Ухвала

від 10.04.2025 по справі 420/9055/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/9055/25

У Х В А Л А

10 квітня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40055626) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Європейська, 14, код ЄДРПОУ 44901130) про зобов`язання укласти охоронний договір

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 28.03.2025 надійшла позовна заява Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, в якій позивач просить суд зобов`язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Позовні вимоги Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурська Лілія Михайлівна обґрунтовує тим, що на території Пересипського району Одеської міської територіальної громади розташована пам`ятка історії місцевого значення, - найстаріше в Одесі Куяльницьке кладовище поховання козаків Сотніківської Січі, яке розташоване на території колишнього поселення Куяльник за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787). Цей об`єкт культурної спадщини отримав статус пам`ятки історії місцевого значення, що підтверджено наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 26.04.2021 № 295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток».

Земельна ділянка по вул. Хаджибейська дорога у м. Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787), перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини місце поховання, розташоване на вказаній земельній ділянці. Проте на даний час, на вказаний об`єкт відсутні відомості про укладення охоронного договору на умовах і в порядку, визначеними Постановою КМУ від 28.12.2001 № 1768, через що існує загроза його занедбання та він фактично позбавлений належного правового захисту. Згідно відповіді, наданої Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації № 2970/10/01-12/2-24/1079 від 10.10.2024, звернення від Одеської міської ради або виконавчих органів Одеської міської ради щодо укладення охоронного договору на пам`ятку історії місцевого значення Куяльницьке кладовище не надходили. З огляду на викладене тривалий час, а саме з 2021 року, власник об`єкту культурної спадщини - Одеська міська рада ухиляється від укладення охоронного договору та взяття на себе зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, збереження, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття заходів щодо її захисту, збереження та приведення до належного стану, першочерговим з яких є укладення з її власником охоронного договору.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

01.04.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації та відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

10.04.2025 суд ухвалив залучити Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Європейська, 14, код ЄДРПОУ 44901130) до участі у справі №420/9055/25, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

08.04.2025 до суду від представника відповідача Одеської міської ради надійшло клопотання (вхід. №ЕС/33309/25), в якому просить призначити розгляд справи № 420/9055/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання зазначили, що на їх думку дана справа має вагоме значення для сторін та становить значний суспільний інтерес, а тому не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження. Оскільки позов подано прокуратурою в інтересах держави, потрібно встановити наявність у Департаменту культури національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації права на звернення до суду з позовами про зобов`язання укласти охоронний договір, а у Суворовської окружної прокуратури міста Одеси права на звернення до суду в інтересах держави з даним позовом. Таким чином, зважаючи на потребу у встановленні наявності/відсутності у Суворовської окружної прокуратури міста Одеси права на звернення до суду в інтересах держави та необхідності їх захисту у судовому порядку, справа №420/9055/25 має бути розглянута в порядку загального позовного провадження. З огляду на викладене, Одеська міська рада бажає брати участь у справі №420/9055/25 у відкритому судовому засіданні із наданням права всім учасникам справи на висловлення власної думки.

Дослідивши вказане клопотання, суд приходить до наступного.

Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст.257 та ч.4 ст.12 КАС України. Зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Суд зауважує, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання Одеської міської ради не вмотивовані та не обґрунтовані підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Одеська міська рада, заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, належних доводів на обґрунтування необхідності проведення судового засідання не навели.

Заявник, у поданому клопотанні не навів жодної належної та достатньої підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так з викликом учасників. Безпосередньо з клопотання представника відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження, наведені ж доводи є лише припущеннями про можливе існування обставин та фактів, які могли б бути вирішені виключно під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом та за участю сторін.

Позивачем у поданому клопотанні не доведено, та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, або у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідно до статей 47, 162 Кодексу адміністративного судочинства України сторони наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, про що роз`яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх підстав, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін, представником Одеської міської ради не наведено, як і не доведено наявність значного суспільного інтересу щодо результатів розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Керуючись ст.ст.12, 248, 257 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви (вхід. №ЕС/33309/25 від 08.04.2025) Одеської міської ради про перехід до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА