Постанова від 10.04.2025 по справі 200/7469/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року справа №200/7469/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року) у справі № 200/7469/24 (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1058-IV) на підставі її заяви від 26.09.2024;

- зобов`язати Управління зарахувати до страхового та спеціального стажу роботи позивача період навчання з 01.09.1990 по 19.06.1992у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Дзержинської міської ради Донецької області; період роботи з 01.06.2024 по 12.07.2024 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області та повторно розглянути заяву позивача про призначення з 26.09.2024 їй пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.09.2024 вона звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатом розгляду зазначеної заяви позивача від 26.09.2024, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 03.10.2024 №051330003761 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах за вислугу років станом на 11.10.2017 26 років 06 місяців. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що порушує її права, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2024 №051330003761 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі заяви від 26.09.2024.

Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву позивачки від 26.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із зарахуванням позивачу до спеціального стажу період навчання з 01.09.1990 по 19.06.1992 у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.06.2024 по 12.07.2024 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області та з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.

26.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення та пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заяву про призначення пенсії за вислугу років від 26.09.2024 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом розгляду заяви від 26.09.2024 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 03.10.2024 №051330003761 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців.

Згідно з пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 01.11.1993 № 909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, соціального забезпечення за наявності станом на 01.04.2015 не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017- не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж позивача склав 32 роки 6 місяці 19 днів. Спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 1 місяць 10 днів.

До спеціального стажу роботи за вислугу років зараховано наступні періоди роботи: з 01.09.1992 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 10.10.2017.

Стосовно позовних вимог про зарахування часу навчання в Болхівському педагогічному училищі Орловської області з 01.09.1990 по 19.06.1992, відповідач зазначає, що навчання в училищі не зараховується до спеціального стажу роботи за вислугу років, оскільки законодавством це не передбачено.

Стосовно періоду роботи з 01.06.2024 по 12.07.2024 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, відповідач повідомляє, що даний період не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

26.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення та пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заяву про призначення пенсії за вислугу років від 26.09.2024 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням відповідача від 03.10.2024 №051330003761 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить - 32 роки 06 місяців 19 днів, спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 становить - 25 років 01 місяць 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зарахований до стажу (загального та спеціального) період з 01.06.2024 по 12.07.2024 - робота на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, а період з 01.09.1990 по 19.06.1992 - навчання в Болхівському педагогічному училищі Орловської області зарахований до загального трудового стажу, але не зарахований до спеціального (педагогічного) стажу.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1992 ОСОБА_1 наявні записи зокрема:

- 01.09.1992 призначена вчителем початкових класів до СШ №13 м. Дзержинська, відповідно до наказу №103 від 15.08.1992;

- 12.07.2024 звільнена з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу №7-к від 08.07.2024.

Відповідно до наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 №7-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 № 01-22/720, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СШ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди: з 01.09.1990 по 19.06.1992, з 01.09.1992 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2017по 10.10.2017, з 11.10.2017 по 31.05.2024. До спеціального стажу зараховано періоди роботи з 01.09.1992 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2017по 10.10.2017.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 25.11.2024, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 не відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (ЄДРПОУ: 02142827) за спірні періоди, а саме з 01.06.2024 по 12.07.2024, відомості про сплату роботодавцем страхових внесків за вказані періоди відсутні.

Отже, спірним у справі є правомірність винесення рішення відповідачем від 03.10.2024 № 051330003761 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У преамбулі Закону № 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-XII в редакції Законів України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 01 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 01 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 01 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 01 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 01 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 01 січня 1971 року.

04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено Рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ передбачав наступні вимоги для призначення пенсії за вислугу років: «Право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано неконституційними положення про наявність стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців, а також про віковий ценз.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону № 1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.

Отже, на день звернення позивача із заявою 26.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (набрав чинності 11.10.2017) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-XII. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 16 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII.

Крім того, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» не було внесено жодних змін до статті 55 Закону № 1788-XII, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до розділу І цього Переліку учителі загальноосвітніх закладів і установ мають право на пенсію за вислугу років, що підтверджує право позивача на врахування періоду роботи з 01.09.1992 по 10.10.2017 включно у спеціальний стаж, який дає їй право на пільгову пенсію за вислугу років, як працівниці освіти, оскільки в спірні періоди вона працювала учителем загальноосвітнього закладу.

Цей спеціальний стаж складає 25 років 1 місяць 10 днів, чого не оспорює і відповідач.

Як зазначалось вище, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, що відновлена за Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

До ухвалення Закону № 213 Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 було передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Законом № 213підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію за пунктом "е" статті 55 Закону № 1788.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Колегія суддів зауважує, що абзац другий постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років замінено абзацами такого змісту:

Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати:

з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців…»

постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 529 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» незабаром після набрання чинності Законом № 213 і, вочевидь, на виконання п. 4 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213, яким доручалось Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Отже, визнання неконституційними положень Закону № 213 стосовно підвищення спеціального стажу, необхідного для виходу на пенсію за пунктом "е" статті 55 Закону № 1788, обумовлює неможливість застосування до спірних правовідносин приписів постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 529 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України») щодо підвищення спеціального стажу з 25 років до 26 років 6 місяців.

Відтак, позивачка має право на призначення пенсії за вислугу років згідно за пункту "е" статті 55 Закону № 1788, оскільки має більше 25 років спеціального стажу.

Зазначений висновок апеляційного суду слід застосувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 26.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років.

Отже, рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині.

Що стосується задоволених місцевим судом позовних вимог про зобов`язання Управління зарахувати позивачу до спеціального стажу період роботи з 01.06.2024 по 12.07.2024 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Суд першої інстанції послався на наступне.

За приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок - № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

При цьому пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

За наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено, що у період з 01.06.2024 по 12.07.2024 позивач працювала на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.

При цьому, як встановлено судом, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують період її роботи.

Окрім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем додатково надано копію наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 №7-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України та копію довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 № 01-22/720, де зазначено, що позивач дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СІЛ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за період червень-липень 2024 року відсутні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків та відсутні відомості про заробітну плату та сплачені страхові внески.

Щодо страхових внесків окружний суд зазначив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.

У трудовій книжці, серії НОМЕР_1 від 01.09.1992 ОСОБА_1 наявні записи зокрема:

- 01.09.1992 призначена вчителем початкових класів до СШ №13 м. Дзержинська, відповідно до наказу №103 від 15.08.1992;

- 12.07.2024 звільнена з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу №7-к від 08.07.2024.

Відповідно до наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 №7-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 № 01-22/720, ОСОБА_2 , дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СІЛ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 року (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Отже, враховуючи те, що трудова книжка містить записи про роботу позивача вчителем початкових класів у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, а також до заяви позивача про призначення пенсії надана довідка Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 № 01-22/720, що містить інформацію про спеціальний характер роботи у цей період у цей період, окружний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні вказаного періоду до страхового та спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII.

Враховуючи встановлені судом обставини, місцевий суд дійшов висновку що під час прийняття рішення від 03.10.2024 № 051330003761 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, не зарахувало до страхового та спеціального стажу відповідний період роботи позивача.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

По-перше, щодо періоду з 01.06.2024 по 12.07.2024 норми, в т.ч. стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не застосовуються.

Так, згідно пункту 16 розділу XV Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ПоложенняЗакону України"Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

{Пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом№ 3108-IV від 17.11.2005; в редакції Закону№ 2148-VIII від 03.10.2017}.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Окружний суд не з`ясував причин несплати страхових внесків щодо ОСОБА_1 за період з 01.06.2024 по 12.07.2024.

В той же час, апеляційним судом виправлено таку неповноту з`ясування обставин в справі.

Так, на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року Управлінням освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області надані пояснення, згідно яких відповідно до розпорядження начальника Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 21.07.2023 № 163р «Про оптимізацію мережі класів та призупинення освітнього процесу на 2023-2024 навчальний рік в окремих закладах загальної середньої освіти комунальної форми власності Торецької міської територіальної громади» у зв`язку зі скороченням контингенту учнів унаслідок ведення бойових дій на території Торецької міської територіальної громади в Закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області було призупинено освітній процес. На виконання зазначеного розпорядження керівником закладу освіти було проведено процедуру тимчасового призупинення дії трудового договору. Відповідно до наказу по Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступені № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області від 18.08.2023 № 83-к із учителем початкових класів ОСОБА_1 було призупинено дію трудового договору на строк не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Станом на 31.08.2023 заборгованість по заробітній платі, у тому числі заборгованість щодо невикористаної щорічної/додаткової відпустки відсутня.

Оскільки період перебування у призупиненні дії трудового договору не зараховується до страхового стажу, а також до стажу для нарахування щорічної основної відпустки, при звільненні з ЗЗСО № 13 ОСОБА_1 не нараховано компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, не здійснювався розрахунок середньоденної заробітної плати.

Разом з тим з метою реалізації ОСОБА_1 права на працю їй було запропоновано години в ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 10 за сумісництвом, згідно з якою з 01.09.2023 по 31.05.2024 ОСОБА_1 працювала вчителем мистецтва ЗЗСО №10.

Звільнена у зв`язку із закінченням трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

З огляду на вищевикладене повідомлено, що в період з 01.06.2024 по 12.07.2024 ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, але у зв`язку з призупиненням дії трудового договору їй не було здійснено виплату заробітної плати та не здійснено сплату страхових внесків відповідно до частини 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Отже, у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, в спірний період ОСОБА_1 не виконувала трудової функції (роботи) за безстроковим трудовим договором, вона не підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а у страхувальника був відсутнім обов`язок щодо сплати за неї страхових внесків, що обумовлює те, що період з 01.06.2024 по 12.07.2024 не входить до страхового та відповідно спеціального стажу.

Відтак, висновки місцевого суду з цього питання є необґрунтованими, підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1990 по 19.06.1992 в Болхівському педагогічному училищі Орловської області, суд першої інстанції зазначив наступне.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ).

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.

В матеріалах справи міститься копія диплома серії НОМЕР_2 , реєстраційний №150, виданий 20.06.1992 про те що, позивач у період з 01.09.1990 по 19.06.1992 навчалася в Болхівському педагогічному училищі Орловської області та здобула освіту за спеціальністю «викладання в початкових класах загальноосвітньої школи». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 19.06.1992 присвоєна кваліфікація «вчитель початкових класів».

Зазначений диплом містить відтиск печатки навчального закладу, підписи голови Державної кваліфікаційної комісії, директора та секретаря, дату видачі.

Враховуючи те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду навчання, а також того, що позивач у спірному періоді не навчалась у вказаному навчальному закладі, то місцевий суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до спеціального стажу позивача вказаного періоду навчання є протиправною.

Проте, і з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Аналогічний спір був предметом розгляду Верховним Судом.

Так, в постанові від 10 жовтня 2019 року в справі №676/5212/17 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:

«16.Ключовим питанням даної справи є визначення можливості зарахування періоду навчання позивачки у Барському педагогічному училищі до пільгового стажу для призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти.

17.Пенсії за вислугу років працівникам освіти призначають відповідно до п. «е»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788). Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років, незалежно від віку, мають працівники освіти, які в період до 01 січня 2016 року мали стаж роботи за вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців.

18.Згідно ізст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВРчас навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

19.Судами встановлено, що позивач навчалася у Барському педагогічному училищі з 01.09.1989 по 25.06.1991. Отже, статус цього навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на той час.

20.На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалисяЗаконом УкраїнськоїРадянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VIII (на момент вступу), з 05.06.1991 -Законом УкраїнськоїРадянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (на момент завершення навчання).

21.Згідно ізст. 42 Закону УкраїнськоїРадянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

22.За приписамист. 44 зазначеного законуголовним завданням професійно-технічних навчальних закладів є, зокрема, підготовка для народного господарства всебічно розвинених, технічно освічених і культурних молодих кваліфікованих робітників, які володіють професійною майстерністю, відповідають вимогам сучасного виробництва, науково-технічного прогресу і перспективам їх розвитку.

23.Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою (ст. 48 закону).

24.Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників, до яких педагоги не належать.

25.Згідно ізст. 32 Закону УкраїнськоїРадянської Соціалістичної Республіки«Про освіту» професійно-навчальними виховними закладами є: професійно-технічне училище, професійні училища різних рівнів.

26.Натомість, застаттею 34 вказаного законувищими навчальними закладами є технікум (училище), коледж, Інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

27.З наведених норм законодавства Суд дійшов висновку, що педагогічне училище не було закладом професійної (професійно-технічної) освіти, а на момент завершення навчання належало до вищих навчальних закладів.

28.У схожій справі № 643/11758/16-а Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 дійшов висновку, що вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Оскільки позивач у спірний період часу навчалася у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), то відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача час її навчання.

29.Суд не знаходить підстав для відступу від такого висновку».

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи висновок Верховного Суду у вищезазначеній справі, що професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників, до яких педагоги не належать, додатково зазначає наступне.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про професійну-технічну освіту» Державнийперелікпрофесій з підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти є нормативно-правовим актом, який визначає:

код секції (підсекції), код та назву розділу (група, клас, підклас) за Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності" або номер групи загальних професій;

назву професії (професійну назву роботи) за Національним класифікатором України "Класифікатор професій";

належність робітничих професій (розряд, клас, категорія, група) для первинної професійної підготовки відповідно до атестаційного рівня закладу професійної (професійно-технічної) освіти, а також професійного (професійно-технічного) навчання на виробництві, у сфері послуг;

можливість перепідготовки за технологічно суміжною професією та підвищення кваліфікації у закладах професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві, у сфері послуг.

Державнийперелікпрофесій з підготовки кваліфікованих робітників у закладахпрофесійної (професійно-технічної) освітирозробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасовий державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1998 р. N 450 (втратив чинність внаслідок затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. N 1117 Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах).

В обох Переліках відсутні такі професії як вчитель або педагог.

Відтак, положення ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, можливе в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначеностаттею 56 Закону № 1788-XII.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1статті 56 Закону № 1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На думку апеляційного суду, на підставі зазначеної норми права період навчання в училищі слід зараховувати лише до загального стажу, що відповідачем і зроблено.

У той же час, згідно положень пенсійного законодавства України, під спеціальним стажем слід розуміти період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Отже, вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Разом з цим, відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону № 1788-XII час, що зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті13,14 цьогоЗакону), законодавець пов`язує з перебуванням на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Інших випадків зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, наведена нормаЗакону № 1788-XIIне містить.

Таких же висновків дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 25 березня 2014 року в справі № 21-47а14, а також Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 643/11758/16-а (зокрема, пункти 35,36).

Отже, висновки місцевого суду з цього питання є необґрунтованими, підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині щодо зарахування до страхового та спеціального стажу роботи позивача період з 01.01.2006 по 31.12.2006, оскільки даний період відповідачем зараховано до страхового та спеціального стажу роботи.

Стороною позивача апеляційна скарга на рішення місцевого суду не подана.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 200/7469/24 скасувати частково.

Мотивувальну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 200/7469/24 викласти в редакції цієї постанови апеляційного суду.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 200/7469/24 виключити: «із зарахуванням позивачу до спеціального стажу період навчання з 01.09.1990 по 19.06.1992 у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.06.2024 по 12.07.2024 на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області та».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 200/7469/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 10 квітня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук