Ухвала

від 08.04.2025 по справі 522/1621/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

Провадження № 11-кп/4809/277/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Категорія ч.1ст. 258-3 КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому кримінальне провадження №22023160000000388заапеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирокПриморського районногосуду м.Одеси від 02 вересня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеси, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2014 року народження, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 258-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцяти) років, з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислюється з 25 серпня 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави вартість проведеної судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/13318-ФП від 22.08.2023 року в сумі - 4 302,00 гривень; вартість проведеної судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/16197-ФП від 11.10.2023 року в сумі 1 912,00 гривень;вартість проведеної судової експертизи матеріалів відео-, звукозапису № СЕ-19/115-23/14390-ВЗ від 27.10.2023 року в сумі 8 365,00 гривень, а усього - 14579 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень, згідно довідок.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_8 вчинив участь у терористичній організації, організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації, за наступних обставин.

16.07.1990 Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України, відповідно до якої проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Згідно з розділом V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

24.08.1991 Верховною Радою Української РСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Територія України є неподільною і недоторканною.

Положеннями статей 1 і 2 Основного Закону України - Конституції України, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у окремих невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом створення і фінансування терористичних організацій на території Донецької та Луганської областей України.

Так, у березні-квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено стійкі ієрархічні об`єднання терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі «ДНР») і «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), учасники яких в Україні займалися вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством людей, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводило до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.

Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій були насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, шляхом створення незаконних державних утворень «ДНР» та «ЛНР».

Вказані терористичні організації були стійкими, мали стабільний склад лідерів, які підтримували між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складалася з політичного та силового блоків; централізоване підпорядкування керівників і учасників політичного та силового блоків лідерам організацій; план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

На керівників блоків покладалися організація, керівництво та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, які входять до складу вказаних блоків. Керівники та учасники силових блоків забезпечували стійкість терористичних організацій шляхом чинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу, представники політичних блоків організовували збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб - прихильників їхньої діяльності, чим також забезпечували існування та функціонування вказаних терористичних організацій.

Так, на учасників політичних блоків, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладалися наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади незаконних державних утворень «ДНР» і «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видача так званих "нормативно-правових актів" від імені нелегітимних органів державної влади незаконних державних утворень «ДНР» і «ЛНР»;

- організація та проведення незаконних референдумів на території Донецької і Луганської областей про визнання суверенітетів незаконних державних утворень «ДНР» і «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» з метою схилення їх до участі у вказаних терористичних організаціях та отримання підтримки власної протиправної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб - прихильників їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії між незаконними державними утвореннями «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» та їхніми лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном, з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» і «ЛНР» в позитивному світлі, дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойових блоків «ДНР» і «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» і «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силових блоків, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:

- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР» і «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силових блоків «ДНР» і «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької і Луганської областей;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення та інше незаконне заволодіння зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконних референдумів на території Донецької і Луганської областей про визнання суверенітету незаконних державних утворень «ДНР» і «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення загальнодержавних і місцевих виборів на території Донецької і Луганської областей;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичних організацій.

Одним із основних завдань учасників «ДНР/ЛНР» були зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, утримування захопленої частини території Донецької і Луганської областей під своїм контролем, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення обстрілів, вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» були стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створеними з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абзацу 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» вони були терористичними організаціями.

Координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснювалися окремими громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР» і «ЛНР», іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності.

З квітня 2014 року по лютий 2022 року учасниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», які реалізували спільний злочинний умисел щодо досягнення вищезазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» і «ЛНР» та влади їх керівників, здійснювалися захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, акти застосування збройної сили щодо військовослужбовців Збройних Сил України, співробітників правоохоронних органів України та іншим представників сил антитерористичної операції з метою протидії відновленню територіальної цілісності України та забезпеченню правопорядку, вчинялися інші злочини.

Як наслідок, під контролем представників терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» опинилась частина території Донецької і Луганської областей, визначена постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На підставі цього Указу на території Донецької і Луганської областей до 30.04.2018 проводилась антитерористична операція, спрямована на припинення діяльності указаних терористичних організацій.

На підставі Указу Президента України № 116/2018 «Про затвердження рішення РНБО України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» та рішення першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей) від 30 квітня 2018 року №33/1-4129 антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей 30 квітня 2018 року припинено.

Наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» від 30.04.2018 оголошено про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

«ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями у численних зверненнях Верховної Ради України до міжнародного співтовариства, зокрема: у Заяві Верховної Ради України "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України", схваленій Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; у Заяві Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленій Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; у Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України № 129-VІІІ від 27.01.2015; у Заяві Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленій Постановою Верховної Ради України № 145-VІІІ від 04.02.2015; у Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України № 337-VІІІ від 21.04.2015.

ОСОБА_8 , будучи членом терористичної організації «ЛНР», увійшов до силового блоку вказаної терористичної організації, а саме - до не передбаченого законами України збройного формування, НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке є структурним підрозділом терористичної організації «ЛНР», сформованим керівниками організації для насильницького підтримання незаконної влади на тимчасово окупованих територіях Луганської області, та має організаційну структуру військового типу, вчинивши тим самим участь у терористичній організації, а також організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації, за наступних обставин.

У травні 2014 року у ОСОБА_8 , який перебував у м. Одесі, з мотивів невдоволення діючою владою в Україні і її несприйняття, виник злочинний умисел, направлений на участь у терористичній організації «ЛНР», чинення у складі її непередбачених законом збройних формувань збройного опору силам антитерористичної операції, перешкоджання виконанню службових обов`язків військовослужбовцям Збройних Сил України і співробітникам правоохоронних органів, задіяним у проведенні антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, з метою відокремлення регіонів Донецької та Луганської областей від України. При цьому, ОСОБА_8 усвідомлював той факт, що діяльність терористичної організації «ЛНР» і її незаконних збройних формувань є незаконною і спрямованою на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Також ОСОБА_8 усвідомлював, що він буде учасником незаконних збройних формувань силового блоку терористичної організації, і для досягнення спільної злочинної мети вказаної організації він у її складі буде чинити опір законним діям сил антитерористичної операції, направленим на припинення протиправної діяльності терористичної організації, тим самим своїми діями прийматиме участь в терористичній організації та сприятиме її діяльності.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в травні 2014 року (точні дата і час судом не встановлені) ОСОБА_8 за невстановлених судом обставин автобусним сполученням виїхав з м. Одеси до Ростовської області Російської Федерації.

Перебуваючи на території Ростовської області Російської Федерації, у невстановленому судом місці, у травні 2014 року ОСОБА_8 за невстановлених обставин вступив з невстановленими судом особами - учасниками терористичної організації "ЛНР", які здійснювали вербування до її складу нових учасників, у злочинну змову, направлену на участь у вказаній терористичній організації, а саме у її не передбачених законом збройних формуваннях. Згідно досягнутої між ними домовленості, ОСОБА_8 мав пройти на території Ростовської області Російської Федерації спеціальну бойову (військову) підготовку, після чого прибути на територію Луганської області, окуповану терористичної організацією "ЛНР", та вступити до одного з незаконних збройних формувань цієї терористичної організації.

У цей же період часу, в травні 2014 року, ОСОБА_8 , перебуваючи на території Ростовської області Російської Федерації, реалізуючи свої злочинні наміри, виконання вказівок окремих невстановлених осіб - учасників терористичної організації «ЛНР», діючи за попередньою змовою з ними, прибув до невстановленого військового учбового центру, розташованого у Ростовській області Російської Федерації, у невстановленому досудовим розслідуванням місці. Надалі, у період протягом травня - початку червня 2014 року, ОСОБА_8 , перебуваючи у вказаному військовому учбовому центрі, під керівництвом невстановлених осіб - інструкторів з бойової підготовки - пройшов спеціальну бойову (військову) підготовку, в ході якої отримав навички та знання володіння зброєю та ведення бойових дій, з метою подальшого використання отриманих навичок для реалізації своїх злочинних намірів участі у терористичній організації "ЛНР", у складі її незаконних збройних формувань, проти сил антитерористичної операції на тимчасово окупованій вказаною терористичною організацією території Луганської області.

Приблизно на початку червня 2014 року (точні дата і час судом не встановлені), після проходження спеціальної бойової (військової) підготовки, ОСОБА_8 за невстановлених судом обставин виїхав із вищевказаного військового учбового центру, розташованого на території Ростовської області Російської Федерації, на територію Луганської області, тимчасово окуповану терористичною організацією "ЛНР", перетнув неконтрольовану частину державного кордону України з Російською Федерацією у пункті пропуску, розташованому у смт. Ізварине Луганської області), без проходження прикордонного та митного контролю та прибув до м. Лисичанськ Луганської області, яке знаходилось під контролем терористичної організації "ЛНР", з метою вступу до вказаної терористичної організації, а саме - до не передбаченого законом збройного формування, НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та подальшої участі у його складі у збройному конфлікті на боці вказаної терористичної організації проти сил антитерористичної операції.

У подальшому, перебуваючи у м. Лисичанську Луганської області, на тимчасово окупованій терористичною організацією "ЛНР" території Луганської області, не контрольованій органами державної влади України, ОСОБА_8 , діючи умисно, маючи умисел на участь в терористичній організації і сприяння її діяльності, переслідуючи протиправну мету насильницької зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміни меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, шляхом створення на території України нових незаконних державних утворень «ДНР», «ЛНР», «Новоросії», тощо, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій та бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення громадської безпеки від проявів тероризму, переслідуючи мету збройного опору силам антитерористичної операції, вступив до складу незаконного збройного формування терористичної організації "ЛНР" - 14-го батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », створеного у квітні 2014 року, дислокованого в м. Лисичанську Луганської області, тим самим став членом силового блоку вказаної терористичної організації. При цьому ОСОБА_8 усвідомлював той факт, що діяльність вказаного непередбаченого законом збройного формування терористичної організації «ЛНР» буде незаконною і спрямованою на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України. Також ОСОБА_8 усвідомлював, що він буде учасником силового блоку терористичної організації "ЛНР" і для досягнення спільної злочинної мети, перебуваючи у її складі, буде з застосуванням зброї чинити опір законним діям сил антитерористичної операції, направленим на припинення її протиправної діяльності, тим самим своїми діями прийматиме участь в терористичній організації та сприятиме її діяльності.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, протягом червня-липня 2014 року (точний час судом не встановлений), ОСОБА_8 , перебуваючи у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації "ЛНР" - НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на виконання злочинних наказів та розпоряджень його керівника - громадянина України ОСОБА_9 , та інших невстановлених осіб - командирів зазначеного незаконного збройного формування, будучи призначеним ними і обіймаючи посаду командира відділення НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, безпосередньо, із застосуванням невстановленої вогнепальної зброї, виконував покладені на нього і підконтрольний йому особовий склад завдання, а саме: здійснення збройного опору законним діянням сил антитерористичної операції, застосування зброї по особовому складу, військовій техніці і фортифікаційним спорудам сил антитерористичної операції, з метою утримання м. Лисичанськ Луганської області під контролем терористичної організації «ЛНР» та подальшого захоплення населених пунктів, будівель та інших об`єктів на території Луганської області. При цьому ОСОБА_8 самостійно обрав і використовував позивний (умовне найменування для цілей взаємодії в оперативно-бойовій обстановці) «Санта».

У кінці липня 2014 року Збройні Сили України звільнили м. Лисичанськ Луганської області з-під контролю терористичної організації «ЛНР», внаслідок вказаних подій, командуванням підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було прийнято рішення про евакуацію майна та особового складу до м. Алчевська Луганської області. У зв`язку з цим ОСОБА_8 разом з підконтрольним йому особовим складом та іншими учасниками терористичної організації ЛНР - членами підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - здійснив евакуацію майна, боєприпасів, військової техніки з місця своєї дислокації у м. Лисичанську Луганської області до м. Алчевськ Луганської області.

В серпні 2014 року за наказом керівництва НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 і підпорядкований йому особовий склад передислокувався і зайняв укріплені позиції в районі м. Голубівка (кол. назва - м. Кіровськ) Алчевського району Луганської області і смт. Михайлівка Алчевського району Луганської області.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, протягом серпня 2014 року - лютого 2015 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_8 , перебуваючи у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації "ЛНР" - НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, безпосередньо, із застосуванням невстановленої вогнепальної зброї, виконував покладені керівництвом підрозділу на нього і підконтрольний йому особовий склад завдання, а саме: здійснення збройного опору законним діянням сил антитерористичної операції, застосування зброї по особовому складу, військовій техніці і фортифікаційним спорудам сил антитерористичної операції, з метою утримання м. Голубівка (кол. назва - м. Кіровськ) Алчевського району Луганської області і смт. Михайлівка Алчевського району Луганської області під контролем терористичної організації «ЛНР» та подальшого захоплення населених пунктів, будівель та інших об`єктів на території Луганської області. Також під час виконання вказаних завдань ОСОБА_8 здійснював вербування добровольців для участі у терористичній організації "ЛНР".

Так, відповідно до доведеного ОСОБА_8 плану спільних злочинних дій, розробленого керівниками терористичної організації «ЛНР», на нього покладалось:

- ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України з метою унеможливлення припинення спільної злочинної діяльності терористичної організації «ЛНР»;

- участь у захопленні населених пунктів, будівель та інших об`єктів на території Донецької та Луганської областей;

- з метою унеможливлення припинення злочинної діяльності терористичної організації - спорудження і укріплення блок-постів, обладнання вогневих позицій та інших інженерних споруджень;

- охорона блок-постів терористичної організації та інших об`єктів, захоплених її учасниками на випадок спроб припинення їхньої злочинної діяльності співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України;

- у складі так званих «груп швидкого реагування» здійснення виїздів з метою перевірки інформації щодо переміщення українських військових формувань;

- участь у складі створених не передбачених законом збройних формувань, що є структурними елементами силового блоку терористичної організації «ЛНР»;

- ураження вогнем і знищення особового складу, позицій, сил і засобів антитерористичної операції;

- виконання інших вказівок керівників силового блоку терористичної організації "ЛНР".

Внаслідок успішного виконання покладених на нього завдань, керівництвом терористичної організації "ЛНР" ОСОБА_8 було призначено на посаду командира роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В апеляційнійскарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інтонації та призначити новий розгляд його справи у суді першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що по перше ЛНР і ДНР не визнані терористичними організаціями і ч.1 ст. 258-3 КК України до його справи в обвинуваченні не має жодного відношення.

Вказує, що після 17.02.2015 влада України не називає ЛНР і ДНР терористичними організаціями. А тому, на думку апелянта на нього поширюється дія Закону про кримінальну відповідальність, який скасовує відповідальність.

По друге апелянт порушує питання законності проведення антитерористичної операції на Донбасі.

Вказує, що антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

На думку апелянта можливо було оминути ст. 73 Конституції України і з`ясувати народ Донбаса самовизначився чи він є окупований.

Також, апелянт зазначає, що він винним себе не визнавав, оскільки діяв в інтересах Народа України і всього колишнього СРСР. І досі продовжує діяти в інтересах всього людства.

В його допиті вказано, що його дружина в Луганську область приїхала в лютому 2015, але в перших числах лютого, вони поїхали до РФ, а повернулася вона в перших числах грудня. В допиті дружини зовсім нічого не сказано, проте її допитували двічі та ті обставини, саме коли вини покинули Луганську область чітко були зафіксовані.

Більш того, апелянт зазначає про те, що він діяв правомірно, оскільки захищав право народу України на самовизначення.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дімку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залити без задоволення, з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України,що в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та навів у вироку.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 пояснивши суду, що він дійсно поїхав на Донбас в 2014 році, але зробив він це тому, що хотів допомогти народу «ЛНР».

Він народився і мешкав в Одесі. На момент 2014 року був одружений. 31 травня 2014 року в нього народилася молодша донька.

Десь через місяць після цього він вирішив їхати на Луганщину. Заохотив його до цього його знайомий з анти Майдану на ім`я ОСОБА_10 , з яким він спілкувався по телефону.

Після цього він попрямував до ОСОБА_11 , там було щось на кшталт табору, де збиралися добровольці більшості країн з після радянського простору. Заїжджав через ДНР, через Ізваріно.

В таборі вони займалися спортивною підготовкою. Там він пробув десь біля місяця, а після цього їх відвезли до ОСОБА_12 в них була військова підготовка, видали автомат. Там пробули десь два тижні.

Після цього ЗСУ пішли в наступ, а вони відступили до ОСОБА_13 . Після ОСОБА_14 на Первомайськ.

Ще в Лисичанську він вступив до угрупування «Призрак». В ОСОБА_15 він пристрілював зброю, також їх вчили оборонятися від Збройних сил України.

В Первомайську вони приєдналися до підрозділу козаків, тренувалися що робити, коли ОСОБА_16 піде в наступ. Було декілька виходів в розвідку. Вони виїжджали на бойові зіткнення. Шукали «кочуючий» міномет, вираховували його координати.

В Первомайську він став командиром взводу бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Потім його підвищили до посади командира роти. З середини вересня був на Кіровську.

В лютому 2015 року приїхала його дружина, щоб забрати його. Деякий час вона була з ним, а потім вони виїхали до рф, де деякий час мешкали.

В Одесу повернулися в вересні 2016 року. Він вважає, що діяв правомірно, оскільки підтримував народ України, який взяв зброю в руки і дії були спрямовані на повалення діючого політичного режиму.

В суді апеляційної інстанції зазначив, що в м. Одеса звертався до ТЦК та має намір піти до ЗСУ для захисту держави від збройної агресії, проте кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується не передбачає такої можливості.

Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції пояснив, що ОСОБА_8 є його знайомим і під час спілкування з ним в серпні 2023 року ОСОБА_18 розповідав йому про своє життя.

Зокрема, ОСОБА_8 під час розмов повідомив йому, що у травні 2014 року він виїхав з м. Одеси до м. Ростов-на-Дону рф.

У м. Ростов-на-Дону рф, вони чекали коли їх вивезуть до ЛНР для виконання бойових задач. Там він з іншими добровольцями пробув приблизно 3 тижні, де займався бойовою підготовкою.

Після цього, потрапив до ОСОБА_15 . Там ОСОБА_8 приймав участь у терористичній організації «Призрак», швидко зайняв посаду командира відділення, з його слів під його командуванням було 10 осіб, після цього під його командуванням було 30 осіб. Потім його підвищили до посади командира роти.

Після визволення ОСОБА_15 був у Алчевську, а потім у місті Первомайськ Луганської області. Завданням його підрозділу було утримання Кіровського напрямку під контролем терористичної організації «Призрак».

Позивним ОСОБА_8 був «Санта», а свій автомат він назвав «Клаус». Бойові задачі він отримував від командира «Призрака».

Участь у бойових діях приймав 8 місяців, а в 2015 році ОСОБА_8 зі своєю жінкою поїхав до рф, де проживав.

У 2017 році він повернувся до м. Одеси на автобусі.

Свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого. Вона була на території ЛДНР в той час, коли там був її чоловік, приїхала забрати чоловіка додому. Він зустрів її, потім поїхали до знайомих.

Контактів з особовим складом організації в якій перебував її чоловіе у неї не було, скільки серед них було громадян рф - не знає. Чи платили гроші так званим ополченцям не знає.

Про здійснення чи планування ними терактів на території України вона не чула. Контакти з мирним населенням у неї були.

Чоловік нічого не розповідав про самовизначення територій. До української влади мирне населення ставилося нормально, до росії теж.

З ЛНР вони поїхали до рф, де жили і працювали. Після чого повернулися до Одеси.

З приводу того, що ОСОБА_8 був командиром батальйону «Призрак», то бачила його в формі, в якій - вона не пам`ятає.

Крім даних показань обвинуваченого та свідка, вина ОСОБА_8 підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:

- Протоколом огляду від 26.07.2023 року, згідно якого оглянуто мережу «В контакте», а саме профіль користувача « ОСОБА_20 », на якому наявні фото бойовиків батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у військовій формі зс рф та зі зброєю в руках. Також, здійснено огляд профілю користувача « ОСОБА_21 », на якому також наявні фото підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на одному з яких присутній ОСОБА_8 у військовій формі зс рф, під яким користувач залишив коментар «о, Санта родимий…»;

- Протоколом огляду від 26.07.2023 року, згідно якого оглянуто сайт «Миротворець», на якому наявна інформація про ОСОБА_8 як особу, яка під позивним « ОСОБА_22 » приймала участь в діяльності терористичної організації, так званої «лнр» у складі НЗФ НОМЕР_2 батальйону ОМБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Також, наявні скриншоти сторінки в мережі « В контакте» ОСОБА_8 , на якій наявні фото ОСОБА_8 у військовій формі, з іншими бойовиками, з шевронами та прапором ОМБ «Призрак»;

- Висновком судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/13318-ФП від 22.08.2023 року, згідно якого на фото особою у військовій формі та зі зброєю в руках є ОСОБА_8 ;

- Протоколом огляду сайту «Слово і діло» від 22 січня 2024 року, на якому міститься карта ведення бойових дій в зоні проведення АТО станом на 2014 рік, з додатками;

- Висновком судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/16197-ФП від 11.10.2023 року, згідно якого на наданих експерту відеозаписах з матеріалів проведених НСРД є ОСОБА_8 ;

- Протоколом про проведення НСРД від 16.08.2023 року, згідно якого зафіксовано зустріч та розмову між ОСОБА_8 та особою на ім`я « ОСОБА_23 », у ході якої ОСОБА_8 , серед іншого повідомив про те, що він воював на Донбасі проти України.

Зокрема вказав, що у травні 2014 року він виїхав з м. Одеси до м. Ростов-на-Дону рф, виїжджав з Одеси на автобусі разом з товаришем. У м. Ростов-на-Дону рф, вони чекали коли їх вивезуть на Донбас. У м. Ростов-на-Дону ОСОБА_8 з іншими добровольцями пробув приблизно 3 тижні.

В кінці червня 2014 року ОСОБА_8 та інших добровольців вивезли до Лисичанську. Кордон рф з Україною вони перетинали у пункті пропуску с. Ізваріно. Там він з іншими учасниками терористичної організації «Призрак» базувалися у м. Лисичанськ Луганської області на території «скляного» заводу.

Завданням терористичної організації «Призрак» було утримання під контролем міста Лисичанськ Луганської області. ОСОБА_8 повідомив, що «скляний» завод був складом з озброєння терористичної організації «Призрак» ОСОБА_8 швидко зайняв посаду командира відділення НЗФ НОМЕР_2 батальйону ОМБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З його слів під його командуванням було 10 осіб, після його підвищення до посади командира взводу НЗФ 1-го батальйону ОМБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під командуванням ОСОБА_8 було 30 осіб. Потім його підвищили до посади командира роти НЗФ НОМЕР_2 батальйону ОМБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під командуванням ОСОБА_8 було 80 осіб.

В кінці липня 2014 року, після визволення м. Лисичанськ українськими військовими на підрозділ ОСОБА_8 було покладено задачу евакуація майна та боєприпасів зі «скляного» заводу до м. Алчевськ Луганської області.

У кінці липня 2014 року місце дислокації підрозділу ОСОБА_8 було у м. Первомайськ Луганської області. Завданням його підрозділу було утримання Кіровського напрямку під контролем терористичної організації «Призрак».

Також, ОСОБА_8 розповідав про те, що вони брали у полон представників цивільного населення, а у результаті деякі з них приєднувались до терористичної організації «Призрак» у якості добровольців.

Також, ОСОБА_8 займався вербуванням нових осіб до терористичної організації «Призрак» та на момент займання ним посади командиру роти, майже всіх представників підконтрольного йому підрозділу він вербував самостійно. Позивним ОСОБА_8 був «Санта», а свій автомат він назвав «Клаус».

Командиром терористичної організації «Призрак» був ОСОБА_24 ,та ОСОБА_8 періодично з ним контактував та отримував від нього бойові задачі.

Також, ОСОБА_8 розповідав, що декілька учасників терористичної організації «Призрак» були з рф. Також, ОСОБА_8 розповідав, що він давав присягу народу так званої «Новоросії».

У 2015 році ОСОБА_8 припинив свою участь у діяльності терористичної організації «Призрак».

Після того як ОСОБА_8 припинив свою участь у діяльності у терористичній організації «Призрак» (приймав участь у бойових діях 8 місяців), він ще півтора року зі своєю жінкою ОСОБА_25 проживав на території рф (м. Жостово Московської області);

- Висновком судової експертизи матеріалів відео-, звукозапису, згідно якого громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно приймав участь у розмовах, зафіксованих у відеофонограмі у відеофайлі, які знаходяться в папках «Відео» та «Звук» в пам`яті оптичного носія інформації (оптичного диску) № 65/1/805 від 7 серпня 2023 року;

- Протоколом обшуку від 25.08.2023 року, в ході якого за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено: мобільний телефон Redmi 8; телефон ОРОА74 у чохлі сіро-рожевого кольору; мобільний телефон білого кольору Iphone 4; мобільний телефон чорного кольору Samsung; мобільний телефон білого кольору Meizu; картки мобільних операторів; флеш накопичувач micro SD HC ємністю 4 GB; медалі з радянською символікою - 6 шт.; флеш накопичувач чорного кольору Арасег; картонні упаковки від карток мобільного зв?язку- 7 шт.; паперовий документ «Доверенность» 50АА7299369; картка «Альфа-Банк» N? 4102321256393579; картка банку «Південний» N? 5353050011787204; картка банку «Ощадбанк» НОМЕР_3 ; диски - 44 шт.

Проаналізувавши зазначені докази та обставини вчинення злочину, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії, як участь у терористичній організації, організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації.

Що стосується доводів ОСОБА_8 про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, необхідно зазначити наступне.

16.07.1990 Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України, відповідно до якої проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Згідно з розділом V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

24.08.1991 Верховною Радою Української РСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Територія України є неподільною і недоторканною.

Положеннями статей 1 і 2 Основного Закону України - Конституції України, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Так ч.1 ст. 258-3 КК України передбачено відповідальність за участь у терористичній організації, організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації.

Участь у терористичній організації, а так само сприяння її діяльності визнаються закінченим злочином безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчинювати конкретні терористичні злочини.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов`язковою умовою участі у ній є мета вчинення терористичного злочину. Мета і мотив сприяння діяльності терористичної організації можуть бути різними.

Суб`єкт злочину - будь-яка особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі Закон), а також ст. 28 КК України це стійке об`єднання трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Достатнім для визнання організації терористичною є те, що якщо хоча б один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону, а також ст. 28 КК України терористична діяльність це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання: до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів; так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.

Встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак певної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК України не вимагається.

Обставина діяльності «ЛНР» як терористичної організації підтверджується зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

А тому для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 КК України має існувати конкретне рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною.

Вказане повністю узгоджується з постановою Верховного Суду у справі № 225/6151/15-к(провадження № 51-1609км18).

Окремо необхідно зазначити про те, що як вище зазначалось у відповідності до вимог ст. 73 Конституції України виключно народ, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізувати на всеукраїнському референдумі виключне право визначати і змінювати територію України.

Згідно ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

А тому враховуючи те, що «ДНР» та «ЛНР» утворилися з порушенням вимог ст. 73 Конституції України шляхом застосування збройної агресії, супроводжуючись незаконним привласненням державного майна України «ДНР» і «ЛНР» не можуть бути визначені, як самостійними державами.

При цьому усі міждержавні організації (Організація за демократію та економічний розвиток, Вишеградська група, Європейський мовний союз, Європейський Союз, Організація Об`єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Організація Північноатлантичного договору, Парламентська асамблея Ради Європи, Співдружність незалежних держав), а також більшість Держав членів ООН не визнали «ДНР» і «ЛНР» самостійними державами.

В суді першої інстанції допитаний ОСОБА_8 чіткоповідомив, що в Лисичанську він вступив до угрупування «Призрак». В Лисичанську він пристрілював зброю, також їх вчили оборонятися від Збройних сил України . В Первомайську вони приєдналися до підрозділу козаків, тренувалися що робити, коли ОСОБА_16 піде в наступ. Було декілька виходів в розвідку. Вони виїжджали на бойові зіткнення. Шукали «кочуючий» міномет, вираховували його координати. В Первомайську він став командиром взводу бригади «Призрак» Потім його підвищили до посади командира роти.

Також, в суді першої інстанції допитано свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що ОСОБА_8 приймав участь у терористичній організації «Призрак», швидко зайняв посаду командира відділення, з його слів під його командуванням було 10 осіб, після цього під його командуванням було 30 осіб. Потім його підвищили до посади командира роти. Після визволення ОСОБА_15 був у Алчевську, а потім у місті Первомайськ Луганської області. Завданням його підрозділу було утримання Кіровського напрямку під контролем терористичної організації «Призрак». Позивним ОСОБА_8 був «Санта», а свій автомат він назвав «Клаус».

Крім того в матеріалах кримінального провадження наявні протоколи огляду від 26.07.2023 року, висновк судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/13318-ФП від 22.08.2023, протоколом огляду сайту «Слово і діло» від 22 січня 2024 року, висновком судової портретної експертизи № СЕ-19/116-23/16197-ФП від 11.10.2023, протоколом про проведення НСРД від 16.08.2023.

Вказані докази є належними та допустимими і в сукупності з показаннямиобвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 свідчить, що діяння ОСОБА_8 містять склад кримінального правопорушення за ч.1 ст. 258-3 КК України як участь у терористичній організації, організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації.

Отже, підстави піддавати сумнівам висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення відсутні.

Таким чином враховуючи те, що вина ОСОБА_8 за ч.1 ст. 258-3 КК України підтверджується доказами, які є належними, допустимими та достовірними, які зору достатності та взаємозв`язку підтверджують участь ОСОБА_8 у терористичній організації, організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_8 про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України.

Колегія суддів не можуть бути враховані доводи ОСОБА_8 щодо протоколу допиту його дружини, оскільки допит дружини не є єдиним доказом вчинення ним кримінального правопорушення. Крім того, судом їй чітко роз`ясненні положення ст. 63 Конституції, щодо можливості не свідчити стосовно себе та своїх близьких оскільки особа ненесе відповідальностіза відмовудавати показанняабо поясненнящодо себе,членів сім`їчи близькихродичів,коло якихвизначається законом

Доводи ОСОБА_8 щодо законності проведення АТО, визнання ДНР та ЛНР терористичними організація а також можливість вирішення конфлікту «мирним шляхом» колегія суддів залишає без розгляду, оскільки вказані доводи стосуються внутрішнього ставлення ОСОБА_8 щодо подій, які відбуваються в Україні.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено. Також не встановленого упередженого ставлення суду до обвинуваченого ОСОБА_8 під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальні права обвинуваченого та їх реалізація в ході судового розгляду справи були забезпечені та дотримані, і їх істотних порушень, не встановлено.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, особу винуватого, який раніше не судимий, має малолітню доньку, офіційно не працевлаштований, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Атому,на думкуколегії суддів,обґрунтовано зробиввисновок проте,що виправленнята перевихованняобвинуваченого можливелише вумовах ізоляціїйого відсуспільства,призначивши покаранняу видіпозбавлення волів межахсанкції визначеної ч.1 ст. 258-3 КК України, також застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки як вбачається з обвинувачення а також наданих пояснень ОСОБА_8 внаслідок вчинення злочину одержував матеріальні блага для себе чи інших осіб, а тому призначено з дотриманням приписів ст. 59 КК України.

При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та ступінь його небезпечності для суспільства, а також відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна буде достатнім для її виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним, як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.

Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційних скарг під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишитибез задоволення,а вирокПриморського районногосуду м.Одеси від02вересня 2024рокущодо ОСОБА_8 за ч.1ст.258-3КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментуїї проголошеннята можебути оскарженадо ВерховногоСуду,як судукасаційної інстанції,протягом трьохмісяців здня їїпроголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4