Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/14587/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/14587/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст складений 03.06.2024)

та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст рішення складено 03.06.2024)

у справі №910/14587/22 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-транс»

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Контраса»

3) Київська міська рада

про визнання укладеним договору на новий строк

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання договору укладеним на новий строк.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна послалась на те, що має переважне право на укладення нового договору про надання права на експлуатацію визначеного цим договором майданчика для паркування відповідно до Договору №ДНП-2019-03/17 від 04.03.2019 про надання в експлуатацію майданчика для паркування та угоди від 30.05.2019 №9 про зміну сторони договору, згідно з якими Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" передало позивачу за плату в експлуатацію 152 (137+15) місць для паркування транспортних засобів, розташованих на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, у справі №910/14587/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі №910/14587/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд суду до першої інстанції.

23.10.2023 матеріали справи №910/14587/22 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2024 прийнято справу №910/14587/22 до провадження та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 23.11.2023.

17.01.2024 Фізичною особою-підприємцем Ващенко Інною Василівною сформовано в системі "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій з урахуванням того, що з моменту початку розгляду справи минуло вже більше року, весь цей час триває спір та судовий розгляд, позивач просить суд визнати договір укладеним з моменту набрання рішенням суду у справі №910/14587/22 законної сили, адже весь цей час позивач позбавлений можливості експлуатувати майданчик на підставі договору, а з 30.06.2023 спірний майданчик за актом приймання-передачі був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" (яке замінене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Контраса") і такий стан речей залишається і на даний час, тобто майданчик залишається переданим третій особі-2.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 прийнято зміну предмету позову (якою за своєю суттю є заява про збільшення розміру позовних вимог від 17.01.2024) до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Також, окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 зобов`язано Київську міську раду та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду, зобов`язано вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України, а також встановлено строк для надання відповіді про вжиті заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду окремої ухвали один місяць з моменту її отримання.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» 12.06.2024 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати окрему ухвалу повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, окрема ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Крім того, скаржник вказує, що таблицею №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 визначено перелік паркувальних майданчиків, що закріплені за КП «Київтранспарксервіс».

А отже, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює свою господарську діяльність відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051.

Додатково скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний договір є договором найму, оскільки договір про надання в експлуатацію майданчиків для паркування є договором надання послуг.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» у справі №910/14587/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, розгляд справи призначено на 16.07.2024.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Київська міська рада 12.06.2024 у встановлений процесуальний строк за допомогою засобів поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати окрему ухвалу повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, Київська міська рада зазначила, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, окрема ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Київська міська рада стверджує, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» правомірно здійснює свою господарську діяльність відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, оскільки є оператором з паркування транспортних засобів відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення пакування автотранспорту в м. Києві.

Крім того, Київська міська рада вважає, що судом першої інстанції не наведено яку саме норму чи статтю Земельного кодексу України або Податкового кодексу України порушено радою.

Київська міська рада також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний договір є договором найму, оскільки договір про надання в експлуатацію майданчиків для паркування є договором надання послуг.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/14587/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків для надання доказів надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна 23.06.2024 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна вказала, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна вказує, що Господарський суд м. Києва вирішив, що укладений між позивачем та відповідачем договір від 04.03.2019 про надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування є нікчемним, адже укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок та за відсутності нотаріального посвідчення. Разом з тим суд не визначив нікчемним та не дав жодної оцінки укладеному між відповідачем та третьою особою 1 - ТОВ «Скай-транс», яка потім була замінена на Третю особу 2 - ТОВ «Котранса», договору від 30.06.2023 №ДНП-2023-06/13 про надання за плату в експлуатацію того ж самого майданчика для паркування. Цей договір тоді також є нікчемним, проте суд не зазначив про це.

Господарським судом м. Києва було встановлено, що відповідач всупереч умов договору з позивачем, укладав із третіми особами договори та додаткові угоди до них, чим порушував переважне право Позивача на укладення із відповідачем договору на новийстрок. Проте, у рішенні Господарського суду м. Києва від 16.05.2024 вказані обставини відображення не знайшли, що є порушенням ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та підставною скасування рішення суду.

Крім того, Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна стверджує про невідповідне застосування Господарським судом м. Києва матеріального права, посилаючись на позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.03.2024 у справі №910/1248/23 «договір, за яким Відповідач надає іншим суб`єктам господарювання за плату місця для платного паркування транспортних засобів є договором найму», а тому скаржник вважає, що до договірних відносин між позивачем та відповідачем необхідно застосувати ст. 777 Цивільного кодексу України, чого суд першої інстанції не зробив.

Також позивачем у тексті скарги викладено клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою електронного кабінету та підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни у справі №910/14587/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 вирішено здійснювати спільно в одному провадженні зі скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у судовому засіданні 16.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни.

01.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору в сумі 3028,00 грн, а також докази надсилання копії скарги Фізичній особі-підприємцю Ващенко Інні Василівні, Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай-транс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Контраса». Клопотання надіслане скаржником засобами поштового зв`язку 27.06.2024.

04.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (сформований в системі «Електронний суд» 03.07.2024), в якому позивач не погодилась з доводами апеляційної скарги та зазначила, що відповідач має керуватись в першу чергу Конституцією України, Кодексами та Законами України, а вже в другу чергу підзаконними нормативними актами. Разом з тим, як зазначає позивач доводи Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» не спростовують висновки суду.

09.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Київської міської ради на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни (сформований в системі «Електронний суд» 09.07.2024), в якому Київська міська рада звертала увагу суду апеляційної інстанції, що майданчики для паркування наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок.

Також Київська міська рада у своєму відзиві наголошувала на тому, що договір про надання в експлуатацію майданчиків для паркування є договором надання послуг та немає жодного відношення до договору оренди землі.

Щодо самого договору від 04.03.2019 року № ДНП-2019-03/17 Київська міська рада зазначила, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервір» направляло на адресу Позивача лист, яким повідомило ФОП Ващенко І.В. про те, що підприємство не має наміру пролонгувати договір, а тому договір від 04.03.2019 року № ДНП-2019-03/17 про надання права на експлуатацію майданчика для паркування припинив свою дію 31.12.2022 року. Сам же позивач не належним чином виконував умови Договору, оскільки періодично порушував строки оплати за договором, в підтвердження чого КП «Київтранспарксервіс» надавав відповідні докази, а тому позивач втратив право на першочергове укладення Договору.

Крім того, ФОП Ващенко І.В. запропонував укласти договір на тих самих умовах, проте, керуючись нормами ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, Комунальне підприємство «Київтранспарксервір» не бажало укладати аналогічний договір на аналогічних умовах.

11.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства «Київтранспарксервір» на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни (сформований в системі «Електронний суд» 10.07.2024), в якому комунальне підприємство стверджувало, що майданчики для паркування наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок. Також Комунальне підприємство «Київтранспарксервір» зазначило, що договір про надання в експлуатацію майданчиків для паркування є договором надання послуг, що підтверджується правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду у постанові від 03.02.2020 у справі №910/6312/19 та від 04.06.2018 у справі №910/20720/16.

У відзиві Комунальне підприємство «Київтранспарксервір» звертало увагу, що направляло на адресу Позивача лист, яким повідомило ФОП Ващенко І.В. про те, що підприємство не має наміру пролонгувати договір, а тому договір від 04.03.2019 року № ДНП-2019-03/17 про надання права на експлуатацію майданчика для паркування припинив свою дію 31.12.2022 року. В свою чергу, позивач не належним чином виконував умови Договору, оскільки періодично порушував строки оплати за договором, в підтвердження чого КП «Київтранспарксервіс» надавав відповідні докази, а тому позивач втратив право на першочергове укладення Договору.

Крім того, Комунальне підприємство посилалось на свободу договору, яка включає в себе такі елементи як свобода в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, проте, ФОП Ващенко І.В. запропонував укласти договір на тих самих умовах, а Комунальне підприємство «Київтранспарксервір» не бажало укладати аналогічний договір на аналогічних умовах.

У зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В.. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2024 у справі №910/14587/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 справу №910/14587/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, вирішено розгляд апеляційної скарги Київської міської ради здійснювати спільно в одному провадженні зі скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни у судовому засіданні 16.07.2024.

16.07.2024 в судовому засіданні суддями Шапраном В.В., Сітайло Л.Г. та Буравльовим С.І. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи №910/14587/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Шапрана В.В., Сітайло Л.Г., Буравльова С.І. про самовідвід від розгляду справи №910/14587/22 задоволено. Матеріали справи №910/14587/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.07.2024 у справі №910/14587/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 прийнято до свого провадження справу №910/14587/22 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А. Призначено справу №910/14587/22 до розгляду на 06.08.2024. Задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання по справі №910/14587/22 вирішено у режимі відеоконференції відбудеться 06.08.2024.

30.07.2024 надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на апеляційну скаргу Київської міської ради (сформований в системі «Електронний суд» 29.07.2024), в якому позивач не погодилась з доводами апеляційної скарги та зазначила, що як відповідач, так і Київська міська рада мають керуватись в першу чергу Конституцією України, Кодексами та Законами України, а вже в другу чергу підзаконними нормативними актами.

Крім того, висловлюючись щодо правової природи спірного договору між позивачем та відповідачем, позивач посилалась на рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/8700/22 за позовом ФОП Ващенко І.В. до КП «Київтранспарксервіс», яке не оскаржувалось та набрало законної сили, де зазначено «проаналізувавши зміст договору від 04.03.2019, суд зазначає, що останній фактично за своєю суттю є Договором найму», а також, на позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №910/1248/23, де зазначено, що договір, за яким відповідач надає іншим суб`єктам господарювання за плату місця для платного паркування транспортних засобів є договором найму.

06.08.2024 розгляд справи №910/14587/22 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 розгляд справи призначено на 24.09.2024.

У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю. у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.09.2024 у справі №910/14587/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято справу №910/14587/22 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Відкладено розгляд справи №910/14587/22 на 15.10.2024, призначено здійснювати судове засідання у режимі відеоконференції.

15.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Комунального підприємства «Київтранспарксервір».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/14587/22 на 27.11.2024, призначено здійснювати засідання у режимі відеоконференції.

27.11.2024 надійшло клопотання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 клопотання представника Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/14587/22 на 21.01.2025, призначено здійснювати судове засідання у режимі відеоконференції.

Судове засідання 21.01.2025 у справі №910/14587/22 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці за сімейними обставинами.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №910/14587/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято справу №910/14587/22 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Козир Т.П. Розгляд справи №910/14587/22 призначено на 12.02.2025 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 клопотання представника Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/14587/22 на 05.03.2025. Призначено здійснювати судове засідання у режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.03.2025 у справі №910/14587/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 прийнято справу №910/14587/22 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Розгляд справи № 910/14587/22 призначено на 19.03.2025 у режимі відеоконференції.

В судове засідання 19.03.2025 з`явились представники позивача (в режимі відеоконференції), відповідача та третьої особи-3. Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з`явились, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, а також підтримав апеляційну скаргу третьої особи-3, просив їх задовольнити, окрему ухвалу суду першої інстанції скасувати. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.

Представник третьої особи-3 підтримав доводи апеляційної скарги, а також підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив їх задовольнити, окрему ухвалу суду першої інстанції скасувати. Разом з тим, заперечив проти доводів позивача, викладених у апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача надала пояснення, підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїх поясненнях заперечила проти апеляційних скарг відповідача та третьої особи-3 та просила залишити їх без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ФОП Бойко Володимиром Анатолійовичем (сторона-2) укладено договір №ДНП-2019-03/17 про надання в експлуатацію майданчика для паркування (надалі - Договір від 04.03.2019), предметом якого є передання КП "Київтранспарксервіс" за плату ФОП Бойко Володимиру Анатолійовичу в експлуатацію 137 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (пункт 1.1 Договору від 04.03.2019).

Відповідно до пункту 7.1 Договору від 04.03.2019 останній вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2021.

За умови належного виконання умов даного Договору, ФОП Бойко Володимир Анатолійович має переважне право на укладання нового Договору про надання права на експлуатацію визначеного даним договором майданчика для паркування (пункт 7.2 Договору від 04.03.2019).

Пунктом 7.3 Договору від 04.03.2019 визначено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на 1 календарний рік.

В подальшому 30.05.2019 між КП "Київтранспарксервіс", ФОП Бойко Володимиром Анатолійовичем та ФОП Ващенко Інною Василівною укладено угоду №9 про зміну сторони Договору від 04.03.2019, в якій сторонами погоджено змінити сторону за вказаним договором, а саме з ФОП Бойко Володимир Анатолійович на ФОП Ващенко Інну Василівну та передати останній усі права та обов`язки за Договором від 04.03.2019.

Дана угода набуває чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення терміну дії Договору від 04.03.2019 відповідно до його умов (пункт 5 угоди №9 від 30.05.2019).

Згідно Акту приймання-передачі паркувального майданчика від 30.05.2019 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" передано Фізичній особі-підприємцю Ващенко Інні Василівні та відповідно прийнято останньою в експлуатацію паркувальний майданчик на 152 машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 та №15), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

У зв`язку із відсутністю від Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" повідомлень про припинення дії Договору від 04.03.2019 згідно пункту 7.3 позивач продовжив експлуатацію паркувальними місцями в силу того, що Договір від 04.03.2019 автоматично продовжено на 1 календарний рік, тобто до 31.12.2022.

На підтвердження факту користування паркувальними місцями за Договором від 04.03.2019 у 2022 році та виконання умов зазначеного договору, Фізичною особою-підприємцем Ващенко Інною Василівною в межах справи №910/8700/22 було надано докази оплати такого користування, а саме: платіжні доручення №154 від 10.08.2022 на суму 27 605,50 грн, №150 від 06.07.2022 на суму 27 605,50 грн, №148 від 16.06.2022 на суму 26 715,00 грн, №143 від 11.05.2022 на суму 27 605,50 грн, №142 від 11.05.2022 на суму 26 715,00 грн, №141 від 11.05.2022 на суму 27 605,50 грн, №131 від 09.02.2022 на суму 24 934,00 грн, №129 від 17.01.2022 на суму 27 605,50 грн.

12.07.2022 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" (сторона-2) укладено договір №ДНП-2022/07/19 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - Договір від 12.07.2022), відповідно до пункту 1.1 якого КП "Київтранспарксервіс" передано за плату Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" за плату для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15), що включає 137 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.2 Договору від 12.07.2022 акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 12.07.2022 по 31.12.2022. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним 01.01.2023.

Згідно пункту 7.2 Договору від 12.07.2022 строк дії останнього становить 1 096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" майданчика для паркування.

У вересні 2022 року Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" про визнання недійсним з моменту укладення Договору від 12.07.2022.

Листами від 22.11.2022 Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна повідомила КП "Київтранспарксервіс" про своє бажання скористатися своїм переважним правом на укладання з 01.01.2023 по 31.12.2025 нового договору на умовах, що і інші аналогічні договори, що наразі укладаються КП "Київтранспарксервіс". До вказаного листа позивачем було додано проект договору та акт приймання-передачі, підписані з боку ФОП Ващенко.

Разом з тим, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" листом від 18.11.2022 вих. №053/05-2990 (вручений 29.11.2022) повідомило позивача про закінчення 31.12.2022 строку дії Договору від 04.03.2019, відсутність наміру на пролонгацію цього договору та необхідність звільнення майданчика.

27.12.2022 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" (сторона-2) укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 12.07.2022, яким п. 3.2 Договору від 12.07.2022 викладено в новій редакції, згідно якої акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 12.07.2022 по 28.02.2023. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним 01.03.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/8700/22 (яке набрало законної сили 22.02.2023) позов Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни задоволено та визнано недійсним з моменту укладення Договір від 12.07.2022.

Дане рішення мотивоване тим, що на підставі пункту 7.3 Договору від 04.03.2019 строк дії такого договору продовжено до 31.12.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін, в тому числі КП "Київтранспарксервіс" до Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни з повідомленням про припинення дії договору як це закріплено вказаним пунктом. Відтак, суд дійшов висновку, що укладання Договору від 12.07.2022 стосовно того ж самого предмета, що і в Договорі від 04.03.2019, строк дії якого станом на дату укладання оспорюваного договору не припинився, порушує права Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на користування (експлуатацію) майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва у відповідності до умов Договору від 04.03.2019 з метою належного здійснення господарської діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

28.02.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" (сторона-2) укладено Додаткову угоду №1/2 до Договору від 12.07.2022, яким п. 3.2 Договору від 12.07.2022 викладено в новій редакції, згідно якої акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 01.03.2023 по 31.03.2023. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним 01.04.2023.

30.06.2023 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" (сторона-2) укладено Договір №ДНП-2023-06/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - Договір від 30.06.2023), відповідно до пункту 1.1 якого КП "Київтранспарксервіс" передано за плату Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" за плату для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15), що включає 137 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.2 Договору від 30.06.2023 акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 30.06.2023 по 10.07.2023. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним з 11.07.2023.

Згідно пункту 7.2 Договору від 30.06.2023 строк дії останнього становить 1 828 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" майданчика для паркування.

30.06.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" в експлуатацію паркувальний майданчик на 152 машиномісця за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15).

03.07.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 30.06.2023 про внесення змін до даного договору.

18.10.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" укладено Додаткову угоду №2 до Договору від 30.06.2023 про розстрочення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" за вказаним договором.

16.11.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контранса" укладено Додаткову угоду №3 до Договору від 30.06.2023 про заміну сторони за даним договором, відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Контранса" було передано усі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-транс" по Договору від 30.06.2023.

28.11.2023 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контранса" укладено Додаткову угоду №4 до Договору від 30.06.2023, в якій сторони домовились з 01.12.2023 призупинити дію Договору від 30.06.2023 в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15).

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, оскільки вважає, що має переважне право на укладення нового договору з 01.01.2023 до 31.12.2025 на тих самих умовах, що і попередньо укладений договір, відповідно до пункту 7.2 Договору від 04.03.2019.

Колегія суддів, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, погоджується з судом першої інстанції, що для правильного вирішення даного спору, необхідно визначити правову природу укладеного між сторонами правочину.

Предмет Договору ДНП-2019-03/17 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 04.03.2019 передбачає, що відповідач передає позивачу за плату в експлуатацію 137 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. №9 та №15), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Схемою ОДР по вул. Бережанській сторони погодили розміщення земельної ділянки у просторі (її довжину, ширину тощо), без конкретної чіткої прив`язки на місцевості, зазначивши приблизно місцезнаходження будинків №9 та №15 між яким розміщено майданчик.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За приписами ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В свою чергу Договір від 04.03.2019, положення якого досліджені судом, встановлює обов`язок позивача передати майданчик відповідачу (п. 1.1) та обов`язок останнього після закінчення договору звільнити майданчик (п. 2.2.9). Протягом періоду перебування майданчика у відповідача останній споживає корисні властивості майна шляхом надання іншим особам послуг з паркування транспортних засобів на території майданчику, і таке перебування майна у відповідача є користуванням майном. Саме за нецільове використання фіксованих місць для паркування Договором наділено позивача правом одностороннього розірвання Договору (п. 5.5).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №910/1248/23 дійшла висновку, що майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні Цивільного кодексу України. Правовідносини між сторонами, що засновані на договорі, пов`язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів.

А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір, за яким одна особа надає іншій за плату місця для платного паркування транспортних засобів є договором найму.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи відповідача та третьої особи-3, що спірний договір є договором надання послуг, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.02.2020 у справі №910/6312/19 та від 04.06.2018 у справі №910/20720/16, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі N 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічний висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.

У справі № 910/1248/23, на яку послався суд першої інстанції, скаржник вважав, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.901 ЦК замість ст.759 ЦК, зробив висновок, що Договір є договором надання послуг, а не найму (оренди), не врахував висновок щодо застосування ст.759 ЦК у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №910/8413/17. Скаржник просив відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19 щодо правової природи договорів про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

При цьому, предметом позову у справі №910/1248/23 була вимога КП "Київтранспарксервіс" про стягнення з ТОВ "Ватікан" заборгованості за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, а також стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення цього грошового зобов`язання.

У вказаній справі, за результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд погодився з доводами скаржника, та вважав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що Договір є договором надання послуг, а не найму (оренди) та вважав за необхідне відступити від відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, виходячи з наступного: «Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч.1 ст.284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною 1 ст.763 ЦК встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст.284 ГК, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" майданчики для паркування віднесені до об`єктів благоустрою, якими відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" є території, тобто сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту. Правила паркування транспортних засобів передбачають обов`язковість обладнання майданчика для паркування відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, з обов`язковою відповідністю їх нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Податковий кодекс України (п.14.1.104 ст.14) під терміном "майданчики для платного паркування" розуміє його як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Об`єктом оподаткування майданчику для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст.30 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (п.268-1.2.1 ст.268-1 Податкового кодексу України).

За змістом наведеного вбачається, що у ТОВ "Ватікан" виникло право користуватися майданчиком для паркування як майном з визначеною метою - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів на майданчику.

Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні ЦК. Правовідносини між сторонами, що засновані на Договорі, пов`язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

На відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.

Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони підписали акт приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Визначили строк користування, порядок передання майданчика для паркування та повернення, ціну договору та порядок розрахунків, спосіб оплати за користування ТОВ "Ватікан" майданчиком для паркування.

Враховуючи викладене, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.».

Відтак, Верховний Суд вважав помилковими висновок, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування є договором надання послуг, оскільки останній не передбачає завдання замовника, не визначає процесу надання послуг КП "Київтранспарксервіс", наявність чи відсутність результату таких послуг, а визначає умови передання та користування майданчиком для паркування, визначає права та обов`язки сторін які пов`язані із цим.

А тому, Об`єднана палата відступила від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, на які посилались відповідач та третя особа-3, що вказує на повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, що має бути враховано судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в силу вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами Договір від 04.03.2019 про надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування є нікчемний, з огляду на наступне.

За частиною першою ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Предметом користування за укладеним між сторонами договором є земельна ділянка, адже право її використання з метою одержання доходу надається відповідачем позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац 1 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Отже, в розумінні наведених норм Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування або в оренду здійснюється відповідним органом, в даному випадку органом місцевого самоврядування на підставі його рішення, яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Згідно з підпунктом 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Підпунктом 14.1.229 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що спеціально відведені автостоянки - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

За положеннями абзаців першого, другого підпункту 268-1.1.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 Податкового кодексу України установлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень Земельного кодексу України та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

Така позиція є стабільною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 (справа щодо паркування у м. Одеса), у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №522/13231/17 (справа щодо паркування у м. Одеса), від 09.11.2022 у справі №1340/5450/18 (справа щодо паркування у м. Львові).

Разом з тим, відповідач не зміг надати пояснень суду першої інстанції (крім того, що цей договір є договором надання послуг) щодо недотримання вимог Земельного кодексу України та передачу несформованих земельних ділянок (без кадастрових номерів), за відсутності рішення міської ради та проекту відведення, нотаріального посвідчення таких договорів і державної реєстрації відповідних прав на землю.

Також, як зазначив суд першої інстанції, в аспекті розумного управління майном територіальної громади ні відповідач, ні Київська міська рада не змогли пояснити доцільності передачі земельної ділянки під паркування суб`єкту господарювання за плату у 6,50 грн на добу, в той час як визначний тариф за паркування у цій зоні становить 5,00 грн на годину. При тому, що міською владою створено КП "Київтранспакрсервіс" одним із основних видів діяльності якого є організація паркувальних майданчиків.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що саме по собі погодження схем організації дорожнього руху з органами поліції може бути підставою для визначення на проїзній частині платних місць для паркування, в яких справляється відповідачем плата за паркування, проте не може підміняти передбачену Земельним кодексом України процедуру передачі земельних ділянок у користування іншим особам з метою ведення господарської діяльності.

Частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відтак, укладений між сторонами Договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування ДНП-2019-03/17 від 04.03.2019 є нікчемний, адже укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведене виключає право суду визнавати такий договір укладеним власним рішенням, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни.

Доводи позивача про те, що суд не визначив нікчемним та не дав жодної оцінки укладеному між відповідачем та третьою особою 1 - ТОВ «Скай-транс», яка потім була замінена на Третю особу 2 - ТОВ «Котранса», договору від 30.06.2023 №ДНП-2023-06/13 про надання за плату в експлуатацію того ж самого майданчика для паркування, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний договір не є предметом розгляду у цій справі.

Щодо інших аргументів Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Щодо апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної окремої ухвали, дійшла висновку про те, що зазначені апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а окрему ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 6-7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що на території міста Києва Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" з відома та дозволу Київської міської ради здійснює передачу суб`єктам господарювання прав на землю під розміщення майданчиків для платного паркування.

Спір щодо однієї із ділянок виник у межах даної справи і судом встановлено укладання декількох договорів щодо передачі права використання такої земельної ділянки суб`єктам господарювання. Представники учасників судового розгляду не заперечували, що практика укладання подібних договорів щодо передачі прав на землю під розміщення майданчиків для платного паркування є поширеною у місті.

Разом з тим, відповідно до сформованої практики Верховного Суду системний аналіз положень Земельного кодексу України та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

Такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, від 05.07.2022 у справі №420/5690/20, від 25.01.2023 у справі №522/13231/17, від 09.11.2022 у справі №1340/5450/18 та міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17.

Іншими словами, якщо орган місцевого самоврядування бажає передавати у найм суб`єкту господарювання земельну ділянку під розміщення майданчиків для платного паркування, то це можливо виключно за проектом відведення щодо сформованої земельної ділянки із дотриманням інших процедур, передбачених Земельним кодексом України.

Такі правовідносини є наймом земельної ділянки, а оформлення договорів про надання в експлуатацію майданчиків для паркування із обґрунтуванням того, що між сторонами нібито виникають правовідносини за договором про надання послуг, не змінюють дійсної суті правовідносин - оренда землі.

Недотримання передбачених Земельним кодексом України процедур свідчить про порушення публічного порядку, спрямованого на порушення передбаченого законом порядку відведення земельних ділянок у найм та нікчемність цих договорів.

А тому, встановивши обставини передання КП "Київтранспарксервіс" з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування з порушенням вимог Земельного кодексу України (без проекту відведення, без формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номеру, без дотриманням інших процедур, передбачених Земельним кодексом України), суд першої інстанції вважав, що існують підстави для повідомлення Київської міської ради та КП "Київтранспарксервіс" про недоліки в роботі ради та підприємства та ухвалення окремої ухвали.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду та не приймає доводи скаржників, з огляду на наступне.

Як стверджує відповідач та третя особа-3 на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтраснпарксервіс» визначено оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.3 зазначеного рішення відповідача лише визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту, що не передбачає безумовну передачу паркувальних майданчикв відповідачеві або наділення його повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, на яких розташовано паркувальні майданчики.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 Земельного кодексу України, а в оренду ст. 124 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Отже, в розумінні наведених норм Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування або в оренду здійснюється відповідним органом, в даному випадку органом місцевого самоврядування на підставі його рішення, яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, що спростовує доводи скаржника з посиланням на Правила благоустрою міста Києва та ст. 901 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з п.11 Правил паркування транспортних засобів проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил.

Отже, зазначене підтверджує висновок суду першої інстанції, що якщо орган місцевого самоврядування бажає передавати у найм суб`єкту господарювання земельну ділянку під розміщення майданчиків для платного паркування, то це можливо виключно за проектом відведення щодо сформованої земельної ділянки із дотриманням інших процедур, передбачених Земельним кодексом України.

Доводи скаржників наведені в апеляційних скаргах також спростовуються Положенням про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, що є додатком 5.

Відповідно до п. 1.1. Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, що є додатком 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 N242/5629 платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

При цьому, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням Київської міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету (п.2.1, п.2.2 зазначеного Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві).

Водночас, ні відповідачем, ні третьою особою не надано суду доказів прийняття відповідного рішення Київською міською радою щодо відведення спеціальної спірної земельної ділянки для забезпечення паркування транспортних засобів, в тому числі і формування її як об`єкту цивільних прав.

Необґрунтованими є твердження відповідача та третьої особи-3, що відповідно до таблиці №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» визначено перелік паркувальних майданчиків, що закріплені за КП «Київтраснпарксервіс», а тому немає потреби в розробленні проектів відведення земельних ділянок для надання послуг з паркування, оскільки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок здійснюється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Доводи скаржників, що суд першої інстанції не повинен був застосовувати практику в адміністративних справах не приймаються колегією суддів з огляду на те, що кожна постанова Верховного Суду в силу ч. 3 ст. 317 Господарського процесуального кодексу України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду постановити на адресу Київської міської ради та на адресу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" окрему ухвалу щодо виявлених недоліків у їх роботі; зобов`язати Київську міську раду та Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду; Київській міській раді та Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України.

При цьому, виявлені порушення норм процесуального права щодо незазначення судом статті чи пункту Земельного кодексу України або Податкового кодексу України, які було порушено відповідачем та третьою особою-3 не призвело до прийняття не правильної окремої ухвали у даній справі, а тому враховуючи приписи ч.2 ст.277 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що окрема ухвала господарського суду міста Києва від 16.05.2024, прийнята після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є такою що відповідає нормам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 слід відмовити, а оскаржувану окрему ухвалу - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 залишити без задоволення.

4. Апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 залишити без задоволення.

5. Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22 залишити без змін.

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

7. Матеріали справи №910/14587/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 08.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга