Рішення від 09.04.2025 по справі 826/8066/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 826/8066/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (далі - ПрАТ «Ремторгустаткування») звернулося із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0002971401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування того, що виконання зобов`язань товариством за договорами з контрагентом підтверджено належними та допустимими первинними та іншими документами, що повністю підтверджує реальність цих господарських операцій.

З урахуванням зазначеного, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав суду письмовий відзив на заявлений адміністративні позов.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019, позовні вимоги ПрАТ «Ремторгустаткування» задоволено.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві частково задоволено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 - скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд зазначає, що Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 21.06.2023 №03-19/22577/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №826/8066/18 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Волинському окружному адміністративному суду.

Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 24.02.2025.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №826/8066/18 передано на розгляд судді Волинського окружного адміністративного суду Дмитруку В.В.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/8066/18 за позовом приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Запропоновано учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.

14.03.2025 від ГУ ДПС у м. Києві надійшло клопотання, у якому представник відповідача просив у зв`язку з незмінністю позиції відповідача у даній справі врахувати наявні у справі матеріали (відзив та додатки до нього) при новому розгляді справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідач на підставі наказу від 06.02.2018 №1886 та у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Ремторгустаткування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Оферт груп» за період квітень 2016, травень 2016, червень 2016 року, липень 2016, жовтень 2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт №89/26-15-14-01/05/2132668, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 196468 грн, в тому числі за квітень 2016 в сумі 47017 грн, травень 2016 в сумі 25333 грн, червень 2016 в сумі 20000 грн, липень 2016 в сумі 57 000грн, жовтень 2016 року в сумі 47118 грн.

На підставі Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0002971401, яким збільшену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 245 585грн.

Не погоджуючись з встановленими порушенням та висновками перевірки позивач оскаржив їх до ДФС України. Листом від 23.04.2018 №14168/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із абзацом першим підпункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Отже, повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, мають бути перевірені, оскільки стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що відповідач в ході проведеного аналізу в автоматизованій системі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту АІС «Податковий блок» встановлено відхилення в сумі 47118 грн, яке виникло в зв`язку з відсутністю задекларованих показників ТОВ «ОФЕРТ ГРУ» за період жовтень 2016 року. Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до неї, ДПІ у Центральному районі м. Дніпра визнана «до відома».

В ході проведеного аналізу наданих ПрАТ «Ремторгустаткування» первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах із ТОВ «Оферт Груп» за перевіряємий період, встановлено, що всі надані документи, зі сторони ТОВ «Оферт Груп» підписані керівником Ісаченко Т.М.

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу, які були покладені в основу акта перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на обставинах нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Оферт Груп», що обумовлена наявністю матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100080000017 від 07.02.2017, в рамках якого директор ТОВ «Оферт Груп» ОСОБА_ 1 повідомила про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне виконання договорів ПрАТ «Ремторгустаткування» по взаємовідносинах із ТОВ «Оферт Груп» підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку. При цьому, враховуючи встановлені обставини щодо непричетності директора ТОВ «Оферт Груп» до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності, свідчить про фіктивність спірних операцій із зазначеним підприємством контрагентом.

Суд дійшов висновку, що позивачем протиправно сформовано спірні суми податкових вигод. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Оферт Груп» фактично не відбулися, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не надано суду та відповідачу доказів на спростування встановлених фактів фіктивності виконання контрагентом обумовлених операцій та про правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 22.11.2016 №21-2430а16 у справі №826/11397/14 за адміністративним позовом ТОВ «Укрмедсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень. Судом підтримано позицію ДПІ та зазначено, що «колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з таким висновком не погоджується виходячи з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач всупереч вимогам статті 77 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного рішення підтверджено належними та допустимими доказами. Відтак позов задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (03680, м. Київ, вул. Машинобудівників, буд. 44, код ЄДРПОУ 02132668).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Суддя В.В. Дмитрук