазначеного графіку платежів № 1 та п.п. 3.1, 3.4, 4.1, 4.2 договору позивач поставив відповідачеві товар у період з 22.05.07 до 22.06.07 на суму 1116345 грн. 80 коп. за відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, що підтвердив, крім вказаних документів, податковими накладними за заявлений період (а.с.18-34 том І). На дату кінцевого розрахунку за договором (з урахуванням сум, які перевищили суму графіка платежів № 1) –на 22.08.07, відповідач розрахувався з позивачем лише частково, у сумі 800000 грн. (а.с.98-111 том І), здійснивши останню оплату 16.06.07.

У зв'язку з цим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі  316345 грн. 80 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивачем  відповідно до п.6.1  договору та ст.ст. 549, 625 ЦК України нарахована пеня у сумі 2080 грн. 08 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем, а також 3% річних  від простроченої суми –3224 грн. 11 коп., які він також просить стягнути на свою користь.

До того ж, позивачем заявлені до стягнення з відповідача збитки –вартість послуг, пов»язаних з наданням правової допомоги у розмірі 15000 грн. 00 коп..

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених вище.

           Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, розглянувши матеріали справи,  суд вважає позовні вимоги  обґрунтованими та такими, що  підлягають до задоволення частково,  з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Зобов»язання сторін у справі ґрунтуються на умовах договору від  03.05.07  № 03/05-01.

Позивач належним чином виконав свої зобов»язання за договором, поставив та передав у власність відповідача глину на суму 1116345 грн. 80 коп., яка оплачена відповідачем лише частково у сумі 800000 грн. 00 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, податковими накладними за заявлений період, платіжними дорученнями відповідача щодо оплати глини. У відповідних видаткових накладних як підстава поставки глини зазначений договір від  03.05.07  № 03/05-01, є підпис уповноваженої особи відповідача про отримання зазначеної у накладній кількості товару (глини). При цьому суд, як підтвердження отримання вказаного товару у вищезазначеній кількості, приймає до уваги надані відповідачем реєстри документів за травень, червень 2007 року (90-93 том ІІ), де крім іншого зазначено, що за видатковою накладною від 29.05.07 відповідачем від позивача отриманий товар на суму 289310 грн. 98 коп. (а.с.22 том І, а.с.91 том ІІ). За клопотанням, зданим у судовому засіданні 06.12.07, відповідач просив долучити до матеріалів справи вказані реєстри отриманих накладних, як доказ знаходження відповідного товару у власності відповідача. Відповідні документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Враховуючи викладене, «товар»(глина на суму 1116345 грн. 80 коп.) є прийнятим відповідачем від позивача відповідно до умов вищевказаного договору.

Відповідач, як покупець відповідного «товару» та сторона за вказаним договором, не оплатив у повному обсязі і своєчасно, тобто до 22.08.07, позивачу поставлений «товар»на суму 316345 грн. 80 коп., у результаті чого умови договору та вищевказані вимоги закону відповідачем порушено.

Додаток № 1 до договору «Графік платежів»встановлює дати оплати і остаточну дату розрахунку за договором, тому борг за договором остаточно виникає 22.08.07, відповідно до чого позивачем й здійснено нарахування пені та 3% річних.

Відповідно до чинного законодавства, ст.625 ЦК України, позивачем правомірно та обґрунтовано нараховані та заявлені до стягнення 3% річних –3224 грн. 11 коп. за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відповідно до умов договору (п.6.1) та вимог чинного законодавства позивачем правомірно нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 2080 грн. 08 коп. за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Заперечення відповідача відхиляються господарським судом за необґрунтованістю , оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що видаткова накладна від 29.05.07 № 105 не має підтвердження повноважень підпису уповноваженої особи від імені відповідача, та не є доказом приймання товару, оскільки, як вже зазначалось, відповідачем надані реєстри документів за травень, червень 2007 року (90-93 том ІІ), де крім іншого зазначено, що за видатковою накладною від 29.05.07 відповідачем від позивача отриманий товар на суму 289310 грн. 98 коп. (а.с.22 том І, а.с.91 том ІІ).

Відповідач посилається на те, що відповідно до предмету договору від 03.05.07 № 03/05-01/51 та додаткової угоди від 26.06.07 № 1 до цього договору позивач зобов»язався передати у власність відповідача глину вогнетривку марки В1830, ТУ 14.2.-24808994-001-2004, за домовленістю сторін приймання глини проводиться  на підставі фактичних даних по кількості –відповідно до кількості, зазначеній у відвантажувальних документах, по якості –згідно даних сертифікатів якості, оформлених виробником; відповідач оплатив позивачеві за поставлену глину 800000 грн., позивач поставив глину за видатковими накладними, в яких відсутні дані про марку та ГОСТ, та не надав оригіналів сертифікатів якості.

Як вбачається з матеріалів справи, із листом від 03.07.07 № 135 (а.с.68 том І) позивач відповідно до умов договору надав відповідачеві сертифікати якості на глину №№ 1-8 та додаток до цих сертифікатів (а.с.47-55 том ІІ), чого відповідач не спростував. Позивач надав відповідачу у власність той товар (глину), який був узгоджений сторонами договору у специфікації і це підтверджується підписами представників обох сторін у договорі, у накладних, а також підтверджується наступною поведінкою та діями сторін. На підтвердження волевиявлення двох сторін щодо збільшення кількості товару відповідач звернувся до позивача із листом від 25.06.07 № 29-10/зк-562-А (а.с.73 том І) про додаткове постачання 2500 тон глини та гарантував оплату за узгодженим Графіком, у зв»язку з чим сторони підписали додаткову угоду від 26.06.07 № 1, якою підтвердили свою волю до настання наслідків збільшення кількості товару, що обумовлений договором. У другому абзаці п.7 вказаної додаткової угоди від 26.06.07 сторони підтвердили дію умов Графіку платежів.

Позивач обґрунтовано зауважує суд на тому, що при існуванні сумнівів у якості товару, відповідач не ініціював би збільшення кількості поставки йому позивачем такого товару.  

Відповідач не довів суду, що глина, яку поставив позивач, не відповідає умовам договору за якістю, не відповідає за вмістимістю хімічних елементів ксерокопіям сертифікатів якості, наданих позивачем. Відповідач приймав поставлену за договором глину у повному обсязі без зауважень та бажав збільшити кількість глини, що підлягала поставці за договором.

Нарахування 3% річних та пені зроблено позивачем із врахуванням умов п.3 графіку платежів № 1 від 03.05.07, п.п.2.4, 3.1, 4.2 договору від 03.05.07 № 03/05-01, про що зазначалось вище, тому заперечення відповідача з цього приводу відхиляються судом.

Відповідач наполягає на тому, що марка глини Віролюбівського родовища є істотною умовою договору, яка повинна стороною договору виконуватись належним чином, що позивачем надані відповідачеві копії сертифікатів якості не на глину Віролюбівського родовища марки В 1830, ТУ У 14.2.-24808994-001-2004, а на шихту «Сєвєродонецька», що спростовується матеріалами справи. Так, позивачем до суду надані сертифікати якості на глину марки В1830, які оформлені виробником – ТОВ ВО «Шахтострой», та за змістом яких позивач за заявлений період відвантажував вказану глину  для отримувача –відповідача у справі (а.с.41-55 том ІІ), та докази отримання останнім цих сертифікатів та додатку до них (а.с.68 том І), чого відповідач не спростував. Належних доказів того, що відповідач отримав інші сертифікати якості на вказану глину, а також того, що ним не отримані оригінали вказаних сертифікатів якості відповідачем до суду не надано.

Відповідачем у судових засіданнях по справі 30.10.07 та 21.11.07, надані

клопотання про призначення судової експертизи із посиланням на те, що у відповідача виникає питання щодо наявності властивостей вогнетривкової глини для використання її для виробництва тонкої та грубої будівельної кераміки у поставленій позивачем глині. Позивач проти цих клопотань заперечує.

Клопотання позивача про проведення експертизи відхиляються судом з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач приймав поставлену йому позивачем за договором глину у повному обсязі без зауважень та бажав збільшити кількість глини, що підлягала поставці за договором, тривалий час не висував будь-яких претензій до позивача щодо якості поставленої глини та щодо отриманих від позивача сертифікатів якості на цю глину, і лише після декількох місяців знаходження відповідної глини у власності відповідача та одноособового розпорядження неї останній висловився щодо своїх сумнівів стосовно якостей цієї глини,  щодо наявності  властивостей вогнетривкової глини для використання її для виробництва тонкої та грубої будівельної кераміки у поставленій позивачем глині та щодо неотримання відповідних оригіналів сертифікатів якості. Відповідно до умов договору відповідальність позивача обмежується сертифікатом якості, такі сертифікати були надані відповідачеві відповідно до супровідного листа від 03.07.07 № 135 (вх. № 29-10зк-321 від 03.07.07). Враховуючи те, що позивач не є виробником цієї глини, не розробляє сертифікати якості на неї, його обов»язком за договором є передання відповідачу тих сертифікатів, які він фактично отримав від виробника. Питання невідповідності глини сертифікатам відповідач почав порушувати лише через півтора місяця після отримання відповідних сертифікатів.

Як вбачається з матеріалів справи, якість поставленої позивачем глини влаштовувала відповідача, тому він і звернувся до позивача з проханням додаткової поставки глини згідно умовам договору, і підписав додаткову угоду щодо додаткової поставки ще 2500 тон такої глини.

До того ж суд вважає за неможливе проведення відповідної судової експертизи, оскільки відповідач не довів суду, що  може представити на судову експертизу   саме ту глину, яку поставив йому сам позивач з 22.05.07 по 22.06.07. Позивач висловив обґрунтовані сумніви з приводу того, що за термін зберігання відповідної глини у відповідача її можливо було змішати з іншими речовинами чи глинами, що не було спростовано відповідачем. Так, наданий до суду Постійний технологічний регламент (а.с.120-122 том ІІ) визначає лише встановлені на підприємстві  правила складування глини із різними хімічними і гранулометричними складами у окремих буртах, але факт додержання відповідачем цього правила не доведений суду. На час розгляду справи у суді відповідачем не доведено, що глина, яку вимагається направити на судову експертизу є тією самою глиною, яку поставив саме позивач з 22.05.07 по 22.06.07, глина могла зберігатись навалом з іншими обсягами глини, поставленої за іншими договорами, чого не спростував відповідач.

До того ж сумніви відповідача щодо якості поставленої йому позивачем глини базуються, крім іншого, на результатах лабораторних досліджень глини, зразки якої відбирались без участі повноважних представників позивача.  Відповідач не довів суду, що для цих досліджень відбирались зразки саме тієї глини, яку поставив позивач відповідачеві з 22.05.07 по 22.06.07.

До того ж, у відповідача виникає питання щодо наявності властивостей вогнетривкової глини для використання її для виробництва тонкої та грубої будівельної кераміки у поставленій позивачем глині. При цьому у договорі не має жодних посилань на цільове призначення та використання відповідної глини відповідачем.

Більш того, суд звертає особливу увагу на те, що постачання глини за договором відбувалось відповідними партіями. Та як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, при здаванні-прийнятті глини за договором жодних зразків для визначення якості «товару»не відбиралось,  тому у будь-якому разі неможливо зробити висновок щодо якості кожної з поставлених партій «товару»за договором, поставлена глина зберігалась навалом у бурті без визначення окремих партій, якими ця глина була поставлена позивачем відповідачеві. Тому неможливо провести відповідну експертизу та встановити, чи відповідає глина (кожна з поставлених партій «товару»), що завезена позивачем відповідачеві сертифікатам якості та умовам договору.

При цьому, як зазначалось вище, відповідач не довів суду, що глина, яку поставив позивач, не відповідає умовам договору за якістю. Відповідач приймав поставлену за договором глину у повному обсязі без зауважень та бажав збільшити кількість глини, що підлягала поставці за договором. За умовами договору від 03.05.07 № 03/05-01 сторони визначили яка саме глина має постачатись позивачем та прийматись відповідачем, відвантаження та отримання глини відбувалось за умовами  саме цього договору, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідними видатковими накладними.

Судова колегія приймає до уваги заперечення відповідача щодо заявленої у позові вимоги про стягнення збитків на правову допомогу. У задоволені позову щодо стягнення збитків у сумі 15000 грн. слід відмовити з огляду на наступне. Так, відповідно до ст.623 ЦК  Україні, ст.ст. 220, 224, 225, 229 ГК України боржник, що порушив зобов'язання, повинний відшкодувати кредиторові понесені збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження  його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником ( ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин  і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення , який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні взятих на себе зобов'язань Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Господарський суд вважає, що не є очевидним необхідний причинний зв'язок між діями позивача, що призвели до збитків, та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого «товару».

Віднесення до збитків витрат позивача, пов»язаних із наданням правової допомоги, суперечить закону, оскільки такі витрати не мають обов»язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв»язку із заборгованістю, яка стягується позивачем. Подібна позиція висловлюється Вищим господарським судом України, має сталий характер і простежується за іншими справами, наприклад у постанові Верховного суду України від 04.03.02 у справі № 2/217, у постановах Вищого господарського суду України від 05.05.04 у справі № 41/327, від 19.05.04 у справі № 229/8-03.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 316 345 грн. 80 коп., 3% річних –3224 грн. 11 коп., 2080 грн. 08 коп. – пені. У задоволені решти позову слід відмовити.

Згідно з ч. 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті державного мита –3216 грн. 49 коп. та 110 грн. 91 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру  задоволених вимог.

Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито” державне мито у сумі 225 грн. 43 коп., сплачене за квитанцією  від   24.12.07   № 360/402, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 211 грн. 13 коп., у зв'язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 33, 43, 44, 49,  82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод будівельної кераміки",  Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул..Промислова,30, код 33164377, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-СЕРВІС", Луганська область,                   м. Сєвєродонецьк,  вул. Донецька, 37-а, код 23473764,

борг у сумі 316 345 грн. 80 коп., 3% річних –3224 грн. 11 коп., 2080 грн. 08 коп. – пені,  витрати по державному миту - 3216 грн. 49 коп. та 110 грн. 91 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволені решти позову відмовити.

4.Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-СЕРВІС", Луганська область,  м. Сєвєродонецьк,  вул. Донецька, 37-а, код 23473764, зайве сплачене державне мито у сумі 211 грн. 13 коп. за квитанцією  від   24.12.07   № 360/402.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказана квітанція знаходиться в матеріалах справи.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –29.12.07

Суддя                                                                                         М.Л.Доманська  

Суддя                                                            Є.Ю. Пономаренко

Суддя                                                                                             Т.Л. Калашник