Ухвала

від 09.04.2025 по справі 910/12823/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.04.2025Справа № 910/12823/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про розстрочення виконання рішення по справі

за позовом Київської міської ради, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн», м. Бровари

про стягнення 1 150 707,24 грн,

За участю представників:

від позивача: Буханистий О.В. від відповідача Лі Д.Д.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про стягнення 1 150 707,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до інформаційної довідки від 07.10.2024 № 398076862 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерн» є власником будівлі готельного комплексу (літера А) загальною площею 9936,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський район), буд. 53, на підставі свідоцтва про право власності САВ 472728 від 28.12.2006. Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці. Інша частина готельного комплексу розташована на суміжній земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:88:196:0108). Земельна ділянка надана в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.08.2006 за №91-6-00571. Термін оренди за договором до 16.08.2022. Договір оренди надалі не поновлювався. Відповідач з часу закінчення строку оренди не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений вище об`єкт нерухомого майна, у повному розмірі. Як вказує позивач, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Ухвалою від 21.10.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що 11.05.2022 р. через скриньку для кореспонденції Київської міської ради представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» було подано пакет документів для поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,1093 га з кадастровим номером 8000000000:88:196:0048, місце розташування - вул. Богдана Хмельницького, 53-А у Шевченківському районі м. Києва на новий термін. Постійна комісія Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин неодноразово проводила засідання, протягом періоду з моменту 11.05.2022 р. по теперішній час, але розгляду кадастрової справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» по поданим документам, так і не відбулось. Відповідач навіть після 16.08.2022 продовжує добросовісно виконувати свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, зокрема, продовжує сплачувати орендну плату, в розмірі встановленому Договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2022, 2023, 2024 роки. Відповідачем зауважено, що відповідно до цього розрахунку, позивач застосовував ставку 5 % від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки. При цьому, Позивач надав витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 11.09.2024. Жодних інших витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок позивачем надано не було. У відзиві також було подано заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 06.01.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження та оголошено перерву до 05.02.2025.

05.02.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.

Представником позивача у судовому засіданні 19.02.2025 було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення та заявлено про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 19.02.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

27.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про відстрочення/ розстрочення виконання рішення по справі.

В обґрунтування означеної заяви відповідач посилався на наявність великого фінансового навантаження на товариство через наявність перед позивачем заборгованості по сплаті за оренду земельних ділянок по яким ще відбуваються судові процеси, а саме: - 463 584, 67 (справа № 910/13062/24) - 3 223 112,52 (справа № 910/12724/24). Вагомою причиною, що змушує відповідача просити суд здійснити розстрочку виконання судового рішення строком до 31.12.2025 також визначено запланований капітальний ремонт будівлі (готелю), що розташований на зазначених земельних ділянках.

Ухвалою від 31.03.2025 розгляд заяви було призначено на 09.04.2025.

У судовому засіданні 09.04.2025 представником заявника було підтримано подану заяву.

Представником позивача проти задоволення заяви було заперечено.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

Правила та умови розстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;

- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У наведених висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилань заявника на те, що останній має значне фінансове навантаження та планує здійснити капітальний ремонт власного приміщення суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що спір у справі стосувався заборгованості, яка виникла у період 17.08.2022 по 09.09.2024, тобто, за частиною боргу період прострочення більший за два роки, а за іншою півроку, що вказує на те, що розстрочення виконання рішення може призвести до грубого порушення балансу інтересів сторін.

Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не представлено до матеріалів справи жодного доказу, який би свідчив про наявність фінансових ускладнень у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн», як то виписки з банківських рахунків товариства щодо реального балансу юридичної особи чи то звіту про фінансові результати.

Наданих заявником до матеріалів справи бюджет капітальних інвестицій на 2025 лише вказує на триваючу господарську діяльність та планування юридичною особою певних витрат, проте, ніяким чином не відсутність грошових коштів чи інших обставин, які б були достатніми для ухвалення судового рішення про розстрочення виконання рішення.

Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних та достатніх обставин необхідних для розстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про розстрочення виконання судового рішення підлягає залишенню судом без задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/12823/24.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.04.2025.

Суддя В.В. Князьков