Постанова

від 11.03.2008 по справі 13/656

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/656

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.03.2008  року                                                            Справа № 13/656

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Журавльової Л.І.

          Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання:                                Антонова І.В.

за участю представників:

від  позивача:                               -повноважний представник не прибув;

від  відповідача:                                -Проценко В.В., представник за дов. б/н від 08.02.08;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії

„Хліб України” „Солідарненський елеватор”, с. Солідарне,

Білокуракинський район Луганської області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  03.01.08

по справі                                        №13/656 (суддя –Яресько Б.В.)

за позовом:                                        Приватного підприємства „Деметра”, м. Донецьк

до відповідача:                              Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії

„Хліб України” „Солідарненський елеватор”, с. Солідарне,

Білокуракинський район Луганської області

про                                                  стягнення 11681 грн. 17 коп.

їВ С Т А Н О В И В:

          У вересні 2007 року Приватне підприємство “Деметра”, м. Донецьк (далі за текстом –ПП “Деметра”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 20.09.07 №182 з вимогами:

          -про стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинський район Луганської області (далі за текстом –ДП ДАК „Хліб України „Солідарненський елеватор”, відповідач), суми заборгованості у розмірі 11681 грн. 17 коп.;

          -про накладання арешту на майно чи грошові кошти, що належать відповідачу, з метою забезпечення позову, до повного погашення відповідачем своєї заборгованості відповідно до рішення та приказу суду.

          Ухвалою від 02.10.07 у справі №13/656 господарський суд Луганської області вимогу позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, які належать відповідачу, відхилив з мотивів того, що позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

          14.12.07 від позивача у даній справі до господарського суду Луганської області надійшло клопотання №1012с від 10.12.07, в якому він просить суд:

-визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 припинив свою дію 01.01.07, а саме: у момент передачі транспортного засобу його власнику;

-стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі за час дії договору оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06, а саме: за період з 25.12.06 по 01.07.07 згідно до розрахунку розміру орендної плати (3408 грн. 18 коп. щомісячно), що на 10.12.07 складає 10449 грн. 08 коп.;

-за порушення грошових зобов'язань стягнути з відповідача пеню за період нарахування пені, а саме: з 05.01.07 по 10.12.07 у сумі 1713 грн. 03 коп.;

-стягнути з відповідача витрати на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп., державне мито у сумі 116 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Позивачем не було надано суду першої інстанції доказів сплати державного мита з врахуванням збільшення позовних вимог за згаданим клопотанням.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656  позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 10449 грн. 08 коп., державне мито у сумі 104 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 38 коп.; в решті позову відмовлено; крім того, з позивача на користь державного бюджету України  стягнуто державне мито у сумі 89 грн. 81 коп. за збільшення розміру позову.           

          Згадане рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

-у задоволені позовної вимоги позивача щодо визнання того факту, що договір оренди транспортного засобу від 25.12.06 припинив свою дію 01.01.07, а саме: у момент передачі транспортного засобу його власнику, слід відмовити, оскільки зазначена вимога позивача є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення, і цей  факт  може  встановлюватися  господарськими  судами  лише при існуванні та розгляді  між сторонами договору спору про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом оцінки  фактичних обставин справи та обґрунтованості  відповідних вимог, підставою для яких і буде посилання сторони на наявність спірного правочину;

-обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати у сумі 10449 грн. 08 коп.;

-вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 05.01.07 по 10.12.07 у сумі 1713 грн. 03 коп. не підлягає задоволенню, оскільки умовами договору оренди транспортного засобу від 25.12.06 не передбачено забезпечення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати шляхом нарахування пені;

-питання щодо віднесення до судових витрат та розподілу витрат на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп. судом не вирішується, оскільки позивач не надав суду належних доказів понесення зазначених витрат;

-ст.ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 547 Цивільного кодексу України.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №1 від 17.01.08, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

          В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на його думку, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача до Луганського апеляційного господарського суду не подав та його повноважний представник у судове засідання, яке відбулося 11.03.08, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України „Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинський район Луганської області, №1 від 17.01.08 на рішення господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І.,          суддя – Єжова С.С., суддя –Семендяєва І.В.

У зв'язку з відсутністю судді Єжової С.С., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.02.08, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю  Єжову С.С. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №13/656 та призначено до складу судової колегії суддю Журавльову Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено господарським судом Луганської області, між сторонами у даній справі 25 грудня 2006 року був укладений договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду строком на 36 місяців до 16 грудня 2009 року автомобіль марки Mitsubishi модель Pajero Sport 3.0, випуску 2006 року, реєстраційний номер АН 8873ВМ.

Згідно п. 5 договору за користування автомобілем відповідач зобов'язався сплачувати щомісячну плату в розмірі 3410 грн. 00 коп. не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем оренди.

25 грудня 2006 року зазначений у договорі автомобіль був переданий позивачем відповідачу за актом прийому-передачі.

29 червня 2007 року сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди та за актом прийому-передачі від 01.07.07 автомобіль був повернутий відповідачем позивачу.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд, з врахуванням зміни предмета позову:

-визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 припинив свою дію 01.01.07, а саме: у момент передачі транспортного засобу його власнику;

-стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі за час дії договору оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06, а саме: за період з 25.12.06 по 01.07.07 згідно до розрахунку розміру орендної плати (3408 грн. 18 коп. щомісячно), що на 10.12.07 складає 10449 грн. 08 коп.;

-за порушення грошових зобов'язань стягнути з відповідача пеню за період нарахування пені, а саме: з 05.01.07 по 10.12.07 у сумі 1713 грн. 03 коп.;

-стягнути з відповідача витрати на відрядження у сумі 841 грн. 78 коп., державне мито у сумі 116 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 стосовно повної та своєчасної оплати орендної плати.

          Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського  процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічна норма права закріплена у ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти вимог щодо стягнення боргу з орендної плати в сумі 10449 грн. 08 коп. за період з 08.02.07 по 01.07.07, відповідач посилається на положення ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, якою передбачено, що договір оренди припиняється у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди, та на положення ч. 6. ст. 762 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, та зазначає, що внаслідок  дорожньо -  транспортної пригоди, яка сталася 08.02.07, договір припинив свою дію 08.02.07 внаслідок загибелі об'єкта оренди.

Факт дорожньо-транспортної пригоди, який мав місце 08.02.07, за участю орендованого за договором автомобіля підтверджується постановою від 14.02.07 про відмову в порушенні карної справи у відношенні водія цього автомобіля громадянина Степанова О.Ю., яка винесена інспектором ГПС Білокуракінського РВ УМВС України в Луганській області Баженовим В.О. (а.с. 70), а також іншими матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, орендованому за договором автомобілю у зв'язку з цією дорожньо –транспортною пригодою були заподіяні механічні пошкодження.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно не доведення відповідачем факту повного знищення орендованого автомобіля, а не лише його пошкодження.

Також відповідачем не доведено, що після 08.02.07 орендований автомобіль не міг бути ним використаний через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наступне.

Сторони 29.06.07 уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06, у якій визначили, що борг з орендної плати за цим договором складає 18449 грн. 08 грн. та обумовили, що розрахунок по заборгованості буде здійснений орендарем в розумні строки на вимогу орендодавця    (а.с. 39).

21.08.07 представники бухгалтерських служб сторін склали та підписали акт звірення розрахунків за договором оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06, де вказали борг з боку відповідача перед позивачем станом на 31.07.07 в сумі 18449 грн. 08 коп. (а.с. 45).

Відповідач 14.08.07 перерахував позивачу за оренду автомобіля грошові кошти у сумі 3000 грн. 00 коп. та 20.08.07 ще перерахував позивачу 5000 грн. 00 коп.

Позивач пред'явив відповідачу письмову вимогу від 28.08.07 №170 про погашення заборгованості з оренди вищевказаного автомобіля в сумі 10449 грн. 08 коп., але відповідач цей борг не погасив.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі    10449 грн. 08 коп. заявлені  обґрунтовано і господарським судом Луганської області задоволені правомірно.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 1713 грн. 03 коп., оскільки ні договір оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06, ні угода від 29.06.07 про дострокове розірвання договору оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 не передбачають відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне здійснення розрахунків.

У клопотанні №1012с від 10.12.07, яке, як вищевказано, надано до справи 14.12.07, позивач вважає, що договір оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 припинив свою дію 01.07.07 (дата складання акту прийому-передачі транспортного засобу, за яким відповідач повернув позивачу орендований автомобіль), але однією з остаточних позовних вимог при друкуванні цього клопотання допустив описку, а саме: просить визнати той факт, що договір оренди транспортного засобу №2512-06 від 25.12.06 припинив свою дію 01.01.07, а саме: у момент передачі транспортного засобу його власнику.

Судова колегія вважає, що фактично мова йде про дату –01.07.07.

Стосовно цієї позовної вимоги судова колегія звертає увагу на наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена  підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.          

          Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 15 Цивільного кодексу  України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу  України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу  України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання факту того, що договір припинив дію не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України. Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Вимога про визнання факту того, що договір припинив дію є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне.

Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Вказане відповідає статті 124 Конституції України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив також і у цій частині позову.

Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, а тому судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду залишається без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 52 грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на відповідача (заявника скарги) –Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинський район Луганської області.

          Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, ідентифікаційний код №00957293, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене ним при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 52 грн. 25 коп. за квитанцією  №7802381 від 17.01.08, яка знаходиться у матеріалах справи №13/656.

 У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинський район Луганської області, №1 від 17.01.08 на рішення господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.01.08 у справі №13/656 залишити без змін.

3 Витрати по сплаті державного мита у розмірі 52 грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, с. Солідарне, Білокуракинський район Луганської області.

          Повернути Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії „Хліб України” Солідарненський елеватор”, ідентифікаційний код №00957293, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 52 грн. 25 коп. за квитанцією  №7802381 від 17.01.08, яка знаходиться у матеріалах справи №13/656.

          Підставою повернення з Державного бюджету України державного мита є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва