Рішення

від 03.01.2008 по справі 13/656

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/656

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.08                                                                                 Справа № 13/656.

За позовом приватного підприємства «ДЕМЕТРА»м. Донецьк

до дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Солідарненський елеватор»с. Солідарне Білокуракинського району

про стягнення 11681 грн. 17 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаНе прибув

Від відповідача Шемяков Д. дов. б//н від 28.12.07 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу та пені на загальну суму 11681 грн. 17 коп.

14 грудня 2007 року від позивача по справі надійшло клопотання в якому позивач просить суд:

1. Визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу припинив свою дію 01.01.2007 р., а саме у момент передачі транспортного засобу його власнику.

2. Стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі за час дії договору оренди, а саме за період з 25.12.2006 р. по 01.07.2007 р. згідно до розрахунку розміру орендної плати (3408,18 грн. щомісячно), що на 10.12.2007 р. складає 10449 грн. 08 коп.

3. За порушення грошових зобов'язань стягнути з відповідача пеню за період з 05.01.2007 р. по 10.12.2007 р. у сумі 1713 грн. 03 коп.

4. Стягнути з відповідача витрати на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп., державне мито 116 грн. 81 коп., та судові витрати 118 грн. 00 коп.

Позивачем не надано суду доказів сплати державного мита з врахуванням збільшення позовних вимог.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 25 грудня 2006 року був укладений договір оренди транспортного засобу відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду строком на 36 місяців до 16 грудня 2009 року автомобіль марки Mitsubishi модель Pajero Sport 3.0 випуску 2006 року, реєстраційний номер АН 8873ВМ. Згідно п. 5 договору за користування автомобілем відповідач зобов'язався сплачувати щомісячну плату в розмірі 3410 грн. 00 коп. не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем оренди.

25 грудня 2006 року зазначений у договорі автомобіль був переданий позивачем відповідачу за актом прийому-передачі.

29 червня 2007 р. сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди та за актом прийому-передачі від 01.07.2007 р. автомобіль був повернутий відповідачем позивачу.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд з врахуванням зиіни предмета позову 1. Визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу припинив свою дію 01.01.2007 р., а саме у момент передачі транспортного засобу його власнику. 2. Стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі за час дії договору оренди, а саме за період з 25.12.2006 р. по 01.07.2007 р. згідно до розрахунку розміру орендної плати (3408,18 грн. щомісячно), що на 10.12.2007 р. складає 10449 грн. 08 коп. 3. За порушення грошових зобов'язань стягнути з відповідача пеню за період з 05.01.2007 р. по 10.12.2007 р. у сумі 1713 грн. 03 коп. 4. Стягнути з відповідача витрати на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп., державне мито 116 грн. 81 коп., та судові витрати 118 грн. 00 коп. Зазначені вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди стосовно повної та своєчасної оплати орендної плати.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що на його думку в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 08 лютого 2007 р. автомобіль, що є предметом оренди був знищений і відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди був припинений в наслідок загибелі об'єкта оренди. За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення орендної плати за період з 08.02.2007 р. по 01.07.2007 р. є необґрунтованими. Відповідач заперечує проти стягнення пені, посилаючись на те, що між сторонами відсутня письмова угода щодо її встановлення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем не надано суду належних доказів, на підтвердження того, що в наслідок ДТП, яка сталася 08.02.2007 р. автомобіль, що був предметом оренди був повністю знищений, а не лише пошкоджений.

За таких обставин, довід відповідача щодо припинення дії договору 08.02.2007 року судом не приймається до уваги.

Позивачем заявлена вимога визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу припинив свою дію 01.01.2007 р., а саме у момент передачі транспортного засобу його власнику.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 Цивільного кодексу України.

Зазначена вимога позивача є  нічим  іншим як встановленням факту, що має юридичне значення, і цей  факт  може  встановлюватися  господарськими  судами  лише при існуванні та розгляді  між сторонами договору спору про право цивільне.

Встановлення цього факту є елементом оцінки  фактичних обставин справи та обґрунтованості  відповідних вимог, підставою для яких і буде посилання сторони на наявність спірного правочину.

За таких обставин в задоволені цієї позовної вимоги слід відмовити.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача суму заборгованості по орендній платі за час дії договору оренди, а саме за період з 25.12.2006 р. по 01.07.2007 р. згідно до розрахунку розміру орендної плати (3408,18 грн. щомісячно), що на 10.12.2007 р. складає 10449 грн. 08 коп.

Відповідачем не надано суду доказів оплати зазначеної орендної плати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення орендної плати в сумі 10449 грн. 08 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за період з 05.01.2007 р. по 10.12.2007 р. у сумі 1713 грн. 03 коп.

Умовами договору оренди від 25.12.2006 року не передбачена забезпечення виконання зобов'язання з сплати орендної плати шляхом нарахування пені.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, зазначена вимога щодо стягнення пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –104 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 38 коп., ва решті на позивача.

З позивача на користь державного бюджету належить стягнути державне мито в сумі 89 грн. 81 коп.

Питання щодо віднесення до судових витрат та розподілу витрат на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп. судом не вирішується, оскільки позивач не надав суду належних доказів понесення зазначених витрат.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Солідарненський елеватор»Луганська область, Білокуракінський район, с. Солідарне, вул.. Центральна 1 ідентифікаційний код 00957293 на користь приватного підприємства «Деметра» м. Донецьк, вул.. Красногорівська 18/24 ідентифікаційний код 31225060 борг в сумі 10449 грн. 08 коп., державне мито у сумі –104 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 38 коп., наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з  приватного підприємства «Деметра» м. Донецьк, вул.. Красногорівська 18/24 ідентифікаційний код 31225060 на користь державного бюджету України державне мито в сумі 89 грн. 81 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько