Постанова

від 31.03.2025 по справі 917/52/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/52/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2: не з`явилися;

від 3-ї особи: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава (вх. №3179 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 (суддя Погрібна С.В.),

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава, в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації, м. Полтава,

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2) Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, смт Опішня Зіньківського району Полтавської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Полтавське лісове господарство", с. Копили Полтавського району Полтавської області,

про визнання незаконними та скасування наказів та рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, в якому просив (з урахуванням поданої в подальшому заяви про зміну предмету позову):

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005;

- визнати незаконним та скасувати рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005;

- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання Опішнянської селищної ради повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 Полтавській обласній військовій адміністрації;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача зазначеної земельної ділянки із державної власності у комунальну відбулася з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га входить до земель, переданих державному лісогосподарському підприємству в постійне користування у 2001 та 2003 роках.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор зазначив, що протягом розумного строку Полтавська обласна військова (державна) адміністрація як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом, а зволікання з поверненням земель до державної власності може призвести до їх відчуження органами місцевого самоврядування.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005.

Визнано незаконним та скасовано рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005.

Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури по 5368,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування рішення в частині задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та входить в державний лісовий фонд (орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га з землями лісового фонду складає 1.1467 га), а також ця ділянка входить до масиву земель, переданих державному лісогосподарському підприємству рішенням Полтавської обласної ради від 31.10.2001 "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств".

За таких обставин, із посиланням на ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтував, що оскільки вказана ділянка передана до комунальної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства та неправомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019 у відповідній частині, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020, на підставі яких відбулася передача земель, мають бути визнані незаконними та скасовані, відповідно, підлягає задоволенню і вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації вказаної земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Разом з тим, позовну вимогу прокурора про усунення перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання Опішнянської селищної ради повернути земельну ділянку Полтавській обласній військовій адміністрації суд першої інстанції визнав такою, що не підлягає задоволенню, зазначивши, що незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, отже лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, інша її частина належить до земель комунальної власності, а часткове її повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності господарський суд зазначив, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі передано у комунальну власність Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області 26.11.2020, отже, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду прокурора з вказаними вимогами не пропущено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач-1 - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; апелянт також просить покласти на позивача судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник стверджує про хибність доводів прокурора стосовно належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, посилаючись на те, що відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру від 17.06.2022 наданої прокуратурою, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0005 належить до категорії земель "землі сільськогосподарського призначення".

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області також зазначає, що передача земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в постійне користування не відбувалася і не могла відбутися, оскільки у Полтавського лісогосподарського об`єднання "Полтаваліс" (на наказ якого №137 від 23.12.2002 посилається прокурор) не було повноважень передачі земельних ділянок іншим особам в користування, а також Полтавське лісогосподарське об`єднання "Полтаваліс", як і Диканське державне лісомисливське господарство, не отримувало державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Щодо розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації №165 від 02.04.2003 "Про надання в постійне користування земельних ділянок Полтавському державному лісогосподарському підприємству об`єднання "Полтаваліс" під заліснення", на яке посилався прокурор і яке взяв до уваги суд першої інстанції, апелянт стверджує, що воно не є правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку і що даним розпорядженням не винесено межі земельної ділянки в натурі, на місцевості.

Із посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ, заявник скарги стверджує, що відповідно до змін, внесених цим Законом до Земельного кодексу, усі землі, не сформовані у земельні ділянки та не надані у користування відповідно до законодавства, перешли у власність територіальної громади.

Апелянт також наголошує, що позовні вимоги стосовно визнання недійсним і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не є ефективним способом захисту, оскільки ці накази не є правочинами, і визнання їх недійсними та скасування не призведе до відповідних юридичних наслідків, враховуючи, що запис про право власності в реєстрі речових прав залишиться без змін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази направлення апеляційної скарги позивачу - Полтавській обласній військовій (державній) адміністрації в порядку ст. 42 ГПК України .

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги на 06.03.2024 об 11:00 год.

27.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Опішнянської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Свою позицію відповідач-2 обґрунтовує наступним:

- з буквального тлумачення п. 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України можна зробити висновок, що підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акту на таке право, можливо, по-перше, з дати набрання цією нормою чинності - з 29.03.2006 року та щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), тобто до 29.03.2006 року, отже для застосування можливості підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою, як лісовою, саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, прокурору слід довести, що ці земельні ділянки були надані до 29.03.2006 року, як лісові, у постійне користування;

- факт набуття права постійного користування спірними земельними ділянками на підставі іншого розпорядчого документу до 29.03.2006 (до дати набрання чинності п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) прокурором не доведено, тому положення пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, а тому надані заявником планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не підтверджують право постійного користування спірною земельною ділянкою; скасування рішення органу місцевого самоврядування взагалі позбавляє повноважень розпоряджатися спірними земельними ділянками чи витребовувати їх на виконання рішення суду;

- обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює їх категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення, і все це за умови відсутності реєстрації спірної земельної ділянки за державним підприємством.

04.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. У відзиві прокурор наводить такі доводи:

- прокурором та іншими учасниками справи надано до суду належні та допустимі докази, на підставі яких спірна земельна ділянка мала б бути віднесена до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, це підтверджено: проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в 2003 році, проектами організації та розвитку лісового господарства ДП "Диканське досвідне лісомисливське господарство" 2007 та 2017 років, схемою розташування земельних ділянок, виконаних ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", відповідно до яких орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га з землями лісового фонду складає 1,1467 га;

- відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, право державних та комунальних лісогосподарських підприємств на раніше надані в постійне користування землі підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування;

- розпорядження голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 є рішенням про передачу земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в користування та підставою для розроблення в подальшому планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, і саме цим рішенням спірні землі віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення;

- щодо посилання апелянта на віднесення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності на підставі п. 24 Перехідних Положень Земельного кодексу України, відповідно до пп. в) вказаної норми закону землями комунальної власності територіальних громад вважаються землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення;

- оскільки земельна ділянка під час проведення інвентаризації неправомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення, рішенням суду першої інстанції скасовано державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням рішення про затвердження відповідної документації у відповідній частині, такий спосіб захисту є ефективним та сприятиме відновленню порушених інтересів власника земельної ділянки; скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.

06.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Опішнянської селищної ради надійшли додаткові пояснення щодо застосування строків позовної давності, з урахуванням яких відповідач-2 просить суд скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності. У вказаних поясненнях селищна рада стверджує, що суд першої інстанції за відсутності відповідного клопотання сторони позивача, за власною ініціативою продовжив строки позовної давності, регламентуючи це військовим станом та карантинними заходами.

25.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Рокитного А.В. надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі №917/52/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 28.02.2025.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 відбудеться 12.03.2025 о 10:00 год. Також ухвалено провести вказане судове засідання за участю представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Рокитного А.В. у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Россолов В.В.

11.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від третьої особи, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи. Заявник також просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін.

У зв`язку із зміною складу суду, ухвалою суду від 11.03.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 відбудеться 26.03.2025 об 11:30 год. Також ухвалено провести вказане судове засідання за участю представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рокитного А.В. у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

21.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Попової М.Ю. надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі №917/52/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 25.03.2025 вказану заяву було задоволено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 917/52/24 до 31.03.2025 о 12:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2025 приймала участь прокурор, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на участь представників у судовому засіданні.

Представниця Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Попова М.Ю., яка заявляла клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, до участі в судовому засіданні за запрошенням суду, направленим на її обліковий запис у системі "Електронний суд" не приєдналася, знаходилася офлайн.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Колегія суддів також враховує, що у судовому засіданні 26.03.2025 судом було заслухано доводи та пояснення представника апелянта.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідачів та третьої особи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств", Державному лісогосподарському об`єднанню "Полтаваліс" передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі, на території Попівської сільської ради площею 288,7 га.

Розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об`єднання "Полтаваліс" для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га (а.с. 50 том 1).

Згідно наказу Полтавського державного лісогосподарського об`єднання "Полтаваліс" № 137 від 23.12.2002 розпочато передачу майна Опішнянського та Диканського лісництва Полтавського держлісгоспа Диканському державному лісомисливському господарству (а.с. 61 том 1). Наказом Державного комітету лісового господарства України № 372 від 12.07.2005 державне підприємство "Диканське лісомисливське господарство" перейменоване у державне підприємство "Диканське досвідне лісомисливське господарство" (а.с. 62-64 том 1). У подальшому державне підприємство "Диканське досвідне лісомисливське підприємство" приєднано до державного підприємства "Полтавське лісове господарство" на підставі наказу Держлісагентства від 27.09.2021 № 579 (а.с. 65-67 том 1). Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 922 від 28.10.2022 ДП "Полтавське лісове господарство" припинено, а правонаступником його прав та обов`язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (а.с. 68-70 том 1). Згідно Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №205 від 04.01.2023 за філією "Полтавське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" закріплені майно, права та обов`язки ДП "Полтавське лісове господарство" (а.с. 72 том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019 (а.с. 26, том 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області загальною площею 231,7915 га.

Рішенням Опішнянської селищної ради від 19.11.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", із посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", Указ Президента України №449/2020 від 15.10.2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин", постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", доручено голові виконавчого комітету Опішнянської селищної ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про передачу у комунальну власність Опішнянській селищній раді Полтавської області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1524,3578 га згідно додатку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 передано Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (а.с. 27 том 1).

Рішенням Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 26.11.2020 та прийнято у комунальну власність Опішнянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельні ділянки загальною площею 1500,4302 га (а.с 28-29).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га (що входить до загального масиву земель, переданих у комунальну власність наказом Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020, акту приймання-передачі від 26.11.2020, рішення Опішнянської селищної ради від 19.11.2020, рішення Опішнянської селищної ради від 03.12.2020, зареєстрована як земельна ділянка комунальної форми власності за територіальною громадою в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 31-32 том 1).

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га, розташована в межах Попівської сільської ради Зіньківського району, є землями запасу, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і є власністю територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 33-34 том 1).

Відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (лист № 330 від 24.08.2023 зі схемою, а.с. 38-40), філії "Полтавське лісове господарство" Слобожанського лісового офісу ДП "Ліси України" (№ 1831/28.2-2023 від 11.09.2023, а.с. 43-45 том 1) земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га відноситься до земель лісогосподарського призначення і входить в державний лісовий фонд згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року Проекту організації та розвитку лісового господарства, розроблених по державному підприємству "Диканське досвідне лісомисливське господарство" Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (копії витягу з проекту, а.с 57-58 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена земельна ділянка входить до масиву земель, переданих державному лісогосподарському підприємству рішенням Полтавської обласної ради від 31.10.2001 "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств", розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003, яким затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об`єднання "Полтаваліс" для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки. Ділянка знаходиться в кварталі 74, виділ 8,10 Опішнянського лісництва та представлена галявиною, балкою та частково лісонасадженнями.

Згідно схеми розташування земельних ділянок, виконаних ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га з землями лісового фонду складає 1,1467 га.

Також, як встановлено під час апеляційного провадження, після передання земельної ділянки до комунальної власності подальшого її відчуження не відбулося. Відповідно до пояснень, наданих суду апеляційної інстанції учасниками справи, станом на час розгляду даної справи та її апеляційного перегляду спірна земельна ділянка не передавалася селищною радою ні у власність, ні в користування іншим фізичним або юридичним особам. Доказів такого використання матеріали справи не містять, наявності будь-яких фактичних користувачів вказаної ділянки судом не встановлено.

За таких обставин, вважаючи права держави порушеними, прокурор у грудні 2023 року звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, яку оскаржуваним рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 задоволено частково.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, заявник не погоджується з рішенням в частині задоволення позову, а саме - визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Отже, з огляду на приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, зазначене рішення переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками та мотивами суду першої інстанції в частині задоволення позову, враховуючи наступне.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача прокурор вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Полтавською обласною військовою (державною) адміністрацією заходів щодо усунення порушень, допущених відповідачами при переданні земельної ділянки в комунальну власність.

При цьому, прокурор наголошує на тому, що необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначені органи самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом, а зволікання з поверненням земель до державної власності може призвести до їх відчуження органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор також має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавською обласною прокуратурою направлено на адресу Полтавської обласної військової (державної) адміністрації лист щодо самостійного вжиття заходів та звернення до суду з позовом про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення земельної ділянки державі (а.с. 73-76 том 1).

Полтавська обласна військова (державна) адміністрація у своєму листі №13495/1/01-52 від 31.10.2023 повідомила про те, що не заперечує щодо звернення прокуратури до суду для здійснення такого захисту в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 77 том 1).

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку компетентний орган, яким у спірних правовідносинах є Полтавська обласна військова (державна) адміністрація, самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом.

В апеляційній скарзі не наведено заперечень щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації.

При розгляді позовних вимог прокурора по суті спору, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України із дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Апелянт у скарзі не заперечує тих обставин, що, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства, не можуть бути передані до комунальної власності земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.

Водночас заявник скарги стверджує, що прокурор не довів факту перебування спірної земельної ділянки в такому користуванні, оскільки відсутній державний акт на право постійного користування.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 Земельного кодексу України). Зокрема, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Апелянт у скарзі стверджує, що у редакціях Лісового кодексу України починаючи з 16.01.2020 із п. 5 Прикінцевих положень виключено можливість підтвердження права на раніше надані землі планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Разом з тим, як вбачається з вищенаведених положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, таку можливість не виключено, отже, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні із посиланням на відповідну практику Верховного Суду, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №917/623/22).

В ході апеляційного провадження Опішнянська селищна рада наполягала на тому, що з буквального тлумачення п. 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України можна зробити висновок, що підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акту на таке право, можливо, по-перше, з дати набрання цією нормою чинності - з 29.03.2006 року та щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), тобто до 29.03.2006 року, отже для застосування можливості підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою, як лісовою, саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, прокурору слід довести, що ці земельні ділянки були надані до 29.03.2006 року, як лісові, у постійне користування.

За твердженням першого та другого відповідачів, прокурор не довів факту передачі земельних ділянок у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам, оскільки не надав суду відповідного державного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, вони дійсно не містять державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, з урахуванням вищенаведених норм Перехідних положень Земельного кодексу України та Прикінцевих положень Лісового кодексу України, колегія суддів зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є допустимим доказом у розумінні ст. 77 ГПК України на підтвердження тих обставин, що спірну земельну ділянку, до складу якої входять землі лісового фонду, було передано в постійне користування державному лісогосподарському підприємству.

А саме, як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка входить до масиву земель, переданих державному лісогосподарському підприємству рішенням Полтавської обласної ради від 31.10.2001 "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», розпорядженням голови Зіньківської РДА №165 від 02.04.2003, яким затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об`єднання "Полтаваліс" для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га.

Стосовно наказу Полтавського державного лісогосподарського об`єднання "Полтаваліс" №137 від 23.12.2002 про передачу майна Опішнянського та Диканського лісництва Полтавського держлісгоспу Диканському державному лісомисливському господарству апелянт стверджує, що у Полтавського лісогосподарського об`єднання "Полтаваліс" не було повноважень щодо передачі земельних ділянок іншим особам в користування.

Разом з тим, як вбачається із цього наказу (а.с. 61, т.1), передача майна здійснювалася в порядку реорганізації юридичних осіб, тобто створення Полтавського держлісгоспу та Диканського державного лісомисливського господарства на правах юридичних осіб на базі філії об`єднання "Полтаваліс" (Полтавський держлісгосп с.Копили Полтавського району Полтавської області) та Державного мисливського господарства "Диканське".

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №906/620/19, коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, на підставі яких спірна земельна ділянка мала б бути віднесена до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, це підтверджено: проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в 2003 році, проектами організації та розвитку лісового господарства ДП "Диканське досвідне лісомисливське господарство" 2007 та 2017 років, схемою розташування земельних ділянок, виконаних ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", відповідно до яких орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 площею 1,3 га з землями лісового фонду складає 1,1467 га.

Також, як обґрунтовано зазначає прокурор, розпорядження голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 є рішенням про передачу земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в користування та підставою для розроблення в подальшому планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, і саме цим рішенням спірні землі віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

Заперечуючи перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні лісогосподарських державних підприємств та належність її переважної частини до земель лісового фонду, відповідачі водночас не надали суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження тих обставин, що до 2019 року, тобто до видання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказу №10587-сг від 15.11.2019, яким розпочато процес передання земельної ділянки у комунальну власність, спірна земельна ділянка не відносилася ні повністю, ні частково до земель лісового фонду, межі яких визначено у відповідності до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в 2003 році, проектами організації та розвитку лісового господарства ДП "Диканське досвідне лісомисливське господарство" 2007 та 2017 років, схемою розташування земельних ділянок, виконаних ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" тощо.

Заявником апеляційної скарги не надано доказів, з яких би вбачалося, що до 2019 року спірна земельна ділянка повністю належала до категорії земель "землі сільськогосподарського призначення" та, відповідно, використовувалася за цим призначенням, так само, як не надано і доказів на підтвердження тих обставин, до якої саме категорії земель належала ця ділянка. Отже, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не доведено наявності підстав для встановлення або зміни цільового призначення земельної ділянки шляхом визначення його як "землі сільськогосподарського призначення".

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка обліковувалася будь-яким іншим чином, ніж встановлено вищевказаними документами, наданими прокурором, і що її правовий режим не підпадав під визначення підпункту а) п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України: землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

За таких обставин, керуючись приписами ст. 79 ГПК України щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів", колегія суддів вважає доведеними ті обставини, що на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019, що передував подальшим розпорядчим документам, згідно з якими спірну земельну ділянку було передано в комунальну власність переважну частину вказаної земельної ділянки (1,1467 га із загальної площі ділянки 1,3 га) складали землі лісового фонду, які в силу вищенаведених приписів земельного та лісового законодавства не підлягали переданню з державної в комунальну власність.

Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району, якими було оформлено процес такої передачі, не узгоджується з вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Апелянт стверджує, що позовні вимоги стосовно визнання недійсним і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не є ефективним способом захисту, оскільки ці накази є розпорядчими документами, а не правочинами.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно зі ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц).

Як було встановлено вище, при зверненні з позовом у справі №917/52/24 прокурор обґрунтовано посилався на те, що спірну земельну ділянку було передано з державної в комунальну власність із порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, таке передання здійснювалося наступним чином:

- наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області загальною площею 231,7915 га тобто зазначений наказ передував прийняттю подальших розпорядчих документів щодо спірної земельної ділянки, створивши організаційні передумови для її передання з державної у комунальну власність;

- наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 передано Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі;

- рішенням Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 26.11.2020 та прийнято у комунальну власність Опішнянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельні ділянки загальною площею 1500,4302 га.

Отже, внаслідок прийняття зазначених наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішення Опішнянської селищної ради було неправомірно змінено форму власності спірної земельної ділянки, при цьому, як уже зазначалося, подальшого відчуження цієї ділянки не відбулося.

З урахуванням викладеного, а також часткового перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 з землями лісового фонду, колегія суддів зазначає, що в даному випадку має місце юридична невизначеність стосовно правового статусу цієї земельної ділянки, її цільового призначення та підстав набуття селищною радою прав на неї, а не питань її фактичного використання чи розпорядження нею.

Відповідно, підставою для судового захисту в цій справі є усунення стану юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника, що відповідає критеріям належності, правомірності та дієвості (ефективності) у спірних правовідносинах саме такого самостійного способу захисту як визнання незаконним і скасування рішення уповноваженого органу державної влади.

У постанові від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду констатувала достатність, належність, правомірність та дієвість (ефективність) у спірних правовідносинах саме такого самостійного способу захисту, як визнання незаконним і скасування рішення уповноваженого органу державної влади, оскільки подальше відчуження спірної земельної ділянки не відбулося.

Зазначивши, що прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним і скасування наказу, яким земельна ділянка передана з державної власності у комунальну власність, спрямовану на усунення стану юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною; прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.02.2025 у справі № 902/72/24, в якій суд касаційної інстанції, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17 зазначив, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування; на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах; наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності в комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

Апелянт також наголошує, що позовні вимоги стосовно визнання недійсним і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відповідних юридичних наслідків, враховуючи, що запис про право власності в реєстрі речових прав залишиться без змін.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що у постанові від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави, скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави.

Окрім того, судом першої інстанції також задоволено позовну вимогу прокурора про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0005 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 916/1749/22, в якій зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі є правомірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 зазначено, що позивач, який бажає захистити своє право, оспорюючи реєстрацію речового права іншої особи, може заявляти вимоги про скасування державної реєстрації речового права або оскаржувати документи, які стали підставою для такої реєстрації.

Отже, з урахуванням обставин даної справи №917/52/24, вищенаведених норм чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019 та № 5-отг від 26.11.2020 (у частині, що стосується спірної земельної ділянки), а також про визнання незаконним та скасування рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 (у відповідній частині) та про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки є обґрунтованими та відповідають встановленим законом способам захисту цивільних прав.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області в ході апеляційного розгляду справи не спростовано зазначених висновків.

Під час апеляційного провадження другий відповідач, Опішнянська селищна рада, стверджував, що суд першої інстанції за відсутності відповідного клопотання сторони позивача, за власною ініціативою продовжив строки позовної давності, регламентуючи це військовим станом та карантинними заходами.

Проте, як було встановлено вище, розглянувши заяву другого відповідача про застосування строків позовної давності господарський суд зазначив, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі передано у комунальну власність Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області 26.11.2020, отже, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду прокурора з вказаними вимогами не пропущено.

Тобто місцевий господарський суд не продовжував строки позовної давності, як про це стверджує другий відповідач, а з огляду на обставини справи та з урахуванням норм чинного законодавства, якими врегульовано зазначене питання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовну давність прокурором не пропущено.

Колегія суддів також зазначає, що в даному апеляційному провадженні оскаржуване рішення переглядається за апеляційною скаргою першого відповідача, який не посилався у скарзі на неправильне застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства щодо позовної давності.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/52/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 10.04.2025

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Россолов