Постанова від 08.04.2025 по справі 761/27128/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/27128/24 Головуючий у І інстанції - Сіромашенко Н.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/8565/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального некомерційного підприємства «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів,-

установив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), КНП «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київської міської ради, Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів.

Просив суд, стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 8680000 грн. у рахунок відшкодування завданої йому фізичної та моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач подав позови з аналогічним колом учасників, з тим самим предметом, та з однакових підстав, тобто склалась така ситуація, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувають дві тотожні цивільні справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що по справі №761/5808/24 та по даній справі (№761/27128/24) позовні заяви заявлені одним і тим же позивачем, тобто ним, до різних відповідачів, у першому випадку до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», а у другому випадку до КНП «Міський заклад з надання Психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та КНП «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3».

Таким чином, позовні заяви не можуть вважатися тотожними, незважаючи на те, що співвідповідачами є одні й ті ж юридичні особи, залучені лише для забезпечення стягнення грошових коштів безпосередньо причетних до завдання такої шкоди.

Проте, судом першої інстанції дані факти було проігноровано, та навіть не наведено обґрунтування чому саме ці дві позовні заяви є аналогічними, та які факти вказують на тотожність позовних вимог, наявність одних тих же відповідачів у повному складі, наявність яких саме позовних вимог, що на думку суду першої інстанції є аналогічними, та які обставини є однаковими в обох позовних заявах.

Вказує, що зі змісту даної позовної заяви вбачається, що предметом позову до першого відповідача КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» є обставини та події, що сталися у лютому-березні 2023 року, обґрунтований Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, якою було скасовано незаконне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, та як окремий епізод що стався 02 липня 2021 року, коли він був незаконно доставлений до КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» (наразі це КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги»), де він утримувався протягом декількох годин, а надалі його було незаконно доставлено до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», але ним не заявлялися аналогічні позовні вимоги до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» та до КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №3» у первісній позовній заяві по справі №761/5808/24.

В той час як у первісній позовній заяві (справа №761/5808/24) заявленій у лютому 2024 року до іншого першого відповідача причетного безпосередньо до завдання йому майнової і моральної шкоди КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», його позовні вимоги як доведення фактів незаконного поміщення його до цього психіатричного закладу ґрунтуються на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, якою було скасовано Рішення Подільського районного суч м. Києва від 07 липня 2021 року та визнано незаконною примусову госпіталізацію його до цього психіатричного закладу.

Проте, ці події зовсім не стосуються предмету позову у даній позовній заяві, оскільки він просить суд стягнути грошові кошти, в тому числі з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», в рахунок відшкодування моральної шкоди за обставин, що сталися лише в лютому-березні 2023 року.

Просив суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На вказану апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що воно, Департамент охорони здоров`я м. Києва, не несе відповідальність за діяльність КНП «МЗНПД» та КНП «КМПЛ №3».

Вказує, що у апеляційній скарзі не наведено жодних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом порушення прав позивача ним, Департаментом охорони здоров`я м. Києва, по відношенню до ОСОБА_1 .

Отже, недоведеність позивачем саме в чому полягали неправомірні дії Департаменту, та як саме вони вплинули на заподіяну ОСОБА_1 шкоду виключає його вину.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін.

На вказану апеляційну скаргу КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції не свідчить про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди з боку держави Україна.

Тобто, позивач ОСОБА_1 реалізував своє право на оскарження судового рішення суду першої інстанції, щодо проходження примусової госпіталізації, та відповідно воно, КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», не завдавало своїми діями ні моральної, на матеріальної шкоди позивачу.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року по справі №761/5808/24 (провадження №2/761/5670/2024) прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Державної казначейської служби України про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче судове засідання.

На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним вище позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у рахунок відшкодування завданої йому фізичної та моральної шкоди, тобто позивач подав до суду позовну заяву з аналогічним колом учасників, з тим самим предметом та з однакових підстав.

Таким чином, склалась така ситуація, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувають дві тотожні цивільні справи, дана справа (№761/27128/24) та справа №761/5808/24.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі №640/7778/18, позови вважаються тотожними, якщо вони повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі №917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись у лютому 2024 року з позовом до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Державної казначейської служби України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти в сумі 6072913 грн. у рахунок відшкодування йому матеріальної(майнової)та моральної шкоди завданої незаконним позбавленням його свободи, шляхом незаконного та безпідставного поміщення його 02 липня 2021 року до психіатричного закладу КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», а також внаслідок ухвалення рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року у справі №758/9198/21, яким було незаконно та безпідставно задоволено заяву директора КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» про його примусову госпіталізацію до психіатричного закладу, оскільки рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2021року було скасоване Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року та було відмовлено у його примусовій госпіталізації до психіатричного закладу.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), КНП «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київської міської ради, Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції не врахував, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У даній справі ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), КНП «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київської міської ради, Державної казначейської служби України грошові кошти у сумі 8680000 грн. у рахунок відшкодування йому моральної шкоди завданої незаконним позбавленням його свободи, шляхом незаконного та безпідставного поміщення його повторно 17 лютого 2023 року до психіатричного закладу КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги»(попередня назва Київська міська психоневрологічна лікарня №2), та 24 червня 2021 року до психіатричного закладу КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №3», а також внаслідок ухвалення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, яким було задоволено заяву директора КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» про його примусову госпіталізацію до психіатричного закладу, оскільки рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023року було скасоване Постановою Київського апеляційного суду від 12жовтня 2023року та було відмовлено КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» у його примусовій госпіталізації до цього психіатричного закладу. Крім того, Васильківським міськрайонним судом Київської області 01 липня 2021року було відмовлено у розгляді заяви про його примусову госпіталізацію до КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №3».

Тобто, відповідачі(справа №761/5808/24 - КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», дана справа - КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» та КНП «Київська міська Психоневрологічна лікарня №3»), матеріально-правові вимоги та підстави позову у даній справі та у справі №761/5808/24 не є тотожними.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба