Рішення

від 03.04.2025 по справі 910/9856/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2025Справа № 910/9856/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ТРЕЙДІНВЕСТБУД"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТРАНС СЕРВІС"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №08122021/2 від 08.12.2021 в частині окремих його пунктів

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Скобіола О.П.

Представники учасників справи згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 03.04.2025 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 08122021/2 від 08.12.2021 в частині окремих його пунктів.

Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9856/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.09.2024.

04.09.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, оскільки, за спірним договором були відступлені дійсні вимоги (сума податку на додану вартість, що була утримана, в зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних). Крім того, боржник має право висловити свої заперечення проти вимог нового кредитора, а тому передача недійсних вимог не є підставою для недійсності договору. Позивачем обрано не ефективний та не належний спосіб захисту, оскільки, недійсність частини умов договору відступлення не поновить та не захистить будь-які права позивача.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 24.10.2024 року.

30.09.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

23.10.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про повідомлення щодо розірвання договору про надання правової допомоги та відкладення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 24.10.2024 оголошено перерву до 07.11.2024.

07.11.2024 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.11.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 07.11.2024 оголошено перерву до 21.11.2024.

Підготовче засідання 21.11.2024 не відбулось, в зв`язку з триваючою повітряною тривогою.

Ухвалою суду від 21.11.2024 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 05.12.2024.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2025.

В судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 10.02.2025.

В судовому засіданні 10.02.2025 оголошено перерву до 03.03.2025.

03.03.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.03.2025 оголошено перерву до 20.03.2025.

В судовому засіданні 20.03.2025 оголошено перерву до 03.04.2025.

03.04.2025 від позивача надійшла промова до судових дебатів.

В судове засідання 03.04.2025 представник відповідач-1 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 03.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в заяві по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача-2 просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (замовник) укладено договір надання послуг № 20190322/1 (далі -основний договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити вартість послуг виконавця у розмірі і в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.4 Основного договору виконавець зобов`язується надати замовнику податкову накладну в електронній формі (розрахунок коригування до податкової накладної) у термін і в порядку, що встановлені законодавством, чинним на момент виникнення податкових зобов`язань.

Пунктом 2.5 Основного договору встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань, передбачених пунктом 2.4 цього договору, що спричинить ризик нарахування або нарахування іншій стороні штрафу податковими органами згідно з Податковим кодексом України за невиконання іншою стороною своїх зобов`язань як платника податку, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у наступному розмірі від суми ПДВ, яка зазначена у розрахунках коригувань:

- 10 відсотків у разі порушення терміну від 1 до 5 календарних днів;

- 20 відсотків у разі порушення терміну від 6 до 25 календарних днів;

- 30 відсотків у разі порушення терміну від 26 до 55 календарних днів;

- 40 відсотків у разі порушення терміну від 56 до 175 календарних днів;

- 50 відсотків у разі порушення терміну протягом 175 календарних днів і більше.

Замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстровану у ЄРПН. Замовник сплачує суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ, протягом п`яти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України. Зазначений пункт застосовується незалежно від умов оплати, передбачених будь-якими додатками до цього договору, і має перевагу перед будь-якими іншими умовами додатків чи специфікацій, які визначають умови оплати послуг (пункт 2.7 Основного договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 травня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвання цього договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту закінчення строку його дії, то договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період часу на аналогічних умовах (пункт 9.2 Основного договору).

Відповідно до специфікації послуг від 22.03.2019 (додаток № 1 до Основного договору) сторони погодили найменування послуг та вартість за одиницю виміру таких послуг.

22.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" уклали додаткову угоду № 1 до Основного договору, виклавши специфікацію послуг у новій редакції.

На виконання умов Основного договору протягом березня-травня 2019 року сторони підписали низку актів прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 125298754,35 грн, а саме: №№ ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019, ВР-20190322/1-003 від 09.04.2019, ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019, ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019, ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019, ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019, ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019, ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019, ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019, ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.

На підставі зазначених актів приймання-передачі наданих послуг та на виконання пункту 2.7 Основного договору Відповідач-1 підготував та направив для реєстрації у ЄРПН податкові накладні: ПН №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 26.03.2019, № 7 від 02.04.2019, № 8 від 09.04.2019, № 9 від 16.04.2019, № 10 від 23.04.2019, № 11 від 02.05.2019, № 13 від 07.05.2019, № 16 від 14.05.2019, №№ 20, 21 від 21.05.2019, № 23 від 28.05.2019.

Реєстрація податкових накладних була зупинена органами Державної податкової служби України, унаслідок чого Відповідач-1 звернувся з відповідним позовом до суду.

За наслідками розгляду справи № 640/12789/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві та Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправними та скасування рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача днем фактичного їх подання Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.11.2019 задовольнив вимоги Відповідача-1 та зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати у ЄРПН, зокрема, зазначені вище податкові накладні, складені Відповідачем-1, днем їх направлення на реєстрацію.

Судом установлено, що фактична реєстрація податкових накладних була здійснена органами ДПС в ЄРПН на виконання рішення суду 10.09.2021, 10.11.2021 та 12.11.2021, зокрема: 10.09.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН №1 від 26.03.2019; 10.11.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН № 2 від 26.03.2019, ПН № 3 від 26.03.2019, ПН № 4 від 26.03.2019, ПН № 5 від 26.03.2019, ПН № 6 від 26.03.2019, ПН № 7 від 02.04.2019, ПН № 8 від 09.04.2019, ПН № 9 від 16.04.2019, ПН № 10 від 23.04.2019, ПН № 11 від 02.05.2019, ПН № 16 від 14.05.2019, ПН № 21 від 21.05.2019; 12.11.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН № 23 від 28.05.2019.

Реєстрація податкових накладних № 13 від 07.05.2019 та № 20 від 21.05.2019 за рішенням суду наразі не здійснена.

Загальна сума ПДВ за зареєстрованими податковими накладними склала 19407910,16 гривень та у замовника виникло зобов`язання сплатити виконавцеві грошові кошти у розмірі 19407910,16 гривень протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації податкових накладних, проте у строк визначений пунктом 2.7. договору відповідач оплату у розмірі 19407910,16 гривень на користь виконавця не здійснив.

08.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 08122021/2 відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання послуг № 20190322/1 від 22.03.2019, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг".

Пунктом 1.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 20883125,71 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму 2088325,71 грн (двадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі сто двадцять п`ять гривень 71 коп.) за Основним договором підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 24 липня 2019 року та наступними Актами прийому-передачі виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього Договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору разом з іншими документами в момент підписання Сторонами цього Договору, а саме: ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019 на суму 2 080 251,58 грн; ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019 на суму 6 771 041,71 грн; ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019 на суму 6 450 712,81 грн; ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019 на суму 9 917 637,89 грн; ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019 на суму 12 175 216,56 грн; ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019 на суму 9 199 745,18 грн; ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019 на суму 14 183 30,03 грн; ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019 на суму 15 990 462,38 грн; ВР-20190322/1- 003 від 09.04.2019 на суму 16 660 717,39 грн; ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019 на суму 15 637 705,38 грн; ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2024 на суму 1 773 062,78 грн; ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2024 на суму 4 090 463,46 грн; ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2024 на суму 4 834 301,40 грн; ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2024 на суму 1 454 031,874 грн; ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2024 на суму 3 780 099,96 грн; ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2024 на суму 300 000,00 грн.

В пункті 3.1 договору відступлення сторони обумовили, що за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору 20883125,71 грн протягом 12 календарних місяців з моменту виконання зобов`язання боржником за основним договором перед первісним кредитором в повному обсязі в межах суми, визначеної в п. 1.3 цього договору.

10.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" на виконання пункту 1.5. договору відступлення було надіслано на адресу ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» за договором надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" із зазначенням реквізитів для слати заборгованості. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення вказане повідомлення отримано відповідачем 14.12.2021.

Позивач просить суд визнати недійсними п. 1.2, 1.3 та 3.1 договору відступлення мотивуючи позовні вимоги наступним: податкові накладні були складені з порушенням податкового законодавства та містять помилки, в зв`язку з чим податковим органом було зупинено їх реєстрацію, при цьому наявність судового рішення про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкові накладні не спростовує наявність у них помилок; на підставі неналежної реєстрації відповідачем-1 податкових накладних (в тому числі не подання розрахунків коригування до податкових накладних) позивач скористався правом, передбаченим пунктом 2.7 Основного договору, не здійснювати оплату виконавцю за надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ; відповідач 1 не мав жодних законних підстав та прав відступити відповідачу 2 право грошової вимоги, яке ще йому не належало та не настало, станом на дату укладення Договору відступлення.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частин першої, третьої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, суд зауважує, що особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними пунктів 1.2, 1.3, 3.1 договору відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами.

Тобто позивач просить визнати пункти договору наступного змісту:

- пункт 1.2 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 20883125,71 грн з ПДВ.

- пункт 1.3 право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму 2088325,71 грн (двадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі сто двадцять п`ять гривень 71 коп.) за Основним договором підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 24 липня 2019 року та наступними Актами прийому-передачі виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього Договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору разом з іншими документами в момент підписання Сторонами цього Договору, а саме: ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019 на суму 2 080 251,58 грн; ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019 на суму 6 771 041,71 грн; ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019 на суму 6 450 712,81 грн; ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019 на суму 9 917 637,89 грн; ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019 на суму 12 175 216,56 грн; ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019 на суму 9 199 745,18 грн; ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019 на суму 14 183 30,03 грн; ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019 на суму 15 990 462,38 грн; ВР-20190322/1- 003 від 09.04.2019 на суму 16 660 717,39 грн; ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019 на суму 15 637 705,38 грн; ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2024 на суму 1 773 062,78 грн; ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2024 на суму 4 090 463,46 грн; ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2024 на суму 4 834 301,40 грн; ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2024 на суму 1 454 031,874 грн; ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2024 на суму 3 780 099,96 грн; ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2024 на суму 300 000,00 грн.

- пункт 3.1 сторони домовились, що за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору 20883125,71 грн протягом 12 календарних місяців з моменту виконання зобов`язання боржником за основним договором перед первісним кредитором в повному обсязі в межах суми, визначеної в п. 1.3 цього договору.

Тобто позивачем фактично оспорюються пункти договору, які визначають розмір зобов`язань боржника з переліком документів, які цей розмір підтверджують

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України оспорювати правочин може не лише сторона (сторони) правочину, але й треті особи ("заінтересовані особи"). Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 викладена наступна правова позиція.

З норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV "Правочини. Представництво" ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.

Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.

Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.

Зважаючи на наведені мотиви, у справі № 910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2022 у справі № 910/7305/20, та констатувала, що навіть якщо право вимоги не виникло або було припинене до моменту відступлення, то це є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога.

Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що висновки про застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, є зрозумілими, однозначними, усталеними та передбачуваними (прогнозованими).

Позивач, хоч і не звертається з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги вцілому, проте просить визнати недійсними саме пункти, які визначають обсяг зобов`язань боржника перед новим кредитором, мотивуючи позовні вимоги саме передачею первісним кредитором новому кредитору недійсної вимоги.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З аналізу положення пункту 2.7 основного договору, суд дійшов висновку, що для стягнення суми ПДВ, що дорівнює податковому кредиту, має значення лише дотримання виконавцем умови щодо реєстрації податкової накладної.

Враховуючи те, що фактична реєстрація податкових накладних за рішенням адміністративного суду відбулася 10.09.2021, 10.11.2021 та 12.11.2021, що підтверджується матеріалами справи, а договір про відступлення права вимоги було укладено 08.12.2021, уступка права вимоги на суму 19407910,16 грн відбулась уже після виникнення зобов`язання зі сплати суми ПДВ відповідно до положень пункту 2.7 договору.

Умова, викладена у пункті 2.7 договору відступлення не звільняє позивача від обов`язку сплатити виконавцю суму ПДВ, а лише відтерміновує виконання ним цього обов`язку.

Крім того, відсутність наразі реєстрації двох податкових накладних на суму 1475215,55 грн свідчить лише про те, що у позивача не виник обов`язок зі сплати новому кредитору означеної суми, і наявність у нього права висунути на вимогу відповідача-2 свої заперечення. Проте не свідчить по недійсність пунктів 1.2, 1.3, 3.1 договору про відступлення.

Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 зазначається, що в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, позивач, який не є його стороною, обрав неефективний спосіб захисту, який, з урахуванням обставин цієї справи, не дозволить захистити його права та/законні інтереси.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/7305/20.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Суд також відзначає, що в предмет доказування в даній справі не входять обставини щодо не подання розрахунків коригування до податкових накладних, в зв`язку з невідповідність даних в актах приймання-передачі.

Означені обставини досліджувались судом при розгляді справи № 902/611/22 Господарським судом Вінницької області.

В рішенні Господарського суду Вінницької області від 11.10.2024 № 902/611/22, яке набрало законної сили, встановлено наступне: "Твердження відповідача, що складені виконавцем податкові накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки містять неправильні дані щодо ціни та обсягу послуг, складені на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які містять невірні відомості щодо обсягу та ціни послуг та не відповідають іншим складеним між сторонами первинним документам, зокрема специфікації у новій редакції, звітам про надання послуг та актам прийому-передачі наданих послуг, суд оцінює критично з огляду на таке.

За умовами пунктів 4.2., 4.2.17. договору виконавець зобов`язаний складати та направляти на затвердження та підписання замовнику акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до встановленого порядку в договорі.

Відповідно до пунктів 4.3., 4.3.4. договору замовник має право не приймати надані послуги, якщо вони не відповідають умовам цього договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 5.1. договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.3. договору виконавець передає замовнику на затвердження та підписання два екземпляри підписаного уповноваженою особою та скріпленого печаткою виконавця акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт).

Відповідно до пункту 5.4. договору акт повинен містити усі реквізити та інформації згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. У випадку невідповідності положень акту вказаним вище нормативно-правовим актам замовник повертає такий акт на доопрацювання виконавцю, а надані послуги вважаються неприйнятими.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що замовник після отримання звіту та акту від виконавця, зобов`язаний протягом 5-ти календарних днів підписати обидва примірники акту та один примірник повернути виконавцю або в разі наявності зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг, вартості послуг, направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням зауважень та підстав для відмови. У випадку обґрунтованої відмови замовника від приймання наданих послуг, сторонами укладається двосторонній акт про виявлені недоліки із переліком необхідного доопрацювання (виправлень) виконавцем та термінів їх виконання за рахунок виконавця.

За умовами пункту 5.6. договору при виявленні недоліків в процесі здачі-приймання послуг між сторонами складається акт про виявлені недоліки з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення.

Суд зауважує, що згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (у первісній редакції), що надані ТОВ "Форест Транс Сервіс" виконавцем передано, а замовником прийнято виконані на підставі договору № 20190322/1 про надання послуг від 22.03.2019 роботи (послуги) на вказану у актах суму із зазначеними у актах кількісними показниками.

Судом установлено, що зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт підписані керівником ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та скріплені печаткою підприємства без жодних зауважень та заперечень щодо обсягу, якості, вартості наданих послуг, строків їх надання.

При цьому у вказаних актах заначено, що вказані у актах роботи (послуги) виконані повністю і в строк та замовник претензій по об`єму, якості і термінам надання робіт (послуг) не має.

Доказів наявності у ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" будь-яких заперечень щодо визначених у цих актах кількісних показників станом на дати підписання вказаних актів у первісній редакції матеріали справи не містять.

Акти прийому-передачі виконаних робіт, що надані ТОВ "Форест Транс Сервіс" складалися протягом двох місяців з 26.03.2019 року по 28.05.2019 року, проте у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначені акти після їх отримання замовником відповідно до пункту 5.4. договору направлялися замовником на доопрацювання виконавцю з огляду на невідповідність акту змісту додаткової угоди № 1 із затвердженою у новій редакції специфікацією, а також положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також доказів звернення відповідача до виконавця щодо необхідності дотримання надалі під час складення первинних документів та податкових накладних умов додаткової угоди № 1, якою затверджено додаток №1 (специфікацію послуг) у новій редакції.

Не містять матеріали справи також доказів направлення замовником виконавцю у порядку, передбаченому пунктом 5.5. договору письмової мотивованої відмови від підписання актів із зазначенням зауважень та підстав для відмови з підстав невідповідності таких актів додатковій угоді № 1, додатку №1 (специфікації послуг) у новій редакції, заявкам-специфікаціям та звітам про надані послуги.

Будь-яких логічних та обгрунтованих пояснень, чому за умови обізнаності щодо підписаної додаткової угоди № 1 від 22.03.2019 року, якою затверджено специфікацію у новій редакції ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" як замовник за договором 16 разів у період з 26.03.2019 року по 28.05.2019 року погоджував та підписував акти прийому передачі виконаних робіт наданих виконавцем, які щодо кількісних та якісних показників відповідали специфікації до договору у первинній редакції, та у той же день підписував акти прийому-передачі послуг, що відповідали специфікації послуг у новій редакції ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" суду не надано.

Судом також враховано, що надані ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" акти прийому передачі послуг у новій редакції не містять застережень про помилковість складених та підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт у первинній редакції, втрату їх чинності та неврахування їх бухгалтерському та податковому обліку підприємств.

Відповідно до пункту 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

За умовами пункту 2.14. Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.15. Положення у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

При складанні акту/актів прийому-передачі виконаних робіт з 26.03.2019 бухгалтер, керівник відповідача за наявності недостовірності відображених у них даних не повинні були їх підписувати без зауважень. Однак такі акти були підписані 02.04.2019, 09.04.2019, 16.04.2019, 23.04.2019, 02.05.2019, 07.05.2019, 14.05.2019, 21.05.2019, 21.05.2019, 28.05.2019, тоді, як стверджує ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд", йому було відомо станом на ці дати про невідповідність кількісних показників у цих актах з огляду на внесення змін у кількісні показники згідно специфікації у новій редакції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Отже, в рішенні Господарського суду Вінницької області від 11.10.2024 № 902/611/22, яке набрало законної сили, вже були досліджені обставини щодо надання послуг та їх оформлення відповідними актами приймання-передачі. В рамках справи № 910/9856/24 позивачем не було подано будь-яких інших доказів щодо обставин надання послуг за основним договором, які не були досліджені та оцінені у справі № 902/611/22, до предмету доказування в якій відповідні обставин і входять.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в рамках даної справи не підлягають переоцінці обставини та докази, які входили у предмет доказування в межах справи № 902/611/22, натомість, в рамках даного спору не впливають на результат розгляду справи.

Отже, з урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Всі доводи позивача були враховані судом, проте, вони не впливають на результат вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Енергетична, буд. 5, код ЄДРПОУ 36830374) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3, кабінет 14; код ЄДРПОУ 42482418) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (19001, Черкаська область, м. Канів, вулиця Енергетиків, буд. 271; код ЄДРПОУ 44279874) про визнання пунктів 1.2, 1.3, 3.1 Договору відступлення права вимоги № 08122021/2 від 08.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" недійсними - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.04.2025

Суддя І.В.Усатенко