Рішення

від 26.03.2025 по справі 456/2632/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2632/22

№ провадження 2/453/25/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року року Сколівський районнийсуд Львівськоїобласті ускладі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором компенсації земельного податку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості,-

встановив:

13 жовтня 2022 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла справа (№456/2632/22) із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сколівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Ясінського Ю.Є.

15 серпня 2022 року позивач ДП «Львівський військовий лісокомбінат» в особі уповноваженого представникаадвоката Леонтьєва О.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача компенсацію земельного податку на загальну суму 50540 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок) грн. за період з груденя 2019 року по липень 2022 року, з яких: 34831,04 грн. сума основного боргу; 12737,71 грн. інфляційні нарахування за вказаний період на суму основного боргу 34831,04 грн.; 2971,25 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2005 року Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» продало фізичній особі ОСОБА_1 нежитлову цегляну будівлю матеріального складу по АДРЕСА_1 . На виконання договору купівлі-продажу складений Акт приймання передачі вказаної нежитлової будівлі матеріального складу. 01 серпня 2016 року між ДП «Львівський військовий комбінат» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір компенсації земельного податку. Згідно предмету договору замовник ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати виконавцю ДП «Львівський військовий лісокомбінат» компенсацію земельного податку за тимчасове користування земельною ділянкою площею 1082 кв.м. - ДП «Львівський військовий лісокомбінат» зобов`язується надати в тимчасове платне користування земельну ділянку під приміщенням, яке було викуплене згідно договору купівлі-продажу ВСЕ №286212 від 06 жовтня 2005 року, що буде використовуватися для виробничих цілей. Згідно п.2.5. Замовник ОСОБА_1 зобов`язується вчасно сплачувати компенсацію земельного податку за тимчасове користування земельною ділянкою до 28 числа поточного місяця. Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01 серпня 2017 року. Якщо ні одна зі сторін не заявить протягом даного місяця до завершення дії договору про припинення цього договору або зміну його умов він вважається продовженим на наступний термін із збереженням всіх попередніх умов. Оскільки заяв від сторін щодо припинення договору не поступало, станом на час подачі позову договір є чинним. Внаслідок невиконання вказаного договору Замовником ОСОБА_1 виникла заборгованість станом на 01 серпня 2022 року у сумі 50540(п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок) грн. за період з грудня 2019 року липень 2022 року. Зазначив, що позивачем у справі неодноразово надсилались відповідачу претензії про необхідність добровільної сплати коштів за договором які залишились без відповідного реагування. Окрім того, 19 травня 2022 року від імені ДП «Львівський військовий комбінат» за місцем розташування проданої нежитлової будівлі по вул. Харкова у м. Стрию, Львівської області, була зроблена спроба комісійно вручити відповідачу ОСОБА_1 претензію про необхідність сплатити заборгованість з компенсації земельного податку. Проте ОСОБА_1 відмовився її отримати, про що складений відповідний Акт. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 19 жовтня 2022 року судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача Давид А.М. не з`явилась, однак 17 березня 2025 року надіслала (Електронний суд) заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що вона брала участь у трьох судових засіданнях, у яких надала пояснення у даній цивільній справі. Також стороною Позивача було направлено до суду процесуальні документи та наявні докази. Таким чином, Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» в повному обсязі підтримує свої позовні вимоги в редакції Заяви про уточнення позовних вимог від 01 квітня 2024 року.

До початку судового засідання відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання (вх.№2188 від 26 березня 2025 року) в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності. Позов не визнає повністю. У попередніх засіданнях вказував, що сплачував позивачу компенсацію по грудень 2019 року у сумі 1088 гривень 47 копійок. Заборгованість відсутня. Перестав сплачувати відповідну компенсацію, оскільки позивачем не розглянуто його заяви, не зменшено площі землі, за яку необхідно сплачувати, та не укладено відповідної угоди. Тобто він вважав, що угода втратить свою дію з 01 серпня 2020 року.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст. 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правиламистатті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання),а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зіст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України,відповідно дост. 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.262,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначеност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з недотриманням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст. 612 ЦК України).

За правилами ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1ст. 550 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч.2ст.625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.

У відповідності до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2005року Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» продавець, продало, а фізична особа ОСОБА_1 , покупець, купив нежитлову цегляну будівлю матеріального складу по АДРЕСА_1 . На виконання договору купівлі-продажу складений Акт приймання передачі вказаної нежитлової будівлі матеріального складу.

Як свідчить копія договору №1/8/16-2 компенсації земельного податку укладеного між ДП «Львівський військовий лісокомбінат» «Виконавець» в особі директора Сідоркова В.Г. та ф/о ОСОБА_1 «Замовник» уклали цей договір про наступне.

п.1 «Замовник» зобов`язується сплачувати «Виконавцю» компенсацію земельного податку за тимчасове користування земельною ділянкою площею 1082 кв.м.

Згідно п. 2.5. «Замовник» ОСОБА_1 зобов`язується вчасно сплачувати компенсацію земельного податку за тимчасове користування земельною ділянкою до 28 числа поточного місяця.

Згідно п. 2.6 за прострочення оплати компенсації «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Згідно п. 3.1 у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність визначену цим договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 4.1 даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01 серпня 2017 року. Якщо ні одна зі сторін не заявить протягом даного місяця до завершення дії договору про припинення цього договору або зміну його умов він вважається продовженим на наступний термін із збереженням всіх попередніх умов.

Відповідно до розрахунку компенсації земельного податку, затвердженого головним бухгалтером ДП «Львівський військовий лісокомбінат» Возна М.І., :

1. Ставка земельного податку згідно розрахунку на 2019, 2020, 2021, та 2022 роки становить 1088 грн. за 1 квадратний метр.

2. Площа займаної території 1082 кв.м.

3. Сума компенсації складає : 1082 кв.м. помножити 1088,47 грн.= 13061, 64 в рік без ПДВ (13061,64 грн. : 12 = 1088,47 грн. в місяць без ПДВ).

Відповідно до Акта на право користування землею, земельна ділянка у м. Стрию по вул. Харкова, 6, перебуває в користуванні позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі неодноразово надсилались відповідачу претензії про необхідність добровільної сплати коштів за договором №1/8/16-2 (претензія №59 від 24 вересня 2020 року, №51 від 17 грудня 2021 року, №110 від 07 жовтня 2021 року, №60 від 19 травня 2022 року).

Окрім того, 19 травня 2022 року від імені ДП «Львівський військовий комбінат» за місцем розташування проданої нежитлової будівлі по вул. Харкова у м. Стрию, Львівської області, була зроблена спроба комісійно вручити відповідачу ОСОБА_1 претензію про необхідність сплатити заборгованість з компенсації земельного податку. Проте ОСОБА_1 відмовився її отримати, про що складений відповідний Акт, який знаходиться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем 28 січня 2020 року було здійснено проплату за грудень 2019 року, що підтверджується квитанцією, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно вказаного платіжного дорученя вказано призначення платежу: компенсація земельного податку. Отримувач «Львівський військовий лісокомбінат».

Таким чином судом встановлено, що протягом 2017 2019 років компенсація була виплачена позивачеві у встановленому в договорі №1/8/16-2 розмірі та строки у повному обсязі.

Згідно зпп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК Україниплата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендною платою є обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (за пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

За п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (зап.288.4 ст.288 ПК України).

Відповідно доч.1 ст.377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт,одночаснопереходить право власності (частка у праві спільної власності) абоправо користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача(попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.

Однак, як встановлено судом, що 27 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звертався із заявою до комісії з реорганізації ДП «Львівський військовий комбінат» про зміни площі земельної ділянки для оплати компенсації.

19 травня 2020 року ДП «Львівський військовий комбінат» виніс наказ №12-ОД про створення комісії для проведення замірів земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 на території Стрийської ДОД, ДП «Львівський військовий лісокомбінат», з метою зменшення площі ділянки і відповідно зменшення оплати компенсації.

Згідно п.4.1 Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01 серпня 2017 року. Якщо ні одна зі сторін не заявить протягом даного місяця до завершення дії договору про припинення цього договору або зміну його умов він вважається продовженим на наступний термін із збереженням всіх попередніх умов.

Відповідно до п.4.2 договору доповнення та зміни, що виникають в процесі роботи по Договору оформлюються окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору. Всі зміни та доповнення дійсні тільки в тих випадках, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3. Договору Сторони не відповідають за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно відбулося не з їх вини.

Тобто з наведеного вбачається, що до договору можуть вноситись зміни та доповнення на підставі додаткових угод. Відповідачем було подано заяву про зміну площі земельної ділянки для оплати компенсації на підставі якої було створено комісію для проведення замірів земельної ділянки. Однак жодних дій чи рішень з даного приводу позивачем не встановлювались.

Суд вважає, що відповідач своїми діями(написання заяви) запропонував позивачу внести зміни до договору, однак останній свої дії до кінця не довів, що у свою чергу дає суду підстави вважати припинення дії договору 1/8/16-2 починаючи з 01 серпня 2020 року.

А відтак, за наведених обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 7858, 99 грн., за період з січня 2020 року липень 2020 року включно, з яких: 7619, 29 грн. - сума основного боргу; 106, 67 грн. - інфляційні нарахування та 133, 03 грн. 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно з ч.1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання будь-яких договірних зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч.3 ст. 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до ч.1, ч.5 та ч.6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1-3ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2481 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 7, 8, 12, 13, 19, 30, 81, 141, 210, 228-229, 258-274,279, 280-289, 354, 430 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованість у розмірі 7619(сім тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 29 копійок (сума основного боргу), 106(сто шість) гривень 67 копійок (інфляційні нарахування за період січень 2020 року липень 2020 року), 133(сто тридцять три) гривні 03 копійки (3% річних за користування грошовими коштами), всього стягнути 7858(сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» судові витрати у вигляді сплаченогосудового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривнь.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат», (місце знаходження: вул. Луганська, 3, м. Львів, ЄДРПОУ 073613043).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.Є. Ясінський