Постанова

від 09.04.2025 по справі 922/2442/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2442/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024

(суддя Жельне С. Ч.)

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024

(судді Плахов О. В., Терещенко О. І., Тихий П. В.)

у справі за позовом фізичної особи-підприємця Полупанової Зінаїди Миколаївни

до Комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради

про визнання договору укладеним.

ВСТАНОВИВ:

1.1. Фізична особа-підприємець Полупанова Зінаїда Миколаївна (далі - ФОП Полупанова З. М., позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради (далі - КП «Ритуал», відповідач) про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг у редакції, викладеній в позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вчинив усі необхідні дії для укладення договору про надання ритуальних послуг, що є обов`язковим, і запропонований договір відповідає вимогам статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо наявності всіх істотних умов, нормам Закону України «Про поховання та похоронну справу», Типовому положенню про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193 (далі - Типове положення), а також примірному договору про надання ритуальних послуг. Проте, відповідач від укладання договору безпідставно ухиляється, після отримання проєкту договору в належний термін його не підписав, не склав протокол розбіжностей та не надав обґрунтованої відповіді на подану позивачем заяву.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Позивач листом від 15.03.2024 №1/24 звернувся до відповідача із заявою - письмовою пропозицією щодо укладення договору про надання ритуальних послуг, до якого надав: два примірника договору № 1/2023, засвідчену копію довідки присвоєння ідентифікаційного номера, засвідчену копію Виписки про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2024 щодо реєстрації ФОП Полупанової З. М., перелік окремих видів ритуальних послуг, які позивач пропонує надавати, вказано номер телефону та зазначено графік роботи.

2.2. Відповідач листом від 15.04.2024 № 81:

- повідомив позивача про те, що в додатках до заяви відсутня копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, що є невиконанням пункту 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193;

- запропонував позивачу викласти пункт 3.2.1 договору в такій редакції: «подати до ритуальної служби до підписання цього договору (разом із відповідною заявою) перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість» або запропонувати свій обґрунтований варіант викладення змісту вказаного пункту з метою усунення викладених невизначеностей;

- висловив незгоду із запропонованим у пункті 3 проєкту договору переліком окремих видів ритуальних послуг, яким визначено копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили) та зазначив, що до цих робіт допускаються лише штатні працівники після проходження відповідного медичного огляду та інструктажу правил безпеки під наглядом та контролем доглядачів кладовищ.

2.3. Вважаючи свої права порушеними внаслідок безпідставного ухилення відповідача від укладання запропонованого договору, позивач звернувся з позовом про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг у редакції, викладеній в позовній заяві.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 25.09.2004 позов задовольнив повністю; визнав укладеним договір про надання ритуальних послуг між позивачем та відповідачем у редакції, викладеній в позовній заяві.

3.2. Рішення мотивував тим, що:

- позивач належно звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання ритуальних послуг, тоді як вимога відповідача про внесення змін до пункту 3.2.1 договору та подання до його підписання додаткових документів є немотивованою; отримавши пропозицію позивача, відповідач не надав протоколу розбіжностей, як того вимагають положення цивільного та господарського законодавства, а також Типове положення;

- зміст договору, який позивач просить визнати укладеним, відповідає вимогам статті 180 ГК України щодо наявності всіх істотних умов, нормам Закону України «Про поховання та похоронну справу», Типовому положенню, а також примірному договору про надання ритуальних послуг.

3.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 залишив без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

4.2. Зазначив, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судові рішення не відповідають статтям 4, 20, 86, 236 ГПК України і суди не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 щодо застосування статей 631 та 649 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не обрана. Скаржник у зв`язку з цим зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на норми законодавства, які б зобов`язували відповідача укласти з позивачем договір на надання ритуальних послуг, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

4.3. Скаржник також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі № 263/15943/17, щодо того, що укладення договору юридичною особою та фізичною особою-підприємцем не є безумовною підставою для розгляду спору між ними в порядку господарського судочинства, оскільки для цього слід встановити наявність між сторонами саме господарських правовідносин. На думку скаржника, зі змісту запропонованого позивачем до укладення договору не вбачається наявність між його сторонами господарських правовідносин, а тому спір у цій справі належить розглядати в порядку цивільного судочинства і тому судові рішення слід скасувати на підставі частини другої статті 313 ГПК України.

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо юрисдикції спору

6.2. Скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 263/15943/17 («укладення договору між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем не є безумовною підставою для розгляду спору між ними в порядку господарського судочинства, оскільки для цього слід встановити наявність саме господарських правовідносин між сторонами. За відсутності господарських правовідносин між сторонами, спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.») та вважає цей спір таким, що підлягає розгляду саме судом цивільної юрисдикції, оскільки, на його переконання, зі змісту запропонованого позивачем до укладення договору не вбачається наявність між його сторонами господарських правовідносин.

6.3. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

6.4. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

6.5. Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22.

6.6. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

6.7. Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

6.8. Укладання договорів про надання ритуальних послуг здійснюється відповідно до статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» та пункту 8 Типового положення, між ритуальною службою та суб`єктом господарювання (суб`єктів господарської діяльності).

6.9. Частина друга статті 20 ГК України передбачає такий шлях (спосіб) захисту прав та інтересів суб`єктів господарювання, як установлення господарських відносин; порядок укладення господарських договорів регламентований главою 20 Розділу ІV ГК України.

6.10. У цьому спорі позивач прагне установити відносини з відповідачем, уклавши договір для здійснення господарської діяльності як суб`єкта господарювання, що є ознакою господарського спору, а не для забезпечення особистих потреб.

6.11. Касаційна скарга не містить взагалі жодних доводів, що спростовували б правомірність розгляду цієї справи в суді господарської юрисдикції.

Щодо укладення спірного договору в судовому порядку

6.12. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

6.13. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

6.14. Частинами третьою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України встановлено, що укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

6.15. Статтею 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

6.16. За приписами статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно зі статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право обирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

6.17. Підпунктом 8.1 пункту 8 Типового положення встановлено, що ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб`єктами господарювання в такому порядку:

суб`єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім`я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи:

- копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності;

- перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання;

- режим роботи та номер телефону.

Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

6.18. Отже, підпункт 8.1 пункту 8 Типового положення містить вичерпний перелік документів, які суб`єкт господарювання має подати до територіальної ритуальної служби у додатку до заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг.

6.19. При цьому Типове положення відповідно до пункту 5 Типового положення зобов`язує ритуальну службу укласти із суб`єктом господарювання договір - замовлення на організацію та проведення поховання, тобто про надання ритуальних послуг при наявності всього переліку документів, передбачених пунктом 8 Типового положення. Таких самих правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.05.2018 у справі №905/1041/17, від 12.02.2019 у справі № 922/52/18, від 20.02.2020 у справі №910/3270/19 і доводів про наявність підстав для відступу від них касаційна скарга не містить, а колегія суддів таких підстав не вбачає.

6.20. Оскільки здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг можливе, згідно із законом, лише за наявності договору, укладеного суб`єктами господарювання з ритуальною службою, то не заснована на законі відмова останньої в укладенні відповідного договору завжди має наслідками перешкоди в розширенні ринку таких послуг, яке могло б мати місце за рахунок вступу на нього нових учасників, а отже, й можливість обмеження конкуренції (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/3270/19, від 22.05.2018 у справі № 905/1041/17, від 19.01.2022 у справі № 908/695/21).

6.21. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній станом на 15.03.2003), який регулював відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, визначав, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; свідоцтво про державну реєстрацію - це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

6.22. 07.04.2011 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця», який набрав чинності 07.05.2011 та яким до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» внесені зміни: 2) у частину четверту статті 3 слова «свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене» замінено словами «виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену»; 3) в абзаці 5 частини другої статті 4 слова «свідоцтва про державну реєстрацію та» виключено.

6.23. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на момент звернення із заявою від 15.03.2024 про укладення договору) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу-підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

6.24. Зважаючи на наведене, колегія суддів відзначає, що вимога надання копії свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності відображала необхідність пересвідчитися при укладенні договору перебування цього суб`єкта у статусі суб`єкта господарювання, і така мета досягається повною мірою наданими позивачем документами, які підтверджують відповідний статус у відповідності до вимог чинного законодавства.

6.25. Типове положення, як підзаконний нормативний акт, не може застосовуватися всупереч приписам законів, наведених у підпункті 6.22. цієї постанови, як правових актів вищої юридичної сили, що й підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у відповідності до частини сьомої статті 11 ГПК України, а відмова ритуальною службою суб`єкту господарювання в укладенні відповідного договору з підстав надання їй копії виписки з ЄДРПОУ замість копії свідоцтва про державну реєстрацію, є явно не заснованою на законі.

6.26. Суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідач у відповіді на заяву позивача посилався на необхідність внесення змін до пункту 3.2.1 договору проте не надав протоколу розбіжностей до договору, як-то вимагається діючим законодавством. Водночас суди надали оцінку змісту пункту 3.2.1 договору, який відповідач бажав викласти у іншій редакції, вказавши, що запропонована позивачем редакція відповідає змісту цього пункту, визначеного примірним договором про надання ритуальних послуг, який є додатком до пункту 8.2 Типового положення. Відповідно саме таку редакцію спірного пункту затвердили суди попередніх інстанцій при вирішенні справи.

6.27. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 щодо застосування статей 631 та 649 ЦК України (« 45. Відповідно до частини другої статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. 46. Відповідно до частини першої статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. 47. Зі змісту зазначених норм слідує, що судом розглядаються спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону.») в контексті того, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на норми законодавства, які б зобов`язували відповідача укласти з позивачем договір на надання ритуальних послуг, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 Типового положення ритуальна служба відповідно до покладених на неї завдань зобов`язана укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання, а статтею 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що такий договір укладається суб`єктом господарської діяльності із сільським головою або ритуальною службою і суд апеляційної інстанції наведене врахував під час ухвалення судового рішення у справі.

6.28. Таким чином, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог. При цьому доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 922/2442/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

О. Мамалуй