Постанова

від 01.04.2025 по справі 733/1526/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 733/1526/19

провадження № 51-4529км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора потерпілої представника потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинівка Носівського р-ну Чернігівської обл., жителя АДРЕСА_1

на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_9 засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

2. За цивільними позовами потерпілих зі страхової компанії та засудженого стягнуто відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірах, вказаних у вироку суду.

3. Суд визнав доведеним, що 25 липня 2019 року він, керуючи автомобілем КАМАЗ з причепом, рухаючись по вул. Максиміхіна в м. Ічня Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області, порушивши пункти 2.3 (б), 10.1, 12.1 та вимоги дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху (ПДР), поблизу будинку № 33 допустив виїзд причепа на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21214, внаслідок чого водій вказаного автомобіля ОСОБА_10 отримав смертельні тілесні ушкодження.

4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок районного суду, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з засудженого на користь потерпілих до 100000 грн кожному, а в решті вирок залишив без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні засудженого складу злочину.

6. Він стверджує, що:

суди не взяли до уваги, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення;

суд першої інстанції не врахував докази сторони захисту, зокрема, висновки експертів від 21 травня та 14 серпня 2020 року, і не навів мотивів їх неврахування, а суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув та не спростував вказані доводи;

обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

7. Крім цього, зазначає, що:

суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази сторони захисту, надані під час апеляційного розгляду, зокрема, висновки комісії експертів від 25 квітня 2024 року та експерта від 23 липня 2024 року, які свідчать про невинуватість засудженого та винуватість ОСОБА_10 , який допустив виїзд на смугу зустрічного руху;

суди попередніх інстанцій порушили право засудженого на захист в частині збирання та подання доказів, відмовивши у клопотанні сторони захисту про призначення нової судової експертизи.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити, а прокурор заперечила проти них і просила залишити оскаржені рішення без зміни.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

11. Касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів сторін, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, які стосуються достатності доказів для висновків про винуватість. При вирішенні цього питання застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом», визначений частинами 2 та 4 статті 17 КПК. Цей стандарт означає, що сукупність встановлених обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення досліджуваної події, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину[1].

12. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій[2]. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи означає, що аби визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги докази та встановлені на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.[3]

13. Оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження. У своєму вироку суд зобов`язаний викласти всі встановлені ним обставини, важливі для визначення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, і послатися на докази, якими він обґрунтовує свої висновки, а також мотиви, з яких докази, надані на спростування цих обставин, не враховані судом.

14. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити сукупність встановлених фактів, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням[4].

15. Апеляційний суд, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, повинен зазначити підстави, з яких він визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, і навести докладні мотиви своїх висновків (частина 2 статті 419 КПК). Недотримання цих вимог є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування ухвали апеляційного суду.

16. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що доводи захисту про відсутність формулювання обвинувачення у обвинувальному акті є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у ньому зазначено час, місце вчинення злочину, пункти ПДР, які порушив засуджений, а також відсутність обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання. Зміст обвинувального акту давав можливість стороні захисту розуміти суть і деталі обвинувачення і ефективно захищатися від нього. Позиція сторони захисту протягом провадження свідчить про те, що захист мав всю необхідну інформацію для побудови своєї позиції.

17. У той же час Суд вважає слушними доводи захисту про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги надані стороною захисту висновки експертів, які суперечать висновкам експертів, наданим стороною обвинувачення.

18. В цій справі однією з ключових обставин, від з`ясування якої залежав висновок про винуватість засудженого, є місце зіткнення транспортних засобів.

19. Суд першої інстанції свій висновок про місце зіткнення автомобілів обґрунтував, зокрема, експертними висновками від 24 жовтня 2019 року та від 05 серпня 2022 року, відповідно до яких зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля ВАЗ.

20. У той же час сторона захисту надала суду висновки від 21 травня та 14 серпня 2020 року, в яких експерти стверджували, що виходячи зі слідової інформації на місці події, зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля КАМАЗ. Крім того, в обґрунтування своїх доводів сторона захисту послалася на висновок від 27 серпня 2019 року, наданий стороною обвинувачення, в якому експерт стверджував, що зіткнення відбулося на початку сліду юзу лівого колеса причепа, який - відповідно до протоколу огляду місця події - розташовувався на смузі руху автомобіля КАМАЗ.

21. Суд не залишає поза увагою, що висновок від 05 серпня 2022 року (див. пункт 19 вище) складений в результаті проведення комісійної експертизи, призначеної судом для усунення суперечності між висновками експертів, наданими сторонами. Однак Суд зазначає, що комісія експертів, підтвердивши висновок експерта від 24 жовтня 2019 року, наданий стороною обвинувачення, не пояснила, у чому полягала помилковість висновків експертів від 21 травня та 14 серпня 2020 року, які проводили дослідження за запитом сторони захисту.

22. Стороною захисту було заявлено клопотання про призначення повторної комісійної судової автотехнічної експертизи, яке було обґрунтовано тим, що у висновку від 05 серпня 2022 року не було аргументовано, чому експертами взято до уваги для визначення місця зіткнення місцезнаходження уламків скла автомобіля ВАЗ, а не взято до уваги слід бокового юзу причепа автомобіля КАМАЗ, однак це клопотання було відхилено.

23. Суд уже зазначав, що у справах, які стосуються дорожньо-транспортних подій, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитись на остаточному рішенні суду. Необґрунтоване відхилення аргументів сторони захисту з питань перевірки у процесуальний спосіб експертного висновку порушує засади змагальності та принципи справедливості судового розгляду[5].

24. У вироку, відкидаючи висновки експертів, надані стороною захисту, суд послався лише на те, що вони суперечать висновкам експертів, наданих стороною обвинувачення. Суд ще раз нагадує, докази сторони захисту не можуть бути залишені без уваги або відхилені лише з тієї причини, що вони суперечать доказам обвинувачення. Інших мотивів, з яких суд надав перевагу висновкам одних експертів перед висновками інших у вироку не наведено.

25. Апеляційний суд не відповів у своїй ухвалі на доводи сторони захисту стосовно такого підходу суду.

26. В апеляційній інстанції сторона захисту надала також висновки експертиз від 25 квітня та 23 липня 2024 року, відповідно до яких зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля КАМАЗ, і порушення водієм автомобіля ВАЗ вимог пунктів 11.3 та 10.1 ПДР стало причиною ДТП, якій засуджений не мав технічної можливості запобігти.

27. Апеляційна інстанція відкинула ці докази, пославшись на розбіжність в поясненнях засудженого, який в одному випадку сказав, що автомобіль ВАЗ виїхав на його смугу руху близько 40 сантиметрів, а в іншому - що колеса автомобіля ВАЗ виїхали за розділову смугу. Однак апеляційний суд не зазначив, яким чином це спростовує факт виїзду автомобіля ВАЗ на зустрічну смугу і висновок експертів щодо того, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля КАМАЗ.

28. Також суд апеляційної інстанції, зазначивши, що у висновку від 23 липня 2024 року експерт змінив вихідні дані, не пояснив, у чому полягала ця підміна. Крім того, апеляційний суд зазначив, що якщо колеса причепа знаходилися на відстані 4,4 м від правого краю проїзної частини, то сам причеп виступає за межі розділової смуги руху, однак не пояснив, на яких доказах ґрунтується цей висновок і, крім того, не взяв до уваги висновків експертів, що зіткнення відбулося саме з колесом причепа.

29. Ці доводи апеляційної інстанції є суперечливими і не дають переконливих підстав не приймати до уваги надані стороною захисту експертні висновки.

30. Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином, з посиланням на конкретні докази, доводів апеляційної скарги сторони захисту, що стосувалися доведеності важливих обставин справи, тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

31. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. З огляду на такі обмеження Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

32. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити ОСОБА_9 з-під варти.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 05 жовтня 2022 року у справі № 377/219/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106744550; від 28 вересня 2022 року у справі № 148/744/15?к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106598735;

[2] Постанови від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 16 листопада 2021 року у справі № 404/2365/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101282982; від 10 лютого 2021 року у справі № 739/1942/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94873957;

[3] Постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 601/1143/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92335214; від 25 січня 2022 року у справі № 404/4232/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102915412; від 21 червня 2022 року у справі № 750/50/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/104922013;

[4] Постанови від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238945; від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365803; від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91702592; від 02 грудня 2022 року у справі № 758/1780/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107805025;

[5] Постанова від 22 січня 2019 року у справі № 697/2272/14-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80035996;