Постанова

від 02.04.2025 по справі 910/74/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/74/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Державного підприємства

зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - Єсипенко О. В.,

Приватного акціонерного товариства

«Національна енергетична компанія «Укренерго» - Бондаренко О. О.,

Приватного акціонерного товариства

«ДТЕК Київські електромережі» - Іваненко І. П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Житлово будівельна компанія «Управдом» - не з`явився,

Обслуговуючого кооперативу «Хауз менеджмент» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» - не з`явився,

Відокремленого структурного підрозділу

«Київський транспортно-економічний

фаховий коледж Національного транспортного університету» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. (головуючий), Коротун О. М., Сулім В. В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 (суддя Мандичев Д. В.)

у справі № 910/74/24

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово будівельна компанія «Управдом», Обслуговуючого кооперативу «Хауз менеджмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс», Відокремленого структурного підрозділу «Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету», Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001»,

про визнання неправомірними дій та припинення дій, що порушують право,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), в якому просило суд:

- визнати неправомірними та незаконними дії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо покладення обсягів спожитої електричної енергії споживачами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово будівельна компанія «Управдом» (далі - ТОВ «ЖБК «Управдом»), Обслуговуючим кооперативом «Хауз менеджмент» (далі - ОК «Хауз менеджмент»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (далі - ТОВ «Аркада-Житлосервіс»), Відокремленим структурним підрозділом «Київський транспортно-економічний фаховий коледж національного транспортного університету» (далі - ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ») (включно по серпень 2022 року), Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс» (далі - ТОВ «Форвард Київ-Сервіс») в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;

- визнати неправомірними та незаконними дії НЕК «Укренерго» щодо покладення обсягів спожитої електричної енергії споживачами: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року), ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надати скориговані Звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року шляхом виключення обсягів споживання електричної енергії споживачів: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року), ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;

- зобов`язати НЕК «Укренерго» перезавантажити обсяги споживання електричної енергії на платформі «Market Management System» за періоди з березня 2022 року по жовтень 2023 року шляхом виключення обсягів споживання електричної енергії споживачів: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року); ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії».

Позов обґрунтовано тим, що неправомірні дії відповідачів щодо покладення обсягів спожитої електричної енергії ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» на позивача у період з 01.03.2022 по 30.10.2023 у супереч вимогам законодавства, порушують права ДПЗД «Укрінтеренерго» як учасника ринку електричної енергії та погіршують його фінансовий стан як постачальника «останньої надії».

15.02.2024 та 29.02.2024 ДПЗД «Укрінтеренерго» до Господарського суду міста Києва були подані уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у лютому 2025 року НЕК «Укренерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також у лютому 2025 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, докази на підтвердження яких будуть подані відповідно до вимог процесуального законодавства.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2025 та 11.03.2025 у справі № 910/74/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; та касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційні скарги призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.04.2025.

ДПЗД «Укрінтеренерго» у відзиві на касаційні скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників НЕК «Укренерго», ДПЗД «Укрінтеренерго», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії» та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 134-4 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

З 01.12.2021 ряд споживачів, у тому числі ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» було переведено на постачання до постачальника «останньої надії».

ДПЗД «Укрінтеренерго» листом від 29.12.2021 №44/09-11300/ПОН повідомило ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про споживачів, у яких закінчується термін постачання 90 днів.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

27.02.2022 Міністерством енергетики України прийнято наказ № 91, яким заборонено операторам системи розподілу на період дії воєнного стану в Україні здійснювати відключення та/або обмеження електропостачання об`єктів споживачів.

04.03.2022 Міністерством енергетики України прийнято наказ № 104 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії», відповідно до якого на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01.03.2022 не перебували на постачанні у постачальника «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг (пункт 1). Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг, здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником (пункт 2).

ДПЗД «Укрінтеренерго» листом від 26.04.2022 № 44/09-1152/ПОН повідомило ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що споживачі, переведені на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» з 00 год. 00 хв. 01.03.2022 та пізніше, не можуть бути прийняті ДПЗД «Укрінтеренерго», оскільки це суперечить наказу Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104 та просило переводити зазначених споживачів на постачання до постачальників універсальної послуги.

Наказом Міністерством енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», який набув чинності 06.05.2022, з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (далі - Положення № 148).

Судами попередніх інстанцій установлено, що станом на 01.03.2022 споживачі (треті особи у справі) не перебували на постачанні у постачальника «останньої надії», оскільки 28.02.2022 закінчився 90-денний період постачання електричної енергії.

Також, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до постанови НКРЕКП від 17.12.2021 № 2624 НЕК «Укренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії.

Згідно з договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0044-02022, укладеним між ДПЗД «Укрінтеренерго» та НЕК «Укренерго», останнє надає позивачу послуги з передачі електричної енергії на підставі ліцензії від 23.07.2014 АЕ № 288299.

Також, між НЕК «Укренерго», як оператором системи передачі, та ДПЗД «Укрінтеренерго» укладено ряд договорів про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 № 0044-01022, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 01.06.2021 № 303, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 31.01.2022 № 58, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 21.04.2022 № 161, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.05.2022 № 176, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 09.06.2022 № 236, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 27.01.2023 № 58, відповідно до яких позивач врегульовує небаланси електричної енергії з НЕК «Укренерго» у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Привал ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною відповідальної за баланс (позивач) правочинів щодо купівлі- продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.4, 1.5 договорів).

У 2019 році НЕК «Укренерго» здійснило перехід до експлуатації програмного інформаційного комплексу Market Management System (Система управління ринком, Платформа MMS), що передбачено Правилами ринку.

Платформа MMS розміщена на сайті НЕК «Укренерго», на яку Оператори системи розподілу, як адміністратори комерційного обліку на відповідній території, здійснюють завантаження (надання) інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачами всіх електропостачальників.

Сукупний обсяг спожитої споживачами постачальника «останньої надії» електричної енергії за розрахунковий період (календарний місяць) є обсягом придбаної ДПЗД «Укрінтеренерго» у НЕК «Укренерго» електричної енергії та є обсягом отриманих ДПЗД «Укрінтеренерго» у НЕК «Укренерго» послуг з передачі електричної енергії.

Таким чином, фінансові зобов`язання та відповідальність ДПЗД «Укрінтеренерго» перед НЕК «Укренерго» за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії та за договором про надання послуг з передачі електричної енергії формуються на підставі даних комерційного обліку, наданих Операторами системи розподілу, як адміністраторами комерційного обліку на роздрібному ринку та як ППКО, за допомогою Платформи MMS.

Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, ДПЗД «Укрінтеренерго» обґрунтувало їх тим, що ним як постачальником «останньої надії» було виконано обов`язок з постачання електричної енергії ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» протягом 90 днів відповідно до положень частини 9 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії, проте у супереч вимогам законодавства відповідачі починаючи з 91 дня у період з 01.03.2022 по 30.10.2023 продовжили покладати на нього обсяги спожитої електричної енергії зазначених споживачів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, встановивши, що 28.02.2022 завершився 90-денний період постачання споживачам (третім особам) електричної енергії постачальником «останньої надії», врахував положення законодавства, наказу Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104, та дійшов висновку, що станом на 01.03.2022 споживачі (треті особи) не могли перебувати на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії», оскільки всі споживачі, які не мали постачальника станом на 01.03.2022 повинні були бути переведені на постачальника універсальних послуг, а споживачі, які були на постачанні у постачальника «останньої надії» станом на 01.03.2022 залишаються у останнього на весь період воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після його припинення.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог також зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин Положення № 148, яким центральний орган виконавчої влади - Міністерство енергетики України у період дії в Україні воєнного стану, а саме, з 06.05.2022 по 06.12.2023 (втратило чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307) встановив відповідні особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, оскільки такі особливості розповсюджуються на той проміжок часу, у якому вони діяли, і зворотної сили у часі не мають. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що станом на 01.03.2022 споживачі (треті особи) не перебували на постачанні у постачальника «останньої надії», оскільки 28.02.2022 закінчився 90-денний період постачання електричної енергії, що також виключає можливість застосування Положення № 148 до спірних правовідносин.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зазначив, що накази Міністерства енергетики України від 27.02.2022 № 91 та від 04.03.2022 № 104 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, як того вимагають Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, а відтак не є нормативно- правовими актами та їх положення не є належною нормативною підставою для невиконання вимоги електропостачальника на відключення електроживлення споживача і продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» понад встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» 90-денний термін.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від12.09.2024 у справі № 910/12587/23, від 25.09.2024 у справі № 910/12754/23, від 20.02.2024 у справі № 905/644/22, від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Також ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у касаційній скарзі послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування абзацу 2 пункту 7 Положення № 148 до правовідносин, які виникли у період дії воєнного стану, але до набрання чинності відповідним Положенням, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

НЕК «Укренерго» у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частин 1, 2 статті 4, частин 1, 2 статті 5, частини 1 та пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України, та на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 922/3960/23, від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09, від 08.07.2021 у справі № 918/56/20 (918/1185/20), від 02.10.2019 у справі № 916/2562/18, від 21.08.2019 у справі № 910/13755/18, від 01.06.2023 у справі № 7/127(917/1862/21).

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.

Статтею 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина 6). Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (частина 8). Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу (частина 9).

При цьому початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником (пункт 6.2.3 ПРРЕЕ).

Разом з цим положеннями пункту 6.2.8 ПРРЕЕ встановлено, що постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.

Якщо споживач протягом 90 днів не укладе відповідний договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи.

У разі нездійснення оператором системи припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) споживача через 90 днів з першого дня постачання йому електричної енергії постачальником «останньої надії», обсяги електричної енергії, спожитої цим споживачем, починаючи з 91 дня покладаються адміністратором комерційного обліку на втрати оператора системи.

Отже після спливу 90-деного терміну дія договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем припиняється в частині постачання електричної енергії і продовжується в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення.

У справі № 910/74/24, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 90-денний період постачання позивачем як постачальником «останньої надії» споживачам (третім особам) електричної енергії діяв з 01.12.2021 по 28.02.2022.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 зазначеного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

За приписами частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, Міністерство енергетики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство енергетики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:

формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі;

формування та реалізацію державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів газового палива та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Пунктом 8 цього Положення визначено, що Міністерство енергетики України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міністерства енергетики України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правові акти Міністерства енергетики України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Міністерства енергетики України, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Так, Міністерством енергетики України 27.02.2022 та 04.03.2022 було прийнято відповідні накази № 91 «Про заборону відключення об`єктів критичної інфраструктури» та № 104 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії», однак ці накази не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, як того вимагають Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, а відтак не є нормативно- правовими актами.

За таких обставин, зазначені накази Міністерства енергетики України не могли бути враховані при вирішенні спору судами попередніх інстанцій, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про їх застосування.

Разом з цим, наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 (наказ був чинний до 05.12.2023), затверджено Положення № 148.

Відповідно до пункту 1 Положення № 148, яким передбачено особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 7 якого постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 ПРРЕЕ) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

За висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма (постанова від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Водночас, висновки щодо застосування нормативно-правових актів, прийнятих відповідними уповноваженими органами після введення в Україні воєнного стану, у яких прямо вказано про їх дію у період дії в Україні воєнного стану, до правовідносин, що виникли до їх прийняття, але вже під час дії воєнного стану, зазначено у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 905/644/22, від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, на які посилається ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у касаційній скарзі.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про, те що норми Положення № 148 не розповсюджуються на спірні правовідносини є помилковим та таким, що не відповідає висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду.

Отже, нормами абзацу 2 пункту 7 Положення № 148 (чинного до 05.12.2023) як спеціального підзаконного нормативно-правового акту, які діяли у спірний період (01.03.2022 - 30.10.2023), встановлено особливості постачання електричної енергії споживачам, а саме, визначено 2 категорії споживачів, яким постачання електричної енергії здійснює постачальник «останньої надії»:

- у яких відсутній електропостачальник;

- яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на 01.03.2022 постачальник «останньої наді» не здійснював постачання електричної енергії споживачам (третім особам), оскільки 28.02.2022 завершився 90-денний період постачання, тобто термін дії договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем припинився.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено обставин наявності договірних відносин між споживачами (третіми особами) та іншими постачальниками станом на 01.03.2022, тобто наявність/відсутність у споживачів (третіх осіб) електопостачальників.

Верховний Суд зауважує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів з урахуванням вимог, викладених у статті 73, 76-78, 86 ГПК України.

Усебічність і повнота розгляду справи передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Нормами господарського процесуального законодавства визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на вимоги статті 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, і здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Крім того, згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, зміна предмету позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.04.2024 у справі № 922/3960/23 (на яку посилається НЕК «Укренерго» у касаційній скарзі).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об`єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову (постанови від 10.04.2024 у справі № 910/9980/19, від 17.04.2024 у справі № 926/3515/22, від 21.02.2024 у справі № 903/359/23).

Унаслідок неврахування наведених вище висновків Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийняв до розгляду подані позивачем уточнення позовних вимог, разом з тим ухвалив рішення на захист прав позивача у спосіб, визначений у позовній заяві, не встановивши обсягу заявлених позивачем вимог, що суперечить вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки доказів, які наявні у матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, касаційні скарги ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та НЕК «Укренерго» підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/74/24 скасувати.

3. Справу № 910/74/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко